§ 2. ВПЛИВ ВІРУВАНЬ НА НАШІ ПОДАННЯ ТА СУЖДЕНИЯ. ПСИХОЛОГІЯ НЕРОЗУМІННЯ

Як тільки вірування усталилося в душі, воно стає регулятором життя людини, пробним каменем суджень, керівником розуму. Розум тоді може сприймати тільки те, що узгоджується з новим віруванням. Як християнство в середні століття, іслам у арабів, панівна віра кладе свій відбиток на всі елементи цивілізації, особливо на філософію, літературу і мистецтво. Вона - вищий критерій, вона дає пояснення всьому.

Спосіб придбання наших пізнань, однаковий для вчених і невчених, полягає в сутності в те, що невідома ми намагаємося привести до того, що нам вже відомо або що ми вважаємо відомим. Зрозуміти явище - це значить спостерігати його і пов'язати з тим невеликим запасом ідей, який у нас є. Таким чином пов'язують незрозумілі явища з явищами, які вважаються понятими. Кожен розум встановлює цей зв'язок згідно зі своїми панівними несвідомими уявленнями. Прийом цей однаковий для всіх умів, від нижчого до вищого, і складається незмінно в тому, що нове явище вводиться в коло вже сприйнятих понять.

І внаслідок того, що наші уявлення про світ зв'язуються з поняттями, успадкованими нами від предків, люди різних рас мають різні судження про одних і тих же предметах. Ми сприймаємо речі не інакше, як видозмінюючи їх відповідно нашим віруванням.

Вірування, які звернулися до почуття, впливають не тільки на наші вчинки, а й на зміст, який ми надаємо різним словам. Чвари і боротьба між людьми в більшості випадків походять від того, що одні й ті ж явища породжують в умах різного складу вкрай різні ідеї. Прослідкуйте із століття в століття, від однієї раси до іншої і від однієї статі до іншого подання, що викликаються одними і тими ж словами. Подивіться, наприклад, чим є для розумів різного походження такі терміни, як «релігія», «свобода», «республіка», «буржуазія», «власність», «капітал», «праця» і т. д., і ви побачите , яка прірва лежить між розумовими уявленнями, вираженими одним і тим же словом27. Здається, що різні класи суспільства, люди різних статей говорять однією мовою, але це тільки оманлива зовнішність.

Роз'єднання різних верств суспільства і ще більш - різних народів відбувається стільки ж від відмінності їх понять, скільки і від відмінності їх інтересів; і ось чому боротьба між класами і між расами, а не примарне їх згоду становило завжди в історії переважаючий факт. У майбутньому незгода може тільки зрости. Замість того, щоб прагнути до рівняння людей, цивілізація прагне зробити відмінність між ними все більш і більш відчутним. Різниця в розумовому розвитку між могутнім феодальним бароном і останнім його воїном було нескінченно менше, ніж нині між інженером і підвладним йому чорноробом.

Між різними расами, між різними класами, між різними статями згоду можливо тільки щодо технічних питань, що не стосуються області несвідомих почуттів. У моралі, релігії, політиці, навпаки, згода не можливо або можливо тільки тоді, коли люди одного і того ж походження. При цьому не доводами сторін досягається згода, а однаковістю складу їх понять. Не в розумі знаходить свою основу переконливість. Коли люди збираються для обговорення політичних, релігійних чи моральних питань, це міркують уже не живі, а мертві. Це душа їх предків говорить їх устами, та їх мови тоді - лише відлуння того вічного голосу мертвих, якого завжди слухають живі.

Отже, слова за своїм змістом дуже різняться у різних людей і пробуджують у них ідеї та почуття вкрай різні. Для проникнення в розум іншого складу, ніж наш, потрібно найбільш напружений зусилля думки. З великими труднощами це досягається відносно наших співвітчизників, що відрізняються від нас лише віком, статтю або вихованням; яким же чином проникнути в думки людей чужих рас, та ще тоді, коли нас відокремлюють від них цілі століття? Щоб бути зрозумілим будь-ким, треба говорити мовою слухача з усіма властивими його поняттями відтінками. Можна, як це і буває в дійсності між батьками та їх дітьми, прожити 6 протягом багатьох років поруч з людиною і ніколи не розуміти його. Вся наша повсякденна психологія, заснована на тому припущенні, що люди під впливом однакових збуджень відчувають і однакові почуття, як не можна більш помилкова.

