Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право


відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію каральної дії».
Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення закону інколи криються в недостатній загальній і професійній підготовці слідчого, рідше - в навмисному відступі від закону, продиктованому неправильно зрозумілими завданнями розслідування. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість слідчого в справі, тобто на обставини, які слугують підставою до його відводу.
Вказані обставини, оскільки вони відомі слідчому, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслі-
10 П. Шумський

дуванні даної справи, слідчий направляє для вирішення прокурору.
Якщо відводу слідчого вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід слідчого заявники можуть направити і безпосередньо наглядаючому прокуророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, прокурор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка разом із заявою приєднується до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору. Якщо прокурор визнає відвід, заявлений слідчому чи особі, що проводить дізнання, підставним, він може вжити одну із таких дій:
а) вилучити справу у відведеного слідчого і передати її іншому слідчому;
б) вилучити справу у відведеного слідчого і прийняти ЇЇ до свого провадження;
в) вилучити справу від органу дізнання і передати її слідчому;
г) вилучити справу від органу дізнання і прийняти до свого провадження;
д) залишити справу в органі дізнання, рекомендуючи начальнику цього органу доручити розслідування іншому працівникові замість відведеного. В останньому випадку прокурор не має права вказувати конкретну особу, яка повинна вести дізнання, оскільки це питання не процесуальне і підлягає адміністративній владі начальника відповідного органу дізнання.
З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування прокурор має право вилучити будь-яку справу із органу дізнання і передати її слідчому, а також передати справу від одного слідчого іншому. Це повноваження служить прокурору, перш за все, для усунення порушень правил про підслідність кримінальних справ. Закон передбачає два види підслідності: предметну (по роду справ) і територіальну (місцеву).
За загальним правилом, розслідування проводиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо слідчий встановить, що злочин вчинено в іншому районі, він зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії, а потім передати справу прокурору для направлення по підслідності. Питання про підслідність справи вирішується прокурором за місцем, де розпочато слідство. В окремих випадках, для досягнення найбільшої швидкості, об'єктивності і повноти розслідування, він може дозволити ве-
290

дення попереднього слідства за місцем виявлення злочину або там, де перебуває підозрюваний (обвинувачений) чи більшість свідків Вищестоящий прокурор має право в будь-який момент слідства вилучити справу від слідчого, до компетенції якого вона відноситься, і передати її слідчому прокуратури іншого району чи старшому слідчому вищестоящої прокуратури, якщо визнає таку міру корисною і необхідною.
Реалізуючи надане йому повноваження, прокурор має право вилучити будь-яку справу від слідчого органів внутрішніх справ чи Служби безпеки України і передати її слідчому прокуратури. Це, безперечно, ні в кого сумнівів не викликає. Зворотної передачі справ закон не передбачає.
Що стосується регламентації прокурорського нагляду за виконанням законів на попередньому слідстві, то ніяких, абсолютно ніяких особливостей, обумовлених різною відомчою належністю слідчих, закон не встановлює. Та їх і бути не може, тому що сама піднаглядна прокуророві діяльність - попереднє слідство - виконується за єдиними, обов'язковими для всіх підрозділів правилами. Взагалі вирішення питання про процесуальне керівництво діяльністю слідчого можна ставити в залежність від його адміністративної підпорядкованості. Не в цьому суть.
Все визначається тільки характером, змістом повноважень, якими закон наділив прокурора. Оскільки ці повноваження реалізуються, як ми вже з'ясували, у формі процесуального керівництва слідством, то висновок із цього може бути тільки один: відносно слідчих органів внутрішніх справ прокурор здійснює процесуальне керівництво так, як він це робить стосовно слідчих прокуратури.
Заперечувати це - значить визнати існування парадоксального явища, коли процесуальні відносини, породжені одними і тими ж нормами, можуть мати неоднаковий зміст, що виявляється в неоднаковому обсязі прав і обов'язків суб'єктів цих відносин. Але інший обсяг прав і обов'язків, інші процесуальні відносини, звичайно, повинні спиратись на якісь інші правові норми. Однак їх нема. Є єдині норми, передбачені Конституцією України щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшу-кову діяльність, дізнання і досудове слідство.
