Завдання виховання

Традиційно у вітчизняній педагогіці ставляться завдання розумового (інтелектуального), фізичного, трудового та політехнічного, морального, естетичного (емоційного) виховання. Сучасне життя і розвиток суспільства висувають як окремих завдань духовний, екологічний, економічний, правовий виховання школярів.

Виділені завдання настільки великі, що становлять окремі пласти педагогічної теорії і практики.

Розумовий виховання спрямоване на розвиток інтелекту, пізнавальних можливостей, схильностей і обдарувань учня. Його головне завдання - озброїти школярів системою знань основ наук. В результаті їх засвоєння мають бути сформовані основи світогляду - системи поглядів на природу, суспільство, людські цінності, праця, сенс життя, пізнання. Світогляд передбачає глибоке розуміння явищ природи і суспільного життя, вміння пояснювати ці

92

явища, визначати своє ставлення до них, свідомо будувати своє життя, працювати, органічно поєднуючи знання зі справами.

Свідоме засвоєння системи знань сприяє розвитку логічного мислення, пам'яті, уваги, уяви, розумових здібностей, схильностей і обдарувань. Завдання розумового виховання наступні:

- засвоєння певного обсягу наукових знань;

- формування світогляду;

- розвиток розумових сил, здібностей і обдарувань;

- розвиток пізнавальних інтересів;

- розвиток потенційних можливостей особистості;

- формування пізнавальної активності;

- розвиток потреби постійно поповнювати свої знання, підвищувати рівень загальноосвітньої підготовки;

- озброєння учнів методами пізнавальної діяльності;

- формування способів мислення, досвіду творчої діяльності . Нев'януча цінність розумового виховання як найважливішого завдання школи

сумніву не піддається. Інша справа, що його зміст нерідко спрямовується не на розвиток особистості, а на засвоєння суми знань, умінь і навичок. Зі сфери освіти іноді випадають такі найважливіші його компоненти, як передача досвіду різних форм і видів діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу, спілкування і т.д. У результаті знижується освітній рівень не лише учнів, а школи як такої.

Прогресивні громадські діячі, вчені всіх країн світу, в тому числі і нашої, нарікають на спроби ідеологізації освіти, деформації істинного змісту знань з історії, літератури, що відвернуть молоді уми в суб'єктивізм ідеологічних протиборств. Більшість педагогів вимагають постійного оновлення спрямованості освіти з урахуванням що швидко життя.

Фізичне виховання - невід'ємна складова частина майже всіх виховних систем. Сучасне суспільство, в основі якого лежить високорозвинене виробництво, вимагає фізично міцних, витривалих, здорових людей, здатних з високою продуктивністю трудитися на підприємствах, переносити підвищені навантаження, бути готовими до захисту Батьківщини. Фізичне виховання також сприяє виробленню у школярів якостей, необхідних для успішної розумової та трудової діяльності.

Завдання фізичного виховання:

- зміцнення здоров'я, правильне фізичний розвиток;

- підвищення розумової і фізичної працездатності;

- розвиток і вдосконалення природних рухових якостей;

- навчання новим видам рухів;

93

- розвиток основних рухових якостей (сили, спритності, витривалості і

ін);

- формування гігієнічних навичок;

- виховання моральних якостей (сміливості, наполегливості, рішучості, дисциплінованості, відповідальності, колективізму);

- формування потреби в постійних і систематичних заняттях фізкультурою і спортом;

- розвиток прагнення бути здоровим, бадьорим , доставляти радість собі і оточуючим.

Систематичне фізичне виховання починається з дошкільного віку, фізкультура - обов'язковий предмет у школі. Суттєвим доповненням до уроків фізкультури служать різноманітні форми позакласної та позашкільної роботи. Фізичне виховання тісно пов'язане з іншими аспектами виховання і в єдності з ними формує всебічно розвинену особистість.

Трудове виховання і політехнічна освіта. Важко собі уявити сучасної людини, що не вміє плідно трудитися, не володіє знаннями про навколишній його виробництві і виробничих відносинах, про застосовувані знаряддях праці. Трудове початок виховання - важливий, перевірений століттями принцип формування гармонійно розвиненої особистості.

