Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Омельченко О.А.. Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання третє, виправлене. Т. 1-М.: ТОН - стожища. - 528 с, 2000 - перейти до змісту підручника

Держава і самоврядування.

Державна організація епохи феодалізму вичерпувала повністю потреби товариств в адміністративному і навіть політичному регулюванні: для цього вона була ще занадто нерозвинена. Тільки з формуванням абсолютних монархій держава поглинає всі інші, корисні для свого часу і рівня культури, форми управління колективами людей. Протягом тисячоліть багато, не тільки чисто духовні та релігійні, справи перебували у віданні церкви, яка також керувала людьми, але у формах, відмінних від державних. Поряд з державною організацією і церквою в суспільстві епохи феодалізму сформувалися і інститути громадського самоврядування - на рівні окремих територій, центрів, колективів, об'єднаних соціальним становищем або виробничо-професійною діяльністю.

Самоврядування - це право і можливість керувати громадськими справами самими людьми крім державних установ; роблять вони це безпосередньо або через особливих представників або установи, але обов'язково на основі загальнодержавних законів.

Якщо люди якійсь місцевості або виробничого колективу придбали можливість самим не тільки керувати, але і встановлювати правила і порядки, які замінять загальнодержавне право, тоді можна говорити про автономію цього об'єднання чи колективу. Самоврядування в історії суспільства нерідко переростало в автономію. Але частіше воно уживалося з загальнодержавної адміністрацією або співіснуючи з нею, займаючись кожне своїми справами, або держава санкціонував самоврядування, перетворюючи його в особливим чином побудоване місцеве управління. Самоврядування виникало з природного об'єднання людей з метою самоорганізації своїх справ. У феодальному суспільстві прагнення до такої самоорганізації ускладнювався численними ієрархіями, наявністю станових, професійних класів, відособленістю окремих територій. Тому саме з епохою феодалізму сформувалася більшість відомих в історії видів самоврядування - починаючи з вихідного, общинного (касавшегося основної маси населення будь-якої держави - селянства), потім територіального та до станового та професійного.
Деякі види історично сприймали традиції самоврядування, сформовані в античному суспільстві. Але багато розвинулися лише в цю епоху. У різних країнах ці види формувалися і проявлялися по-різному. В Англії усталилося земське, територіальне самоврядування. У країнах Центральної та Східної Європи велике значення набуло самоврядування вищих станів. Але в цілому самоврядування становить важливу частину не тільки державної організації, а й ширше - політичної системи суспільства.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Держава і самоврядування. "
  1. Глава сьома. ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
    держава. Держава і профспілки. Держава і церква. Держава і самоврядування. Попередні глави були присвячені характеристикам власне держави як соціального інституту - його призначенням, пристрою, функціям. Але в державно організонанном суспільстві формуються і діють і інші соціальні інститути: політичні партії, професійні спілки та інші громадські
  2. Скорочення:
    держава, держ. - Державний н.п.а. - Нормативно-правовий акт Д-ть - діяльність О.о. - Громадські об'єднання З-н - закон, з-во - законодавство кіт. - Який (ая.) х-р - характер І.В. - Виконавча влада Адм. - Адміністративний
  3. 1. Адміністративне право
    держава регулює систему суспільних відносин що виникають у процесі організації та функціонування виконавчої влади, тобто у сфері державного управління, місцевого самоврядування, в області реалізації уполномо-ченнимі органами та посадовими особами управлінських функцій. Адміністративне право - це управлінське право (право управ-ління). Адміністративне право - це
  4. Адміністративні стягнення
    держави. Конфісковано може бути лише предмет, перебуваючи-дящійся в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавством РФ. Конфіскація вогнепальної зброї і бойових припасів, інших знарядь полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є єдиним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, не під-жащих
  5. Види і стадії адміністративного права
    державні органи. Справа, за якою проведено розслідування, направляється: а) органу чи посадовій особі, уповноваженій розглядає-вать відповідну категорію адміністративних порушень б) органу ВД, прокуратурі, якщо будуть виявлені ознаки право-порушення в) громадському об'єднанню або ТК г) відповідному органу для вирішення питання про притягнення особи, яка вчинила
  6. 7. З історії російського лібералізму
    державним селянам. Н. С. Мордвинов рішуче захищав право приватної власності так, щоб ніхто, навіть імператор, не міг позбавити її людини. Будучи прихильником поступового звільнення селян від кріпацтва, Н. С. Мордвинов вважав, що цьому має передувати створення статусу вільної людини і громадянина, що можливо лише при переході до конституційних форм
  7. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
    Державного і громадського порядку, йому приписується боротьба з демократичними силами, з прийдешніми реформами. Таким чином, консерватизм трактується за допомогою негативних визначень, виступаючи як антитеза програмі змін взагалі. Цей підхід зумовлений тим, що консерватизм в цілому ототожнюється лише з однією, притому найбільш примітивною його модифікацією - егоїстичним консерватизмом
  8. 9. Реформи і контрреформи в X IX столітті
    державних справах ». І так було протягом всього XIX століття. Проте роль окремих передових представників цього суспільства, налаштованих реформаторски, заперечувати не можна. Правда, за однієї умови - підтримці царя. Так було і при перших реформаторських задумах і пізніше, коли реформи таки починалися. Перші спроби реформ в XIX столітті були пов'язані з ім'ям М.М. Сперанського (1772-1839).
  9. ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
    держав. Особливі торгові суди були ще в Стародавньому Римі. У договорах між римлянами і латинами встановлювалися правила, за якими позови в ярмаркових суперечках підлягали вирішенню суддею оди-нолічно при непарному числі присяжних. Вперше торгові суди в найбільш явному і поширеному вигляді виникли в Італії як вузько-спеціальні морські торгові суди. Життя італійських купців була
  10. 2. Судоустройственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    державної діяльності. З цього випливає два висновки: 1) інші державні і громадські органи не повинні порушувати судову компетенцію і намагатися вирішувати справи, віднесені законом до виключного відання суду; 2) дозвіл правових питань іншими органами в межах їх компетенції (наприклад, третейськими судами, адміністративними органами) правосуддям не є. За угодою
  11. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    держава в особі її органів або організацій, а іншим - громадянин або організація. Держава, як найбільш сильна сторона в процесі, володіє великими можливостями для захисту своїх прав та законних інтересів. Поет-му в зазначеній сфері суд повинен реалізовувати свої владні функції, проявляти ініціативу З метою захисту більш слабкої сторони у процесі. Таким чином, можна виділити два
© 2014-2022  ibib.ltd.ua