Досить широкі процесуальні повноваження начальника слідчого відділу органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, що стоїть у всіх відношеннях ближче до слідчого, ніж прокурор, в принципі, дозволяють йому успішно контролю-
10*
291
вати діяльність слідчого, своєчасно виявляти прогалини і упущення в ній, швидко реагувати на труднощі, що виникають перед слідчими, активно підтримувати і стимулювати їх творчий потенціал. Все це привело до того, що на практиці прокурор виконує свої наглядові функції відносно слідчих органів внутрішніх справ і Служби безпеки через відповідних начальників слідчих підрозділів.
Сказане щодо взаємовідносин прокурора із слідчими інших відомств і керівників цих структурних підрозділів свідчить про те, що на прокуророві лежить правовий обов'язок здійснювати процесуальне керівництво слідством в цих відомствах.
Заперечувати це і стверджувати, що «згідно з законом керувати слідством у них можуть тільки начальники слідчих підрозділів»,1 - значить підміняти конкретний аналіз закону загальними розмовами, що відтворюють загальний стан речей.
Твердження, що прокурор не керує дізнанням, а тільки наглядає за ним - це неправильне тлумачення ролі і завдань прокурора в забезпеченні законності дій органів дізнання. -
Підставою стверджувати, що прокурор не здійснює керівництва діяльністю органів дізнання, служить та обставина, що ці органи, зокрема міліція, входять в систему Міністерства внутрішніх справ і в адміністративному порядку не підпорядковані прокурору. Дійсно, адміністративне керівництво міліцією належить виключно начальникові відповідного органу внутрішніх справ і до цього керівництва не має і не може мати ніякого відношення. Але прокурор здійснює процесуальне керівництво діяльністю міліції в тій частині, в якій ця діяльність входить в кримінальний процес, тобто провадженням дізнання.
Правильно констатувати, що в даний час прокурор і юридичне, і фактично здійснює процесуальне керівництво слідством; деякі юристи вважають, що з метою дальшого підвищення самостійності слідчого і надання прокуророві більших можливостей для неупередженої оцінки ходу і результатів розслідування прокурор надалі не повинен керувати діяльністю слідчого, за ним необхідно зберегти функцію нагляду «в чистому вигляді». Щоб досягти цього, вже майже десять років йде мова про реорганізацію слідчих підрозділів в різних варіантах, суть якої в тому, щоб вивести з безпосереднього підпорядкування прокурорів слідчих.

Ця точка зору, на відміну від наведеної раніше, логічна і послідовна. Вона виражає певну наукову позицію, з якою можна сперечатися чи погоджуватися, але якій не можна відмовити в чіткості і ясності головної ідеї. Дійсно, важко заперечувати, що адміністративні важелі, які пов'язують нині прокурора і слідчого, шкідливо впливають на процесуальну самостійність і незалежність останнього. В цьому питанні, як показує аналіз літератури, немає двох думок, і в майбутньому, можна сподіватися, прокурорський нагляд виявиться звільненим від вирішення кадрових, матеріально-технічних, фінансових і багатьох інших організаційних проблем, що постійно виникають в управлінській сфері, коли вона розповсюджується і на відому частину органів слідства.
