Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§1. Загальні положення. Суть і завдання нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та при виконанні інших примусових заходів, винесених судами



Предметом нагляду є додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Прокурорський нагляд здійснюється систематично з тим, щоб:
1) своєчасно і правильно звертались до виконання і виконувалися відповідно до вимог закону судові рішення у кримінальних справах;
2) на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та інших органах і установах, що виконують кримінальні покарання;
3) забезпечувалось дотримання встановлених законом прав осіб, взятих під варту, засуджених, виконання ними обов'язків, а також дотримання порядку, умов тримання та відбування кримінального покарання;
4) виконувалося законодавство про звільнення засуджених від відбування покарання, відстрочку виконання вироку та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироку.
Прокурор має право:
1) відвідувати безперешкодно в будь-який час органи, установи, що виконують покарання, а також місця тримання затриманих та місця попереднього ув'язнення;
2) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;
3) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в місцях позбавлення волі або затримані чи взяті під варту;
4) у встановлених законом випадках санкціонувати акти адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;
5) перевіряти законність наказів, розпоряджень, постанов, інструкцій, інших актів адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;
6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

7) звільняти негайно своєю мотивованою постановою осіб, які без законних підстав тримаються в місцях затримання, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та інших установах, що виконують покарання, у штрафних, дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу та в інших місцях тримання під вартою;
8) вимагати скасування незаконних і необгрунтованих наказів, розпоряджень, інструкцій, постанов та інших актів органів виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання.
Постанови, вимоги і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та інших покарань підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць позбавлення волі, а також органами, що виконують інші покарання.
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори в межах своїх повноважень беруть участь у здійсненні помилування та амністії відповідно до закону.
Предметом нагляду є стан додержання законів при застосуванні примусових заходів медичного та виховного характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи, при адміністративному затриманні, арешті та нагляді, а також при триманні громадян у приймальниках-розподільниках і застосуванні спеціальних засобів примусу.
Прокурорський нагляд здійснюється систематично з тим, щоб:
1) не допускалися незаконні і безпідставні будь-які обмеження особистої свободи громадян, гарантованоі Конституцією України;
2) поновлювалися порушені права громадян, усувалися допущені незаконні і безпідставні обмеження особистої свободи громадян;
3) обмеження особистої свободи громадян застосовувалися тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;
4) примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися до осіб лише суспільне небезпечних за наявності достатніх медичних, психіатричних підстав.
Прокурор має право:
1) проводити відповідні перевірки додержання законодавства при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
294
295

2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративне затримані, заарештовані;
3) вимагати від відповідних органів та посадових осіб скасування рішень про адміністративні арешти, затримання, застосування заходів примусового лікування та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
4) давати санкції на здійснення примусових дій, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у зв'язку з встановленням їх особи, в порядку адміністративного нагляду та в інших випадках, передбачених законом;
5) звільнити з місць тримання будь-яких осіб, які незаконно і безпідставно обмежені в особистій свободі;
6) негайно припиняти незаконне і безпідставне застосування до громадян спеціальних засобів примусу (гамівна сорочка, наручники тощо);
7) скасовувати незаконно встановлений адміністративний нагляд.
Прокурор за наявності передбачених законом підстав дає санкцію на затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України.
Право на дачу санкції належить Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурору Автономної Республіки Крим, прокурорам областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з п.5 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» основною функцією прокуратури є нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом.
Таким чином, Генеральний прокурор України і нижчестояші прокурори здійснюють покладені на них завдання, у тому числі шляхом нагляду за дотриманням законності у місцях позбавлення волі.
Виправно-трудові установи являють собою місця ув'язнення (місця позбавлення волі), тому що в них ізолюються особи, піддані позбавленню волі. Однак ізоляція застосовується не тільки при відбутті покарання у вигляді позбавлення волі, але й при короткочасному взятті під варту обвинуваченого чи підозрюваного, як міра запобіжного заходу в процесі розслідування, віддання до суду і судового розгляду до вступу вироку в законну силу. Для короткочасного утримання під вартою в
296

таких випадках використовуються слідчі ізолятори, камери попереднього ув'язнення і військові гауптвахти. Прокуратура слідкує за додержанням законності у вказаних місцях попереднього ув'язнення. Таким чином, прокурорський нагляд охоплює всі без винятку місця позбавлення волі незалежно від того, які категорії ув'язнених у них утримуються: засуджені чи ті, що перебувають під слідством. Нагляд за додержанням законності в місцях позбавлення волі є самостійною галуззю прокурорського нагляду, якій притаманні свої специфічні методи виявлення порушень закону і правові засоби реагування на виявлені порушення.