Ми ніколи не можемо бачити речі такими, які вони насправді, тому що ми сприймаємо лише стану нашої свідомості, створювані нашими ж почуттями. Ще менш ми можемо розраховувати на те, що мимовільні спотворення в уявленнях будуть однакові у всіх людей, так як ці спотворення підкоряються вродженим і набутим поняттями людей, і, отже, різняться між собою згідно раси, статі, середовище тощо, і тому-то можна сказати, що всього частіше загальне взаємне нерозуміння управляє відносинами між людьми різних рас, різних статей, що належать до різних суспільних верств. Вони можуть користуватися однаковими словами, але ніколи не будуть говорити одним і тим же мовою.

Речі видаються нам завжди не такими, які вони насправді, чого ми й не підозрюємо. Ми навіть взагалі переконані, що цього і бути не може; тому-то для нас майже і неможливо допустити, що інші люди можуть мислити і діяти зовсім не так, як ми. Це нерозуміння думок зрештою звертається в повну нетерпимість, особливо в області вірувань і поглядів, заснованих виключно на почуттях.

Всі люди, що дотримуються в релігії, моралі, мистецтвах, і політики думок, відмінних від наших, негайно є в наших очах людьми несумлінними або, щонайменше, небезпечними дурнями. Тому якщо ми маємо в своєму розпорядженні якої-небудь владою, ми вважаємо своїм неодмінним обов'язком, енергійно переслідувати настільки злобливих чудовиськ. Якщо ми більш не спалюємо і не гільотініруем, так це тому, що занепад вдач і прикра м'якість законів перешкоджають цьому.

Щодо людей, що належать до рас, що значно відрізняється від нашої, ми допускаємо ще, принаймні в теорії і не без жалю, плачевний осліплення цих людей, то, що вони можуть мислити не цілком так, як ми. Ми вважаємо, втім, якщо випадково стаємо повелителями цих людей, що для їх благополуччя вони повинні бути підпорядковані нашим правам і законам найенергійнішими заходами. Араби, негри, аннаміти, мальгаши і т. д., яким ми хочемо нав'язати наші звичаї, закони і звичаї, асимілювати їх, як кажуть в політиці, дізналися з досвіду у що обходиться бажання мислити інакше, ніж їх переможці. Вони, зрозуміло, продовжують, зберігати свої вроджені поняття, яких вони не в силах змінити, але вони навчилися приховувати свої думки і, разом з тим, придбали непримиренну ненависть до своїх нових повелителям.

Повний взаємне нерозуміння між народами різних рас, не завжди породжує між ними неприязнь.

Взаємне нерозуміння буває різних ступенів у різних народів. Воно досягає вищого ступеня у народів, які мало подорожують поза своєї країни, наприклад, народи латинської раси; у них тому нетерпимість безмежна. Наша нездатність розуміти ідеї інших цивілізованих або нецивілізованих народів разюча. Вона, зауважимо до речі, і є головна причина плачевного стану наших колоній. Найбільш видатні представники латинської раси і навіть такі геніальні, як Наполеон, не відрізняються в цьому відношенні від звичайних людей. Наполеон ніколи не мав навіть смутного поняття про психологію іспанця чи англійця. Його судження про них не йшли далі тієї думки, яке можна було недавно прочитати в одному з наших великих політичних журналів з приводу відносин Англії до дикунів Африки: «Англія завжди втручається у справи дикунів, щоб перешкоджати їм звільнитися від їх царів і перейти до республіканського образу правління », - запевняв з обуренням простодушний автор. Важко виказати більше нерозуміння і велику наївність.

Втім, і твори наших істориків кишать подібного роду судженнями. І ось почасти чому я прийшов до висновку, що історичні описи - не більше як справжні романи, зовсім чужі всякої действітельності28. Те, з чим вони нас знайомлять, ніколи не було душею історичних осіб, а являють єдино душу самих істориків.

