Особливо визначених форм адвокатська професія набула в таких античних країнах Середземномор'я, як Греція та Рим. Так, в Греції, хоча особливого стану адвокатів не існувало, вже склався особливий клас осіб, які присвятили себе складанню промов для виголошення їх позивачами у суді. Спочатку такі особи називались логографами або диктографами. Найбільш визначними професійними логографами в античній Греції були такі оратори, як Антифон, Лізій, Ісократ, Есхіл та Демо-сфен. Слід зазначити, шо грецька адвокатура більш тяжіла до ораторського мистецтва, ніж до правознавства. Це пояснюється тим, що, з одного боку, греки не виявили себе в юриспруденції, а з іншого - цей народ був значною мірою схильним до мистецтва, особливо ораторського.
На особливу увагу заслуговує римська адвокатура, з якої почався розвиток світової адвокатури.
Для римської адвокатури характерною є як необмежена свобода, так і безмежна регламентація. У республіканський період вона була абсолютно вільною професією. Законодавча регламентація майже не торкнулась її. Лише практика і звичай виробили ряд правил, що стосувалися різних сторін професійної діяльності адвокатури. Так, існував звичай, за яким молоді люди, котрі вступали до адвокатури, викликалися для презентації на форум; їх супроводжувала впливова особа з колишніх магістратів: консулів, преторів або цензорів.
Правозаступництво було відокремлено від судового представництва. У цей період адвокати здебільшого були ораторами. Адвокатура була прямим шляхом до зайняття вищих і почесних посад у державі. Адвокатура у цей період висунула багато видатних судових ораторів, таких, як Марк Антоній, Гай Гракх, Красс, Юлій Цезар, Помпей, Цицерон.
м. Київ («Александров та Партнери», «Василь Кісіль і Партнери», «Волков Козьяков і Партнери», Дмитрієва О.Л. («Дмитрієва та партнери»), Кухнюк Д.В., Бедь В.В. («Срібна земля»), Гвоздій В.А. («Гвоздій та Оберкович»), Герасько Л.Ю., Головань І.В. («Головань і Партнери»), Ісаков М.Г. («Глобус»), Прокопишин Б.М. («Фавор») та Солодко Є.В. («Солодко і Партнери»).
|
- 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
яків у Західну Білорусію або ж у Румунії того ж періоду - румун у Бессарабію. Слід мати на увазі, що при усіх варіантах процес внутрішньої колонізації не створює в регіонів її здійснення статусу, відмінного від всієї іншої території держави. Колонізація зовнішня у своїй основі припускає не тільки освоєння і заселення підданими або громадянами держави нових земель, що раніше до складу території
- 8. Державоподібні утворення як суб'єкти міжнародного права.
які територіальний-територіальні-політико-територіальні утворення зі спеціальним міжнародно-правовим статусом, що визначався в міжнародному договорі. Оскільки такі договори надавали певні права й обов'язки цим утворенням, останні обґрунтовано вважаються суб'єктами міжнародного права. Суть їхньої міжнародної правосуб'єктності полягає в тім, що вони мають можливість самостійно здійснювати надані їм
- 16. Джерела міжнародного права.
якійсь формі і зафіксовані в яко-му-небудь правому джерелі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев). Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі учені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного права міститься в ст. 38 Статуту
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
які юристи-міжнародники нерідко замовчують суть процесу укладання міжнародних договорів, зводячи її до чисто технічного процесу безвідносно до формування угоди. Таку спробу зробив, наприклад, Дж. Фіцмо-ріс у Комісії міжнародного права ООН під час обговорення проекту статей з права договорів. Проте більшість у Комісії міжнародного права і згодом на Віденській конференції з права міжнародних
- § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
відомі криміналісти, професори: Ю. П. Аленін, В. П. Бахін, Т. В. Варфоломеєва (член-кореспондент АПрНУ); А. Ф. Волобуєв, В. Г. Гончаренко (академік АПрНУ), В. А. Журавель, А. В. Іщенко, О. А. Кириченко, Н. І. Клименко, В. О. Коновалова (академік АПрНУ), В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, І. В. Постіка, М. В. Салтєвський, М. Я. Сегай (академік АПрНУ), В. Ю.
- § 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
які здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання. Місце пред'явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове приміщення або квартира потерпілого) є об'єктом огляду, якщо: а) потерпілий негайно подав заяву до правоохоронних органів щодо висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів. У даному випадку огляд проводиться негайно, а до його початку заявник попереджається про
- Експертно-криміналістичні заклади
які мали необхідні знання, та деякі державні установи ? наукові заклади, які періодично проводили дослідження по кримінальним ? цивільним справам. Після судової реформи 1864 р. коло осіб, яким доручалося проведення експертиз, значно розширилось. Згідно зі Статутом кримінального судочинства (ст. 326) в якості обізнаних осіб могли бути запрошені лікарі, фармацевти, професори, вчителі, техніки,
- ПЕРЕДМОВА
якій автор: 1) відійшов від традиційного викладу навчального матеріалу в розповідному стилі та охарактеризував основні кримінально-процесуальні поняття (принципи, суб'єкти, запобіжні заходи, слідчі дії) за логіко-правовими схемами, що забезпечило не "випинання" особливостей понять, а їх системний опис; 2) виклав правовий блок навчальної дисципліни: методи кримінально-процесуального права, його
- Процесуальна характеристика захисника.
які за законом мають право нанадання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичноїособи або дорученням юридичної особи, - угода або дорученняюридичної особи; близьких родичів, опікунів або піклувальників - заява обвинуваченого про їх допуск до участі в справі як захисників. Участь захисника є обов 'язковою: у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненнізлочину у віці до 18
- Процесуальна характеристика свідка.
які за законом маютьправо на надання правової допомоги особисто чи за дорученнямюридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі1 - з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язкузберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості; захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
|