| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.5. Сутнісна характеристика викладання як діяльності |
||
|
ВИКЛАДАННЯ - один з основних смислообра-зующих компонентів процесу навчання. У структурі навчання викладанням називають процес діяльності викладача (вчителя), який може функціонувати тільки в результаті тісної взаємодії з учнем як у безпосередній, так і опосередкованої формі. Але, в якій би формі це взаємодія ні виступало, процес викладання обов'язково припускає наявність активного процесу навчання. Таким же він виступає за умови, коли діяльність учнів забезпечується, організується і контролюється вчителем, коли в процесі навчання здійснюється цілеспрямоване формування в учнів готовності до самоосвіти, коли цілісність процесу навчання забезпечується спільністю цілей викладання і навчання. На практиці процес навчання реалізується: - у відборі, систематизації, структуризації учителем навчальної інформації (у проекті навчання) і пред'явленні її учням в педагогічній дійсності; - в сприйнятті , усвідомленні та оволодінні цією інформацією і методами роботи з нею учнями; - в організації в цілісному педагогічному процесі раціональної, ефективної, адекватної завданням навчання діяльності кожного учня по оволодінню системою знань і методів оперування ними в навчальній і виробничої роботи. Предметом діяльності викладання виступає керівництво навчально-пізнавальною діяльністю учнів в рамках того змісту освіти, яке зумовлюється завданнями гармонійного розвитку інтелектуальних, моральних та фізичних сил і здібностей підростаючого покоління. Педагогічне керівництво з боку викладача складається з планування ним власної діяльності та діяльності учнів на уроці, організації цих діяльностей, стимулювання активності і свідомості діяльності школярів по засвоєнню знань і способів діяльності, контролям регулювання якості навченості та виконання учнями навчальних Дій, аналізу результатів навчання і прогнозування Подальших зрушень в особистісному розвитку учнів. В 153 цьому контексті ми маємо на увазі таке педагогічний вплив, яке носить не тільки і не стільки коригувальний, скільки формує характер і має на меті перетворення самого суб'єкта дії і формування у нього різних структур розумової, моральної діяльності і структур особистості. Для управління цією діяльністю суб'єкту викладання необхідно насамперед чітко уявити її різновиди та механізми, її продукти, вміти правильно формулювати цілі та вимірювати їх досягнення, забезпечити як зовнішню, так і внутрішню регуляцію діяльності. Керівництво пізнавальною діяльністю в процесі навчання іноді розуміється занадто вузько, як управління засвоєнням в рамках окремих пізнавальних завдань. Наприклад, управління процесом відкриття невідомого в різних типах проблемних ситуацій, управління процесом виходу з проблемної ситуації і т.п. Засобами управління в такому розумінні (рівень оперативного управління) є "навідні завдання", підказки різної інтенсивності, переформулировка завдання і т. 154 стоятел'но здійснювані дії з виявлення фактів, виділення істотних зв'язків і розкриттю закономірностей з діями за визначенням цілей і розробки програми діяльності, що включає відповідно і дії контролю за виконанням даної програми. В якості найважливішої умови в даній ситуації виступає система типових завдань. Її застосування в кінцевому рахунку сприяє цілеспрямованому формуванню в учнів уміння і потреби систематично користуватися в своєму навчальному пізнанні і практичній діяльності обов'язковим мінімумом знань як інструментом отримання нових знань. Управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів як предмет діяльності викладання в структурі навчання характеризується в даному випадку насамперед тим, що при організації навчальної діяльності школярів вихідне завдання для одномоментного виконання зіштовхує учня з метою, яку йому необхідно досягти в кінці вивчення теми уроку і системи уроків по темі в цілому. Щоб досягти такого рівня управління (організації навчальної роботи учнів), вчитель, організовуючи навчання, кожен раз визначає, в яку діяльність учнів треба включати знання, що підлягають засвоєнню. Вибір діяльності визначається тими завданнями, які передбачені цілями навчання. У цьому і виражається керівна роль учителя в процесі навчання. Її призначення якраз і полягає в тому, щоб здійснювати управління активної та свідомої діяльністю по засвоєнню навчального матеріалу. Для цього необхідно: ставити обгрунтовані навчальні завдання; створювати сприятливі умови для прийняття цих завдань учнями; давати чітке інструктування їм про способи майбутньої діяльності; надавати навчаються своєчасну необхідну і достатню допомогу; спонукати у них допитливість, цікавість, почуття обов'язку і відповідальності. Кожен акт викладання покликаний вносити певні зміни як у сам характер діяльності школяра, так і в процес його становлення як особистості. Для цього вчитель, здійснюючи діяльність викладання, проводить ретельний аналіз цілей навчання стосовно до конкретних ситуацій навчання, до конкретного досліджуваному навчальному предмету і кожному його розділу окремо. І кожен раз цілі 155 навчання на уроці повинні бути доведені до вказівки типових завдань, заради вирішення яких організовується навчання. Без визначення таких завдань мети навчання (цілі уроку) виявляються недостатньо конструктивними, їх досягнення утруднено, вони не піддаються педагогічному контролю. Не маючи чіткого уявлення про те, для вирішення яких завдань призначаються знання, вчитель як суб'єкт викладання не може визначити, яку діяльність повинні здійснювати учні при навчанні цих знань. Ось чому до початку навчання "чогось" вчитель повинен не тільки мати чітку програму того "чому вчити", але і сформулювати ті завдання, в яких учні повинні будуть використовувати усваиваемое зміст. При розробці таких програм вчитель повинен оцінити, які знання, з якою метою і в якій мірі він припускає сформувати в учнів у результаті вивчення ними даного матеріалу. Для цього йому необхідно врахувати особливості окремих видів навчальних занять і визначити сукупність різних видів діяльності учнів, яка забезпечить досягнення поставлених цілей в справі формування розумових і психічних якостей учнів. При цьому найважливішу роль грає встановлення послідовності дій навчаються, структура операційного складу дії (визначення виконавських, оціночних та орієнтовних дій), знаходження способів підняття мотивації школярів до участі в процесі пізнавальної діяльності. Така перша задача викладання в структурі навчання. Друге завдання зводиться до реалізації принципу активності та самоврядування в пізнавальної діяльності учнів. Вона полягає в такій організації навчальних занять, при якій викладач за допомогою програм забезпечення та організації навчально-пізнавальної діяльності направляв би і інтенсифікував процес активної, самостійної та результативної роботи кожного учня по оволодінню основ теорії і методів її застосування при вирішенні навчально-пізнавальних завдань. Якщо процес навчання побудований вірно і що направляється цілеспрямована робота учнів приносить запланований і очікуваний ними результат, якщо засвоювані знання перетворюються 156 школярем у особисто для нього значиму систему, то у нього з'являється стійкий інтерес до того, що він робить, стимул до самостійної навчальної діяльності. А це сприяє ще більшому піднесенню ефективності процесу навчання.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 6.5. Сутнісна характеристика викладання як діяльності " |
||
|
||