| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.5. ЗНАЧЕННЯ ГЛАСНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЦЬОГО ПРИНЦИПУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ |
||
|
У лексичному розумінні термін "гласність" визначається як абстрактний іменник до слова "гласний", тобто "приступний для широкої громадськості, відкритий, публічний" [142, 80]. Гласність є необхідним атрибутом демократичного суспільства і охоплює різні сфери його функціонування, в тому числі діяльність державних органів. "Гласність, - відзначила С. Березовська, - це здійснення державних функцій на виду у народу, доступність дій посадових осіб і самих органів держави як таких контролю мас... Гласність - це також інформування народу, громадськості про діяльність органів держави та їх посадових осіб" [143, 97]. Для тоталітарного і, значною мірою, для авторитарного політичного режиму є властивим якщо не повна відсутність гласності, то, у всякому разі, її істотне обмеження. 206 207 У радянському суспільстві державні органи під впливом партійних інстанцій якнайсуворіше дозували інформацію для широкого загалу з точки зору її відповідності ідеологічним настановам партії і необхідності приховування негативних фактів. Це стосувалось і органів прокуратури. Знайомлячись у період роботи прокурором Волинської області з матеріалами про діяльність прокуратури у складні повоєнні роки, автор звернув увагу на те, що практично всі прокурорські документи видавались під грифами "таємно" або "особливо таємно". Це, зокрема стосувалось повідомлень прокурорів про напади формувань УПА, про факти безчинств представників партійно-державного апарату на місцях, пограбування мирного населення окремими військовими підрозділами в прифронтовій зоні тощо. Термін "гласність" ввійшов у широкий вжиток із початку демократизації радянського суспільства усередині 80-х років XX століття. Сама гласність є важливим історичним здобутком народів, які колись населяли Союз РСР, і дістала дальший розвиток в умовах їх незалежного існування. Тому навряд чи можна погодитись з висловленою в літературі думкою про те, що "боротьба за гласність, розпочата усередині 80-х років, перетворилася на політичну кампанію і була приречена на провал, залишивши після себе замість правових гарантій гласності лише негативне ставлення до всього, що було хоч якось пов'язано з курсом реформ" [144, 9]. Гласність поступово пробивала собі дорогу і в діяльності органів прокуратури. Якщо в союзному Законі про прокуратуру 1979 року цей принцип у статті 4 спеціально не виділявся, то в Законі України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року він знайшов своє місце. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. б цього Закону органи прокуратури України "діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення". цього твердження випливає із світової і вітчизняної державно-правової практики, хоча, принаймні, стосовно прокуратури видається перебільшеною думка А. Сафонова, що "принцип гласності - основа основ організації і діяльності прокуратури" [145, 55]. Не випадково принцип гласності закріплено у законодавчих актах, які регламентують діяльність не лише прокуратури, але й судів та правоохоронних органів (ст. 4 Закону "Про Конституційний Суд України"; ч. 2 ст. З Закону "Про міліцію"; ч. 2 ст. З Закону "Про Службу безпеки України"). Щоправда, враховуючи специфіку діяльності цієї служби в законі підкреслюється поєднання принципу гласності з принципом конспірації. Виділяється гласність і як принцип діяльності місцевих державних адміністрацій (ст. З Закону "Про місцеві державні адміністрації"), він є органічно властивий також системі місцевого самоврядування. Положення щодо гласного характеру діяльності прокуратури закріплені в законодавстві країн пострадянського простору, причому в більшості воно сформульовано у фразі "Органи прокуратури... діють гласно, тією мірою, в якій це не суперечить вимогам закону про охорону прав і свобод особи, а також державної чи іншої охоро-нюваної законом таємниці" (п. 2 ст. 4 Закону Росії, п. 5 ст. 4 Закону Білорусії, ч. 4 ст. 5 Закону Узбекистану, п. 5 ст. З Закону Казахстану, ч. 2 ст. 4 Закону Киргизстану, ч. 5 ст. 6 Закону Таджикистану, п. 2 ч. 6 ст. 5 Закону Вірменії). Найкоротшою фразою цей принцип сформульовано в Законі Литви: "Прокуратура інформує громадськість стосовно своєї діяльності" (п. З ст. 2), а найдовшою - в ч. З п. 1 ст. З Закону Молдавії: "Органи прокуратури... діють гласно, співпрацюють з органами публічної влади, інформують Парламент, Президента Республіки Молдова, Уряд та органи центрального і місцевого публічного управління про стан законності, а в разі необхідності відповідно до своєї компетенції вносять пропозиції і вживають заходів до відновлення законності". 208 209 Але в такому разі зв'язок із громадськістю можна було б розглядати лише як один із проявів принципу гласності в діяльності прокуратури. Нормативна база принципу гласності взагалі і стосовно прокуратури, зокрема, складається з різних за рівнем нормативно-правових актів. Безпосереднє відношення до її реалізації, зокрема, мають такі норми Конституції України: ст. 15 стосовно політичної та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури і свободи політичної діяльності, ст. 34 про свободу слова і права збирати, використовувати і поширювати інформацію. До числа основних законодавчих актів, якими так чи інакше регулюються питання гласності, можна віднести закони України "Про інформацію" [147], "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [148], "Про телебачення і радіомовлення" [149], "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" [150] тощо. При цьому, на жаль, слід погодитись з думкою, що "інформаційне законодавство значною мірою залишається декларативним, не отримуючи повноцінної реалізації, особливо у відносинах між органами публічної влади і пересічними громадянами, що обумовлено недієвістю встановлених гарантій права особи на інформацію" [144, 11]. Третьою складовою частиною нормативно-правової бази гласності є акти відомчого характеру, у яких враховуються особливості організації та діяльності окремих державних структур. Це стосується і прокуратури. Слід було б видати спеціальний наказ Генерального прокурора України "Про |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3.5. ЗНАЧЕННЯ ГЛАСНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЦЬОГО ПРИНЦИПУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ" |
||
|
||