Трудове виховання охоплює ті аспекти виховного процесу, де формуються трудові дії, складаються виробничі відносини, вивчаються знаряддя праці та способи їх використання. Праця в процесі виховання виступає як провідний чинник розвитку особистості, як спосіб творчого освоєння світу, набуття досвіду посильної трудової діяльності в різних сферах, як невід'ємний компонент загальної освіти. Навколо праці в багатьох педагогічних системах концентрується навчальний матеріал. Праця - невід'ємна частина фізичного та естетичного виховання.

Політехнічна освіта направлено на ознайомлення з основними принципами всіх виробництв, засвоєння знань про сучасних виробничих процесах і відносинах. Його головні завдання - формування інтересу до виробничої діяльності, розвиток технічних здібностей, нового економічного мислення, винахідливості, почав підприємництва. Правильно поставлене політехнічна освіта розвиває працьовитість, дисциплінованість, відповідальність, готує до усвідомленого вибору професії.

Сприятливий вплив на людей робить не будь-який, а лише продуктивна праця, в процесі якого створюються матеріальні цінності. Продуктивна праця характеризується:

1) матеріальним результатом;

2) організацією;

3) включенням в систему трудових відносин всього суспільства;

94

4) матеріальною винагородою.

Безсумнівно, з організацією продуктивної праці школа відчуває великі труднощі, причому з переходом на нові умови господарювання вони не тільки не знижуються, а, навпаки, збільшуються. У школах продовжує переважати утилітарний навчально-виробничий працю. Часто це лише формальний придаток до навчання, засіб штучної професіоналізації загальної освіти. Така праця занадто слабо пов'язаний з метою виховання особистості, перспективними тенденціями сучасного виробництва, потребами, інтересами, запитами школярів, і виховне значення його невелике. Криза «трудової підготовки» у школі став глибоким і очевидним.

Нові громадські та виробничі реалії вимагають ефективного вирішення майбутньої проблеми. Праця в школі, у тому числі і пізнавальний, повинен являти собою цілеспрямовану, осмислену, різноманітну діяльність, що має особистісну і соціальну спрямованість, що враховує вікові психофізіологічні особливості учнів. Переосмислення призначення та характеру шкільного праці викликає до життя нестандартні підходи, що включають цілий ряд альтернатив: від повної відмови від виробничого і навіть навчального праці до організації шкільних підприємств, що діють за всіма законами ринкових відносин. При цьому впроваджуються нові технології трудового виховання, здійснюється диференціація трудового освіти, поліпшується матеріальна база, вводяться нові навчальні курси. Звичайно, початкова школа лише залучає дітей до трудової діяльності, але прилучення це має бути справжнім.

Моральне виховання. Під мораллю розуміють історично сформовані норми і правила поведінки людини, що визначають його ставлення до суспільства, праці, людям. Моральність - це внутрішня мораль, це мораль для себе. Моральне виховання вирішує такі завдання, як формування понять, суджень, почуттів і переконань, навичок і звичок поведінки, що відповідають нормам суспільства.

Моральні поняття і судження відображають сутність моральних явищ, дають можливість розуміти, що добре, що погано, що справедливо, що несправедливо; з часом вони переходять в стійкі переконання і проявляються в діях, вчинках. Моральні вчинки і дії - визначальний критерій морального розвитку особистості. Моральні почуття - це переживання людиною свого ставлення до моральних явищ. Вони виникають у нього у зв'язку з відповідністю або невідповідністю його поведінки вимогам суспільної моралі, спонукають до подолання труднощів, стимулюють освоєння світу.

В основі морального виховання підростаючого покоління лежать як загальнолюдські цінності, неминущі моральні норми, вироблені людьми в процесі історичного розвитку суспільства, так і нові принципи і норми, що виникли на сучасному етапі розвитку суспільства. Неминущі моральні

95

якості - чесність, справедливість, обов'язок, порядність, відповідальність, честь, совість, гідність, гуманізм, безкорисливість, працьовитість, повага до старших.

