| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право |
||
|
відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію каральної дії». Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення закону інколи криються в недостатній загальній і професійній підготовці слідчого, рідше - в навмисному відступі від закону, продиктованому неправильно зрозумілими завданнями розслідування. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість слідчого в справі, тобто на обставини, які слугують підставою до його відводу. Вказані обставини, оскільки вони відомі слідчому, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслі- 10 П. Шумський дуванні даної справи, слідчий направляє для вирішення прокурору. Якщо відводу слідчого вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід слідчого заявники можуть направити і безпосередньо наглядаючому прокуророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, прокурор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка разом із заявою приєднується до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору. Якщо прокурор визнає відвід, заявлений слідчому чи особі, що проводить дізнання, підставним, він може вжити одну із таких дій: а) вилучити справу у відведеного слідчого і передати її іншому слідчому; б) вилучити справу у відведеного слідчого і прийняти ЇЇ до свого провадження; в) вилучити справу від органу дізнання і передати її слідчому; г) вилучити справу від органу дізнання і прийняти до свого провадження; д) залишити справу в органі дізнання, рекомендуючи начальнику цього органу доручити розслідування іншому працівникові замість відведеного. В останньому випадку прокурор не має права вказувати конкретну особу, яка повинна вести дізнання, оскільки це питання не процесуальне і підлягає адміністративній владі начальника відповідного органу дізнання. З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування прокурор має право вилучити будь-яку справу із органу дізнання і передати її слідчому, а також передати справу від одного слідчого іншому. Це повноваження служить прокурору, перш за все, для усунення порушень правил про підслідність кримінальних справ. Закон передбачає два види підслідності: предметну (по роду справ) і територіальну (місцеву). За загальним правилом, розслідування проводиться в тому районі, де вчинено злочин. Якщо слідчий встановить, що злочин вчинено в іншому районі, він зобов'язаний провести всі невідкладні слідчі дії, а потім передати справу прокурору для направлення по підслідності. Питання про підслідність справи вирішується прокурором за місцем, де розпочато слідство. В окремих випадках, для досягнення найбільшої швидкості, об'єктивності і повноти розслідування, він може дозволити ве- дення попереднього слідства за місцем виявлення злочину або там, де перебуває підозрюваний (обвинувачений) чи більшість свідків Вищестоящий прокурор має право в будь-який момент слідства вилучити справу від слідчого, до компетенції якого вона відноситься, і передати її слідчому прокуратури іншого району чи старшому слідчому вищестоящої прокуратури, якщо визнає таку міру корисною і необхідною. Реалізуючи надане йому повноваження, прокурор має право вилучити будь-яку справу від слідчого органів внутрішніх справ чи Служби безпеки України і передати її слідчому прокуратури. Це, безперечно, ні в кого сумнівів не викликає. Зворотної передачі справ закон не передбачає. Що стосується регламентації прокурорського нагляду за виконанням законів на попередньому слідстві, то ніяких, абсолютно ніяких особливостей, обумовлених різною відомчою належністю слідчих, закон не встановлює. Та їх і бути не може, тому що сама піднаглядна прокуророві діяльність - попереднє слідство - виконується за єдиними, обов'язковими для всіх підрозділів правилами. Взагалі вирішення питання про процесуальне керівництво діяльністю слідчого можна ставити в залежність від його адміністративної підпорядкованості. Не в цьому суть. Все визначається тільки характером, змістом повноважень, якими закон наділив прокурора. Оскільки ці повноваження реалізуються, як ми вже з'ясували, у формі процесуального керівництва слідством, то висновок із цього може бути тільки один: відносно слідчих органів внутрішніх справ прокурор