|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 73. Відстрочка виконання вироку (суть, підстави, та порядок застосування).
|
Надання відстрочок передбачено ст.46-1 та 46 КК. За колом суб'єктів ст.46-1 передбачає два види відстрочки - загальну і спеціальну - щодо вагітних жінок або жінок, що мають дітей у віці до трьох років. Загальна відстрочка виконання вироку передбачає: 1) незастосування призначеного судом позбавлення волі щодо особи, яка вперше засуджується до такого покарання на строк до трьох років, якщо характер і ступінь вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини справи свідчать про можливість виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства; 2) можливість незастосування призначених судом додаткових покарань, крім штрафу, передбаченому ч.1 ст.46-1; 3) можливість покладення на засудженого передбачених ч.5 ст.46-1 обов'язків; 4) здійснення за поведінкою засудженого державного контролю та можливість застосування громадського впливу трудового колективу або особи, яким засуджений може передаватися для здійснення нагляду і проведення виховної роботи; 5) сплату конкретного розміру штрафу, визначеного судом у межах, встановлених ч.1 ст.46-1 (незастосування штрафу можливе лише за наявності підстав, передбачених у ст.44 КК). Підстави надання спеціальної відстрочки виконання вироку (вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до трьох років), зазначені в ч.3 ст.46, на відміну від загальної відстрочки мають ширші межі, оскільки передбачають менше формальних обмежень щодо надання відстрочки таким жінкам. Загальна відстрочка виконання вироку може надаватися лише особі, яка вперше засуджується до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років. Така відстрочка не може надаватися при засудженні до інших видів покарань або на більший строк, ніж три роки позбавлення волі, або за наявності непогашеної чи незнятої судимості, породженої попереднім засудженням до позбавлення волі. Спеціальна відстрочка виконання вироку може надаватися вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до трьох років, і за наявності непогашеної та незнятої судимості, утвореної попереднім засудженням до позбавлення волі, та новому засудженні таких жінок за тяжкий злочин - до позбавлення волі на строк не більше п'ять років, а за злочин, що не є тяжким, - до позбавлення волі на будь-яких строк чи до будь-якого іншого покарання. Спільним для обох видів відстрочки виконання вироку є застереження, передбачені ч.4 ст.46-1. Відстрочка не застосовується до осіб, засуджених за злочини, вказані у переліку п.1 ч.3 ст.25-1 КК, а також до осіб, яким поряд із покаранням за вчинений злочин призначаються також заходи примусового лікування від алкоголізму або наркоманії, а також до тих, які не пройшли повного курсу лікування венеричного захворювання (п.2 ч.3 ст.25-1). Термін надання відстрочки виконання вироку за загальною відстрочкою становить від одного до двох років, а при спеціальній він може бути значно більший. Згідно з ч.3 ст.46-1 термін відстрочки виконання вироку визначається судом у межах строку, за яким "за діючим законодавством" жінка може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами та до досягнення дитиною трьох річного віку. Обов'язки засудженого при наданні відстрочки виконання вироку (ч.5 ст.46-1): усунути заподіяну шкоду; піти на роботу або навчання; не змінювати без згоди органу внутрішніх справ місце проживання, повідомляти цей орган про зміну місця роботи або навчання; періодично з'являтися в орган ВС для реєстрації; утримуватися від відвідання певних місць; утримуватися від виїзду в інші місця без повідомлення органу ВС; пройти курс лікування при зловживанні спиртними напоями або вживанні наркотичних речовин; попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого. Успішним випробуванням осіб, яким надана відстрочка виконання вироку, визнається тоді, коли особа виконає всі покладені на неї судом обов'язки, не допустить порушень громадського порядку чи трудової дисципліни, які потягли застосування заходів адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного стягнення чи громадського спливу, не ухилиться від сплати штрафу, не вчинить у період відстрочки нового злочину. Невиконання хоча б однієї з цих умов тягне скасування відстрочки і направлення засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання. Однак скасування відстрочки передбачає перевірку судом законності та обґрунтованості застосування до засудженого заходів адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного чи громадського спливу, а також з'ясування судом причин невиконання засудженим покладених на нього обов'язків. Відсутність у засудженого реальної можливості виконати покладені на нього обов'язки не може тягти скасування відстрочки виконання вироку. Скасування відстрочки без з'ясування вказаних обставин є незаконним. Якщо засуджений під час випробування вчинить новий злочин, то до покарання за цей злочин суд приєднує раніше призначене покарання за правилами ст.43. По закінченні строку відстрочки суд за поданням органу ВС, який здійснював нагляд за засудженим, залежно від вдалого чи невдалого випробування засудженого виносить ухвалу про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання або про направлення засудженого для відбування позбавлення волі, призначеного вироком. При звільненні особи від відбування покарання вона визнається несудимою за наявності умов, зазначених у п.3 ч.1 ст.55 КК. Ст.46 передбачає відстрочення виконання вироку у воєнний час військовослужбовцеві або військовозобов'язаному, який підлягає призову чи мобілізації, засудженому до позбавлення волі, з направленням його у діючу армію до закінчення воєнних дій. При цьому суд може відстрочити і виконання додаткових покарань. Якихось обмежень щодо надання такої відстрочки за колом вчинених злочинів чи за колом винних осіб закон формально не передбачає.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 73. Відстрочка виконання вироку (суть, підстави, та порядок застосування)." |
- § 73. Відстрочка виконання вироку (суть, підстави, та порядок застосування).
