Недійсними угодами є дії громадян і юридичних осіб,
хоча і спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних
прав і обов'язків, але не створюють цих юридичних наслідків внаслідок
невідповідність вчинених дій вимогам закону. Недійсність
угоди означає, що дія, вчинена у формі угоди, не має
якості юридичного факту, здатного породити ті наслідки, настання
яких бажали суб'єкти. З іншого боку, така угода не є і
юридично байдужим фактом, бо з її вчиненням закон пов'язує
виникнення у сторін певних прав та обов'язків (з повернення
отриманого майна або його вилучення в дохід держави, з компенсації
збитків і т. д.). Недійсність угоди обумовлюється дефективностью
утворюючих її елементів або хоча б одного з них, а саме: 1) суб'єктного
складу; 2) волі і волевиявлення; 3) форми; 4) змісту.
Загальне правило про недійсність угоди формулюється так:
недійсна угода, яка відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК).
Дане загальне правило повинне застосовуватися у всіх випадках, коли угода,
укладена з порушенням вимог закону, не підпадає під дію
спеціальних норм, що закріплюють особливі підстави визнання угод
недійсними.
Недійсною через невідповідність закону може бути визнана тільки
угода відбулася. У випадках, коли сторони ще домовляються і не
уклали в письмовій формі попереднього договору, а знаходяться в стадії
переговорів, їх дії не можна вважати угодами. Питання про юридичну
значенні цих дій вирішується за правилами, що регламентує порядок
укладення угод, а не за нормами, визначальним їх дійсність.
З урахуванням ступеня і характеру порушення закону при здійсненні операцій, а також
їх наслідків прийнято поділ їх на нікчемні (абсолютно
недійсні) та оспорювані (відносно недійсні).
Нікчемні угоди - це такі угоди, дійсність яких не залежить
від бажання сторін, які їх вчинили. Абсолютна недійсність угоди
означає, що характер порушень при її укладанні, такий, що для визнання
її недійсності досить констатації судом (арбітражним судом) лише
одного факту порушення. Так, якщо угода укладена недієздатною особою, то суд
визнає її недійсною, незалежно від бажання сторін.
Оспорімие угоди - це угоди, які визнаються судом (арбітражним
судом) за наявності передбачених законом підстав недійсними, але по
позовом зацікавлених осіб. Наприклад, якщо виникає суперечка про недейст-ності
угоди з тих підстав, що вона укладена під впливом обману, то суд може
визнати її недійсним не в'сілу наявності самого факту обману, але при
умови, що така вимога заявлено в позові обдуреною боку. Не виключена
ситуація, коли потерпілий, дізнавшись про обман, не вважає за необхідне вимагати
визнання угоди недійсною. Наприклад, хтось придбав прекрасну копію
картини відомого майстра. Через якийсь час з газет він дізнається, про продаж
підробок, серед яких виявилося і його придбання. Тут лише від нього залежить:
подавати чи не подавати позов до копіїсту. Якщо його влаштовує якість і він
вважає його адекватним сплаченої ціною, то позов може бути не пред'явлений, і
договір купівлі-продажу картини (копії) залишається дійсним.
|
- 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
понять, що відносяться до міжнародного комерційного ар-бітражу, в тому числі понять арбітражу та арбітражного злагоди-шення (ст. I). Велике практичне значення мають положення, що регулюють формування арбітражу у випадку, коли сторо-ни передбачили розгляд спорів не в постійно дійству-ющем арбітражному органі, а в «ізольованому» арбітражі, створюваному тільки для вирішення конкретного
- 4 . Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
Поняття юридичної особи. Разом з тим, тут залишилося досить багато неясностей. Зокрема не визначено співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець. Немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Велика частина їх розміщена в тих чи інших главах розділу "Право
- 47. Поняття, види і значення представництва. Представництво без повноваження.
Види діяльності неуполномоченного представника: 1) навмисне здійснення діяльності в інтересах іншої особи без повноважень в надії отримати схвалення репрезентованою проведених дій; 2) виступ від імені іншої особи без повноважень в результаті помилкового припущення про їх існування; 3) навмисна діяльність від імені іншої особи без повноважень з метою отримати вигоду
- 110. Неустойка, застава, завдаток як способи забезпечення зобов'язань.
поняттями полягає в порядку обчислення штрафу та пені, тому принципової різниці для використання цих термінів або єдиного терміну - неустойка, не існує. Штраф - літочислення неустойки у вигляді певної грошової суми, яка стягується один раз відповідно до закону або договору зі боку, не виконала або неналежно виконала основне зобов'язання. Пеня - неустойка в
- Види і стадії адміністративного права
поняття предупр., ст. 284 Так процедура оформлення попередження, що виноситься на місці вчинення порушення правил дорожнього руху регламентовано інструкцією з організації в ОВС провадження у справах про адмініст-ративних правопорушення правил дорожнього руху та інших норм , діючих у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно дан-ної інструкції порушнику вручається
- Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
- Види позовів
поняття розумності дій і сумлінності учасників цивільних правовідносин, зловживання правом і т.д.). 2) Матеріально-правова класифікація позовів. Залежно від характеру спірного матеріального правовідносини по галузях і інститутам громадянського, адміністративного , податкового та інших галузей права виділяються позови, що виникають з цивільних, адміністративних, податкових,
- 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ
недійсності, правосуб'єктності сторін такої угоди) , що створює передумови для застосування іноземного права. Процесуальна концепція передбачає визнання арбітражу як особливої форми правосуддя, здійснюваного від імені держави. Арбітражна угода в цьому контексті розглядається лише як угода процесуального характеру, основною метою якого є
- 1. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма, завдання судочинства в арбітражних судах, джерела арбітражного процесуального права
поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітраж-них судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
- 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
поняття позову традиційно є одним з найбільш спірних питань в процесуальній науці 1. Найбільш загальне визначення позову, вбирає в себе різні підходи, полягає в тому, що під позовом розуміється вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, звернене через арбітражний суд першої інстанції. Позов виступає як процесуального середовищ-ства захисту інтересів
|