Правосвідомість і правоісполнітельного поведінка

Правосвідомість - сфера свідомості, пов'язана з відображенням правозначімих явищ, сукупність поглядів та ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп до права та законності, їх уявлення про належне правопорядок, про правомірне і неправомірне.

Основою правосвідомості є інтерналізація (привласнення) особистістю тих соціальних цінностей, які охороняються правом даного суспільства. Правосвідомість особистості формується в процесі її соціалізації - за допомогою систематичного формування у особистості позитивних правових орієнтації, формування престижу права в системі її соціальних цінностей.

Правосвідомість людей визначається правовими засадами суспільства, практикою правозастосування, реальними умовами життєдіяльності людей, моральним досвідом та традиціями суспільства, системою розповсюджених оціночних відносин до правозначімим явищам. Найбільш стійкі нормативно-ціннісні позиції особистості утворюють сферу її правозначімих установок - викли-вають стереотипну готовність до певних дій в правозначімих ситуаціях.

Правосвідомість підрозділяється на громадське, групове та індивідуальне.

Громадське правосвідомість - сфера суспільної свідомості, що відображає правозначімие явища суспільного буття; суспільну правосвідомість взаємодіє з правовою ідеологією - системою пануючих правових ідей, поглядів і установок, визначає спрямованість правотворчості і механізми праворегуляціі.

На відміну від суспільної правосвідомості групове правосвідомість стихійно, залежить від вузькогрупових інтересів, які нерідко протистоять суспільним інтересам. Групове свідомість може бути і асоціальною.

Індивідуальне правосвідомість ще більш різноманітно. Воно значною мірою визначається правосвідомістю малих соціальних груп, в які включена особистість, умовами її побутового формування.

На елементарному рівні індивідуальна правосвідомість виражається в узгодженні конкретної правозначімой діяльності з емпіричним уявленням про норми правомірної поведінки. Більш високі рівні правосвідомості проявляються при усвідомленні складних правових ситуацій, правових інститутів, правового статусу людини в суспільстві.

Вищий рівень індивідуальної правосвідомості характеризується сукупністю поглядів на правову систему, усвідомленням соціальної значимості права, оцінкою його сутності, оволодінням правовою ідеологією. Це концептуальний рівень правосвідомості.

У повсякденній поведінці людей істотне значення набувають моделі поведінки, які люди створюють на основі загальних уявлень про належну поведінку.

Індивідуальне правосвідомість проявляється в мотивах правозначімих поведінкових актів, особливому струк-турне-особистісному утворенні - солідарності особистості з правом або в правовому негативізмі - запереченні правових цінностей. Солідарність особистості з правом означає, що правомірна поведінка сама по собі стає особистісно прийнятою цінністю, самодостатнім інтересом особистості.

Правосвідомість не можна розглядати як певне відокремлений психічне утворення. Правосвідомість людини визначається його загальної ціннісної орієнтацією щодо суспільства, її здатністю до соционормативной саморегуляції.

Дефекти правосвідомості - не стільки "правові прогалини", скільки негативне ставлення до права, протиставлення йому вузькоегоїстичних, своєкорисливих інтересів і устремлінь індивіда. Першопричина протиправної поведінки - не "дефекти" правосвідомості, а ті реальні життєві умови, які ці "дефекти" породжують.

Поведінка, регульоване правовими нормами, називається правозастосовні поведінкою.

правоісполнітельного - потреби особистості, цілі та засоби їх досягнення збігаються з правовими вимогами, 2)

правопослушное - цілі та засоби їх досягнення збігаються з суспільними вимогами не в силу внутрішнього переконання особистості, а в силу її конформності; 3)

законослухняне - потреби, бажання, інтереси особистості не збігаються з громадською вимогою, але особистість в силу острах покарання підкоряється вимогам закону.

Правосвідомість особистості в правовому суспільстві обумовлене пануючими в суспільстві ідеями прав особистості, розумінням сутності права як основного соціального блага, що забезпечує свободу і благополуччя людей.

Юрист в кримінально-правовій, кримінально-виконавчої та цивільно-правовій сферах зустрічається з широ-ким колом психолого-юридичних проблем. Перейдемо до їх розгляду.

Зупинимося спочатку на об'єкті кримінально-правової регуляції - психології кримінальної поведінки. Кримінальна психологія - галузь юридичної психології, що вивчає психологію правопорушників, психологічні механізми скоєння злочинів окремими особами і злочинними групами, психологічні аспекти вини і юридичної відповідальності.

У цьому розділі розглядаються такі питання: соціальні, психологічні та біологічні фактори детермінації злочину;

критерії поняття "психологія особистості злочинця"; психологічна характеристика злочинців різних категорій; психологічний аналіз структури індивідуального злочинного діяння, групової та організованої злочинної діяльності;

психологічні аспекти провини і юридичної відповідальності.