Внаслідок того, що расові поняття не підходять під загальну мірку, і що однорідні слова збуджують вельми нeoдінaкoвие поняття в умах, що розрізняються між собою, я прийшов ще й до іншого, на вигляд парадоксального, висновку, що написані твори абсолютно не перекладається з однієї мови на іншу. Це справедливо навіть для мов сучасних і ще в незрівнянно більшою мірою - для мов, що передають нам поняття народів померлих.

Такі переклади тим більше неможливі, що дійсний зміст слів, тобто почуття і уявлення, викликані ними, змінюються із століття в століття. Не маючи можливості змінювати самі слова, які видозмінюються значно повільніше, ніж ідеї, ми несвідомо змінюємо зміст слів. Так саме релігійний і моральний кодекс англосаксів - Біблія, написана 3000 років тому для племен періоду варварства, могла пристосовуватися до послідовним і мінливим потребам високо цивілізованого народу. За допомогою власних вигадок всякий підводить під стародавні слова свої сучасні поняття. Витлумачуючи таким чином Біблію, можна, як це і роблять англійці, відкрити її на удачу і знайти там рішення будь-якого політичного або морального питання.

Повторюю, що тільки між людьми однієї і тієї ж раси, що знаходяться протягом тривалого часу в однакових умовах існування і обстановки, може мати місце деякий взаємне розуміння. Завдяки спадковим формам їх думок, слова, якими вони обмінюються в усній або письмовій мові, можуть тоді збуджувати в них приблизно однакові поняття.

Інформація, релевантна " § 2. ВПЛИВ вірувань НА НАШІ ПОДАННЯ ТА СУЖДЕНИЯ. ПСИХОЛОГІЯ НЕРОЗУМІННЯ "

1. Запитання для повторення
   судження. Які судження називаються простими, а які складними? Яка логічна структура атрибутивних суджень і суджень стосунки? Перелічіть і охарактеризуйте властивості бінарних відносин. Перелічіть і охарактеризуйте відносини між судженнями по логічному квадрату. Що таке логічний союз? Назвіть види складних суджень. Яке ставлення судження і висловлювання? За допомогою чого
   
2. Атрибутивні судження
   судження - це судження, в яких або стверджується, або заперечується наявність деякого властивості у предмета. Атрибутивне судження називають також категоричним, оскільки твердження чи заперечення властивостей або ознак предмета виробляється з необхідністю, тобто безвідносно до яких-небудь умов. Атрибутивні судження можна розглядати так само, як окремий випадок суджень про відносини,
   
3. 2.5. Складні судження та їх види. Поняття про логічне союзі
   судження - це судження, утворене з простих за допомогою логічних спілок: кон'юнкції, диз'юнкції, імплікації, еквівалентності і заперечення. Логічний союз - це спосіб з'єднання простих суджень у складне, при якому логічне значення останнього встановлюється відповідно до логічними значеннями складових його простих суджень. Особливість складних суджень полягає в тому, що
   
4. епістеміческого модальність
   віруванням, відрізняються ірраціональним і емоційним, без критичного аналізу їх прийняттям суб'єктом. Незважаючи на їх ірраціональність, вони можуть бути з соціальної точки зору прогресивними, але частіше вони носять реакційний
   
5. 4.4. Модальність судження
   судженні додаткову оціночну інформацію про зв'язки між явищами, про логічне статусі судження, про регулятивних, тимчасових і інших його характеристиках. У модальному судженні явно або неявно використовується модальний оператор: «можливо», «необхідно», «доведено», «погано», «заборонено» і т. д. Наприклад: «Погано, коли студент пропускає заняття з неповажної причини». Структура цього судження
   
6. Протиставлення суб'єкту
   судження, а предикатом - поняття, що суперечить суб'єкту вихідного судження. Протиставлення суб'єкту являє собою послідовне застосування звернення вихідного судження і далі перетворення отриманого при цьому судження. Протиставлення суб'єкту общеутвердітельного судження (А) дає частноотрицательное судження (О): Всі S суть Р Vx (S (x) з Р (х)) Деякі Р НЕ суть не-S з х (Дх) лад)
   
7. 2.2. Класифікація простих суджень
   суджень за характером предиката Залежно від предиката судження, тобто від того, що саме стверджується або заперечується про тих чи інших предметах, розрізняють судження, в яких: стверджується або заперечується існування предмета - це екзистенційні судження, або судження існування; стверджується або заперечується відношення між деякими предметами - це судження про відносини;
   
