ВСТУП: ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНА

... а куди ми їдемо? З Москви до Петушки або з Пєтушков в Москву?

Венедикт Ерофеев1.

Т

О, що прийнято називати культурою постмодерну, є один з ликів, або, якщо завгодно, личин нинішнього постіндустріального світу. Миру, чия життєдіяльність і історія багато в чому обумовлені тими змінами в технологіях, в економіці, соціальності та культурі, які визрівали і відбувалися протягом другої половини ХХ століття і які багато в чому визначили собою і всю навколишню нас середовище, і внутрішній вигляд кожного з нас.

На наших очах величезний, складний, майже що незвіданий світ як би стиснувся в один компактний і відносно невеликий інформаційний блок. І це стиснення призвело до суттєвих зрушень в наших століттями слагавшихся поняттях про життя і смерть, про подібність і відмінності речей, про причинності і свободі, про час і простір, про працю та дозвіллі. Вибуховий характер революції інформаційних технологій прийшов в істотне протиріччя з тисячоліттями складалися навичками гуртожитку та праці, з психологічними та пізнавальними установками людей. Елементи духовної та психологічної архаїки, елементи морального та інтелектуального інфантилізму підчас відтворюються з безпрецедентною силою засобами потужних і витончених електронних технологій.

Епоха постмодернизации, яка в досвіді більшості людства успадковує не так досвіду модернізації, скільки досвіду архаїки і традиціоналізму, або ж - тоталітарного Неотрадиционализм, виявилася потужним і безпрецедентним викликом кожному з нас. Викликом одночасно і творчим, і - у багатьох відношеннях - бентежить, руйнівним.

Творчим, бо новий соціокультурний досвід епохи постмодерну відкриває нові знакові простору, нові горизонти пізнання, нові нетривіальні асоціації. Отже, - нові можливості споглядання і практики. Епоха постмодерну дала нам ще не осмислений всерйоз досвід пізнання зв'язків людей, подій і структур. Як ніколи раніше стає очевидним живе і крихку єдність людства, цього - воістину - вселенського Адама, на тому крихітному згустку космічної матерії, який ми називаємо "планета Земля". І як ніколи раніше очевидна наша ситуаційна і моральна зв'язок на цій планеті, наша відповідальність за всіх і за все.

Але виклик епохи постмодерну є одночасно і виклик обескураживающий, руйнівний.

Разом з потужними тенденціями соціоекономічної, інформаційної та культурної уніфікації нинішнього світу виявилися і проявилися з новою силою елементи і тенденції переривчастості, дискретності (або, як кажуть нинішні філософи постмодерну, "зернистості") в структурах соціальності, культури і - більше того - навіть в структурах індивідуальних людських існувань.

Міць інформаційних та міграційних потоків, змішання реальною і віртуальною інформації, розмивання тисячоліттями і віками складалися форм та інститутів людського життя - все це надзвичайно ускладнює всі параметри нинішнього людського существованія2, але одночасно породжує нові імперативи самосвідомості та свободи людей.

Людська проблематика в умовах миру постмодерну як би заряджена різноспрямованими векторами індивідуального та колективного самовизначення. З одного боку - вектори духовної комунікації і взаєморозуміння, стало бути, і вселенськості, з іншого - вектори ксенофобії та нарцисизму і того, що старий російський філософ (К.Н. Леонтьєв) визначив як "змішувальне спрощення".

І що саме парадоксальне, - протівонаправленних вектори можуть проходити через одні й ті ж людські пласти, масиви, групи і екзистенції.

І це не випадково.

По думки польської дослідниці, зростання нетерпимості, характерне для останніх десятиліть, є - в деякому сенсі - показник початку кінця монокультурних (і, cтало бути, моноконфесійна) товариств; розвитку понять про автономність і свободу індивідів і груп супроводжує - за принципом амбівалентності людської психіки і свідомості - зростання нетерпимості у взаєминах конфесій і субкультур; і особливо це стосується товариств запізнілою демократизації, тобто - По суті справи - більшості нинішнього человечества3. Індивідуальним корелятом зростання нетерпимості у взаєминах між людьми нерідко виступають неврози, зсередини розривають людські існування ...

