Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Волкобой І.. Шпаргалки по Цивільному праву України (загальна частина), 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

94. Право спільної часткової власності.



Суть спільної часткової власності в тому, що кожен з співвласників
має чітко визначену частку в праві власності на спільне майно
(ідеальну частку). Якщо законом або угодою учасників спільної власності
не передбачено інше, то до спільного майна застосовується правовий режим саме
спільної часткової власності.
Кожен співвласник майна, що перебуває у спільній частковій власності,
має чітко визначену частку в праві власності на спільне майно
(не слід це трактувати, як наявність у співвласника права власності на
конкретну частку спільного майна), оскільки власники, згідно зі ст. 113 ГК
Україна, здійснюють свої правомочності щодо володіння, користування і розпорядження
за згодою всіх учасників. Для спільної часткової власності характерно, що
кожному співвласнику належить заздалегідь визначений розмір частки у праві
власності на спільну річ. Ця частка не виділена в натурі, а виражена у вигляді
дробу права спільної власності або у відсотковому відношенні (Цивільний кодекс
Україна (науково-практичний коментар). - X .: 000 «Одіссей», 1999. - С.185).
На практиці відбувається фактичне виділення в користування в натурі частки
кожного власника, якою він і користується. У разі ж загибелі цієї частини
майна відбувається зменшення розміру і всього спільного майна, що тягне
відповідне зменшення розмірів часток кожного учасника, оскільки ризик
випадкової загибелі майна лежить на кожному співвласнику пропорційно розміру
його частки у спільному майні.
У даному випадку діє наступний принцип: відносини спільної часткової
власності виникають у всіх випадках виникнення права власності
двох або декількох суб'єктів на один і той же об'єкт, якщо інше не зазначено в
законі або договорі, тобто право спільної часткової власності передбачається
(Цивільний кодекс України. С.187). Отже, як спільна часткова
власність можуть виникати або на підставі прямої вказівки закону,
який передбачає відносно спільно утвореного кількома
особами майна встановлення правового режиму часткової або сумісної
власності, або на підставі угоди.
Загальна часткова власність виникає між громадянами, організаціями, між
громадянами та організаціями, учасником спільної часткової власності може
бути держава, як суб'єкт права власності (п.2 ст.З Закону «Про
власності»). Підставами до цього служать договори про спільну
діяльності, отримання майна у спільну власність у порядку
успадкування і т.д. У ГК приділено особливу увагу питанням врегулювання
спільної часткової власності, їй безпосередньо присвячені статті 112-119 ГК
Україна.
Розміри часток співвласників можуть бути визначені в угоді. Однак,
якщо співучасники згодом відступили від умов договору, то застосовуються
наступні правила, якщо між співучасниками спільної власності було
досягнута угода (укладено договір) про розміри часток у спільно
купується речі, то фактично інше матеріальне або трудову участь у
придбанні майна не може бути єдиною підставою для
перерозподілу часток по суду. У подібному випадку суд повинен врахувати наявність
договору, і, якщо немає достатніх підстав для визнання його
недійсним, надати вирішальне значення саме договору, а не
фактичним обставинам. Витрачене одним із співучасників коштів
в більшому розмірі, ніж належало на його частку, може створити для нього лише
право вимагати від іншого повернення надміру витраченого (Маслов В.Ф .
Питання загальної власності в судовій практиці. - М.: Госюріздат. - 1963 р. -
С. 9).
Правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів
всіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження часткової
власністю здійснюються за взаємною згодою всіх учасників, а при
його відсутності, спір вирішується в судовому порядку. При цьому всі учасники
мають рівне право голосу у здійсненні цих правомочностей незалежно від
розмірів частки кожного.
Однак, на практиці часто виникають питання щодо співвідношення
«ідеальної» і «реальної» часток у майні. Так, дві особи можуть в однаковій
мірою брати участь у створенні спільного майна (наприклад, будівництві
домобудівництва) і мати цього майно на праві спільної часткової власності з
рівними розмірами часток. Як учасник спільної власності, він має право на
частку в розмірі половини майна, його «ідеальна» частка дорівнює половині, але
в його фактичному користуванні може бути велика частина домоволодіння - 2/3 від
будови. Закон допускає таку розбіжність. Підставою його може бути
угода сторін або інші причини, зокрема, технічна неможливість
для учасників спільної власності виділити в користування кожного з них
окреме приміщення, точно відповідне частці кожного в праві
власності (Халф-на Р.О. Право особистої власності. - М., 1964. - С.65).
На думку Халфиной Р.О. відповідність «ідеальної» і «реальної» часткою може
бути досягнуто тільки тоді, коли практично можливо виділити кожному
учаснику спільної власності частину будинку, рівну його ідеальною частці, в
іншому випадку при «реальному» розподіл домоволодіння між його сособ-
ственник така вимога може і не бути дотримано.
