7.6. Основні напрямки охорони й раціонального використання водних ресурсів

Вихідною базою прогнозування й планування використання водних ресурсів є дані водного кадастру й обліку витрати вод по системі водогосподарчих балансів, басейнових (територіальних) схем комплексного використання і охорони вод, а також проекти перерозподілу вод між водопотребителями по басейнах річок. Водний кадастр - це систематизований збір відомостей про водні ресурси і якість вод, а також про водокористувачів і водопот-ребітелях, обсягах споживаних ними вод.

Прогноз використання водних ресурсів грунтується на розрахунку водогосподарського балансу, що містить ресурсну й видаткову частини. Ресурсна (прибуткова) частина водогосподарського балансу враховує всі види вод, які можуть бути спожиті (природний стік, надходження з водоймищ, підземні води, обсяг поворотних вод). На початок 90-х років прибуткова частина водогосподарського балансу Республіки Білорусь визначалася в 23,7 км3, за прогнозом на 2010 р. вона збільшиться до 24,0 км3 за рахунок розширення забору підземних вод. У видатковій частині водогосподарського балансу визначається потреба у воді по галузях народного господарства з урахуванням збереження в ріках транзитного стоку для забезпечення екологічних вимог, необхідного санітарно-гігієнічного стану водойм. Результатом балансового розрахунку є встановлення очікуваного резерву або дефіциту стоку, обсягу, характеру, а також строків здійснення заходів, необхідних для забезпечення водою народного господарства в прогнозований період. При цьому враховуються показники, характе-

106

107

різующіе скорочення забору свіжої води з поверхневих і підземних водних джерел за рахунок удосконалювання й впровадження безводних технологічних процесів, розвитку систем повторно-послідовного використання води, удосконалювання схем водопостачання й інших аналогічних заходів.

Прогнозування водоспоживання на перспективний період грунтується на розрахунках водопостачання населення, промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки. Обсяг водоспоживання на господарсько-питні й комунальні потреби визначається чисельністю міського населення й нормами господарсько-питного водоспоживання на одного жителя. На період до 2010 р. прогнозується забезпечення всього населення Білорусі питною водою нормативної якості відповідно до фізіологічних норм (не менше 400 л / сут. На людину).

У сучасних умовах водогосподарські баланси основних басейнів рік є позитивними. Водозабір на побутові й господарські цілі не перевищує в середньому 5-7% від щорічно поновлюваних ресурсів. Не очікується істотного росту споживання води й у найближчі 10-15 років, за прогнозами на 2010 р. воно складе 3-4 км3. Таким чином, для задоволення потреб у воді власних водних ресурсів (без урахування транзитного стоку) цілком достатньо, лише в посушливі періоди маловодного року можливий дефіцит води в басейнах річок Прип'яті, Західного Бугу, Дніпра.

Раціональне використання водних ресурсів пов'язане із проведенням різних організаційних і технічних заходів. Показниками раціонального використання води є: відношення обсягу водовідведення до обсягу отриманої свіжої води; кратність використання води, тобто відношення 108 'валового водоспоживання до обсягу споживання свіжої води; кількість підприємств, що припиняють скидання неочищених і незнешкоджених стічних вод, до загальної кількості підприємств. Особливо важливе значення мають зменшення абсолютного обсягу водоспоживання за рахунок скорочення безповоротних втрат і дотримання науково обгрунтованих норм і лімітів водоспоживання.

Серед організаційно-технічних заходів, які сприяють запобіганню виснаження водних ресурсів і поліпшенню якості поверхневих і підземних вод, є очищення стічних вод. Основними способами очищення стічних вод є механічні, біологічні (біохімічні), фізико-хімічні. Для ліквідації бактеріального забруднення застосовується знезаражування стічних вод (дезінфекція).

Механічний - найбільш доступний метод - застосовується головним чином для видалення зі стічної рідини нерозчинених і колоїдних частинок органічного або мінерального походження шляхом простого відстоювання. До пристосувань механічного очищення ставляться песколовки, застосовувані для затримки часток мінерального походження; відстійники, необхідні для затримки домішок органічного походження, що перебувають у зваженому стані.

Очищенням досягається виділення з побутових стічних вод до 60%, а з виробничих - до 95% нерозчинених домішок. Вона вважається закінченою, якщо, за місцевими умовами і відповідно до санітарних правил, стічні води можна після дезінфекції спустити у водойму. Частіше механічне очищення є попередньою стадією перед біологічної, або, точніше, біохімічним очищенням.

Біохімічні методи очищення засновані на використанні життєдіяльності мікроорганізмів-мінералізатор, які, розмножуючись, переробляють і тим самим перетворять складні органічні сполуки в прості, нешкідливі мінеральні речовини. Таким чином вдається практично повністю звільнитися від органічних забруднювачів, що залишаються у воді після механічного очищення. Споруди для біологічного або біохімічного очищення стічних вод можуть бути розділені на два основних типи. Споруди, в яких біологічне очищення відбувається в умовах, близьких до природних (біологічні ставки, поля фільтрації, поля зрошення), і спорудження, у яких очищення стоків здійснюється в штучно створених умовах (біологічні фільтри, ае-ротенки - спеціальні ємності). Варіант принципової схеми очищення стічних вод представлений на рис. 7.1.