Емоційне (естетичне) виховання - ще один базовий компонент виховної системи, узагальнюючий розвиток естетичних ідеалів, потреб і смаків у вихованців. Завдання його умовно можна розділити на дві групи-придбання теоретичних знань і формування практичних умінь. Перша вирішує питання прилучення до естетичних цінностей, друга - активного включення в естетичну діяльність. Завдання прилучення:

- формування естетичних знань;

- виховання естетичної культури;

- оволодіння естетичним і культурною спадщиною минулого;

- формування естетичного ставлення до дійсності;

- розвиток естетичних почуттів;

- залучення школярів до прекрасного в житті, природі, працю;

- розвиток потреби будувати життя і діяльність за законами краси;

- формування естетичного ідеалу;

- формування прагнення бути прекрасним у всьому: в думках, справах, вчинках, зовнішньому вигляді.

Включення в естетичну діяльність передбачає активну участь кожного вихованця в творенні прекрасного своїми руками: заняття живописом, музикою, хореографією, участь у творчих об'єднаннях, групах, студіях і т.п.

Естетичне виховання в сучасній початковій школі ще не відповідає всім вимогам розвитку емоційної сфери, естетичної свідомості особистості. Сьогодні концепція загальної середньої освіти і федеральна програма розвитку школи припускають нові шляхи поліпшення якості естетичного виховання. Стрункий будівлю естетичного виховання, яке належить побудувати в школі, має спиратися на фундамент мистецтва. Школа не просунеться вперед на шляху гуманізації доти, поки предмети художнього циклу не займуть гідного місця в освітньому процесі, поки не підуть від них промені людської доброти, краси і духовності на інші предмети, на життя школи.

Наростання напруженості в суспільстві і у відносинах між людьми вимагає відродити й активно вирішувати в школі завдання духовного виховання. За довгі роки існування войовничого атеїзму з життя суспільства не тільки були витіснені релігії, але й забуті моральні цінності, що регулюють життя людей. Сьогодні і наука, і прості люди все більше переконуються в тому, що багато наші біди

96

походять від духовного оскуднения, забуття вічних істин, норм повсякденного життя. Духовне виховання передбачає не введення релігії в школи, з цим багато хто не згодні, а виховання підростаючих поколінь на загальнолюдських цінностях, з чим згодні всі. Активного відродження в початковій школі вимагають насамперед духовні вправи, що допомагають школярам опановувати навичками духовно-морального життя: робити моральний вибір в створених ситуаціях, відповідати за свої вчинки, уважно ставитися до інших і т.д. У початковій школі повинні бути міцно засвоєні непорушні заповіді людської поведінки.

Гостро стоять проблеми екологічного виховання школярів. Страхітливі дані про екологічне неблагополуччя змушують школу з усією відповідальністю і у всеозброєнні педагогічних засобів проводити екологічне виховання учнів. Певний досвід в цій області вже є.

 Серед нових актуальні завдання економічного виховання учнів. Політика держави, ринкові відносини, комерціалізація життя змушують школу і педагогів розумно направляти інтереси школярів, формувати правильні орієнтації в товарно-грошових проблемах, давати розумну і, головне, моральну оцінку поведінці людей у сфері споживання. Тут ще чимало труднощів, адже це відносно нове для нашого суспільства явище. 

 Нарешті, правове виховання школярів - ще один аспект сучасного виховання. Злочинність в країні «молодіє», а значить, школа і педагоги разом з родиною повинні бути на вістрі профілактичних заходів, щоб уберегти дітей від протиправних дій, забезпечити мир і спокій у суспільстві. 

 Запам'ятаємо: завдань у виховання багато. Головні серед них: розумове (інтелектуальне), фізичне, трудове і політехнічна, моральне, естетичне (емоційне), духовний, екологічний, економічний, правовий виховання. 

 Інформація, релевантна "Завдання виховання"

1. Запитання і завдання для самоконтролю
     завдання сімейного виховання? 3. Задумалися Ви над складністю педагогічної професії "батько"? Що необхідно знати, чому навчитися, щоб нею оволодіти? 4. Які правові основи сімейного виховання? 5. Як здійснюється взаємозв'язок школи, сім'ї, суспільства щодо виховання дітей в період відмови від школоцентрізма у формуванні особистості? 6. Яким має бути взаємодія сім'ї, школи
   
