§ 1. Поняття та ознаки правової норми, її специфіка

Засобом організації трудових процесів, сфери матеріального виробництва всього суспільного життя стають певні правила поведінки, створювані людьми і об'єктивно зумовлені потребами їхнього спільного життя. Правила поведінки, які регулюють відносини між людьми, і є соціальні норми.

Соціальна норма - це правило поведінки або узагальнена інформація про найбільш типовою життєвої ситуації або явища, створені людьми і звернені до них з метою встановлення та підтримання умов людського співжиття. Соціальні норми - один з основних засобів орієнтації поведінки особистості або соціальної групи в певних умовах і засіб контролю з боку суспільства за їх поведінкою. Основна функція соціальних норм - функція регулювання суспільних відносин - проявляється в тому, що вони містять більш-менш детальні «моделі» вчинків, так чи інакше пов'язаних із взаємовідносинами людей, оцінюють корисність цих вчинків, вказують (багато з них) на наслідки їх дотримання або недотримання.

Найважливіший вид соціальних норм - правові норми. Володіючи всіма якостями соціальних норм, вони мають і специфічні риси, які визначаються їх безперервним зв'язком з державою.

Юридична норма - вихідний, головний елемент системи права, основоположне поняття для всієї правової системи. Крім того, вона являє собою продукт свідомої діяльності людини, вона виникає як результат усвідомленої потреби правового опосередкування, необхідність врегулювання правом суспільних відносин.

127

Тема 10. Норми права

У теорії права міститься велика кількість визначень норм права, що тісно пов'язано з різноманіттям типів праворозуміння, так як від визначення права залежить визначення юридичної норми. Можна дати таке визначення норми: юридична норма (норма права) - це загальнообов'язкове веління, виражене у вигляді державного владного розпорядження і яке регулює (впливу) на суспільні відносини.

Аналізуючи юридичну норму, можна розкрити суть поняття нормативності. Значення цього терміна в юридичній науці пов'язується з необхідністю відмежування правових норм від індивідуальних правових приписів, що не володіють нормативністю.

Нормативність відображає типовість соціальних процесів, явищ, зв'язків, що є наслідком їх типовості, поширеності. Вони типові в тому плані, що зазвичай нормальні з точки зору суспільної свідомості чи свідомості певної соціальної групи. Типовість відноситься, як правило, до існуючих відносин, однак вона може стосуватися і нових соціальних зв'язків, повторюваність яких в майбутньому передбачається, якщо не з достовірністю, то з великим ступенем ймовірності.

Типізація - складний розумовий процес, який передбачає узагальнення, відволікання від несуттєвих ознак явищ і виділення суттєвих. Стосовно до юридичної нормі типізація проявляється в виокремлення найбільш характерного, що притаманне правових явищ або вчинків людини в певній ситуації. Це процес абстрагування від конкретного в правових явищах, від індивідуальних рис особистості та особливостей її окремого поведінки. Завдяки цьому в нормах з'являється узагальнене, знеособлене правило поведінки, що дає нормам можливість регулювати поведінку невизначеного числа осіб, тобто її адресат абстрактний. Типізація змісту норм призводить до того, що вони стають «рівним масштабом для різних осіб». Вона обумовлює і таку властивість юридичної норми як її стабільність.

Стабільність норм права постійно вступає в протиріччя з розвитком суспільних відносин. У тому слу

128

Поняття та ознаки правової норми, її специфіка

чаї, якщо норма виходить з втратили свою життєвість обставин, необхідно оновлення законодавства. Нове законодавство знаходить відносну стабільність до тих пір, поки розвиваються суспільні відносини знову не поламати її. Цей діалектичний процес перманентно супроводжує існуванню законодавства.

Нормативність висловлює загальність соціальних зв'язків і явищ. Загальність означає максимальну ступінь поширеності суспільних відносин, їх видів, варіантів серед членів суспільства.

Ступінь спільності і важливості відносин, модельованих в юридичних нормах, обумовлює ієрархію цих норм. Загальні зв'язки виражаються і закріплюються, як правило, в найбільш масштабних актах, мають вищу юридичну силу, а не досягають такого рівня узагальненості - в інших нормативних актах.

Нормативність передбачає обов'язковість правових приписів. Це властивість називається загальністю і означає неухильне виконання правових приписів усіма суб'єктами права і обов'язкову реакцію з боку суспільства, держави, соціальної групи на поведінку людини, що відхиляється від вимог правової норми.

На відміну від інших соціальних норм, правові норми, підтримуються силою державного примусу.

У юридичній літературі як істотної ознаки норм права вказується на їх надавач-но-зобов'язуючий характер. Даний ознака пов'язаний із специфічним властивістю нормативності юридичних норм - правил поведінки, які, незалежно від того, в якій словесній формулюванні вони виражені (упра-вомочівающіе, зобов'язують, які забороняють), регулюють суспільні відносини за допомогою одночасного надання їх учасникам певних суб'єктивних прав і покладання на них відповідних юридичних обов'язків.

Визначивши в узагальненому вигляді чинники нормативності, необхідно з'ясувати, чи всі приписи російського законодавства можна вважати нормами - правилами поведінки. Ми вважаємо, що не всі і ось чому.