Закон зобов'язує прокурорів усіх рівнів у межах їх компетенції здійснювати нагляд за тим, щоб у місцях позбавлення волі утримувались лише особи, взяті під варту з санкції прокурора чи за постановою суду, а також за додержанням встановлених законом правил утримання ув'язнених. На органи прокуратури покладається відповідальність за дотримання законності в місцях позбавлення волі.
Вказівка в законі на відповідальність органів прокуратури за дотримання законності в місцях позбавлення волі не знімає відповідальності з адміністрації місць позбавлення волі за точне виконання нею законів. Вона лише підкреслює особливе значення прокурорського нагляду за станом законності в місцях позбавлення волі в результаті специфіки названих закладів і тих завдань, які ними виконуються.
Нагляд у місцях позбавлення волі має такі особливості:
- по-перше, нагляд повинен попереджувати і усувати порушення закону відносно осіб, які обмежені в можливостях застосовувати доступні для всіх громадян заходи захисту своїх прав і законних інтересів;
- по-друге, прокуратура не тільки наглядає за дотриманням законів у місцях позбавлення волі, але й перевіряє виконання законів незалежно від наявності скарг чи інших сигналів про порушення законності. Забезпечити суворе й неухильне виконання законів у місцях ув'язнення і вживати всіх заходів до виявлення і усунення причин, що сприяли порушенню конституційних прав громадян - завдання, покладене на органи прокуратури. Здійснюючи нагляд за тим, щоб ніхто не утримувався незаконно під вартою, прокурор водночас слідкує, щоб не допускалось незаконне звільнення з місць позбавлення волі.
У завдання прокурорського нагляду входить не тільки своєчасне попередження і усунення порушень законності в самих
297
г
місцях позбавлення волі, але й виявлення фактів незаконних і необгрунтованих арештів і засудження громадян.
Виявивши такі факти, прокурор ставить в установленому порядку питання про опротестування і зупинення виконання вироку суду, про звільнення ув'язненого, а в передбачених законом випадках безпосередньо звільняє його з-під варти.
Про всі факти порушення строків утримання під вартою осіб, що перебувають під слідством, тяганини при розслідуванні, а також при розгляді справ судом, прокурор, що наглядає за слідчим ізолятором (тюрмою) негайно повідомляє прокурору чи суду, за яким числиться арештований. Одночасно від доповідає про ці факти вищестоящому прокурору для вжиття заходів, що забезпечують усунення виявлених порушень закону і притягнення винних до відповідальності. Нагляд прокурора повинен проводитись таким чином, щоб усі без винятку факти порушення законності в місцях позбавлення волі своєчасно попереджувались, а порушники закону були б у необхідних випадках притягнуті до відповідальності.
Всі прокурори зобов'язані узагальнювати і аналізувати процеси виправно-трудової діяльності, виправлення і перевиховання засуджених, проявляти необхідну ініціативу в постановці питань, направлених на дальше поліпшення діяльності виправно-трудових установ.
Виправні роботи без позбавлення волі також відносяться до покарань, пов'язаних з виправно-трудовою діяльністю, але відбуття виправних робіт ні в якому разі не пов'язане з позбавленням волі, ізоляцією засудженого. Засуджений до виправних робіт перебуває у трудовому колективі, який повинен відповідним чином займатись його перевихованням. Конкретний зміст нагляду полягає в тому, щоб забезпечити:
а) перебування в місцях позбавлення волі тільки тих осіб, які взяті під варту на законних підставах і в передбачених законом випадках, тобто забезпечити законність утримання. Вона включає наявність винесеного уповноваженим на те органом і оформленого відповідно до процесуального закону вироку, ухвали, постанови про взяття під варту, дотримання строків утримання і законність звільнення арештованих;
б) дотримання адміністрацією місць позбавлення волі встановлених законом правил утримання ув'язнених.
Під правилами, у цьому випадку, слід розуміти не юридичні підстави, а норми, що регулюють режим у місцях позбавлення волі, ізоляцію ув'язнених, а також окреме їх тримання залежно

від статі, віку, ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи, постійний нагляд за ними і т. п.
Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб адміністрація забезпечила проведення в життя вимог режиму, точне виконання ув'язненими своїх обов'язків. Прокурор також слідкує за тим, щоб адміністрація неухильно гарантувала права і законні інтереси ув'язнених, обгрунтовано застосовувала передбачені виправно-трудовим законодавством міри стягнень і заохочень ув'язнених.
Виправно-трудові установи за законом повинні забезпечити відбуття засудженими покарання в точній відповідності зі встановленими правилами.
Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є: режим відбуття покарання, суспільне корисна праця, виховна робота і професійне навчання.
Проте прокурор не повинен підміняти відомчий контроль, що проводиться Міністерством (управлінням) внутрішніх справ.
Прокурор не може втручатися у ту сферу діяльності виправно-трудової установи, яка лежить за межами права і відноситься, наприклад, до педагогіки. Так, прокурор наглядає за тим, щоб передбачені законом форми виховної роботи дотримувались адміністрацією.
Прокурор здійснює нагляд за дотриманням норм виправно-трудового законодавства про умови тримання ув'язнених і житлово-побутові умови, норми матеріально-побутового забезпечення і харчування, медичне обслуговування. Забезпечення неухильного і точного дотримання умов тримання ув'язнених - важлива передумова їх перевиховання.
Вище вказувалось, що в предмет прокурорського нагляду входить перевірка законності звільнення з місць позбавлення волі. Спеціального розгляду вимагають межі прокурорського нагляду за законністю умовно-дострокового звільнення. Основне питання, що виникає при умовно-достроковому звільненні, - чи виправився засуджений. Що стосується строку, на завершення якого можливе представлення до дострокового звільнення, і категорій засуджених, що не підлягають звільненню, то вони вказані в законі. Адміністрація виправно-трудової установи має достатню кількість даних для вивчення засудженого: особистий нагляд за засудженим, повідомлення контролерського складу, оперативної служби, викладачів школи, майстрів, представників громадських організацій, що беруть участь у перевихованні засуджених. Ці матеріали дозволять зробити висновок, чи дійсно виправився засудже-
299
298

ний і наскільки стійкою стала його позитивна поведінка. Тому прокурор повинен домагатись, щоб рішення про подання щодо умовно-дострокового звільнення приймалось адміністрацією і спостережною комісією не за формальними показниками (засуджений не має стягнень, відбув установлену законом частину строку і т.п.), а з урахуванням усіх обставин, що характеризують поведінку засудженого.
Прокурор не може давати вказівок, які конкретні дані повинні бути покладені в основу рішення адміністрації, спостережної комісії про подання до дострокового звільнення. Але він має право вимагати, щоб при прийнятті рішення були достатні дані для відповіді на питання, чи виправився засуджений, чим це підтверджується чи заперечується.
^Прокурор повинен цікавитись заходами, що вживались адміністрацією виправно-трудової установи щодо надання звільнюваному допомоги в працевлаштуванні.
Прокурорський нагляд за законністю кримінально-виконавчої діяльності деякою мірою відрізняється від інших прокурорських функцій, але в той же час знаходиться в тісних робочих стосунках, забезпечуючи захист громадянських прав засуджених, одночасно виконуючи роль засобу превалювання каральної функції держави, захисту суспільства та інших громадян, примусового засобу виконання державної волі і засобу гарантії проти зловживань правами. Мета нагляду - сприяти законному виконанню кримінального рішення, а також контролювати, щоб визначені засоби впливу діяли за своїм призначенням, що забезпечується шляхом викриття порушень законності. Крім того, такий нагляд має значення для координації та уніфікації практики різних органів, які беруть участь у виконанні покарання.
Відповідно до міжнародних вимог і досвіду незаперечне, що кримінальна виконавча діяльність і нагляд за її законністю у всьому світі є певною мірою прокурорським завданням незалежно від конституційного статусу і підпорядкування органів прокуратури. У тих країнах, де з причин специфічного юридичного розвитку це не так, вивчають можливість введення такого нагляду. А в країнах, у яких скасували прокуратуру (наприклад, Польща), склалося погане становище у зв'язку із зниженням в короткий час вимог до законності і ефективності нагляду. Це змусило відповідні держави терміново створити замість прокуратури установу, яка б підтримувала обвинувачення і виконувала функції, пов'язані з інспекцією законності кримінального виконання.
