| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.2. Структура норм права, їх види і розташування в нормативно-правових актах |
||
|
Структура правової норми - це її смислова побудова відповідно до законів логіки і сутністю суспільних відносин, на регулювання яких вона розрахована. Тому норма права в тій чи іншій формі (зобов'язування, заборони , дозволу, управомочіванія) повинна містити елементи, що визначають: - умови, при яких вона застосовується в конкретних правовідносинах; - вміст правила поведінки учасників правовідносини - їх права і обов'язки; - несприятливі наслідки, що настають у разі порушення правової норми. Названі елементи правової норми отримали відповідно назва гіпотези, диспозиції і санкції. Структура правової норми існує об'єктивно як нерозривна частина її елементів. В ній виражені специфічні якості, що відрізняють право від інших соціальних норм. Гіпотеза і диспозиція визначають найбільш ймовірні, типові і, отже, доказові обставини, при яких реалізується правова норма, і той варіант поведінки, який відповідає висловленому в праві владному велінням держави. Санкція висловлює готовність і здатність держави примушувати до дотримання правової норми, попереджати її порушення, відновлювати її дію шляхом притягнення порушників до юридичної відповідальності. Без застосування санкцій багато норм права будуть сидіти склавши руки. Норми права досить різноманітні і тому класифікуються за багатьма критеріями. Можна назвати наступні види правових норм. - Регулюючі різні види суспільних відносин: майнові, трудові та інші відносини, що багато в чому визначає побудову всієї системи права. - Імперативні і диспозитивні. Імперативним нормам властива строга категоричність, що виключає будь-які відступи від сформульованих в них правил, що не допускає заміну приписів цих норм на розсуд беруть участь у застосуванні осіб інших умов. Такі норми характерні для відносин з участю держави та її органів, тобто для конституційного, адміністративного, кримінального та інших галузей права. Імперативними є й повинні бути більшість правових норм, в іншому разі норми права почнуть втрачати свою владність і общеобязательность. Особливістю диспозитивних норм є те, що, засвідчуючи про надання державою громадянам широких прав і свобод, вони дозволяють учасникам правовідносини самим вибирати варіанти поведінки. Передбачалося діспоз-тивними нормами правила поведінки застосовуються, якщо учасники відносин не виробили інших умов своєї поведінки. Якщо сторони не скористалися цим суб'єктивним правом, то в їх відносинах діє норма, передбачена законом для даних відносин (диспозитивним норма). Багато диспозитив-них норм міститься в ЦК, що регулює відносини в основному між приватними (недержавними) суб'єктами. Їх легко відрізнити за словами «якщо інше не передбачено договором». 31 7 Можливість відступу від поведінки, приписаного дис-позитивною нормою, не позбавляє її загальнообов'язковості. У даному випадку общеобязательность виражається в тому, що будь-які особи повинні рахуватися з правом суб'єкта передбачити для себе правила діяльності, відмінні від прямо передбачених законом, а також у тому, що порушення як умови договору, заснованого на диспозитивної нормі, так і самої норми, дія якої не замінено договором, є підставою для притягнення винного до юридичної відповідальності. - Матеріальні і процесуальні. Тоді як норми матеріального права виражають зміст діяльності державних органів та інших суб'єктів, визначаючи їх правове становище, компетенцію і т . д., процесуальні норми закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності шляхом встановлення конкретних організаційно-правових (процесуальних) форм реалізації матеріальних норм (норм матеріального права). Якщо матеріальні норми, визначаючи права та обов'язки, відповідають на питання, що слід робити для їх здійснення, то процесуальні норми вказують на те, як, яким чином, в якому порядку вони можуть бути реалізовані. Внаслідок того, що процесуальні норми покликані забезпечити втілення в життя матеріальних норм, вони завжди виконують службову роль і виступають по відношенню до них як вторинні. Тому закони, що встановлюють матеріальні норми, повинні прийматися раніше законів, що встановлюють процесуальні норми (наприклад, Цивільний кодекс видаватися раніше Цивільно-процесуального кодексу). - Правонаделітельние і правоохоронні. Якщо перші встановлюють права та обов'язки , то другий служать цілям їх гарантування, охорони та захисту на випадок можливого порушення. - У зв'язку з тим що суспільні відносини, що регулюються нормами права, неоднакові за своїм обсягом, зазначені норми можна класифікувати на загальні, спеціальні та виключні. Загальні норми спрямовані на регулювання декількох суспільних відносин і можуть встановлювати, що вони діють, якщо немає спеціальних норм, спрямованих на регулювання окремого громадського відносини (наприклад, положення ЦК про заставу щодо застави нерухомості). Однак норма права не тотожна статті нормативно-правового акту. При підготовці та прийнятті акта його зміст розташовується так, щоб акт не був громіздким, а його приписи сприймалися легко. Тому одна правова норма найчастіше утримується в двох і навіть більше актах. Типовий приклад: санкція за порушення правових норм, що містяться в безлічі законів (кодексів), що регулюють найрізноманітніші відносини (в галузі охорони природи, транспорту, власності тощо), об'єднані в КпАП, а в законах йдеться лише про те, що за порушення його положень відповідальність встановлюється законодавством. І щоб зрозуміти, чи потрібно застосовувати санкцію, і якщо потрібно, то яку, нерідко доводиться дуже скрупульозно вивчати різні нормативно-правові акти, в тому числі що містяться в них визначення використовуваних ним понять, які можуть бути частинами різних елементів норми права. Актом, що містить всі елементи однієї норми права, є, зокрема, ГК. Він, наприклад, визначає договір купівлі-продажу (гіпотезу), встановлює права і обов'язки продавця і покупця при виконанні договору (диспозицію) і відповідальність сторін за його неналежне виконання (санкцію). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.2. Структура норм права, їх види і розташування в нормативно-правових актах" |
||
|
||