5 Правознавство 129

Тема 10. Норми права

Російське законодавство рясніє приписами, які навряд чи можна назвати правилами поведінки, тобто еталоном, якому повинні слідувати люди у своїх вчинках. Це приписи, що закріплюють певні юридичні поняття (дефініції), принципи права в цілому, його галузей і інститутів, завдання і цілі правового регулювання, опис правил процедури та інші норми.

Норми права, таким чином, не зводяться лише до правил поведінки, які становлять лише одну, хоча і найбільш поширену різновид юридичних норм.

Враховуючи сказане, можна дати таке визначення юридичної норми: це виходить від держави і охороняється їм загальне, обов'язкове, формально-визначене веління, виражене (моделируемое) у формі відправного встановлення або правила поведінки і що є державним регулятором суспільних відносин.

Інформація, релевантна " § 1. Поняття та ознаки правової норми, її специфіка "

1. Види і стадії адміністративного права
   поняття предупр., ст. 284 Так процедура оформлення попередження, що виноситься на місці вчинення порушення правил дорожнього руху регламентовано інструкцією з організації в ОВС провадження у справах про адмініст-ративних правопорушення правил дорожнього руху та інших норм, що діють у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно дан-ної інструкції порушнику вручається
   
2. 1. Понітіе та класифікації принципів арбітражного процесуального права
   поняття, системи та змісту окремих принципів цивільного процесуального права був зроблений професором В.М. Семеновим в його численних роботах з цієї тематики. Значна частина обгрунтованих В.М.Семеновим положень цілком застосовна до розуміння сучасної системи принципів арбітражного процесуального права. Складно дати якесь однозначне і вичерпне визначення принципів
   
3. 5. Норми адміністративного права: поняття, структура, види.
   Ознакою правової норми є державно-обов'язковий характер, за яким норму права відрізняють від інших правил. Адміністративно-правова норма, як і будь-яка інша, являє собою встановлене державою правило поведінки. А специфіка змісту адміністративно-правової норми полягає в тому, що, на відміну від норм інших галузей права, вона регулює відносини у сфері
   
4. § 4. Критерії встановлення кримінальної караності і поняття кримінальної протиправності
   поняття злочину в більшості підручників кримінального права зазвичай вказується на чотири ознаки: 1) суспільну небезпеку; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність. У деяких підручниках, поряд із зазначеними ознаками, називається ще п'ятий - аморальность2. Однак при уважно-1 Це відноситься, головним чином, до дисертаційним дослід ваниям, присвяченим окремим складам,
   
5. § 2. Кримінальну правовідносини і елементи складу злочину
   понятті уго ловной відповідальності. - «Радянська держава і право», 1967, № 12, стор 41). 2 Див: С. С. Алексєєв. Загальна теорія соціалістичного права, вип. II. Свердловськ, 1964, стор 68. 107 При застосуванні кримінального закону виникає правовідношення, суб'єктами якого є держава в особі органів, відправляють правосуддя, і особа, яка вчинила злочин. Змістом кримінального
   
6. § 3. Місце кримінальної відповідальності у соціально-правовому просторі
   поняття юридичної відповідальності, визначити її роль і місце в системі і взаємовідносини з галузевими визначеннями цієї категорії. Цей процес слід визнати цілком закономірним і природним. Слід (не без жалю) відзначити, що єдине положення, всіма визнане і однаково оцінюється, - це факт існування кримінальної відповідальності як виду юридичної відповідальності.
   
7. § 1. Поняття злочину
   поняття злочину. Не виняток і новий КК РФ, де в ст. 14 встановлено: "Злочином визнається винне досконале суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під загрозою застосування покарання". Вважаючи, що дане визначення містить чотири найбільш актуальних типу взаємозв'язку (родовий і видовий, зовнішній і внутрішній, об'єктивний і суб'єктивний, матеріальний і формальний),
   
8. § 3. Елементи й ознаки складу злочину
   поняття не тотожні. З од-ної сторони, диспозиція як частина кримінально-правової норми (навіть якщо має місце диспозиція описова) у більшості випадків не дає опису окремих елементів складу, зокрема об'єкта або суб'єкта злочину, а іноді і деяких елементів об'єктивної або суб'єктивної сторін, з іншого - склад не може вмістити весь обсяг ознак злочину, бо він
   
9. § 4. Суспільна небезпека і протиправність діяння
   поняття суспільної небезпеки лежить сукупність елементів, що характеризують саме об'єктивну сторону злочинного діяння, для юридичної ж характеристики ступеня і характеру небезпеки необхідно враховувати і суб'єктивні моменти, зокрема вину суб'єкта злочину, мотиви поведінки , цілі і т. п. Ознака суспільної небезпеки в кримінальному праві прийнято називати матеріальним, оскільки його
   
10. § 6. Конкуренція (колізія) кримінально-правових норм
    поняття, види, караність). М., 1988. 6. Красиков Ю. А., Алакаев Л. М. Лекції 2-3. Поняття злочину. Множинність злочинів / / Кримінальне право. Загальна частина. Особлива частина: Курс лекції / Под ред. А. Н. Ігнатова, Ю. А. Красикова. М "