300

Рада Європи з 16 по 20 травня 1994 року проводила міжнародну конференцію на тему: «Організаційні, суспільні і юридичні умови реабілітації засуджених». У роботі конференції брали участь керівники органів прокуратур країн Європи, визнані міжнародні фахівці у галузі кримінально-виконавчого права, відомі експерти Ради Європи і ООН. Ця конференція одностайно підкреслила необхідність і важливість прокурорського нагляду над законністю кримінального виконання. Це традиційна і зовсім не нова функція захисту прав, яка створилась у більшості країн відповідно до національних особливостей. Вона виникла у Франції як результат визнання теорії поділу влади як основної конституційної гарантії. Французьке і поріднене з ним законодавство доручили виконання покарання і нагляд за цим процесом державній прокуратурі, таким шляхом пішов і німецький імператорський кримінальний кодекс. Очевидно, що у правовій державі потрібно зміцнювати і поглиблювати функцію прокурорського нагляду за дотриманням законності під час виконання покарання.
Зробимо висновки. Завдання і повноваження судових органів країн Центральної та Східної Європи у сфері діяльності кримінального судочинства були дуже схожі з відповідними функціями країн Заходу, які відповідають континентальній моделі кримінально-процесуальної системи.
Головні відмінності можна побачити у питаннях ставлення до прав людини; прокурори мали право вирішувати .'дозволяти чи забороняти дії інших органів у питаннях, які безпосередньо торкались основних прав людини. Я маю на увазі повноваження прокурора щодо вирішення питань про обшук, вилучення, попереднє ув'язнення тощо.
Законодавчі зміни, які вже відбулись або відбуваються у країнах регіону, відповідають основним міжнародним угодам щодо прав людини і наближають створення правових держав на тлі колишнього Східного блоку. Ці зміни забезпечують верховенство судового контролю під час слідства і судового розгляду, дають змогу визнати первинність загальнолюдських цінностей і прав людини. Вони дозволяють досягти рівноваги між обвинуваченням і захистом за рахунок поширення процесуальних прав захисту і обмеження прав прокурора під час слідства і судового розгляду.
Сьогодні прокурор здійснює повний контроль за діяльністю органів, що проводять попереднє розслідування чи дізнання. Це загальна характеристика функцій прокурора в цій галузі для всіх країн регіону. Він має право інспектувати їхню роботу як з
ЗОЇ
боку законності, так і надійності; він має право особисто брати участь у слідчих діях, видавати накази, які обов'язкові до виконання органами слідства.
Вважаю, що загальний напрямок, який обрали більшість країн Центральної і Східної Європи, відповідає вимогам часу і веде до створення всіх необхідних підстав для демократичного виконання правосуддя, основою якого стане пріоритет загальнолюдських прав і побудований на цій основі закон.
Чинне законодавство передбачає,шо у перевихованні засуджених, а також здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, котрі виконують вироки судів щодо позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі, беруть участь спостережні комісії, комісії у справах неповнолітніх м-ісцевих держадміністрацій. З метою надання допомоги адміністрації виправно-трудових установ у перевихованні засуджених над виправно-трудовими установами здійснюється шефство колективів промислових підприємств, колективних господарств, культурно-просвітницьких установ, навчальних закладів, а також інших державних та громадських організацій. Громадськість може брати участь у перевихованні засуджених в інших формах, непередбачених Виправно-трудовим кодексом України.
Двадцятирічна практика участі громадськості у перевихованні засуджених свідчить, шо поряд з дійовою допомогою деяких трудових колективів підприємств, установ, навчальних закладів, спостережних комісій, комісій у справах неповнолітніх у цій роботі було багато примусовості і формалізму. Останнім часом спостережні комісії та інші громадські формування практично усунулися від проведення роботи у виправно-трудових установах.
Світова практика свідчить, що суспільство має бути краще обізнане про стан кримінально-виконавчої системи і повинне усвідомити роль, яку відіграє громадськість, система правосуддя і пенітенціарна система у боротьбі за більш безпечне і мирне суспільство. Громадськість повинна брати участь у процесі виправлення засуджених.
Існуюче заперечення відповідальності багатьох інститутів суспільства за попередження злочинності і контролю за нею призводить до того, що кримінально-виконавча система змушена наодинці працювати з засудженими. Якщо злочинці засуджені, то очікується, що виконання покарання компенсує накопичені за тривалий час недоліки в умовах життя, житлових умовах, тощо.

