| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.2. Забезпечення виконання зобов'язань |
||
|
Виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, утриманням майна боржника, поручительством, банківською гарантією, завдатком та іншими способами, передбаченими законом або договором. Недійсність угоди про забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність цього зобов'язання (основного зобов'язання). Однак недійсність основного зобов'язання тягне недійсність забезпечує його зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (ст. 329 ЦК). Неустойка (її різновиди - штраф, пені) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. На вимогу про сплату неустойки кредитор не зобов'язаний доводити заподіяння йому збитків. Угода про неустойку повинне бути зроблено у письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку. Зазвичай положення про неустойку вказуються безпосередньо в договорі, що оформляє цивільно-правове зобов'язання. Кредитор має право вимагати сплати неустойки, визначеної законом (законної неустойки), незалежно від того, чи передбачена обов'язок її сплати угодою сторін. Розмір законної неустойки може бути збільшений угодою сторін, якщо закон цього не забороняє (ст. 332 ЦК). Якщо підлягає сплаті неустойка явно не відповідає наслідків порушення зобов'язання, вона може бути зменшена за рішенням суду. Застава. В силу застави кредитор за забезпеченим заставою зобов'язанням (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником цього зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна особи, якій належить це майно (заставодавця), у тому числі переважно перед іншими кредиторами цього особи (якщо вони є). Застава земельних ділянок, підприємств, будівель, споруд, квартир та іншого нерухомого майна (іпотека) регулюється законом про іпотеку. Загальні правила про заставу, що містяться в ЦК, застосовуються до іпотеки у випадках, коли ГК або законом про іпотеку не встановлено інші правила (ст. 334 ЦК). Предметом застави може бути всяке майно, в тому числі 8 175 речі і майнові права (вимоги), за винятком майна, вилученого з обороту, вимог, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема вимог про аліменти, про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, та інших прав, уступка яких іншій особі заборонена законом. Застава оформляється договором. У договорі про заставу мають бути зазначені предмет застави, його оцінка, істота, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У ньому має також бути вказівка на те, в якої зі сторін перебуває закладене майно. Договір про заставу має бути укладений у письмовій формі. Договір іпотеки повинен бути також нотаріально посвідчений. Договір іпотеки повинен бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації угод з нерухомістю. Недотримання даних правил тягне недійсність договору про заставу (ст. 339 ЦК). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються і на її приналежності (наприклад, і на телевізор, і на провід до нього), якщо інше не передбачено договором. Якщо майно, що перебуває в заставі, стає предметом ще одного застави в забезпечення інших вимог (наступний заставу, який зазвичай виникає стосовно квартир), вимоги наступного заставодержателя задовольняються з вартості цього майна після вимог попередніх заставодержателів. Наступний заставу допускається, якщо він не заборонений попередніми договорами про заставу. Заставодавець зобов'язаний повідомляти у письмовій формі кожному наступному заставодержателю відомості про всі наявні застави цього майна і відповідати за збитки, завдані заставодержателям невиконанням цього обов'язку (ст. Заставодавець або заставодержатель в залежності від того, у кого з них знаходиться закладене майно, зобов'язаний вживати заходів, необхідних для забезпечення схоронності закладеного майна, і негайно повідомляти іншу сторону про виникнення загрози втрати або пошкодження заставленого майна. Заставодержатель і заставодавець має право перевіряти за документами і фактично наявність, кількість, стан і умови зберігання заставленого майна, що перебуває у іншої сторони. При порушенні заставодержателем обов'язків з охорони закладеного майна, що створює загрозу його втрати або пошкодження, заставодавець має право вимагати дострокового припинення застави. За повну або часткову втрату або пошкодження переданого йому предмета застави відповідає заставодержатель у розмірі його дійсної вартості, а за його пошкодження - у розмірі суми, на яку ця вартість знизилася, незалежно від суми, в яку був оцінений предмет застави при передачі його заставодержателю. Якщо внаслідок пошкодження предмета застави він змінився настільки, що не може бути використаний за прямим призначенням (наприклад, розбився), заставодавець має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ст.344 ЦК) . Стягнення на заставлене майно для задоволення вимог заставодержателя (кредитора) може бути звернено у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання за обставинами, за які він відповідає. У зверненні стягнення на закладене майно може бути відмовлено, якщо допущене боржником порушення забезпеченого заставою зобов'язання украй