Стаття 118 ЦК України встановлює, що у випадках, коли учасники спільної
часткової власності на житловий будинок за угодою між собою встановили
порядок користування відособленими приміщеннями в будинку (квартирами, кімнатами)
відповідно до часток кожного і така угода нотаріально посвідчена і
зареєстровано у місцевій Раді народних депутатів, то воно обов'язково для
особи, яке надалі придбає частку в спільній власності на цей
будинок.
Розділ спільної власності відбувається за взаємною згодою. У разі спору
питання вирішується в судовому порядку.
Кожен учасник спільної часткової власності має право вимагати виділу
своєї частки із спільного майна. У разі спору і при неможливості розділу
майна в натурі, виділяється власник отримує грошову компенсацію.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 94. Право спільної часткової власності. "
  1. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Право; IV - Авторське право; V - Право на відкриття; VI - Винахідницьке право; VII - Спадкове право; VIII - Правоздатність іноземців та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод. Якщо говорити про найбільш характерних моментах, що відрізняють цей кодекс від раніше чинного ЦК УРСР 1922р., То, перш за все, слід
  2. 33. Поняття і види речей у цивільному праві.
    Правовідносин речі стають не в силу своїх природних властивостей, а тому, що суб'єкти права, враховуючи ці їхні властивості, вступають з приводу них в суспільні відносини, де речі набувають значення товару. Держава встановлює правила поведінки людей при використанні тієї чи іншої речі. У зв'язку з цим з'являється термін "правовий режим речі". Він є умовним і позначає не
  3. 85. Порядок отримання громадянами у власність квартир з Державного житлового фонду.
    Право на житло. 2. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. 3. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача
  4. 86. Право власності осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство.
    Правовий режим майна селянського господарства. Законом «Про селянське (фермерське) господарство» внутрішньогосподарські майнові відносини між членами селянського господарства не врегульовані. Цивільне законодавство не приведено у відповідність до потреб правового забезпечення товарно-грошових, ринкових відносин. У такій ситуації необхідно керуватися загальними принципами
  5. 93. Поняття, зміст права спільної власності: суб'єкти підстави виникнення і припинення.
    Право двох і більше осіб на один об'єкт. Цих осіб прийнято називати співвласниками. Об'єкт може складатися з однієї або сукупності речей. Вони можуть бути як ділимими, так і неподільними. Однак, як об'єкт права власності, вони утворюють єдине ціле, тому право власності кожного співвласника поширюється на весь об'єкт, а не на його частину. Пунктом 2 статті +3 Закону України «Про
  6. 95. Поняття, зміст спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності подружжя.
    Право спільної власності подружжя і право спільної власності селянського (фермерського) господарства. Тому розглянемо їх трохи докладніше. Загальна спільна власність подружжя Це право подружжя володіти, користуватися, розпоряджатися своєю владою і в спільних інтересах належним їм майном. Правовідносини власності подружжя можуть бути поділені на дві групи: -
  7. 110. Неустойка, застава, завдаток як способи забезпечення зобов'язань.
    Правової відповідальності, але, як правило, на практиці не проводиться розмежування неустойки по цих двох видах. Хоча законодавець проводить таку диференціацію, коли мова йде про законодавче регулювання питань неустойки, то на перший план виступає неустойка як міра відповідальності. У юридичній літературі виділяються функції неустойки залежно від її призначення - забезпечення або
  8. Види і стадії адміністративного права
    правопорушення. 2. Адміністративне розслідування. 3. Розгляд справ про адміністративні правопорушення. 4. Перегляд постанов. 1. Стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення - це відносно самостійна частина виробництва, кото-раю поряд із загальними завданнями провадження має притаманні тільки їй за-дачі, інші особливості (коло учасників виробництва,
  9. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
    правової держави при неодмінно мирному реформістському подоланні кризу в країні. Для марги-налізірованние і люмпенізованих прошарків Установчі збори мало задовольнити, головним чином, соціальні потреби, зазвичай розуміються як просте зрівняльний перерозподіл життєвих благ. Ставши символом радикального оновлення країни та подолання її історичної відсталості, при
  10. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    правоту своєї справи, ентузіазму, жертовності. Громадянська війна на відміну від звичайної війни незмірно більш складна, характеризується більшою невизначеністю і невизначених складу борються - в силу переходу з одного табору в інший. Тільки за перші 70 років XX століття в світі відбулося 25 таких воєн (у Росії, Фінляндії, Угорщини, Іспанії, країнах Латинської Америки та ін.) Громадянська