Із збірки стоків

Відстійник

т

Грубий фільтр

На контроль якості очищення

С

Тонкий фільтр

т

Відстійник

Біологічна

Відстійник <^ _ (біохімічна) (

очистка

т

Рис.7.1 Принципова схема очищення стічних вод

До фізико-хімічних методів очищення стічних вод відносяться:

т електрохімічний в електричних полях;

т електрокоагуляція;

т електрофлотація;

т іонний обмін;

т кристалізація та ін

Всі перераховані способи очищення стічних вод мають дві кінцеві цілі: регенерацію - витяг зі стічних вод цінних речовин і деструкцію - руйнування забруднюючих речовин і видалення продуктів розпаду з води. Найбільш перспективними є такі технологічні схеми, здійснення яких виключає скидання стічних вод.

Ефективним методом боротьби з забрудненням водойм є впровадження повторного і оборотного водопостачання на промислових підприємствах. Оборотним водопостачанням називається таке водопостачання, коли вода, що забирається з природного джерела, рециркулює потім у рамках застосовуваних технологій (охолоджуючись або очищаючись) без скидання у водоймище або каналізацію. В даний час обсяг оборотного і послідовного використання води у відсотковому відношенні до загального обсягу водоспоживання на виробничі потреби, досягає 89%.

Інформація, релевантна "7.6. Основні напрямки охорони й раціонального використання водних ресурсів "

1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
   охорони атмосферного повітря грунтується на наступних принципах: - пріоритет охорони життя і здоров'я людини, сьогодення і майбутнього поколінь ; - забезпечення сприятливих екологічних умов для життя, праці та відпочинку людини; - недопущення незворотних наслідків забруднення aтмосферного повітря для навколишнього природного середовища; - обов'язковість державного
   
2. Глава 7. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
   Глава 7. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ
   
3. Запитання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
   основні ознаки, принципи стратегії. 12. Поняття про природних продуктивних силах. 13. Класифікація ПР: природна (генетична); екологічна (за ознаками вичерпності і відновлюваних); із взаємин видів використання. 14. Класифікація ПР: по можливості господарського використання; приватнікласифікації . 15. Сутність антропогенного впливу. Антропогенне
   
4. РЕСУРСНИЙ КРИЗА
   раціональному використанні, управлінні і захисту з тим, щоб їх вистачило сьогоденням і майбутнім поколінням. У разі хижацького їх використання , коли відновлення не встигає за споживанням, навколишнє середовище деградує, що веде до екологічної кризи, а надалі до екологічної катастрофи.
   
5. ВИСНОВОК
   основні положення соціальної екології про можливості гармонізації відносин суспільства і
   
6. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОГРАМИ
   основні екологічні проблеми сучасності, рекомендує систему раціональних методів управління ресурсами біосфери. ВХП (Всесвітня хартія природи) - сукупність програмних положень, прийнятих в 1982 році, на 37 ій сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відображають основні принципи взаємовідносин людства з навколишнім природним середовищем і що пропонують заходи щодо їх здійснення. ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ
   
7. 17.2. Система законодавства в галузі використання і охорони природного середовища
   спрямований на регулювання широкого кола взаємин людей з природою. Він встановлює, що відносини, що виникають у сфері охорони і раціонального використання природних ресурсів, їх збереження та відновлення, регулюються міжнародними договорами РФ, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, тваринний світ, іншим законодавством у галузі охорони
   
8. 12.3. Територіальне та галузеве прогнозування і планування
   основними положеннями Національної програми. Проектно-плани-ровочной роботи, виконувані для промислових і сільськогосподарських територій, приміських зон, курортів, районів масового відпочинку і туризму, в обов'язковому порядку включають комплекс природоохоронних заходів. З початку 90-х років ведеться розробка територіальних комплексних схем охорони навколишнього середовища. Мета подібних схем
   
9. ГЕОГРАФІЧНА середу ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ
   спрямована на задоволення своїх потреб шляхом використання природних ресурсів, називається природокористуванням. Раціональне природокористування - це система, за якої досить повно використовуються природні ресурси, забезпечується відновлення природних ресурсів, організовано безвідходне виробництво. Раціональне природокористування можливо в інтенсивному господарстві,
   
10. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЛІСІВ
    направлено на забезпечення раціонального та невиснажливого використання лісів, їх охорону, захист і відтворення , виходячи з принципів сталого управління лісами та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах на основі науково обгрунтованого, багатоцільового використання.
    
11. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
    основних осередків розселення; 5) країни з високим рівнем економічного розвитку, які мають можливість не тільки перевести своє виробництво на маловідходні і безвідходні технології, а й здійснювати міграцію «брудних» виробництв у країни Півдня; 6) розвинені країни з «ідеальним» досвідом використання безвідходних виробництв (наприклад, Швейцарія). Зрозуміло, цю
    
12. Цілі, завдання, функції, принципи управління персоналом.
      використанням людських ресурсів організації і ділиться на три концепції: фірмового стилю управління (формування людського ресурсу) ділової активності (розвиток людського ресурсу) господарської діяльності (використання людського
    
13. 17.1. Основні проблеми екологічного права
      охорони навколишнього середовища. В даний час, коли люди задихаються від вихлопів автомобілів і заводських труб, страждають від поганої якості води, вирубування дерев і т. д., з'ясування ролі і можливостей екологічного права все більш актуально. Це обумовлено загостренням як економічного, так і (незважаючи на падіння рівня промислового виробництва в РФ) екологічної кризи, черговим