трохи і розмір вимог заставодержателя внаслідок цього явно несоразмерен вартості заставленого майна (ст. 348 ЦК). Вимоги заставодержателя (кредитора) задовольняються з вартості закладеного нерухомого майна, як правило, за рішенням суду. Стягнення на предмет застави може бути звернено тільки за рішенням суду у випадках, коли: ^ для укладення договору про заставу потрібна згода або дозвіл іншої особи або органу; ^ предметом застави є майно, яке має значну історичну, художню або іншу культурну цінність для суспільства; ^ заставодавець відсутня встановити місце його знаходження неможливо (ст. 349 ЦК). Реалізація (продаж) закладеного майна, на яке звернено стягнення, провадиться шляхом продажу з публічних торгів у порядку, встановленому законодавством. Якщо право власності заставодавця на майно, що є предметом застави, припиняється на підставах та в порядку, що встановлені законом, внаслідок вилучення (викупу) для державних або муніципальних потреб (наприклад, земельної ділянки), реквізиції або націоналізації, і залого 8 177 дателю надається інше майно або відповідне відшкодування, право застави поширюється на надане замість майно або, відповідно, заставодержатель набуває право переважного задоволення своєї вимоги з суми належного заставодавцю відшкодування. При цьому ЦК не передбачає необхідність укладення нового договору про заставу. Він лише надає заставодержателю право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання (ст. 354 ЦК). Правила застави речей у ломбарді встановлені ст. 358 ГК. Відповідно до неї прийняття від громадян в заставу рухомого майна, призначеного для особистого споживання, в забезпечення короткострокових кредитів може здійснюватися як підприємницької діяльності спеціалізованими організаціями - ломбардами, що мають на це ліцензію. Договір про заставу речей у ломбарді оформляється видачею лом-бардом заставного квитка. Закладаються речі (зазвичай коштовності) передаються ломбарду. У разі неповернення у встановлений термін суми кредиту, забезпеченого заставою речей у ломбарді, ломбард має право на підставі виконавчого напису нотаріуса продати це майно в порядку, встановленому для реалізації заставленого майна. Утримання - ще один спосіб забезпечення виконання зобов'язань. Відповідно до ст. 359 ЦК кредитор, у якого знаходиться річ, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, має право в разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків утримувати її до тих пір, поки відповідне зобов'язання не буде виконано. Вимоги кредитора, який утримує річ, задовольняються з її вартості в обсязі та порядку, передбачених для задоволення вимог, забезпечених заставою (ст.360 ЦК). Порука. За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім його зобов'язання повністю або в частині. Договір поруки може бути укладений також для забезпечення зобов'язання, яке виникне в майбутньому (ст. 361 ЦК). Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне недійсність договору поруки. Кількість поручителів ЦК не визначає, тому поручитель (на розсуд сторін) може бути один або їх може бути декілька. За загальним правилом, до поручителя, який виконав зобов'язання, переходять права кредитора по цьому зобов'язанню і права, що належали кредитору як заставодержателю, в тому обсязі, в якому поручитель задовольнив вимогу кредитора. Поручитель також вправі вимагати від боржника сплати відсотків на суму, виплачену кредитору, і відшкодування інших збитків, понесених у зв'язку з відповідальністю за боржника. Після виконання поручителем зобов'язання кредитор зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимогу до боржника, і передати права, що забезпечують цю вимогу (ст. 365 ЦК). Виконання зобов'язання може забезпечуватися також банківською гарантією. У силу банківської гарантії банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефіціару) відповідно до умов дається гарантом зобов'язання грошову суму при представленні бенефіціаром письмової вимоги про її сплату (ст . 368 ЦК). Дані положення вказують на те, що гарантом може бути організація, що має значні грошові кошти. Відповідно, і зобов'язання, що забезпечується банківською гарантією, буде надійним. За видачу банківської гарантії принципал сплачує гаранту винагороду. Останнім способом забезпечення виконання зобов'язань ГК називає завдаток. Завдаток - це грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні, на доказ укладення договору і в забезпечення його виконання. Угода про завдаток незалежно від суми завдатку має бути зроблено у письмовій формі (ст. 380 ЦК). На практиці функцію завдатку виконує передбачена договором попередня оплата товару, роботи або послуги. Відповідно до ст. 381 ЦК при припиненні зобов'язання до початку його виконання за угодою сторін або 8 179 внаслідок неможливості виконання завдаток повинен бути повернений. Якщо за невиконання договору відповідальна сторона, що дала завдаток (замовник, клієнт), він залишається в іншої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальна сторона, яка одержала завдаток, вона зобов'язана сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 12.2. Забезпечення виконання зобов'язань " |
||
|
||