| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
86. Право власності осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство. |
||
|
1. Закони України «Про власність» (ст. 38) і «Про селянське (фермерське) господарство» (ст.14) встановлюють, що майно осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено договором між ними. Віднесення майна селян; кого (фермерського) господарства до спільної часткової власності згідно договору між ними спричиняє різний правовий режим майна селянського господарства. Законом «Про селянське (фермерське) господарство» внутрішньогосподарські майнові відносини між членами селянського господарства не врегульовані. Цивільне законодавство не приведено у відповідність до потреб правового забезпечення товарно-грошових, ринкових відносин. У такій ситуації необхідно керуватися загальними принципами цивільного законодавства. Згідно з ними володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності здійснюються за згодою всіх учасників. При цьому кожен учасник пропорційно своїй частці має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної майна. 2. Володіння, користування та розпорядження майном, що належить до спільної спільної власності, також здійснюється за згодою всіх членів господарства. По угодах, укладених главою селянського двору або іншого господарство в цілому, якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в особистих інтересах самого глави господарства. Інші члени господарства відповідають за своїми зобов'язаннями особистим майном і своєю часткою у спільній власності, якщо зі справи не випливає, що угода укладена ними в інтересах господарства. У спільній сумісній власності частка кожного члена селянського (фермерського) господарства в процесі господарської діяльності не визначається. Вона визначається в таких випадках: 1) вихід члена зі складу господарства без утворення нового господарства (виділ); 2) при утворенні з одного господарства двох або більше господарств (розділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена господарства. Розмір частки у спільному майні господарства встановлюється за загальними правилами виходячи з рівності часток усіх членів господарства, якщо інше не обумовлено договором між ними. При розділі спільної сумісної власності майно, яке належало члену господарства до набрання господарство або придбано за власні кошти, не внесені в загальну власність, не враховується. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до ЗК України (ст. 51) земельні ділянки надаються у власність або користування не селянському (фермерському) господарству, а громадянину , що виявив бажання вести селянське (фермерське) господарство, і відповідно до частини 5 статті 52 ЗК України земельні ділянки громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, поділу не підлягають. Майнові відносини, забезпеченні права кожного члена господарства на частку в майні при виході з господарства або в інших перерахованих вище випадках. 3. Земельні та майнові відносини селянських (фермерських) господарств регулюються суперечливо, непослідовно. З одного боку, згідно законодавству селянські (фермерські) господарства є юридичними особами і як такі повинні бути суб'єктами правовідносин, володіти відповідними правами у зовнішніх та внутрішньогосподарських відносинах. С іншого боку, земельне законодавство та законодавство про селянських (фермерських) господарствах виділяє громадян, які ведуть селянське господарство, і членів їх родини. Таке положення за всієї начебто рівноправність всіх членів селянського (фермерського) господарства, включаючи його главу, ставить главу господарства в панівне, а членів сім'ї в залежне від нього положення . Таким чином, на сьогоднішній день законодавець не створив умов виконання юридичною особою - селянським (фермерським) господарством - відповідних функцій, не забезпечивши захист майнових прав юридичної особи в цілому і його членів як у відносинах з іншими юридичними особами, громадянами та державою, так і у внутрішньогосподарських відносинах між ними. « Попередня |
||
| Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
|
||
95. Поняття, зміст спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності подружжя. |
||
|
||