Але і суспільства, здавалося б, з міцною і стійкою демократичною традицією можуть демонструвати досить слабкий імунітет до спокус ксенофобією та насильством. І в світі високої правоупорядоченності і цивілізованості підчас відкривається те, що покійний російський письменник Венедикт Єрофєєв називав "звіриним оскалом буття" 4.

Коли ця книга готувалася до видання, вибухнуло безглузде втручання армій НАТО в Косівський конфлікт, - втручання, лише ускладнила балканські кровопролиття і руйнування останнього десятиліття ХХ століття.

А 20 квітня 1999 року - акурат на день народження Гітлера - двоє молодиків з Литтлтона (передмістя Денвера, Cтолица штату Колорадо) розстріляли своїх товаришів по школі в кількості 22 чоловік. І, здійснивши таке приношення своєму інфернальному кумиру, покінчили з собою. Воістину, як у передсмертній записці Смердякова:

"Винищую своє життя своєю власною волею і охотою ..." 5

Втім, епідемія підліткових безмотивних само-вбивств і друго -вбивств нині - явище універсальне, що корениться в самій складності духовних відносин сьогоднішнього світу.

Багатство інформативних і ідейних зв'язків і "расшатанность" (знову-таки - слово з лексикону філософів постмодерну) елементарних людських смислів - все це сплуталось, сплелося в сьогоднішньому світі. Ці сплутаність і сплетіння, це багатство на одних полюсах свідомості і ущербність, збентеженість і агресія на інших полюсах - все це входить в число непорушних параметрів нинішнього, в самому собі не усталеного, в самому собі не визначився світу. Світу, в якому сходяться крайності просторової і технологічної уніфікації з крайнощами духовного релятивізму.

І в цьому світі нам, людям на переломі століть і тисячоліть, випало орієнтуватися і жити.

***

Два слова про структуру і авторів цієї книги.

Книга складається з трьох, змістовно перехрещуються, але, тим не менш, тематично відмінних один від одного досліджень.

Проблемний розклад досліджень приблизно такий:

глобальна культурна проблематика - проблематика Росії - проблематика Третього світу.

Або:

сюжети загальнокультурні - сюжети релігієзнавчі - сюжети політологічні.

А тепер - про авторів.

Всі вони - вихідці з востоковедниє цеху, нині працюючі в стінах Інституту світової економіки і міжнародних відносин Російської Академії Наук. Їм належать праці з індології, індонезіеведенію, ісламістіке, юдаїки, кавказознавства, пакістановеденію, філіппіністіке. Але всі троє, не залишаючи своїх востоковедних інтересів і досліджень, отримали з кінця 80-х років можливість занять над сюжетами вітчизняної історії та культури. Результатами цих занять стали численні статті і глави у колективних монографіях, навіть окремі книги.

Робота в Центрі порівняльних досліджень Росії і Третього світу ІСЕМВ РАН дала всім трьом дорогоцінну можливість співвіднесення живих спостережень над ходом вітчизняної історії та результатів роботи над джерелами з вітчизняної історії з дослідженнями в області історії загальної.

Погляди авторів цієї книги на окремі культурно-історичні, релігійні та політичні проблеми не цілком збігаються. Такі розбіжності частково можуть бути пояснені відмінностями в життєвих шляхах, проблематика досліджень, особистісних складах.

Але збігається інше, і головне: заклопотаність долями нинішнього соціогуманітарного знання, долями Росії, заклопотаність гуманістичними векторами світової культури.

Ця книга - не аларміські, що не істерична. Бо автори впевнені, що тверезий аналіз і прагнення зрозуміти основні кризові вузли соціальності, свідомості і культури на рубежі тисячоліть не можуть не бути запорукою можливого подолання трагічних колізій сьогоднішнього дня. Надія може починатися лише з тверезого сприйняття світу.

9 травня 1999.

