| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5. Укладення договору в обов'язковому порядку |
||
|
Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір передбачена ЦК, законом або добровільно прийнятим зобов'язанням. Є чимало випадків, коли укладення договору є обов'язковим для однієї зі сторін. Зокрема, це має місце у випадках укладення основного договору в строк, встановлений попереднім договором (ст. 429 ЦК); укладення публічного договору (ст. 426 ЦК); укладення договору з особою, що виграв торги (ст. 447 ЦК) Обов'язковим для банку є укладення договору банківського рахунку з клієнтами (п. 2 ст. 846 ЦК), для фондів державного та муніципального майна обов'язковим є укладення договору купівлі-продажу приватизованого майна з юридичною або фізичною особою, визнаною переможцем відповідного конкурсу чи аукціону (ст. 21 Закону про приватизації); для комерційних організацій, що володіють монополією на виробництво окремих видів продукції, обов'язковим є висновок державного контракту на поставку продукції для федеральних державних потреб, якщо розміщення замовлення не тягне за собою збитків від виробництва відповідної продукції (п. 2 ст. 5 Закону РФ " Про поставки продукції для федеральних державних потреб ") і т. д. Загальні положення про порядок і терміни укладання договорів, обов'язкових для однієї зі сторін (ст. 445 ЦК), застосовуються у випадках, коли законом , іншими правовими актами або угодою сторін не передбачено інші правила і терміни укладання таких договорів. Вони охоплюють дві різні ситуації: 1. зобов'язана сторона виступає в ролі особи, яка отримала пропозицію укласти договір; 2. зобов'язана сторона сама направляє контрагенту пропозицію про укладення договору. В обох випадках діє загальне правило, згідно з яким правом на звернення з позовом до суду про розбіжності за окремими умовами договору, а також про спонукання до його укладення наділяється то особа, яка вступає в договірні відносини зі стороною , відносно якої встановлено обов'язок укласти договір. За результатами розгляду запропонованих умов договору можливі три варіанти відповіді: 1. по-перше, повний і беззастережний акцепт (підписання договору без протоколу розбіжностей). У цьому випадку договір буде вважатися укладеним з моменту отримання особою, що запропонувала укласти його, повідомлення про акцепт; 2. по-друге, повідомлення про акцепт на інших умовах (напрямок стороні, що запропонувала укласти договір, підписаного екземпляра договору разом з протоколом розбіжностей). На відміну від загального порядку укладення договору, коли акцепт на інших умовах розглядається в якості нової оферти, отримання повідомлення про акцепт на інших умовах від сторони, зобов'язаної укласти договір, дає право особі, яка подала оферту, передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду протягом 30 днів з дня отримання повідомлення про акцепт оферти на інших умовах; 3. по-третє, повідомлення про відмову від укладення договору. Воно має практичний сенс при наявності обставин, які розглядаються законодавством як обгрунтованих причин, які є підставою до відмови від укладення договору. Наприклад, якщо йдеться про публічне договорі, в якості таких обставин будуть розцінюватися докази відсутності можливості надати споживачеві відповідні товари, послуги або виконати для нього певну роботу (п. 3 ст. 426 ЦК). У всякому разі, своєчасне повідомлення особи, який направив оферту, про відмову укласти договір може позбавити зобов'язану його укласти сторону від відшкодування збитків, викликаних необгрунтованим ухиленням від укладення договору. Якщо оферта виходить від сторони, зобов'язаної укласти договір, і на її пропозицію є відповідь іншого боку у вигляді протоколу розбіжностей до умов договору, спрямований протягом 30 днів, сторона, що відправила проект договору (зобов'язана укласти договір), повинна розглянути виникли розбіжності в 30-денний термін. За результатами розгляду можливі два варіанти дій відносно сторони, яка заявила про свої розбіжності до запропонованих умов договору: 2. по-друге, повідомлення стороні, яка заявила про розбіжності до умов договору, про відхилення (повністю або частково) протоколу розбіжностей. Отримання повідомлення про відхилення протоколу розбіжностей або відсутність відповіді про результати його розгляду після закінчення 30-денного терміну дають право стороні, яка заявила про розбіжності по відношенню до запропонованих умов договору, звернутися до суду з вимогою про розгляд розбіжностей, що виникли при укладенні договору. Ухилення від укладення договору може спричинити для сторони, щодо якої встановлено обов'язок укласти договір, два види юридичних наслідків: рішення суду про спонукання до укладення договору, яке може бути прийняте за заявою іншої сторони, яка направила оферту ; обов'язок відшкодувати іншій стороні збитки, завдані ухиленням від укладення договору. Порушення термінів на розгляд оферти іншої сторони або, відповідно, протоколу розбіжностей стороною, зобов'язаною укласти договір, може спричинити для неї негативні наслідки навіть у тому випадку, якщо судом не визнаватиметься факт необгрунтованого ухилення від укладення договору . На цю сторону можуть бути віднесені витрати по державному миту, оскільки справа в суді виникло внаслідок її неправильних дій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5. Укладення договору в обов'язковому порядку " |
||
|
||