1.1. Виникнення, поняття і ознаки держави

Чому ж сучасна людина не може жити без держави, але одночасно прагне обмежити його владу? Для відповіді на це питання необхідно звернутися до причин виникнення держави.

Виникнення держави - закономірний етап розвитку людського суспільства, отделяющегося від решти живого світу і перехідного до інших форм спільного проживання за законами зростання своїх потреб. Задоволення нових потреб здійснювалося за допомогою активного пізнання дійсності, суспільного розподілу праці при постійному об'єктивному відокремленні його нових видів, а також досвіду, знань, навичок і вмінь між окремими групами людей. Поділ праці породило різні форми соціальної неоднорідності і нерівності: приватну власність, багатих і бідних. Цього не було в додержавному суспільстві, в якому люди могли вижити тільки спільно, пристосовуючись до природи і задовольняючи лише примітивні потреби, не розділяючи індивідуальні та спільні інтереси, права і обов'язки.

Постійне ускладнення соціальної системи, якою є суспільство, привело до необхідності управління нею. Майнове розшарування, обумовлене накопиченням надлишків в результаті поділу праці, було джерелом невдоволення для бідних і в той же час небезпеки для багатих, що робило неможливим колишнє спільне існування. Виникла потреба в охороні нажитого багатства і нової організації управління суспільством.

Таким чином, виникнення держави було обумовлено насамперед соціальними факторами, поділом суспільства на класи багатих і бідних. Однак поряд з ними на формування держави вплинули і демографічні, психологічні, географічні, зовнішні чинники. Населення зростало, племена поступово переходили від кочового до осілого способу життя. Не менш важливими причинами були природний страх людини, прагнення захиститися від інших людей за допомогою «третьої» сили. Виникнення і розвиток держави помітно швидко відбувалося там, де був вихід до морів, великих річках і проходили торгові шляхи, в інших же районах цей процес протікав повільніше. Нарешті, з'явилася необхідність захисту від войовничих сусідів, які прагнули задовольнити свої потреби захопленням нових територій і поневоленням місцевого населення. Там, де таке поневолення відбувалося, також з'являлася потреба в новому управлінні суспільством.

Ознаки держави відрізняють його від додержавної організації суспільства і недержавних організацій, що існують у ньому (політичних партій, різних об'єднань). До цих ознак можна віднести наступні.

- Наявність апарату управління.

В апараті управління виділяються органи примусу, до яких відносяться входять в систему сучасних органів

3

8

виконавчої влади та підпорядковані їм збройні сили, поліція, кримінально-виконавчі установи, контррозвідка і т. п. Їх призначення - примус усього населення жити за законами держави.

- Чітко певна територія. Держава здійснює свою владу на певній території, межі якої зафіксовані у правових документах. Територія держави, за рідкісними винятками, має адміністративно-територіальний поділ (на округи, області, провінції, штати, графства, кантони, райони і т. п.), утворене владою для полегшення управління. У освічених адміністративно-територіальних одиницях є свої органи влади, підлеглі верховної (центральної) влади.

- Постійне населення. На території держави постійно проживає певна кількість населення, що досягається не тільки неможливістю для більшості людей постійного переміщення в межах і за межі території держави, а й визнанням їх з народження, а також в деяких інших випадках, громадянами певної держави, наділенням їх станом громадянства.

Громадянство зазвичай визначають як правовий зв'язок людини з державою, що виражається в сукупності їх взаємних прав та обов'язків. Громадяни держави виконують обов'язки, передбачені його законами. Наявність на території держави деякого числа постійно проживаючих людей, які не є її громадянами, а також громадян, що живуть за межами території держави, не означає поривання зв'язку зі своєю державою, а свідчить про надання людині державою певних прав і свобод. Стійкість зв'язку громадян з державою доводиться і тим, що випадки добровільного виходу з громадянства або позбавлення громадянства дуже рідкісні.

- Суверенітет. Держава здійснює свою владу на певній території і щодо проживає на ній населення. При цьому населення не підкоряється влади інших держав, які зобов'язані утримуватися від дій, що порушують влада даної держави. Крім того, в самій державі ніхто не може здійснювати владу держави або окремі його повноваження без спеціального дозволу. У цьому виявляється верховенство влади держави, що є невід'ємною частиною його суверенітету. Інший її частиною є незалежність держави в міждержавних відносинах, у вирішенні питань міжнародного та світового значення.

Суверенітет держави може бути примусово частково обмежений іншими державами в інтересах міжнародної безпеки, наприклад для припинення підготовлювану їм війни, а також добровільно - за домовленістю з іншою державою.

Суверенна влада розвиненої держави виходить від народу, грунтується на його суверенітет у вирішенні корінних питань внутрішньої і зовнішньої політики держави. Формально такий суверенітет проголошується визнанням народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі. Але такий суверенітет буде реальним лише у разі, якщо народ має можливість виражати і реалізовувати свою волю через референдуми і вибори до органів влади.

Поряд з державним і народним суверенітетом в державі може бути визнано суверенітет нації. Нація в державі - частина народу, зазвичай велика (наприклад, росіяни в Росії). Під суверенітетом нації розуміється її можливість і здатність визначати характер свого життя, здійснювати право на самовизначення аж до відокремлення та утворення самостійної держави.

Суверенітет влади держави, народу чи нації встановлюється конституцією держави.

- Власна правова система. Держава здійснює свою владу на основі загальнообов'язкових правил поведінки, що закріплюються в різних джерелах, наприклад в нормативно-правових актах. У більшості розвинених держав правова система грунтується на конституції (основному законі), прийнятої на референдумі після всенародного обговорення. Інші акти органи держави приймають на основі і на виконання конституції.