Інформація, релевантна" ВСТУП: ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНА "

1. 2.1. «НОВА ФІЛОСОФІЯ» В КОНТЕКСТІ постмодернізму
   введена антропності інтерпретація. Введення антропного принципу виявилося достатньо плідним і дозволило певною мірою пояснити суперечності спостерігаються. Суть антропного принципу в його сцієнтистської тлумаченні полягає в тому, що «... незначні зміни світових постійних (соті частки відсотка) можуть якісно змінювати властивості суперсистеми" Всесвіт "і характер
   
2. І. С. Розумовський" ПРОСВЕЩЕНИЕ "І" ОСВІЧЕНІСТЬ "У І. В. Киреєвського
   введення освіченості європейської ..." (ПСС. Т. I. С.103. курсив Киреєвського - І. Р.). "Наше просвітництво "пізнього Киреєвського - це вже не" китайськи особливе розвиток ", яке і" просвітою "-то в буквальному (" істинному ") сенсі слова назвати не можна. Ні, воно вже прийнято всерйоз, і носить своє ім'я цілком заслужено і гордо. В цьому імені немає тепер ніякої натягнутості й умовності. У "нас" теж
   
3. ФІЛОСОФСЬКІ ПІДСТАВИ АНАЛІЗУ ДОСВІДУ
   введене Августином уявлення про внутрішнє і зовнішнє досвіді, хоча спочатку виникла деяка плутанина в термінологіі15. Однак згодом розрізнення внутрішнього і зовнішнього досвіду остаточно стало зв'язуватися з характером безпосередньо представленої в ньому реальності: зовнішній досвід є досвід сприйняття, що формується як результат впливу на суб'єкта того пласта реальності,
   
4. Метод компаративістики.
   введений М. Мюллером для позначення розділу релігієзнавства, що вивчає «історичні форми релігії». Спочатку він не ніс теологічного змісту. Його використання, швидше за все, було термінологічної поступкою західному християнству, оскільки у М. Мюллера (про це говорить зміст усіх його робіт) не було наміру включати традиційну християнську теологію в науку про релігію. В
   
5. § 2 Дух і Літера: можливості експлікації метафізичних сутностей
   введення поняття «Буква» у філософію духу? Недостатньо чи вже існуючих понять, що позначають результат експлікації ідеального в реальному, а саме понять «знак», «символ», «ідеал»? Почнемо з того, що «Буква» утворює словник культури не тільки на рівні понять, як таких. Букви духовної культури містять у собі і почуття, і переживання, і тілесно-душевно-духовні стани в
   
6. ТЕНДЕНЦІЇ ІДЕЙНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ПІСЛЯ СЕРПНЯ 1991
   введенню політичного процесу в цивілізоване русло, зниження соціальних напружень у перехідний період, зменшенню загрози стихійних бунтів ». Рух викликалося здійснювати громадський контроль за ходом економічної реформи, зокрема за приватизацією. Були прийняті поправки до статуту руху, в яких деякі політики угледіли спробу оформити нову партію власті75. Однак цю ідею
   
7. 1.Мир ПОСТМОДЕРНА ЛАМАЄ ГОРИЗОНТ ІСТОРІЇ
   введення в тій чи іншій формі екологічного податку. На додаток до всього почала давати серйозні збої склалася система світових валютно-фінансових зв'язків. Непроста ситуація існувала також в області протистояння Сходу і Заходу, хоча тимчасово вона була пом'якшена крихким механізмом детанта. Мабуть, не випадково в ці роки в ході інтенсивних консультацій з приводу відбувалися і
   
8. Частина перша Введення
   людського контексту, взятого, правда, в різних, хоча і пересічних, ракурсах. А загальна обом поняттям приставка "пост-" знаменує собою погляд на вичерпання цілої великої епохи всемiрной історії, осяжний собою, як мінімум, останні три століття. Епохи, для якої характерно було безумовне переважання системи індустріально-урбаністичних відносин, які розвинулися в лоні буржуазної
   
9. II. Постмодерн і його "ізм".
   людського спілкування і свідомості. Незвичні умови глобалізованого мiра створюють для людського існування непередбачене безліч складнощів і больових точок; колишні, незрівнянно більш прості і напівзабуті відносини починають здаватися чимось на зразок втраченого раю. Так провокуються в індивідуальній і масовій свідомості комплекси бездомності (homelessness) 27 та культурної ностальгії.
   
10. V. Фундаменталізм після падіння комунізму
    введення обов'язкової та всеохоплюючої ідеології. Православні фундаменталісти тут же оголосили, що саме православ'я в їх трактуванні має лежати в основі цієї ідеї. Але сама спроба виробити її, з погляду віруючого, є не що інше, як спроба знайти сенс існування за відсутності віри в Бога, запропонувати сурогат, ерзац віри. Чимось подібним в Росії ретельно займалися