| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.5. Трудовий (кадровий) потенціал |
||
|
Людина в системі економічних відносин розглядається як головна продуктивна сила. Його працею, його інтелектом створюється національне багатство, перетворюються суспільні відносини. Людський потенціал сам є найважливішою складовою національного багатства. Трудові ресурси виступають як фактор економічного розвитку, причому все більшого значення набувають якісні складові тру-дового потенціалу: знання, кваліфікація, освітній рівень і т.п. Поряд із категорією трудового потенціалу при оцінці підприємств (оцінці бізнесу) використовується поняття «кадровий потенціал». Під кадровим потенціалом розуміється сукупність здібностей і можливостей кадрів забезпечувати ефективне функціонування організації. У його склад включається: чисельність персоналу, професійно-кваліфікаційна структура кадрів, статево-віковою склад, укомплектованість персоналу, індивідуальні особистісні характеристики (стать, вік, здоров'я, морально-етичні якості, здібності і т.п.). Кадровий потенціал може бути оцінений у грошовій формі і складати важливу (іноді переважну) частину ринкової вартості підприємства. Його ціна відноситься до нематеріальних активів, але не є об'єктом інтелектуальної власності, так як він досить мінливий за своєю природою і не має юридичного захисту. Трудовий потенціал країни, окремих регіонів знаходить своє вираження у трудових ресурсах, а також у їх якісних характеристиках (структура, освітньо-кваліфікаційний рівень тощо). Під трудовими ресурсами (робочою силою) розуміються особи працездатного віку з 15 років до пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки 55 років), крім непрацюючих інвалідів 1 та 2 категорій та осіб, які отримують пенсію на пільгових умовах, а також працюючі особи непрацездатного віку . У міжнародній практиці виділяється категорія економічно активного населення (ЕАН), що включає всіх зайнятих і безробітних до 72 - річного віку, крім осіб, зайнятих у домашньому господарстві та учнів. До зайнятих в Росії відносяться особи, які в даний момент виконують роботу за наймом за винагороду на умовах повного або неповного робочого періоду, а також роботу не за наймом, але приносить дохід (працюючі самостійно), або виконують роботу без оплати на сімейному підприємстві. Зайнятими в статистиці вважаються також особи, які працюють в даний момент і тимчасово відсутні на роботі через хворобу, догляду за хворими, у щорічній відпустці, навчанні і навіть у страйках. При цьому виділяється повна і неповна зайнятість. Повністю зайнятими вважаються працівники, зайняті повний робочий тиждень (40 робочих годин) або в перерахунку фактичної зайнятості на повний робочий тиждень протягом року. Трудові ресурси Росії оцінювалися в 2001 р. в 86,4 млн. чол, що становить 60% усього населення. До економічно активного населення (ЕАН) відносилося 70,8 млн. чол. або 47% населення Росії (див. Додаток, табл. 6). Зайнятих в економіці Росії налічувалося 64,7 млн. чол., 90,2% до ЕАН, безробітних-6,4 млн. чол. (9,1% ЕАН), але офіційно зареєстрованими вважаються 1,263 млн. чол., А отримують допомогу по безробіттю - 1,09 млн. чол. Найбільший рівень безробіття спостерігається і Інгушетії (32,0%), Дагестані (25,6), в Північній Осетії-Аланії (28,5), найменший-в Москві (3,8), в Білгородській і Ульяновській областях (5,8 і 6,4%) В Іванівській області чисельність ЕАН становила 588 тис. чол. або 48,7% населення, чисельність зайнятих - 490,6 тис. чол. (83,4% ЕАН), без- робітних - 33,1 тис. чол. або 5,6% ЕАН, що відповідає 5 рангу серед регіонів. Кількість зареєстрованих безробітних оцінювалося в 44 тис. чол., А отримують допомогу по безробіттю - 11,4 тис. чол. Однак для області характерний низький рівень продуктивності праці (30,8 тис. р.. ВРП проти 64,5 тис. р.. У середньому по країні), що дає підстави говорити про трудоізбиточние регіону, а точніше - про наявність резерву робочої сили. Становлення ринкової економіки формує і ринок праці. Ринок праці - сфера ринкових відносин, де здійснюється купівля-продаж робочої сили. Пропозиція робочої сили обумовлено як демографічними факторами (приростом населення, його структурою і т.п.), так і рухом робочої сили, її мобільністю. Великий вплив на пропозицію робочої сили чинять культурно-етнічні фактори, державна політика в галузі праці та заробітної плати. Попит на робочу силу залежить від економічної динаміки (зростання виробництва, структурні зрушення), темпів науч-но-технічного прогресу, якості самої робочої сили. Особливістю ринку праці в Росії є низька вартість «робочої сили», так, середня зарплата працівників насамперед у сфері науки, освіти та культури, істотно нижче її ринкової вартості. Іншою особливістю нашого ринку праці виступає його незбалансованість. Пропозиція значно перевищує попит на робочу силу. Нинішній ринок праці вельми сегментований (потреба у фахівцях з вищою освітою нижче, ніж на робочі спеціальності) і деформований (є райони з нестачею робочої сили). поселенська, відбиває розподіл жителів по регіонах, містах і селах, по населених пунктах; демографічна - половозрастная, сімейна структура; етнічна - показує розподіл населення з національностей і народностей; соціальна - розподіл населення за соціальним групам; освітньо-кваліфікаційна відображає співвідношення груп населення за рівнем освіти та кваліфікації. Для Росії характерна висока урбанізація населення. У містах проживає 73% населення (ще вище в північних регіонах, нижче - у південних). Велика частина трудових ресурсів зосереджено в Центральному та Південному регіонах, особливо низька заселеність Східного Сибіру і Далекого Сходу, осередкове розселення спостерігається в північній зоні. Рівень освіти робочої сили досить високий: осіб з вищою освітою со-ставлять більше 20%, середньою професійною - 40%, не мають освіти - 0,9%. Серйозну проблему для ринку праці представляють малі міста, де висока безробіття через простій містоутворюючих підприємств, висока смертність у працездатному віці, особливо чоловіків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3.5. Трудовий (кадровий) потенціал " |
||
|
||