|
Угода про міжнародну підсудності у своїй сутності є договором сторін і в силу цього в якості основних умов своїй дійсності передбачає наявність у сторін належної здатності, дотримання строку, допустимість предмета угоди, визначеність угоди, взаємна згода сторін, відповідність форми угоди вимогам закону.
Трактування даних умов має значні особливості, обумовлені специфікою предмета і сферою дії угоди про міжнародну підсудності.
|
- 1. Загальні положення про третейський розгляд. Третейська угода. Порядок розгляду справи в третейському суді
умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і могли бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (договір приєднання), дійсно, якщо така угода укладена після виникнення підстав для пред'явлення позову. Третейська угода стосовно спору, який знаходиться на вирішенні в суді загальної
- 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
умов його дійсності, правосуб'єктності сторін і т. д. У той же час питання взаємовідносин арбітражу і державного суду (наприклад, допустимість спору в якості предмета арбітражного розгляду, ухвалення забезпечувальних заходів , приведення у виконання арбітражного рішення) будуть вирішуватися на підставі процесуального права тієї держави, на території якого має місце
- 2. Арбітражна угода
умов і, отже, складовою частиною міжнародного комерційного контракту. Арбітражне застереження включається в текст контракту на стадії його розробки і підписання, коли про конкретний суперечці між сторонами за контрактом не може бути й мови. Це означає, що арбітражне застереження спрямована в майбутнє і носить в цьому сенсі перспективний характер. Вона передбачає передачу до арбітражу тих
- 38. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
домовлено специфікою тих чи інших товарів. Процесуально - правовим наслідком укладення дійсної арбітражної угоди є виключення юрисдикції державного суду по конкретній справі і можливість сторін звернутися до арбітражу для вирішення виниклого спору. Підпорядковуючи суперечки юрисдикції арбітражу, сторони тим самим виключають їх з підсудності судів. Юридична сила
- Глава дванадцята. ФОРМА ПРАВА
умовами і потребами того чи іншого етапу суспільного розвитку, насамперед у Європі. Вже юристи Стародавнього Риму виділяли і право всіх народів щось спільне, властиве всім системам, і особливе, ті риси права, які були характерні для окремих держав і правових систем. «Всі народи, - писав Гай, - які управляються на підставі законів і звичаїв, користуються частиною своїм
- 1.3. Методи уніфікації права міжнародних контрактів
умов, що відображають виправдала себе зовнішньоторговельну практику, однак у цьому випадку повної уніфікації не створюється, а виникає відоме єдність у вирішенні багатьох важливих практичних питань. --- Див: Садиков О.Н. Уніфіковані норми в міжнародне право. С. 39 - 41. А.Л. Маковський виділяє два основні методи регулювання відносин
- 2.1. Загальні підходи до уніфікації колізійних норм
умовах глобалізації всіх основних форм взаємодії суспільств, держав та індивідів до більш глибокому проникненню в особливості міжнародної взаємодії держав, їх правових систем, що призвело до виникнення спеціального напрями наукових досліджень - конфліктології і породило інтерес до феномену юридичної колізії. Ю.А. Тихомиров характеризує юридичну колізію як
- 1. Поняття і види підсудності
умовно, поняття підсудності справи. Разом з тим поняття компетентного суду та підвідомчості справи також важливі для цілей розкриття поставленого питання, в силу чого їм тут також буде приділено належну увагу. Унаслідок відсутності сучасних фундаментальних робіт, присвячених питанням підвідомчості і підсудності, основний теоретичною роботою з цієї проблематики є
- 2. Поняття угоди про підсудність і проблеми його правового регулювання
умовами якого сторони домовляються передати вже виник між ними або можливий в майбутньому спір на розгляд конкретного суду або арбітражного суду (залежно від підвідомчості справи). Слід одразу зазначити, що, маючи деяку свободу щодо підсудності справи, сторони в будь-якому випадку не можуть змінити його підвідомчість (про неї йшлося у ч. 1 цієї глави).
- 3. Укладення угоди про підсудність, його зміна і розірвання
умови про розгляд спору в суді, зручному для сильної сторони. Зокрема, нерідко встановлюється пряма заборона на укладення угоди про підсудність стосовно майбутніх спорах у відносинах із споживачами (а також у трудових відносинах, відносинах зі страхування) або угоди про підсудність у відносинах з участю громадян зовсім забороняються (як це має місце в праві Франції і
|