Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

1. Поняття банку. Особливості правового статусу банківської установи


Діяльність банків в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.91 р., який визначає правові засади діяльності банків. Згідно ст. 2 зазначеного Закону "банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ,. Організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених чинним законодавством
Поняття "банк" також визначено як дефініції в Законі України "Про Національний банк України" від 20.05.99 р. Згідно ст. 1 Закону "банк - це юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах".
Банківська система в Україні є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків.
Говорячи про особливості правового статусу банків, слід зазначити, що правове становище банків в Україні визначається нормами як загального законодавства, так і спеціального.
Банки є юридичними особами. Відповідно, на них поширюється дія норм цивільного законодавства, які визначають правовий статус юридичних осіб.
Оскільки банківська діяльність є різновидом підприємницької діяльності, банки є спеціальним суб'єктом підприємництва та керуються у своїй діяльності законодавством України про підприємництво, в тому числі Законом України "Про підприємства в Україні", Законом України "Про господарські товариства "та ін
Однак банки є специфічними суб'єктами ринкової інфраструктури і в силу цього їх правовий статус відрізняється рядом особливостей від правового статусу інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Специфіка правового статусу банків полягає насамперед у тому, що банківська діяльність, незважаючи на закріплені в законодавстві принципи економічної самостійності банків та їх незалежності від державних органів в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, все ж схильна досить жорсткого державного регулювання і контролю. Про це свідчить наступне:
правові основи діяльності банків закріплені в спеціальному нормативному акті - Законі України "Про банки і банківську діяльність";
для здійснення функцій державного регулювання і контролю за банківською діяльністю в Україні існує спеціальний державний орган - Національний банк України;
практично всі напрямки діяльності банків, включаючи порядок їх створення, ліцензування, ліквідації, чітко регламентовані на підзаконному рівні, а саме - в нормативно- правових актах, що видаються Національним банком України в силу повноважень, наданих чинним законодавством.
Як особливостей правового статусу банківських установ можна також відзначити наявність низки обмежень, встановлених чинним законодавством щодо банківської діяльності. Причому деякі обмеження в банківському законодавстві поширюються не тільки на банки, а й на інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Насамперед, Законом "Про банки і банківську діяльність" чітко визначено перелік банківських операцій, які можуть здійснювати банки. Відповідно до ст. 3 Закону банки можуть виконувати лише такі операції:
залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів;
здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;
ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;,
випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);
купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;
. видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);
придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);
купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;
покупка і продаж в Україні і за кордоном монетарних металів;
залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;
довірчі операції (залучення і розміщення грошових коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
надання консультаційних послуг;
проведення операцій з касового виконання державного бюджету Національного банку України;
здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.
Зазначені операції здійснюються банками у межах, встановлених їх статутами, а також в рамках ліцензій, які видаються Національним банком України.
Законом "Про банки і банківську діяльність" також визначається перелік видів діяльності, здійснювати які банкам заборонено. Так, згідно зі ст. 3 Закону, комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування.
В якості обмежуючого чинника можна відзначити значну увагу, що приділяється законодавством формуванню майнової основи діяльності банків. Насамперед, законом встановлено мінімальний розмір статутного фонду, а також чітко регламентовано порядок його формування. При недотриманні вимог законодавства щодо формування статутного фонду банк не може бути створений, а до вже діючого банку можуть застосовуватися відповідні санкції, аж до прийняття рішення про ліквідацію.
Законом також встановлено обмеження щодо нерухомого майна банку - комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10% власного статутного фонду (однак це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку , що виконують банківські операції).
До обмеженням, встановленим банківським законодавством щодо інших суб'єктів підприємницької діяльності, можна віднести заборону без реєстрації в НБУ як банківської установи використовувати в своїх назвах термін "банк" та похідні. від нього словосполучення.