відстрочки - загальну і спеціальну - щодо вагітних жінок або жінок, що мають дітей у віці до трьох років. Загальна відстрочка виконання вироку передбачає: 1) незастосування призначеного судом позбавлення волі щодо особи, яка вперше засуджується до такого покарання на строк до трьох років, якщо характер і ступінь вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини справи свідчать про
- 16. Джерела міжнародного права.
виконання і денонсації договорів детально розроблена і закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах (Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року і Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року); - договірна форма надає більше можливостей для узгодження воль суб'єктів, ніж яка-небудь інша.
- Виклик до суду
виконання і державних виконавців, спрямованих на примусове виконання рішень суду та інших органів, які підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи - письмові, оформлені за встановленою формою і змістом документи, які видаються судом та іншими юрисдикційними органами для примусового виконання постановлених ними рішень, ухвал та інших актів. Відповідач - це юридична чи фізична особа,
- Обсяг повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій
виконанням законів, при розгляді справ у судах набуває послідовного і закінченого виду. 'Див. Бойков А. Про перспективи судової реформи. М., 1988, с.18. 2 Див. Маршунов М.Н. Прокурорсько-наглядове право. С.-Петербург, 1991, с.92-93. 106 Одним з дискусійних питань в теорії обвинувачення є питання про процесуальне становище прокурора в суді, про те, яку функцію він там виконує: чи є обвинувачем,
- §2. Проблема участі прокурора в судовому засіданні
виконання законів. Вирішення цих завдань покладено на осіб, що ведуть процес: слідчого, особу, що проводить дізнання, прокурора, суд чи одноособове діючого суддю. Саме від них, їх своєчасної, різнобічної і об'єктивної діяльності залежить ефективність кримінального судочинства. Затвердження обвинувального висновку і направлення справи в суд - частина цієї багатогранної діяльності прокурора, яку
- порядок ведення судового слідства
виконання цього обов'язку, за чим він і прийшов в суд. Питання про найбільш раціональний порядок ведення допиту на судовому слідстві обговорюється вже багато років, основні аргументи сторін, що дискутують, неодноразово піддавались критичному аналізові. Питання про те, як повинен будуватись організаційно і тактично допит підсудних (свідків) на судовому слідстві, безпосередньо зачіпає корінні
- Складання прокурором обвинувальних висновків
виконанням законів, що знаходиться в доказуванні вини підсудного і обгрунтуванні, пов'язаних з цим правових наслідків, і направлена на створення умов, що забезпечують винесення законного і обгрунтованого вироку, а також виконання всіх інших завдань кримінального судочинства. Поняття «державне обвинувачення» має цілком визначене значення, що не допускає ніяких інших тлумачень. Крім одного. Це
- §3. Прокурор у стадії дізнання і досудового слідства
виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, підпорядкована суворому правовому регулюванню і здійснюється в певних процесуальних формах. Під формами нагляду за розслідуванням маються на увазі вказані в законі засоби (повноваження плюс порядок їх реалізації), які надані прокурору з метою забезпечити неухильне дотримання органами дізнання і попереднього (досудового) слідства
- §1. Загальні положення. Суть і завдання нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та при виконанні інших примусових заходів, винесених судами
відстрочку виконання вироку та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироку. Прокурор має право: 1) відвідувати безперешкодно в будь-який час органи, установи, що виконують покарання, а також місця тримання затриманих та місця попереднього ув'язнення; 2) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених; 3) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в місцях позбавлення волі
- 2.2.3. Проблеми забезпечення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів органами, що виконують судові рішення у кримінальних справах і здійснюють інші заходи, які обмежують особисту свободу громадян
відстрочки виконання вироку і з інших питань, пов'язаних з його виконанням [56, 130-131]. Як бачимо, квінтесенцією запропонованих переліків є перенесення центру тяжіння на проблеми забезпечення прав і законних інтересів осіб, стосовно яких застосовуються ті чи інші заходи примусового характеру, особливо контингенту установ відбування покарань. "Реалізація заходів примусу, здійснювана поза
|