здійснює процесуальне керівництво так, як він це робить стосовно слідчих прокуратури. Заперечувати це - значить визнати існування парадоксального явища, коли процесуальні відносини, породжені одними і тими ж нормами, можуть мати неоднаковий зміст, що виявляється в неоднаковому обсязі прав і обов'язків суб'єктів цих відносин. Але інший обсяг прав і обов'язків, інші процесуальні відносини, звичайно, повинні спиратись на якісь інші правові норми. Однак їх нема. Є єдині норми, передбачені Конституцією України щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшу-кову діяльність, дізнання і досудове слідство. Досить широкі процесуальні повноваження начальника слідчого відділу органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, що стоїть у всіх відношеннях ближче до слідчого, ніж прокурор, в принципі, дозволяють йому успішно контролю- 10* 291 вати діяльність слідчого, своєчасно виявляти прогалини і упущення в ній, швидко реагувати на труднощі, що виникають перед слідчими, активно підтримувати і стимулювати їх творчий потенціал. Все це привело до того, що на практиці прокурор виконує свої наглядові функції відносно слідчих органів внутрішніх справ і Служби безпеки через відповідних начальників слідчих підрозділів. Сказане щодо взаємовідносин прокурора із слідчими інших відомств і керівників цих структурних підрозділів свідчить про те, що на прокуророві лежить правовий обов'язок здійснювати процесуальне керівництво слідством в цих відомствах. Заперечувати це і стверджувати, що «згідно з законом керувати слідством у них можуть тільки начальники слідчих підрозділів»,1 - значить підміняти конкретний аналіз закону загальними розмовами, що відтворюють загальний стан речей. Підставою стверджувати, що прокурор не здійснює керівництва діяльністю органів дізнання, служить та обставина, що ці органи, зокрема міліція, входять в систему Міністерства внутрішніх справ і в адміністративному порядку не підпорядковані прокурору. Дійсно, адміністративне керівництво міліцією належить виключно начальникові відповідного органу внутрішніх справ і до цього керівництва не має і не може мати ніякого відношення. Але прокурор здійснює процесуальне керівництво діяльністю міліції в тій частині, в якій ця діяльність входить в кримінальний процес, тобто провадженням дізнання. Правильно констатувати, що в даний час прокурор і юридичне, і фактично здійснює процесуальне керівництво слідством; деякі юристи вважають, що з метою дальшого підвищення самостійності слідчого і надання прокуророві більших можливостей для неупередженої оцінки ходу і результатів розслідування прокурор надалі не повинен керувати діяльністю слідчого, за ним необхідно зберегти функцію нагляду «в чистому вигляді». Щоб досягти цього, вже майже десять років йде мова про реорганізацію слідчих підрозділів в різних варіантах, суть якої в тому, щоб вивести з безпосереднього підпорядкування прокурорів слідчих. Ця точка зору, на відміну від наведеної раніше, логічна і послідовна. Вона виражає певну наукову позицію, з якою можна сперечатися чи погоджуватися, але якій не можна відмовити в чіткості і ясності головної ідеї. Дійсно, важко заперечувати, що адміністративні важелі, які пов'язують нині прокурора і слідчого, шкідливо впливають на процесуальну самостійність і незалежність останнього. В цьому питанні, як показує аналіз літератури, немає двох думок, і в майбутньому, можна сподіватися, прокурорський нагляд виявиться звільненим від вирішення кадрових, матеріально-технічних, фінансових і багатьох інших організаційних проблем, що постійно виникають в управлінській сфері, коли вона розповсюджується і на відому частину органів слідства. Зрозуміло, звичайно, що всі ці пропозиції, якщо вони будуть реалізовані, приведуть до корінної ломки понад піввікової практики, до перегляду теоретичних уявлень щодо ролі і призначення прокурорів на слідстві. Наступною, досить важливою проблемою є здійснення прокурорського нагляду за законністю поміщення і утримання в місцях позбавлення волі засуджених до примусових заходів осіб за вчинені злочини, а також реформування всієї пенітенціарної системи України, якій і присвячено наступний розділ нашої роботи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право" |
||
|
||