Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно- розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Мойса Олександра Валеріївна. КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ: ДИПЛОМНА РОБОТА, 1999 - перейти до змісту підручника

Повноваження народного депутата, пов'язані з виконанням обов'язків у комітетах Верховної Ради.



Основними галузевими органами Верховної Ради є її комітети, які створюються замість постійних комісій Ради і на їх основі. Парламент України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Зазначені органи здійснюють законопроектну роботу, готують попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради (ст. 89 Конституції).
Депутатська робота - особлива в тому розумінні, що це політична робота, де необхідні взаємні поступки і загальний консенсус, узгодження інтересів, які нерідко суперечать один іншому. Це, так би мовити, загальний закон політики як окремої сфери людської діяльності, яка безпосередньо виходить на інтереси всього народу, націй, різноманітних соціальних груп. Більш раціональний і дієвий підхід до вирішення низки проблем може бути вироблений в ході спільної роботи парламентаріїв. Для цього народні депутати об'єднуються у фракції і мають право бути обраними до органів Верховної Ради України - комітети, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, що вносяться на розгляд Ради, тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, які становлять суспільний інтерес.
Діяльність комітетів регламентується Законом України "Про комітети Верховної Ради України" від 04.04. 1995 р., Регламентом України, а також положенням про відповідному комітеті.
Основними функціями комітетів, як і постійних комісій, мають бути наступні функції:
законопроектна робота, яка включає, перш за все, організацію розробки за дорученнями Верховної Ради або за власною ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Радою;
участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням Державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економічності та ефективності використання державних коштів ;
попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Радою;
здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України , інших нормативних актів, за відповідністю підзаконних актів Конституції і інші функції.
Згідно ст. 4.4.2. Регламенту комітети обираються з числа народних депутатів України на першій сесії Ради нового скликання на термін її повноважень. Створення комітетів здійснюється після формування і реєстрації депутатських груп (фракцій). Кількісний склад комісії визначається Верховною Радою. Депутат має право і повинен бути членом лише одного комітету. Всі члени комітету користуються рівними правами.
У Верховній Раді чотирнадцятого скликання створено 22 комітету. Основними з них є: комітет з питань правової реформи; з питань соціальної політики та праці; з питань науки і освіти; культури і духовності; з питань бюджету; економічної політики, управління народним господарством; з питань національної безпеки і оборони; Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради; з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин та інші комітети.
До складу комітетів не може входити Голова парламенту України та його заступники. Порядок обрання голів комітетів визначається ст.ст.4.4.3, 4.4.4. Регламенту.
Комітети для забезпечення конкретних напрямків своєї діяльності можуть створювати зі свого складу підкомітети, робочі групи (ст. 29 Закону).
В обов'язки членів комітетів входять: бути присутнім на засіданнях комітетів і підкомітетів, в які вони обрані; виконувати доручення комітету; дотримуватися порядку на засіданнях комітетів, їх підкомітетів і робочих груп та інші обов'язки.
Комітети, як і постійні комісії, мають певні обов'язки і насамперед:
якісно, відповідно до вимог чинного законодавства, готувати законопроекти для розгляду на пленарних засіданнях Ради, здійснювати попереднє їх розгляд, підготовляти питання, які знаходяться в їх віданні;
періодично звітувати перед парламентом України про хід виконання своєї роботи;
своєчасно відповідально виконувати доручення, які дає Верховна Рада і Президія з питань законопроектної та організаційної роботи;
вивчати і враховувати у своїй роботі громадську думку й інші обов'язки (ст. 16 Закону).
Як приклад можна привести проект Положення про підкомітеті парламентського контролю комітету з питань правової реформи Верховної Ради України. Відповідно до які готуються становищем на вказаний підкомітет будуть покладені такі функції:
організація та забезпечення контролю Верховної Ради за діяльністю Кабінету Міністрів в межах, передбачених ст.ст. 85, 87 Конституції України, а також - за діяльністю інших органів виконавчої влади та посадових осіб;
координація діяльності і контрольних заходів Рахункової палати, Ради Національного Банку України, Уповноваженого Верховної Ради;
організаційно-методична діяльність з розробки та реалізації процедурних форм і методів здійснення контрольних функцій і повноважень;
інформаційно-аналітична діяльність з вивчення міжнародного досвіду та вітчизняної практики з метою вдосконалення системи та підвищення ефективності парламентського контролю, а також інші функції.
Комітети мають право законодавчої ініціативи (ст. 12 Закону), правом вносити пропозиції з приводу заслуховування на сесії Ради звіту Кабінету Міністрів про його роботу в цілому або про окремі питання, що цікавлять депутатів.
Комітети можуть звертатися до Конституційного Суду України в порядку, передбаченому законодавством про конституційне судочинство.