- Податки та грошова одиниця. Для утримання державного апарату та виконання своїх функцій держава закріплює в законах систему податків. Податки є основним джерелом поповнення державного бюджету (скарбниці). Отримання державою значних доходів від продажу природних ресурсів і корисних копалин, які не потрібно

4

11

виробляти, можна розглядати як тимчасове явище, оскільки такі ресурси можуть бути вичерпані.

Податки в державі обчислюються і збираються в грошовій одиниці, прийнятої в ньому. Вона нерідко є єдиним законним платіжним засобом в даній державі, що виключає офіційні розрахунки в іноземній валюті. Власна грошова одиниця не виключає використання поряд з нею міждержавних грошових одиниць, встановлених нормами міжнародного права.

- Символіка. Кожна держава має свій герб, прапор, гімн і столицю, які є його символами, в яких узагальнено відображаються його історія, традиції, пам'ятні події, цілі розвитку. Вони ідентифікують держава всередині країни і в міжнародних відносинах.

Виходячи з ознак держави, його можна коротко визначити як організацію управління суспільством, що має власний апарат управління, що здійснює суверенну владу на певній території стосовно проживає на ній населення.

Інформація, релевантна" 1.1. Виникнення, поняття і ознаки держави "

1. Методи здійснення виконавчої влади
   виникненню інте-са, вчинення певних справ, отриманню моральних, матеріальних та іншого схвалення. Заохочення може бути моральним (грамота, подяка), - матеріальним (премія, цінний подарунок). - Статусним, що змінює правовий статус громадянина. Наприклад, присвоєння почесного звання "Заслужений юрист РФ" - змішане, що містить моральне і матеріальне заохочення, заохочення-ня знака
   
2. 2.Крестьяне середньовіччя. Особливості положення і менталітету
   виникнення кріпацтва в Росії / / Історія СРСР. - 1985. - № 3. Мяло К. Обірвана нитку. Селянська культура і культурна революція / / Новий світ. - 1988. - № 8. Назаров В.Д. Селянство Росії в XVI - середині XVII ст. / / Історія селянства в Європі. Епоха феодалізму. - T.I. - М., 1986. Покровський М.М. Матеріали з історії магічних вірувань та побуту сибіряків XVII - XVIII ст. / / З
   
3. 6.Новое в археологічному вивченні давньоруського міста
   виникнення і список найдавніших міст сприяє дискусії та вибору шляхів пошуку істини. Підхід А.В. Кузи до розгляду проблеми представ-ляется важливим для осмислень величезного археологічного матеріалу і складання уявлення про зміст поняття «давньоруське місто». Дослідники давньоруських міст поки не прийшли до спільної думки щодо шляхів освіти міста, про що
   
4. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
   виникнення, зміна, припинення виконавчого провадження. Суд здійснює контроль за тим, щоб дії суб'єктів процесу, спрямовані на здійснення їх процесуальних або матеріальних прав, не суперечили закону і не порушували чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, коли волевиявлення осіб, що у справі, не відповідають сформульованим вище умові,
   
5. 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
   виникнення, зміна, припинення правовідносин або інші правові наслідки. При необхідності позивач повинен виробити і вказати розрахунок стягуваної оспорюваної суми. Всі зазначені фактичні обставини в подальшому підлягають доведенню позивачем в арбітражному процесі. Оскільки суб'єктивне право, як правило, грунтується не на одному юридичному факті, а на їх сукупності, то в
   
6. 15. Правовідносини: поняття, види, ознаки.
   Виникнення, зміни чи припинення. Суб'єкти не можуть довільно встановлювати будь правовідносини. Требуется прямо виражена державна воля, санкціонуються правовідносини. Норма і правовідносини нерозривно пов'язані, вони - частини єдиного механізму правового регулювання. Реальний характер - правовідносини завжди присутні зовні у діях, рішеннях, словах суб'єктів. Тому
   
7. 2. Методологія юридичної науки. Основні методи ТГП.
     виникнення і розвитку державно-правових явищ. Найважливішими принципами (підходами) загальнотеоретичного дослідження держави і права є: Історизм. Об'єктивність. Конкретність. Плюралізм. Основні методи: 1) формально-логічний, тобто ТГП за допомогою формальної логіки досліджує госуд.-правові явища таким чином, щоб ці дослідження були однозначними, зрозумілими,
   
8. 54. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
     виникнення спору про право. Якщо сторони самі не можуть дійти згоди про взаємні права та обов'язки, вони звертаються для вирішення конфлікту в компетентний державний орган (так, господарські суперечки між організаціями розглядають господарські суди). По-четверте, застосування права необхідно для визначення міри юридичної відповідальності за вчинене правопорушення, а також
   
9. 57. Акти застосування права: структура та види.
     виникнення і розвиток правовідносин у конкретній ситуації. Види актів застосування: За формою зовнішнього вираження: 1) письмовий акт (їх більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів: а) окремий документ (вирок суду), б) резолюція па матеріалах справи (затвердження прокурором обвинувального висновку), 2) усний акт (виклик понятих); 3) конклюденлгний акт - акт дії
   
10. Поняття та ознаки організованої економічної злочинності.
      виникнення принципово нового асоціального явища - організованої економічної злочинності, що представляє собою якийсь симбіоз розвинених форм організованої та економічної злочинності. Проблема визначення поняття організованої економічної злочинності. Загальноприйнятого кримінально-правового та кримінологічного поняття "організована економічна злочинність" на даний час не