Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000 - перейти до змісту підручника

42. Способи забезпечення кредитних зобов'язань


Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава.
Види забезпечення кредиту (способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань) - це спеціальні заходи , які не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливо. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є і спосіб його забезпечення.
Виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за його використання може бути забезпечене порукою або гарантією. Це додаткові зобов'язання, оформлені договорами між кредитором за кредитним зобов'язанням (банком) і поручителем (гарантом) для забезпечення виконання кредитного (основного) зобов'язання.
Обеспечительная функція поруки виявляється в тому, що кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання пред'явити свою вимогу як до несправного боржника, так і до поручителя.
Вони обидва за загальним правилом несуть солідарну відповідальність у повному обсязі вимоги кредитора, включаючи сплату відсотків, неустойки, судові витрати по стягненню боргу та інші збитки кредитора, викликані невиконанням або неналежним виконанням позичальником кредитного зобов'язання.
Основною відмінністю гарантії від поручительства є те, що при поруці, за загальним правилом, настає солідарна відповідальність поручителя і боржника, а при гарантії - субсидіарна (додаткова), яка застосовується тільки у разі непогашення заборгованості за рахунок коштів самого боржника. Следова'-тельно, звернути вимогу до гаранта банк має право лише в тому випадку, якщо у позичальника немає коштів для погашення боргу (навпаки, за наявності коштів у позичальника немає підстав звертатися до гаранта з вимогою про погашення боргу). Якщо при поруці кредитору (банку) належить право вибору, до кого звернути вимогу про погашень боргу (до позичальника або до поручителя) незалежно від наявності коштів у боржника, то при гарантії можливості такої альтернативи немає.
Різниться характер відповідальності поручителя або гаранта і за сплату банку неустойки при простроченні платежу позичальником. Відповідальність поручителя за сплату неустойки за кредитним зобов'язанням настає в тому ж обсязі, що і боржника (якщо інше не встановлено договором поруки).
На гаранта, за загальним правилом, не може бути покладена відповідальність за сплату позичальником неустойки (пені). Разом з тим у договорі гарантії може бути передбачена умова про відповідальність гаранта і за сплату пені при простроченні платежу позичальником.
Відрізняються і наслідки виконання кредитного зобов'язання поручителем і гарантом. До поручителя, який виконав зобов'язання за позичальника, переходять усі права кредитора за кредитним договором. На відміну від поручителя, гарант, який виконав зобов'язання, не займає місце кредитора (замість банку) і не користується правом регресної вимоги до боржника про повернення виплачених ним сум.
Для забезпечення кредитних зобов'язань можуть використовуватися інші способи, наприклад, неустойка (штраф, пеня).
Неустойкою відповідно до цивільного законодавства України визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема , у разі прострочення виконання.
Пеня (різновид неустойки) - це грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у процентному відношенні до суми простроченого платежу (невиконаного зобов'язання) за кожний день прострочення.
Використання застави як способу забезпечення виконав-йенія зобов'язання докладно регламентовано Законом України "Про заставу" і підлягає конкретизації в договорі застави.
Застава нерухомого майна є відмінною рисою одного з кредитів - іпотечного кредиту , передбаченого Положенням Національного банку України "Про кредитування".
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Воно грунтується на договорі страхування ризику непогашення кредиту.
Об'єктом страхування є відповідальність страхувальника (позичальника) перед банком за своєчасне і повне погашення кредиту та відсотків за його використання протягом строку, передбаченого договором страхування.
Можливо одночасне застосування всіх або декількох видів забезпечення кредиту (способів забезпечення виконання кредитних зобов'язань) і кредитного ризику - вибір одного з них або їх поєднання є прерогативою сторін кредитних правовідносин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "42. Способи забезпечення кредитних зобов'язань"
  1. Зміст
    здібності боржника або визнання його банкрутом 33. Відкриття рахунків у банках України 34. Відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках 35. Тимчасове призупинення операцій на банківських рахунках суб'єктів підприємництва 36. Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів з рахунків підприємців 37. Порядок і форми безготівкових розрахунків між
  2. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    спосіб виникнення юридичних осіб є засобом контролю за належним їх освітою, який дозволяє здійснювати попередній контроль до фактичного початку їх діяльності. Контроль при створенні підприємств має на меті виключити або перешкодити здійснювати незаконну економічну діяльність. Юридичний статус будь-яке підприємство набуває тільки в результаті
  3. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    здатність іноземців та осіб без громадянства . Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод. Якщо говорити про найбільш характерних моментах, що відрізняють цей кодекс від раніше чинного ЦК УРСР 1922р., то, перш за все, слід назвати такі риси: 1) за своєю структурою Кодекс помітно відійшов від пандектній системи, виключивши з меж правового
  4. 39. Поняття кредитування і кредитів у сфері підприємництва
    способами: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків - кредитування здійснюється в залежності від необхідності в кредиті; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок
  5. Методи здійснення виконавчої влади
    способи здійснення управлінських функцій і засоби впливу органів виконавчої влади на керовані об'єкти (галузі, пр-ку, гр-н). Методи здійснення виконавчої влади різноманітні. За функціями суб'єктів управління вони поділяються на загальні, використовувані при виконанні всіх функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінських процесу, і спеціальні, що застосовуються при
  6. 1.Економіка і соціальна структура
    способу виробництва, при якому теоретично можливий перехід до соціалізму. Вони добре засвоїли образне висловлювання з цього питання Г. В. Плеханова: «Російська історія ще не змолола того борошна, з якої з часом буде випечений пшеничний пиріг соціалізму». Викладені вище два погляди радянських істориків на процес капіталістичної модернізації Росії - свідчення різночасових етапів у
  7. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
    способи захисту цивільних прав, передбачені Цивільним кодексом Російської Федерації. Відмінності в суб'єктному складі осіб, що у справі, а одно розмежування підвідомчості справ між судами загальної юрисдикції та арбітражними судами не настільки, на думку В.М. Жуйкова, істотні, щоб можна було говорити про необхідність створення для провадження арбітражними судами судової влади
  8. 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ПОЗОВНОЇ ВИРОБНИЦТВА. ВІДМІНУ ЙОГО ВІД ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЄ З АДМІНІСТРАТИВНИХ та інших публічних правовідносин І ВІД ВИРОБНИЦТВА в окремих категоріях справ
    забезпечення для проведення фінансового оздоровлення; тільки в даній категорії справ бере участь особливий суб'єкт - арбітражний керуючий. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного виробництва - ще одна категорія справ, що виділяються в гол. 29 АПК РФ. Для неї характерно: справи розглядаються судом за загальними правилами позовного провадження в рамках судового засідання, але без участі сторін, в процесі
  9. 40. Поняття переконання і примусу як методів управління.
    Способу правового впливу полягає в тому, щоб суб'єкти державного управління дотримувалися вимог через їх внутрішнє визнання, а не внаслідок сліпого підпорядкування вимогам влади. Таким чином, переконання - це система методів правового і неправового характеру, здійснювана державними і громадськими органами, яка проявляється у застосуванні виховних,
  10. Пріоритетні напрямки діяльності організованих злочинних груп у сфері економіки
    способи перетворення державної власності в приватну. Злочинність у сфері споживчого ринку. Злочини, вчинені у сфері споживчого ринку можна об'єднати в дві групи: злочини проти прав споживачів та інші злочини. Небезпечною тенденцією в динаміці злочинності проти споживачів є зростання обороту товарів, послуг, виконання робіт, що не відповідають
© 2014-2022  ibib.ltd.ua