Важлива державна функція виконання покарання складається з комплексу правових, соціально-економічних, інших сфер діяльності. Ефективне виконання кримінального покарання, вирішення питань соціальної реабілітації засуджених, захист інтересів суспільства і особистих прав громадян неможливе без участі представників державно-виконавчих органів, громадських і релігійних організацій, усіх структур народно-господарчого комплексу і добровольців-громадян.
У сучасний період розбудови державності суверенної України значно підвищились роль і значення органів місцевого самоврядування і громадськості, що обумовлено демократизацією суспільства.
У зв'язку з цим виникла необхідність чітко визначити форми участі органів державного управління, місцевої влади, громадськості, релігійних конфесій, інших загалів суспільства у здійсненні контролю і проведенні роботи із засудженими, постпенітенці-арної опіки звільнених.
Концепція визначає основні напрямки участі органів влади, підприємств, організацій, установ та об'єднань у здійсненні державного і громадського контролю за діяльністю місць позбавлення волі, вирішенні питань розміщення засуджених, створення для них необхідних комунально-побутових умов, у зміцненні матеріально-технічної бази установ виконання покарань, працевлаштуванні засуджених після відбуття ними покарань та створенні притулків для осіб, які потребують соціального захисту.
Місцеві органи державної влади формують спостережні комісії і беруть участь у діяльності кримінально-виконавчої системи обов'язково.
Громадські інститути, релігійні конфесії, підприємства, організації, установи, окремі громадяни сприяють діяльності кримінально-виконавчої системи на добровільних засадах відповідно до законодавства України і заохочуються.
Існуючі спостережні комісії при виконкомах районних, міських, обласних Рад з громадських засад необхідно перевести на професійну основу з кількістю штатних працівників відповідно до кількості установ системи виконання покарання у регіоні. За необхідності створити спостережні комісії при окремих виконкомах селищних Рад. Контроль і координацію діяльності спостережних комісій покласти на відповідну комісію, яку створити при Кабінеті Міністрів України. Переглянути та конкретизувати з урахуванням сучасних вимог Положення про спостережні комісії. Покласти на них такі основні завдання:
303
302

- здійснення постійного державного контролю за діяльністю установ системи виконання покарань. Вирішення питань надання фінансово-господарської допомоги з боку виконкомів Рад цим установам;
- здійснення організаційних, координаційних та контрольних функцій суб'єктів сприяння діяльності органів і установ виконання покарань;
- проведення цілеспрямованої виховно-корекційної роботи з засудженими. У передбачених законодавством випадках брати участь у вирішенні питань про застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення. Проведення роботи щодо допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, у побутовому плані і працевлаштуванні;
- здійснення пропагандистської та організаційної роботи щодо надання спонсорської допомоги, створення благодійних фондів, сформованих за рахунок добровільних відрахувань, пожертвувань підприємств, установ, громадських формувань, релігійних конфесій з метою їх використання для надання матеріальної допомоги особам, які відбувають покарання, а також звільненим із місць позбавлення волі;
- проведення роботи щодо створення центрів соціальної реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які втратили соціальне корисні зв'язки, а також притулків (будинків) соціальної допомоги для осіб похилого віку та інвалідів з числа зазначеної категорії громадян;
- організація та координація роботи рад сприяння діяльності установ системи виконання покарань.
Сформувати при установах системи виконання покарань ради сприяння їх діяльності, до складу яких залучити представників органів місцевого самоврядування, громадських, релігійних, творчих організацій, трудових колективів, підприємств, установ, організацій, благодійних фондів, товариств, соціально-авторитетних осіб, підприємців. Розробити та затвердити у Кабінеті Міністрів України положення про раду сприяння діяльності установі системи виконання покарань, де передбачити такі основні напрями її роботи:
- залучення до проведення виховно-корекційної, у тому числі індивідуальної, роботи серед засуджених широкого загалу громадськості, зокрема діячів освіти, культури, мистецтва, фахівців у галузі права, психології, соціології, медицини, представників релігійних конфесій, інших діячів, а також родичів засуджених, здатних позитивно впливати на осіб, які відбувають покарання або звільняються від нього;
304

- проведення роз'яснювальої роботи з метою формування фонду надання матеріальної допомоги засудженим або звільненим від відбування покарання, здійснення контролю за використанням коштів фонду;
- вирішення з допомогою залучених керівників підприємств, організацій, підприємців питання щодо забезпечення належних комунально-побутових умов, зміни матеріально-виробничої бази установ системи виконання покарань з метою забезпечення повного працевлаштування засуджених;
- участь у проведенні виховно-корекційної роботи з особами, які позбавлені волі, та розгляд питань щодо можливості застосування до них заходів стягнення і заохочення, у тому числі пов'язаних із скороченням або пом'якшенням покарання, а також ініціювання відповідних пропозицій до компетентних органів;
- надання матеріальної допомоги особам, які відбувають покарання, або звільненим з установ системи виконання покарань, за рахунок доброчинних, добровільних пожертвувань або відрахувань підприємствами, установами, громадянами.