8. Кон'юнктивний судження
     судження, яке є істинним тоді і тільки тоді, коли істинні всі вхідні в нього судження. Утворюється за допомогою логічного союзу кон'юнкції, що виражається в природній мові граматичними спілками «і», «так», «а», «але», «однак». Наприклад, «Світить, та не гріє». Символічно такого роду судження позначаються наступним чином: р Aq, де рис / - змінні, що позначають прості
   
9. Склад простого судження
     судження є твердження про наявність або відсутність будь-яких ознак у якого-небудь окремого предмета, у частини або у всіх предметів деякого класу. Структура простого судження містить: По-перше, один або кілька суб'єктів судження або логічних підлягають - це частини, що представляють предмети, про які щось в судженні стверджується або заперечується. По-друге, предикат судження або
   
10. Протиставлення предикату
      судження, а предикатом - суб'єкт вихідного судження. Протиставлення предикату являє собою послідовне застосування перетворення вихідного судження і далі звернення отриманого при цьому судження. - Протиставлення предикату общеутвердітельного су-ждения (А) дає общеотрицательное судження (Е): Всі S суть Р Vx (S (x) з Р (х)) Ні одне не-Р не є S \ / г (Р (х) з S (x)) Наприклад: Всі
    
11. Релігія як культурна універсалія та її взаємодія з іншими універсалами культури
      вплив релігійних ідей на розвиток еконо-113 Глава 3. Релігія в системі культурного універсуму мических процесів (постановка питання про господарську етику світових релігій у М. Вебера137), з іншого боку, неможливо заперечувати і вплив пануючих економічних, господарських механізмів на формування специфіки релігійних вірувань. Є щось спільне у релігійних віруваннях у всіх
    
12. Заперечення
      судження Р перетворюється на складне, і якщо вихідне просте судження істинно, то нове складне судження брехливо - «невірно, що Р». р р і л л і
    
13. Р. Берон, Д. Бірн, Б. Джонсон. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ, 2003
    
    
14. Завдання 16. Встановіть кількість і якість таких міркувань і надайте їм стандартну форму одного з чотирьох типів А, Е, I, О, і визначте розподіленість термінів у судженнях:
      судженні йде про частину обсягу суб'єкта, тому стандартний вид цього судження такий: S-P-«Деякі стародавні римляни є люди, що дали найбільші зразки красномовства». Відносини між S і Р -
    
15. Судження про відносини (релятивних)
      судження, в предикате яких виражаються відносини між предметами. Залежно від числа предметів, що вступають в те чи інше відношення, розрізняють двухчленной, тричленні, п-членні ставлення-ня. Наприклад, в судженні «Іван брат Петра» мислиться двухчленное ставлення, «Москва розташована між Брестом і Кировим» - тричленне ставлення. Відповідно цьому виділяють судження з двох-, трьох-,
    
16. Мамайчук І. І.. Допомога психолога дітям з аутизмом. - СПб.: Речь. - 288 с., 2007
    
    
17. Перетворення
      судження, і поняттям, суперечить предикату вихідного судження. Для перетворення позитивної судження в негативне при збереженні сенсу вихідного судження вводять два заперечення або навпаки: якщо вихідне судження негативно, то видаляють заперечення. Таким чином, по-перше, змінюється зв'язка вихідного судження на протилежну з якості («є» на «не їсти», «суть» на «не має» і
    
18. Вердербер Р., Вердербер К.. Психологія спілкування. - СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК. - 320 с. (Серія «Головний підручник»), 2003
    
    
19. Т. Д. Марцинковская, Т. М. Марютина, Т. Г. Стефаненко та ін. Психологія розвитку: підручник для студ. вищ. психол. навч. закладів / за ред. Т. Д. Марцинковський. - 3-е изд., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 528 с., 2007
    
    
20. 7.2. Форми мислення
      уявленнями. ? Уявлення - це образ предмета або явища, що існує в пам'яті і виникає на основі минулого досвіду, що володіє конкретними ознаками, співвідносними з реально існуючими предметами. Поняття «береза» відрізняється від уявлення про «березі». Тому уявлення - чуттєвий образ, емоційно забарвлений, у кожної людини він пов'язаний з його минулим досвідом. Всі