Інформація, релевантна " правосвідомість і правоісполнітельного поведінка "

1. Педагогічні професійно значущі властивості та якості учасників судочинства
   Завдання здійснення правосуддя дає всім учасникам судочинства широкі можливості не тільки до здійснення правозастосовних та правоохоронних, а й педагогічних функцій. Висока відповідальність і велика суспільна значущість діяльності слідчих, прокурорів, суддів і адвокатів, виняткове різноманіття і складність виконуваних ними професійних функцій роблять необхідним
   
2. 24. Правосвідомість: поняття, структура, види.
   Правосвідомість - одна з форм суспільної свідомості. Людина пропускає крізь свою свідомість навколишнє середовище, таким чином формується так звана суб'єктивна реальність - відображення об'єктивного світу в свідомості людини. Обидві реальності - і об'єктивна і суб'єктивна - існують реально. Суб'єктивне уявлення людей про реальний світ - лише відблиск реального світу. Один і той же предмет
   
3. 17. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
   Соціологія - це наука про суспільство в цілому та окремих його структурах, соціальних групах, про соціальні процеси, закономірності індивідуальної та групової поведінки. ТГП використовує результати соціологічних експериментів для підвищення соціальної ефективності норм права, способів вдосконалення державного апарату, пізнання вивчення рівнів правосвідомості, соц. структури. Сфера
   
4. 18. Діалог правових культур. Правова аккультурация. Правова декультурація. Рецепція права.
   Правова культура тісно пов'язана з загальною культурою народу, базується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури - політичної, моральної. Це комплексний процес. Їх об'єднує спільність завдання - створення морально - правового клімату в суспільстві, який би гарантував особистості реальну
   
5. 28. Поняття і структура правосвідомості. Буденне, компетентне, професійне та наукове правосвідомість.
   Правосвідомість - це сукупність ідей, поглядів, почуттів, традицій, переживань, які виражають ставлення людей до правових явищ суспільного життя; Структура правосвідомості: Ідеологічні елементи (систематизовані наукові висловлювання правових поглядів, принципів вимог як суспільства, так різних верств населення); Психологічні елементи (сукупність правових почуттів, цінностей,
   
6. 30. Правова культура суспільства і її компоненти. Призначення професійної правової культури.
   Правова культура суспільства - це узагальнений історичний досвід, пам'ять соціальних груп і окремих людей у сфері політики, які впливають на їх політичну поведінку, це ж відноситься до громадян, що не мають відношення до політики. Правова культура - це якісний стан правового життя суспільства, яке відбивається в: - досягнутому рівні правової діяльності;-рівні досконалості
   
7. 31. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
   Правосвідомість - категорія ТГП, що означає сферу суспільного, групового та індивідуального свідомості, яка відображатиме правозначімие явища і обумовлену правозначімимі цінностями, наданням належного правопорядку. Визначається соціально-економічними умовами життя суспільства, його культурно-правовими, демократичними або авторитарними традиціями. Правова культура особистості - це обумовлені
   
8. 38. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Функції права і функції правосвідомості.
   Функції права - основні напрямки правового впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Функції права можна класифікувати таким чином: Загальносоціальні: Інформаційна - інформування громадян, т . е. доведення до відома адресата, про напрямки регулювання суспільних відносин, про їхні права, обов'язки та відповідальність (правова інформація). Ориентационная -
   
9. 39. Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
   Правове виховання - цілеспрямоване постійний вплив на людину з метою формування у нього правової культури та активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання - дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити його поважати і дотримуватися законів і підзаконні акти, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно
   
10. 53. Реалізація права. Форми реалізації права.
    Право має сенс і цінність для особистості, суспільства, якщо воно реалізується. Якщо ж право не перетворюється в життя, воно неминуче омертвляется. Головне призначення норм права полягає в тому, що вони допомагають визначити зміст права суб'єкта і тим самим сприяють його реалізації. Реалізація права - це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення
    
11. 55. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
    Реалізація права - це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх в життя в діяльності людей і їх організацій. Реалізація права є складний процес, що протікає в часі. У ньому беруть участь не тільки сторони, носії суб'єктивних прав і обов'язків, але і держава в особі різних органів: правотворчих, правоісполнітельного,
    
12. Введення
    Світове співтовариство знаходиться в безперервному еволюційному процесі. Цей процес викликає зміни в науково-технічної, економічної, інформаційно-пізнавальної сферах, які в свою чергу викликають зміни в соціальній сфері, філософії та свідомості суб'єктів-індивідів. Зміни індивідуальної філософії, правосвідомості призводять до зміни громадської філософії та громадського
    
13. 2.1. Реформування як засіб посилення цивільного контролю над силовими структурами
    Одним з основних напрямків діяльності щодо реформування армії та підпорядкування інтересам громадянського суспільства є встановлення громадянського контролю за її формуванням і функціонуванням. Тривалий час, перебуваючи в певних історичних умовах, Росія була змушена виділяти армію як особливий інститут держави. Як у дореволюційній Росії, так і в Радянській Росії армія мала