2. Керівник
     завдань педагогічними засобами і методами. Ефективність діяльності будь-якої організація залежить насамперед від персоналу, його професіоналізму, освіченості, вихованості і розвиненості. Керівник зобов'язаний уміти пов'язувати рішення чисто професійних завдань з вихованням і навчанням співробітників, формуванням і розвитком у них професіоналізму, ділових якостей, виробленням відповідних
   
3. § 1. Форми виховання
     виховання - це зовнішнє вираження процесу виховання. Філософські категорії змісту і форми відображають єдність внутрішнього і зовнішнього в явищах виховання. Зміна змісту тягне за собою зміну форми і навпаки. Провідна роль належить змісту. Основний критерій аналізу форм виховання - кількісний. Згідно даним критерієм розрізняються форми:
   
4. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
     завдання виховання співробітників правоохоронних органів? 4. Назвіть принципи виховання і обгрунтуйте їх. 5. Які роль, зміст і можливості самовиховання молодого співробітника? 6. Поясніть, чому колектив правоохоронного органу виступає і як об'єкт, і як суб'єкт виховання? 7. Розкрийте основні положення технології перетворення персоналу
   
5. 9.7. Професійно-правове виховання співробітників Цілі і завдання правового
     завдань і вирішення особистих життєвих проблем; - непохитною стійкості до криміногенним спокусам. Завдання правового виховання не можуть бути вирішені на шляху вузького підходу, поза цілісно здійснюваної системи виховання, без успіхів в державно-професійному, патріотичному, моральному та інших видах виховання, які виступають основоположним умовою їх вирішення.
   
6. § 1. Мета виховання, її соціальна обумовленість
     завдання співвідносяться як ціле і приватне. Мета - завжди одна, а завдань може бути
   
7. ПРИБЛИЗНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ, КОНТРОЛЬНИХ І КУРСОВИХ РОБІТ З КУРСУ «СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА»
     завдання, функції. 2. Турбота про дітей-сиріт у стародавніх слов'ян. 3. Про соціальне вихованні в пам'ятниках Київської Русі «Руська Правда», «Повчання Володимира Мономаха» та ін 4. Реформи Петра I і «пропозиція» Ф.Салтикова про виховання і навчання дітей-сиріт. 5. «Відомство імператриці Марії», його діяльність в XIX в. 6. Притулки в Росії в XIX в.
   
8. § 1. Сутність та особливості процесу виховання
     завдань. Будучи одним із способів здійснення педагогічного процесу процес виховання являє собою формування особистості, що включає в себе як цілеспрямований вплив ззовні, так і самовиховання особистості. Процес виховання має ряд особливостей. 1. Цілеспрямованість. Процес виховання може бути ефективний тільки в тому випадку, якщо його мета
   
9. Запитання і завдання для самоконтролю
     виховання. 2. Як уникнути нескінченної кількості змістовних елементів? 3. Прослідкуйте за поведінкою пасажирів, що їдуть вранці на роботу, і пасажирів, що відправляються на відпочинок в суботній 439 день: чи вдасться вам помітити відмінність змісту їх поїздки в громадському транспорті? 4. Назвіть систему ціннісних відносин, інтегруючих в собі нескінченну безліч відносин до
   
10. ДОДАТОК 2 МЕТОДИКА РОБОТИ НАД Реферати
      завдання; - викладається зміст теми. СТРУКТУРА РЕФЕРАТА 1. План. 2. Введення. У вступі відображається актуальність проблеми, призначення реферату, мета, завдання, методи дослідження, застосовувані в процесі підготовки реферату. 3. Основна частина. У цій частині реферату, що з кількох параграфів, розкриваються теоретичні положення,
    
11. § 2. Вибір методів виховання
      завдання виховання; - зміст виховання; - вікові особливості вихованців; - рівень сформованості колективу; - індивідуальні та особистісні особливості вихованців; - умови виховання; - засоби виховання; - рівень педагогічної кваліфікації вихователя; - час виховання; -
    
12. Закономірний характер виховання і система його особливих принципів
      завдань виховання. Вони - узагальнений висновок-урок з досвіду виховання, результатів наукових досліджень і засновані на розумінні як загальних, так і специфічних закономірностей виховання в умовах правоохоронної діяльності, тобто залежностей між діями суб'єктів виховання, середовищем, оточенням, умовами, в яких діє і живе персонал правоохоронних органів, і виховними