| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Поняття джерела цивільного права |
||
|
Термін "джерело права" прийшов у сучасне правознавство з римського права. У теоретичній літературі відзначається його багатозначність. У даному випадку мова йде про форму вираження правових норм, що має загальнообов'язковий характер. Встановлення або визнання державою того чи іншого джерела (форми) права має важливе юридичне, у тому числі правопр-менітельное, значення. Адже тільки виражені в такому джерелі норми права можуть застосовуватися для регулювання відповідних відносин. Формально не визнане джерело права, як і що у ньому правила поведінки, не має юридичного (загальнообов'язкового) значення. У сучасних розвинених правопорядках пануючою формою (джерелом) права є нормативні акти, серед яких пріоритетне місце займають закони як акти вищої юридичної сили. У цивільно-правовій сфері вони традиційно охоплюються поняттям цивільного законодавства. У колишньому вітчизняному правопорядку, заснованому на огосударствлено-ної економіці, нормативні акти, прийняті чи санкціоновані державою, вважалися єдиним джерелом цивільного права. Тому дане поняття вичерпувалося категорією цивільного законодавства. Активне включення сучасної Росії у світову економіку зажадало більш повного, ніж раніше, обліку в її національному законодавстві міжнародно-правових положень. Відповідно до ч. 4 ст. 15 Конституції РФ і п 1 ст. 7 ГК загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Вони, отже, повинні також враховуватися як джерела її права У сфері майнового обороту в силу його складності та інших особливостей відому роль завжди зберігає звичай. Яскравим свідченням цього є правове оформлення міжнародного торгового обороту, в якому для регулювання взаємозв'язків учасників широко застосовуються різні міжнародні торговельні звичаї і звичаю 1. У радянському цивільному праві звичай практично втратив значення джерела права (хоча законодавство додавало йому деяку роль, відсилаючи в окремих рідких випадках до "звичайно ставляться" або, наприклад, до звичаїв морських торговельних портів). З переходом до ринкової організації економіки і розвитком майнового обороту роль застосовуваних у ньому звичаїв знову зросла, що знайшло законодавче відображення. Таким чином, по суті, відродився ще одне джерело цивільного права (хоча сфера його використання фактично обмежена договірними відносинами). Разом з тим визнання джерелом права інших, крім нормативних актів, явищ несе в собі певну небезпеку. Адже норми права передбачаються формалізованими, чітко фіксованими, що далеко не завжди має місце в інших джерелах. У свою чергу, ця обставина чревате сваволею право-применителей, в тому числі судів, і неусувними розбіжностями при встановленні змісту застосовного до даного випадку права. Тому, зокрема, не можуть визнаватися формою права правила моралі і моральності, хоча багато з них, по суті, лежать в основі ряду правових норм. Вони можуть мати певне значення лише при з'ясуванні змісту окремих цивільно-правових правил шляхом їхнього логічного тлумачення. Отже, інші, ніж законодавство, джерела права теж повинні бути по можливості конкретизовані і формалізовані як по змісту, так і по сфері застосування. 1 Докладніше про це див: Зикін І. С. Звичаї і звичаю в міжнародній торгівлі. М., 1983. Так, вищі судові органи вправі давати судам "керівні роз'яснення" з питань застосування законодавства. Такі роз'яснення "в порядку судового тлумачення" зазвичай приймаються ними у формі постанов їх пленумів, що містять обов'язкове тлумачення діючих правових норм 1. Ці акти не повинні містити нових норм права, однак закріплене ними тлумачення змісту правових норм є обов'язковим для відповідної судової системи, а тим самим і для сторін різних суперечок 2. Незважаючи на те, що формально вони не є джерелами права, їх роль у встановленні однакового розуміння і застосування цивільно-правових норм, безумовно, дуже велика. Важливе практичне значення мають і публікуємо рішення з конкретних справ (прецеденти у власному розумінні слова), а також огляди практики розгляду окремих категорій спорів та інші рекомендації вищих судових інстанцій 3. Певним чином орієнтуючи суди, а отже, і учасників судових суперечок, у тому числі потенційних, вони таким чином значною мірою зумовлюють порядок, умови і наслідки застосування багатьох цивільно-правових норм (навіть при відсутності конкретної суперечки). Чи не є джерелом права цивілістична доктрина. Обгрунтовані ученими висновки звичайно являють собою результат доктринального (наукового) тлумачення закону та інших джерел, але не мають обов'язкового характеру. Вони можуть бути враховані судом як думку знаючих осіб чи стати основою пропозицій про зміну (удосконаленні) законодавства, але в будь-якому випадку самі по собі не набувають безпосереднього юридичного значення. 1 Див, наприклад: постанова Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 1 липня 1996 р. "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації" / / РГ . 1996.13авг. 3 Такі документи публікуються в журналах "Бюлетень Верховного Суду Російської Федерації" і "Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації". Це ж можна сказати і про запропоновані вченими-юристами на національному та міжнародному рівнях модельних (рекомендаційних) законах і інших аналогічних документах 1. Не можуть вважатися джерелами права й індивідуальні акти, чи акти локального характеру, що не містять загальнообов'язкових приписів (правових норм). У сфері цивільного права часто використовуються конкретні статути різних юридичних осіб, договори і т. п. Ці акти обов'язкові лише для тих, хто їх прийняв (не випадково говорять, що "договір - закон для двох"). Тому вони мають значення для регулювання конкретних відносин, що виникли між їх учасниками, у тому числі при вирішенні спорів (зрозуміло, за умови їх повної відповідності чинному законодавству). Саме з їх допомогою учасники цивільних правовідносин можуть самостійно організовувати і регулювати свої конкретні взаємозв'язки. Таким чином, до числа джерел цивільного права варто відносити як законодавство (нормативні акти), так і міжнародні договори, а також торговельні звичаї (а в країнах "загального права" - передусім судовий прецедент). Ця обставина характеризує особливе розуміння джерела права в цивільно-правовій сфері. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Поняття джерела цивільного права " |
||
|
||