Імовірно Підкомітет парламентського контролю буде наділений такими правами:
вимагати від будь-яких державних органів і громадських організацій надання документів, що містять інформацію, необхідну для здійснення завдань і функцій Підкомітету;
звертатися до посадових осіб будь-якого рівня за допомогою у здійсненні своїх завдань і функцій;
збирати необхідні докази, застосовуючи приписи кримінального процесу;
залучати експертів, консультантів та фахівців у різних галузях знань для надання необхідної допомоги і п.т.
Верховна Рада в межах своїх повноважень може створювати і тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.
Для проведення розслідування з питань, які становлять суспільний інтерес, парламент може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосують не менше третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Для успішного функціонування нових і оновлених структур Верховної Ради України першочерговим є, перш за все, істотне зміцнення її правової бази, зокрема: прийняття законів про регламент, про комітети Верховної Ради та інших законодавчих актів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Повноваження народного депутата, пов'язані з виконанням обов'язків у комітетах Верховної Ради. "
  1. Введення.
    На сучасному етапі реалізації завдань щодо удосконалення системи державного управління, з урахуванням прийнята 28 червня 1996 р. Конституції України, на перший план виступає науково-обгрунтована концепція формування правової держави. Певне місце в цьому процесі відводиться інституту представницької влади і в першу чергу - Верховній Раді України. Системний підхід дозволяє
  2. 1.1 Принципи правового статусу народного депутата.
    Статус народного депутата України (від лат. Status - стан, становище) - це правове положення народного депутата як повноважного і відповідального представника народу України в суспільстві і державі, яке визначається сукупністю правових норм, які регулюють суспільні відносини , пов'язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном
  3. 1.2 Конституційна регламентація статусу народного депутата.
    Найважливішим елементом правового статусу народного депутата України виступає його конституційна регламентація. Конституційні положення визначають статус депутата мають першорядне значення для підвищення ролі та авторитету народних обранців, їх активності у здійсненні державної влади. Прийняття нової Конституції України спричинило за собою внесення доповнень, поправок і уточнень
  4. 1.3. Правове регулювання повноважень.
    На ефективність депутатської діяльності впливають різні чинники. Серед них важливе місце належить правовому регулюванню, що обгрунтовує актуальність проблеми вивчення конституційного статусу народного депутата. Для депутатів Верховної Ради України основоположним документом є насамперед Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. У ч. 4 ст.76 Основного Закону
  5. 2.1. Загальні повноваження.
    Народний депутат України є членом Верховної Ради України і тому зміст його повноважень походить від повноважень Ради. Парламентарії повинні мати такі і стільки прав і обов'язків, щоб Верховна Рада могла бути органом законодавчої влади та виконувати інші свої повноваження. Закон "Про статус народного депутата України", крім загальних положень, які визначають найважливіші
  6. Дострокове припинення повноважень народного депутата.
    Як вважає професор Бєлкін А.А., інститут вибуття депутата є одним з найважливіших інститутів конституційного права. За словами А.А.Белкіна, цей інститут є "генеральним, в порівнянні з інститутом дострокового припинення повноважень депутата". Вибуття депутата об'єднує всі ситуації, при яких окремий мандат виявляється вакантним до закінчення повноважень Верховної Ради. Перша
  7. Депутатський запит.
    Конституція України 1996 р. у ст. 86 закріпила право запиту народного депутата до державних органів і посадовим особам і встановила систему юридичних гарантій його ефективного використання як засобу контролю, притаманного виключно представницькому органу державної влади. Реалізація депутатом цього права нерозривно пов'язана з сесійного формою роботи Верховної Ради. Будь-яке
  8. Поняття гарантій депутатської діяльності та їх ознаки.
    Політико-правове становище депутатів в українському суспільстві характеризується гарантованістю, наявністю широких реальних можливостей їх участі в управлінні державою. Гарантованість депутатської діяльності досягається багатьма умовами, у тому числі і такими нормативно-обов'язковими встановленнями, як закріплення в законодавстві статусу народного депутата. "Народні депутати України
  9. Система гарантій депутатської діяльності.
    Гарантії діяльності депутатів досить різноманітні, щоб ефективно забезпечувати виконання народними представниками своїх функцій. Для того щоб повніше розібратися в понятті гарантій, вивчити їх структурні особливості, необхідно розділити їх на певні групи, класифікувати. У науці державного права немає єдиної думки з цього питання. Більшість авторів виділяють
  10. Процесуальні гарантії депутатських повноважень.
    Вивчення процесуальних гарантій депутатських повноважень знаходиться в початковій стадії, з даного питання є вкрай обмежене число робіт, причому висловлювані в них точки зору не є безперечними. Для визначення процесуальних гарантій депутатських повноважень відправним моментом виступають ознаки гарантій, розглянуті раніше. Для процесуальних гарантій характерно те, що вони
© 2014-2022  ibib.ltd.ua