Зрозуміло, звичайно, що всі ці пропозиції, якщо вони будуть реалізовані, приведуть до корінної ломки понад піввікової практики, до перегляду теоретичних уявлень щодо ролі і призначення прокурорів на слідстві. Наступною, досить важливою проблемою є здійснення прокурорського нагляду за законністю поміщення і утримання в місцях позбавлення волі засуджених до примусових заходів осіб за вчинені злочини, а також реформування всієї пенітенціарної системи України, якій і присвячено наступний розділ нашої роботи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право"
  1. §2. Основні риси прокурорської системи
    До прокурорського нагляду повністю відноситься встановлене наукою поняття системи і основні її характеристики. У теорії система визначається як цілісна функціональна множинність взаємопов'язаних і взаємодіючих структурних елементів, як сукупність органів, пов'язаних загальною функцією, взаємодія яких породжує нові (інтегративні системи), якість яких не присутня компонентам, що її утворюють».1
  2. §1. Проблеми здійснення прокурорського нагляду за виконанням законів органами внутрішніх справ, при прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв і повідомлень про злочини. Прокурор в стадії порушення кримінальної справи
    Одним з важливих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, що вимагають повсякденного прокурорського нагляду, є прийом, реєстрація, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочини. Узагальнення практики прокурорського нагляду з цих проблем свідчить, що істотну шкоду розкриттю злочинів завдають наявні в органах міліції факти укриття заяв і повідомлень від своєчасної і правильної їх
  3. «Стаття 92. Закриття оперативно-розшукових справ.
    Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі: - розшуку особи, яка переховувалась від органів розслідування, суду, ухилялась від відбування кримінального покарання, а також особи, яка безвісти зникла; - набрання законної сили вироку, постанови або ухвали суду; - закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання; - виконання розвідувальних, корнтрозвідувальних
  4. §1. Загальні положення. Суть і завдання нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та при виконанні інших примусових заходів, винесених судами
    Предметом нагляду є додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Прокурорський нагляд здійснюється систематично з тим, щоб: 1) своєчасно і правильно звертались до виконання і виконувалися відповідно до вимог закону судові рішення у кримінальних справах; 2) на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та
  5. Розділ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК СУБ'ЄКТА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ВЛАДИ
    Суспільні перетворення в сучасній Україні відбуваються вкрай непросто і мають суперечливий характер. Становище ще більш ускладнюється тоді, коли робляться спроби перенести на вітчизняний ґрунт безумовно позитивні здобутки світової і європейської по-літико-правової думки, без урахування сучасних реалій України. Це твердження повною мірою можна застосувати до реалізації принципу поділу державної
  6. 2.1. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬШСТЬ - ОСНОВА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
    Оптимальне визначення функцій прокуратури України є важливою умовою як забезпечення її законоохоронної ролі в житті суспільства, так і власної життєздатності прокурорської системи. При цьому мають враховуватись, з одного боку, потреби реформування її діяльності, а, з другого боку - необхідність збереження певної стабільності і наступності, щоб уникнути розбалансування правоохоронної системи в
  7. 2.2.1. Проблеми функціонування прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів в умовах перехідного періоду
    Існування зазначеної функції в законодавстві та її практична реалізація органами прокуратури вимагають вжиття організаційно-правових заходів, спрямованих на вдосконалення цієї діяльності. 54 55 Чинна редакція Закону про прокуратуру відмовились від терміна "загальний нагляд". Звичайно, він є не зовсім вдалим, хоча і вріс у свідомість декількох поколінь прокурорських працівників. Але новий
  8. 2.2.2. Проблеми забезпечення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і розслідування злочинів
    Попередньою редакцією Закону про прокуратуру була передбачена така її функція, як нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю (глава 2 розділу II). Чинна редакція цієї назви відповідно до Закону від 12.07.2001 р. звучить так: "Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство". Це ж стосується предмета
  9. 3.2.3. Основні риси централізації прокурорської системи
    Централізація прокуратури означає, що її система являє собою управлінську вертикаль з підпорядкуванням органів і посадових осіб нижчого рівня органам і посадовим особам вищого рівня. Загалом централізація завжди була властивою органам прокуратури різних країн у різні історичні періоди, хоча її характер і масштаби значною мірою залежали від місця прокуратури у системі поділу влади. Більший ступінь
  10. 4.2. ВІДНОСИНИ ПРОКУРАТУРИ ТА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
    Особливості взаємовідносин між прокуратурою і вищезазначеними структурами публічної влади обумовлюються трьома важливими чинниками. По-перше, тим, що, на відміну від інших традиційних гілок державної влади, виконавчі структури складають розгалужену владну вертикаль: від Кабінету Міністрів України до районних державних адміністрацій і включать у себе органи як загальної, так і спеціальної