Накопичені кошти заносяться на спеціальний рахунок у банку і використовуються за рішенням і під контролем громадської ради, яка створюється при благодійному фонді. До складу громадської ради залучаються представники органів місцевого самоврядування, рад сприяння, громадських та релігійних організацій, фахівці-економісти, фінансисти, юристи та соціологи. Зазначені громадські ради підзвітні радам сприяння при установах системи виконання покарань.
Громадські інститути, народно-господарські структури, релігійні конфесії надають допомогу органам і установам системи виконання покарань у таких формах:
- залучення представників громадських формувань, підприємств, установ до виховно-корекційної роботи із засудженими, визначення ступеню їх готовності та спроможності підкоритися чинному законодавству та забезпечити своє існування після звільнення;
- надання допомоги засудженим у підтриманні, формуванні та зміцненні соціальне корисних зв'язків;
- забезпечення свободи совісті, надання допомоги в оформленні приміщень для відправлення релігійних обрядів та придбання необхідних культових предметів;
- сприяння інвестуванню коштів у промислове виробництво установ, організацій кооперованого виробництва, товарів дер-
11 П. Шумський 305
жавними підприємствами та підприємствами інших форм власності з метою повного працевлаштування засуджених;
- надання допомоги в організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених;
- організація культурно-просвітницької, фізкультурно-масової роботи.
Форми участі місцевих Рад у вирішенні питань розміщення засуджених, створення для них необхідних комунально-побутових умов, зміцнення матеріально-технічної бази установ виконання покарань, працевлаштування засуджених після відбуття ними покарань та створення відповідних закладів для осіб, які потребують соціального захисту.
Місцеві органи влади спільно з адміністрацією установ системи виконання покарань:
- розробляють програми залучення до праці спецконтингенту з урахуванням потреб регіону, і в першу чергу товарів для населення, та використання його для участі у виконанні регіональних програм громадських робіт;
- враховують при розробці і затвердженні місцевого бюджету реалізацію заходів щодо поліпшення комунально-побутового забезпечення і зміцнення матеріально-технічної бази установ;
- надають допомогу установам у вирішенні питань експлуатації комунального господарства. Вирішують питання щодо передачі об'єктів житлового сектору, дитячих садків та інших об'єктів соціально-культурного призначення установ у комунальну власність регіону;
- враховують у регіональних планах розвитку шкіл, дитячих дошкільних та позашкільних закладів потреби установ;
- через спостережні комісії надають методичну допомогу, забезпечують і контролюють в установах додержання законності;
- організують на договірних засадах з підприємствами місцевого рівня господарське та соціально-культурне обслуговування співпрацівників, які працюють в установах, та членів сімей тих, що загинули або постраждали при виконанні службових обов'язків;
- сприяють створенню в установах виробництв для надання послуг місцевому населенню та виконання ремонтних, будівельних робіт, організації випуску будівельних матеріалів та інших платних побутових, комунальних, транспортних послуг;
- надають у встановленому порядку допомогу установам у боротьбі із стихійним лихом і епідеміями;
306

- проводять аналіз місцевих податків, що доводяться установам, та приймають рішення щодо встановлення установам пільг з податків, що надходять до місцевого бюджету. Приймають рішення щодо створення доходів для кредитування програм і заходів з розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази установ;
- узгоджують проекти забудови територій, закріплених за установою. Встановлюють правила користування водозабірними спорудами, зоною санітарної охорони водних об'єктів, якими користуються установи. Згідно з чинним законодавством про охорону природи, землевикористання і використання природних ресурсів, санітарію і охорону здоров'я, безпеку у використанні трудових ресурсів у встановленому порядку приймають відповідні рішення з цих питань.
Удосконалення законодавства та інших нормативних актів, що регламентують участь місцевих органів влади та громадських формувань у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ системи виконання покарань та виховно-ко-рекційній роботі із засудженими.
