| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ДІЙ. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ |
||
|
У КПК термін "слідчі дії" згадано понад 90 разів. Однак визначення цього поняття закон не містить. У "Руській Правді" взагалі не було такого терміна. В цьому історичному нормативному акті вжито вислів "гоніння по сліду", який у всіх слов'янських країнах означав "переслідувати злочинця" з метою спіймати його - "йти за слідом", "збирати сліди злочину" тощо. У Статуті кримінального судочинства 1864 р. термін "слідчі дії" згадано вже багато разів у сенсі засобів виявлення та фіксування слідів злочину. Наприклад, у ст. 292 Статуту вказано: "Коли у випадках, визначених законом, виявиться необхідним допитати обвинувачених або свідків, або ж провести іншу слідчу дію (курсів мій. - Авш.) поза дільницею, де виникло слідство, то виконання цих дій покладається на того слідчого, в дільниці якого вони повинні бути проведені". У цій статті Статуту йдеться не лише про допит обвинувачених та свідків, а й про "інші слідчі дії"*. КПК УРСР 1927 р. (ст. 107) слідчі дії розумів інакше, це: пред'явлення обвинувачення; допит обвинуваченого; оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства; складання обвинувального висновку. До слідчих дій законодавець відносив поряд із пізнавальними також процесуальні дії, не пов'язані з виявленням або фіксацією доказів у справі. КПК 1960 р. (чинний дотепер) не вніс ясності у розуміння поняття слідчих дій. Через це вчені вкладають різний зміст у цей термін: Статут передбачав проведення таких слідчих дій, як огляд, освідування, обшук (статті 105-107, 315-356), виїмка (статті 110-111, 357-376), огляд і освідування через обізнаних людей (статті 112, 325-335). всі дії слідчого (О. М. Ларін, І. М. Лузгін); вид пізнавальної діяльності слідчого (І. Є. Биховський); збирання доказів (С. А. Шейфер); дії (вид діяльності) з виявлення і закріплення доказів (Н. В. Жо-гін, Ф. Н. Фаткуллін); дії з одержання (збирання) доказів (Г. С. Казінян, А. Б. Солов-йов); комплекс пізнавальних і посвідчувальних операцій (Г. Абду-маджидов); У теорії кримінального процесу є два підходи до визначення поняття слідчих дій: широкий - дефініцію поняття дають за суб'єктом (слідчий),який здійснює слідчі дії. Прибічники цього підходу (О. М. Ларін,І. М. Лузгін) відносять до числа слідчих дій прийняття заяв прозлочини, пред'явлення обвинувачення, ознайомлення обвинуваченого з матеріалами досудового слідства тощо, тобто всі процесуальні дії, здійснення яких належить до компетенції слідчого; вузький - переважає в теорії та практиці. Згідно з ним слідчідії визначаються таким чином. Слідчі дії - це пізнавальні процесуальні дії, притаманні, в основному, для стадії досудового слідства, і призначені для пошуку, виявлення, фіксації та перевірки фактичних даних у кримінальній справі. Сукупність кримінально-процесуальних норм, які регламентують слідчі дії, є елементом доказового права, утворюючи правовий інститут слідчих дій. Особливості норм інституту слідчих дій полягають у тому, що кожний їх елемент (гіпотеза, диспозиція, санкція) мають певну специфіку: 1. У гіпотезі формулюється підстава до провадження слідчої дії. Наприклад, у ч. 1 ст. 193 КПК зазначено: "при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка особливих прикмет". З цього випливає, що підставою до проведення освідування є необхідність виявлення або засвідчення особливих прикмет. Така потреба виникає, якщо у справі є фактичні дані, що свідчать про ймовірність існування на тілі перерахованих осіб особливих прикмет. У деяких випадках закон не вказує в нормі на підстави до провадження слідчої дії. Однак це не означає, що норма не містить гіпотези. Прикладом є ст. 171 КПК "Допит потерпілого". Гіпотеза в цьому разі міститься в інший нормі - ст. 49 КПК. Підставою до провадження допиту є факт визнання особи як потерпілого. Є в нормах інституту слідчих дій і відсильні гіпотези. Наприклад, ст. 196 КПК відсилає до статей 75 і 76 КПК. Санкції норм інституту слідчих дій за суб'єктом, якому їх адресовано, поділяють на дві групи: 1) адресовані слідчому чи іншій посадовій особі, яка веде процес: кримінально-правові: за незаконний привід для допиту (ст. 371КК); службове підроблення (ст. 366 КК); кримінально-процесуальні: скасування процесуальних рішень,прийнятих на основі даних, одержаних у результаті незаконно проведених слідчих дій; 2) адресовані іншим учасникам слідчих дій: - кримінально-правові: - ддя свідка - за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) та за відмову від давання показань (ст. 385 КК); для потерпілого - за завідомо неправдиві показання (ст. 384КК); для експерта - за завідомо неправдивий висновок (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК); для перекладача - за завідомо неправильний переклад (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК); кримінально-процесуальні: для свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого за неявку для участі у слідчих діях - привід; адміністративно-правові - за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки в органи досудового слідстваабо дізнання (ст. 185-4 КПК). ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1: Кримінально-процесуальний закон не містить визначення поняття "слідчі дії". У теорії кримінального процесу є два підходи до визначенняцього поняття: 1) широкий, згідно з яким слідчими вважають всіздійснювані слідчим процесуальні дії; 2) вузький, згідно з яким слідчими є тільки ті дії, що мають пізнавальний характер. У нормах правового інституту слідчих дій містяться гіпотеза,в якій сформульовано підставу до провадження конкретної дії;диспозиція, яка регламентує процесуальний порядок (процедуру)провадження дії, коло учасників, час і місце її провадження;санкція. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "1. ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ДІЙ. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ" |
||
|
||