Головна |
« Попередня | Наступна » | |
7.6. Основні напрямки охорони й раціонального використання водних ресурсів |
||
Проблеми охорони та раціонального використання водних ресурсів в Республіці Білорусь вирішуються в значній мірі шляхом державного регулювання, в першу чергу, через систему прогнозування і планування. Основне завдання - підтримка водних ресурсів у придатному для споживача стані і їхнє відтворення з метою повного задоволення потреб народного господарства і населення у воді. Вихідною базою прогнозування й планування використання водних ресурсів є дані водного кадастру й обліку витрати вод по системі водогосподарчих балансів, басейнових (територіальних) схем комплексного використання і охорони вод, а також проекти перерозподілу вод між водопотребителями по басейнах річок. Водний кадастр - це систематизований збір відомостей про водні ресурси і якість вод, а також про водокористувачів і водопот-ребітелях, обсягах споживаних ними вод. Прогноз використання водних ресурсів грунтується на розрахунку водогосподарського балансу, що містить ресурсну й видаткову частини. Ресурсна (прибуткова) частина водогосподарського балансу враховує всі види вод, які можуть бути спожиті (природний стік, надходження з водоймищ, підземні води, обсяг поворотних вод). На початок 90-х років прибуткова частина водогосподарського балансу Республіки Білорусь визначалася в 23,7 км3, за прогнозом на 2010 р. вона збільшиться до 24,0 км3 за рахунок розширення забору підземних вод. У видатковій частині водогосподарського балансу визначається потреба у воді по галузях народного господарства з урахуванням збереження в ріках транзитного стоку для забезпечення екологічних вимог, необхідного санітарно-гігієнічного стану водойм. Результатом балансового розрахунку є встановлення очікуваного резерву або дефіциту стоку, обсягу, характеру, а також строків здійснення заходів, необхідних для забезпечення водою народного господарства в прогнозований період. При цьому враховуються показники, характе- 106 107 різующіе скорочення забору свіжої води з поверхневих і підземних водних джерел за рахунок удосконалювання й впровадження безводних технологічних процесів, розвитку систем повторно-послідовного використання води, удосконалювання схем водопостачання й інших аналогічних заходів. Прогнозування водоспоживання на перспективний період грунтується на розрахунках водопостачання населення, промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки. Обсяг водоспоживання на господарсько-питні й комунальні потреби визначається чисельністю міського населення й нормами господарсько-питного водоспоживання на одного жителя. На період до 2010 р. прогнозується забезпечення всього населення Білорусі питною водою нормативної якості відповідно до фізіологічних норм (не менше 400 л / сут. На людину). У сучасних умовах водогосподарські баланси основних басейнів рік є позитивними. Водозабір на побутові й господарські цілі не перевищує в середньому 5-7% від щорічно поновлюваних ресурсів. Не очікується істотного росту споживання води й у найближчі 10-15 років, за прогнозами на 2010 р. воно складе 3-4 км3. Таким чином, для задоволення потреб у воді власних водних ресурсів (без урахування транзитного стоку) цілком достатньо, лише в посушливі періоди маловодного року можливий дефіцит води в басейнах річок Прип'яті, Західного Бугу, Дніпра. Раціональне використання водних ресурсів пов'язане із проведенням різних організаційних і технічних заходів. Показниками раціонального використання води є: відношення обсягу водовідведення до обсягу отриманої свіжої води; кратність використання води, тобто відношення 108 'валового водоспоживання до обсягу споживання свіжої води; кількість підприємств, що припиняють скидання неочищених і незнешкоджених стічних вод, до загальної кількості підприємств. Особливо важливе значення мають зменшення абсолютного обсягу водоспоживання за рахунок скорочення безповоротних втрат і дотримання науково обгрунтованих норм і лімітів водоспоживання. Серед організаційно-технічних заходів, які сприяють запобіганню виснаження водних ресурсів і поліпшенню якості поверхневих і підземних вод, є очищення стічних вод. Основними способами очищення стічних вод є механічні, біологічні (біохімічні), фізико-хімічні. Для ліквідації бактеріального забруднення застосовується знезаражування стічних вод (дезінфекція). Механічний - найбільш доступний метод - застосовується головним чином для видалення зі стічної рідини нерозчинених і колоїдних частинок органічного або мінерального походження шляхом простого відстоювання. До пристосувань механічного очищення ставляться песколовки, застосовувані для затримки часток мінерального походження; відстійники, необхідні для затримки домішок органічного походження, що перебувають у зваженому стані. Очищенням досягається виділення з побутових стічних вод до 60%, а з виробничих - до 95% нерозчинених домішок. Вона вважається закінченою, якщо, за місцевими умовами і відповідно до санітарних правил, стічні води можна після дезінфекції спустити у водойму. Частіше механічне очищення є попередньою стадією перед біологічної, або, точніше, біохімічним очищенням. Біохімічні методи очищення засновані на використанні життєдіяльності мікроорганізмів-мінералізатор, які, розмножуючись, переробляють і тим самим перетворять складні органічні сполуки в прості, нешкідливі мінеральні речовини. Таким чином вдається практично повністю звільнитися від органічних забруднювачів, що залишаються у воді після механічного очищення. Споруди для біологічного або біохімічного очищення стічних вод можуть бути розділені на два основних типи. Споруди, в яких біологічне очищення відбувається в умовах, близьких до природних (біологічні ставки, поля фільтрації, поля зрошення), і спорудження, у яких очищення стоків здійснюється в штучно створених умовах (біологічні фільтри, ае-ротенки - спеціальні ємності). Варіант принципової схеми очищення стічних вод представлений на рис. 7.1. Із збірки стоків Відстійник т Грубий фільтр На контроль якості очищення С Тонкий фільтр т Відстійник Біологічна Відстійник <^ _ (біохімічна) ( очистка т Рис.7.1 Принципова схема очищення стічних вод До фізико-хімічних методів очищення стічних вод відносяться: т електрохімічний в електричних полях; т електрокоагуляція; т електрофлотація; т іонний обмін; т кристалізація та ін Всі перераховані способи очищення стічних вод мають дві кінцеві цілі: регенерацію - витяг зі стічних вод цінних речовин і деструкцію - руйнування забруднюючих речовин і видалення продуктів розпаду з води. Найбільш перспективними є такі технологічні схеми, здійснення яких виключає скидання стічних вод. Ефективним методом боротьби з забрудненням водойм є впровадження повторного і оборотного водопостачання на промислових підприємствах. Оборотним водопостачанням називається таке водопостачання, коли вода, що забирається з природного джерела, рециркулює потім у рамках застосовуваних технологій (охолоджуючись або очищаючись) без скидання у водоймище або каналізацію. В даний час обсяг оборотного і послідовного використання води у відсотковому відношенні до загального обсягу водоспоживання на виробничі потреби, досягає 89%.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "7.6. Основні напрямки охорони й раціонального використання водних ресурсів " |
||
|