Доповнити чинний Виправно-трудовий кодекс України і проект Кримінально-виконавчого кодексу України розділами «Постпенітенціарна опіка» та розширити розділ «Участь громадськості», де законодавче врегулювати і конкретизувати питання участі органів влади місцевого самоврядування та громадськості в організації роботи з особами, які тримаються в установах системи виконання покарань, та звільненими.
З метою заохочення підприємств, установ, організацій, підприємств, окремих громадян до роботи із засудженими і особами, звільненими з місць позбавлення волі, передбачити і внести зміни до чинного законодавства щодо їх морального і матеріального стимулювання.
Внести зміни і доповнення до положень про спостережну комісію, комісію у справах неповнолітніх. Розробити проекти положень про опікунську і громадську ради благодійного фонду (фондів).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§1. Загальні положення. Суть і завдання нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та при виконанні інших примусових заходів, винесених судами"
  1. §2. Основні риси прокурорської системи
    До прокурорського нагляду повністю відноситься встановлене наукою поняття системи і основні її характеристики. У теорії система визначається як цілісна функціональна множинність взаємопов'язаних і взаємодіючих структурних елементів, як сукупність органів, пов'язаних загальною функцією, взаємодія яких породжує нові (інтегративні системи), якість яких не присутня компонентам, що її утворюють».1
  2. §2. Проблеми реалізації окремих функцій загального нагляду через представництво прокурором в суді інтересів держави і громадян
    Щоб правильно зрозуміти повноваження прокурора, треба звернутися до ряду нормативних актів, оскільки згідно з розділом XX Конституції (ст.9) прокуратура продовжуватиме протягом певного часу виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів у нашій державі. Якраз цим проблемам і присвячено цей розділ нашого дослідження. Повноваження прокуратури певним чином звужені й обмежені її
  3. §1. Роль і місце прокуратури в державному механізмі
    В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Т)днією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і
  4. §1. Теоретичне визначення функцій прокуратури
    Як відомо, концепція - це певний спосіб розуміння, головний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності. Розробка концепції прокурорського нагляду передбачає насамперед визначення цілей нагляду. Це, у свою чергу, пов'язано з оцінкою ролі прокурорського нагляду серед інших державних структур. Саме за цільовим призначенням прокурорський нагляд повинен відрізнятись від інших видів
  5. Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право
    відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення
  6. §2. Письмові акти прокуратури при здійсненні нагляду за дотриманням законності в місцях позбавлення волі
    й* Протест - офіційна вимога прокурора або, у визначених законом випадках, його заступника про перегляд судових вироків, рішень, ухвал, постанов, що суперечать закону, а також правових актів органів та посадових осіб при виконанні судових 307 рішень у кримінальних справах, застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. У протесті ставиться
  7. 2.2.3. Проблеми забезпечення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів органами, що виконують судові рішення у кримінальних справах і здійснюють інші заходи, які обмежують особисту свободу громадян
    "Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмежен- 72 ням особистої свободи громадян" - це нова редакція глави 4 розділу III Закону про прокуратуру, приведена у відповідність до назви п. 4 cm. 121 Конституції України. Він здійснюється у специфічній сфері суспільних
  8. 2.1. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬШСТЬ - ОСНОВА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
    Оптимальне визначення функцій прокуратури України є важливою умовою як забезпечення її законоохоронної ролі в житті суспільства, так і власної життєздатності прокурорської системи. При цьому мають враховуватись, з одного боку, потреби реформування її діяльності, а, з другого боку - необхідність збереження певної стабільності і наступності, щоб уникнути розбалансування правоохоронної системи в
  9. Тема 15. Режим законності і дисципліни у державному управлінні
    Поняття режиму законності і дисципліни у державному управлінні. к ''_'. Способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні. іі Поняття контролю та його види. Прокурорський нагляд за законністю діяльності органів виконавчої влади. Звернення громадян, судове оскарження незаконних рішень, дій органів .-> . державної влади та їх посадових осіб як спосіб забезпечення законності
  10. §3, Проблеми правового регулювання прокурорського нагляду в Україні
    Відомо, шо поділ всієї системи права на галузі об'єктивно обумовлюється характером великих груп суспільних відносин. Тому галузі права визначаються як «найбільш значні, лекто-ральні ланки структури права». Вони охоплюють основні найважливіші види суспільних відносин, які за своїм глибоким економічним, соціально-політичним змістом вимагають обумовленого, юридичне особливого регулювання.1 При цьому