Законом "Про банки і банківську діяльність" також встановлено заборону для юридичних осіб, які не є банками, здійснювати операції з залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів; здійсненню розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касового обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; купівлі і продажу в Україні і за кордоном монетарних металів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття банку. Особливості правового статусу банківської установи "
  1. Зміст
    поняття і види 75. Поняття неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання в конкуренції 76. Види неправомірного використання ділової репутації підприємців у конкуренції 77. Порівняльна реклама 78. Створення перешкод підприємцям у процесі конкуренції 79. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці 80. Санкції за недобросовісну
  2. 59. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку
    поняття, як "спеціальний режим інвестиційної діяльності" та "територія пріоритетного розвитку". Згідно з визначенням, даному в ст.1 цього Закону, спеціальний режим інвестиційної діяльності - це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених Законом, для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти,
  3. 11. Вимоги до засновникам (акціонерам) комерційного банку та його керівному складу
    банку, але і до персонального складу його засновників та керівних осіб. Ці вимоги викладені в Законі України "Про банки і банківську діяльність", а також у Положенні про порядок створення і реєстрації комерційних банків, затвердженому постановою Правління НБУ від 21.07.98 р. № 281. Засновниками (акціонерами), учасниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні і
  4. 21. Порядок відкриття, види і режим банківських рахунків фізичних осіб
    банках можуть відкриватися такі види рахунків: Поточні рахунки (вклади до запитання) у національній та іноземній валюті - призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання, для зберігання цих засобів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами. Депозитні (вкладні) рахунки в національній та іноземній валюті -
  5. Методи здійснення виконавчої влади
    правових методів. 2. Поняття адміністративного примусу. 3. Види адміністративного примусу. 1. Методи діяльності виконавчої влади - це способи здійснення управлінських функцій і засоби впливу органів виконавчої влади на керовані об'єкти (галузі, пр-ку, гр-н). Методи здійснення виконавчої влади різноманітні. За функціями суб'єктів управління вони
  6. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
    Понять «боярство» і «дворянство». Протиставлення боярства і дворянства в тому сенсі, як це прийнято в сучасній науці, джерела XVI-XVII ст. не знають. Під дворянством документи того часу увазі не рядові маси служивих людей «по батьківщині», а верхню групу служивих людей, пов'язаних з государевим двором. Боярами джерела іменували тих осіб, які мали вищий думний чин
  7. 7. З історії російського лібералізму
    поняттями і не могло сприйняти ліберальні ідеї. Незважаючи на нечисленність, ліберали мали в деякі моменти історії XIX століття велику вагу, що визначалося тим, що в їх рядах були великі сановники, які за підтримки імператора і забезпечили ті реформи, які здійснювалися в цьому столітті в Росії. Взагалі ж ліберали Росії не мали чітко вираженої прихильності до якихось соціальних
  8. 1.Економіка і соціальна структура
    банку з його 122 конторами і відділеннями та 727 казначействами в країні діяло 40 акціонерних комерційних банків, 192 - товариства взаємного кредиту, 255 - міських громадських банків. У банківській справі вагома роль належала іноземному капіталу. Він взяв на себе організацію кредиту. У 1913 році з 19 великих банків 11 були фактично засновані іноземцями. З 1901 по 1913 в Росії
  9. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Поняття «революція» можна розкрити так: революція - це відносно швидке, радикальне, насильницьку зміну політичної та соціальної структур, а також основних систем цінностей, які склалися в суспільстві. Тільки революції, на відміну від змов, бунтів, путчів, палацових переворотів, призводять до глобальної зламу старих підвалин. Події, що сталися в Росії протягом 12 років (з 1905 по 1917
  10. 23. Поняття і стадії прав. Регулювання. Общедозволітельного і дозвільний типи прав. Рег-ня.
    Особливості загального порядку регулювання того, на чому базується правове регулювання в даному, конкретному випадку: дозволу чи заборони. Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним. Простий процес правового регулювання припускає використання тільки одного державно -владного