| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1248 (VI). |
||
|
З точки зору спілкування (en tais homilia-is) як при спільного життя (en toi sydzen) 49, таки при взаєминах допомогою промов і предметів одні вважаються угодпікамі, а саме ті, хто всі хвалять, щоб принести задоволення, і нічому не проти-»воречат, вважаючи, що пе слід кому б то пі було 15 заподіювати страждання; інші, хто, навпаки, всьому суперечать і пічуть пе піклуються про те, щоб не змусити страждати, звуться шкідливими і нісенітними . Цілком зрозуміло, звичайно, що названі [душевні] склади заслуговують засудження і що похвали заслуговує [душевний склад], який знаходиться посередині між ними: при ньому людина прийме і що слід, і як слід і відповідно відкине. Цьому го [складу душі] не дано ніякого імені, але найбільше він походить на дружелюбність (philia), бо якщо додати прихильність (to stergein), то володар серединного [душевного] складу в спілкуванні саме такий, яким ми схильні вважати доброго друга. Але на відміну від дружби тут немає пристрасті і прихильності до тих, з ким спілкуються, адже те чи інше приймається [або відкидається] як має, не з дружби 25 або ворожнечі, але тому, що такий [сама людина]. А це означає, що він буде однаково поводитися з незнайомими і знайомими, близькими і сторонніми, хоча, звичайно, так, як личить у кожному окремому випадку, бо ні однаково дбати про близьких і про чужих, ні [однаково] заподіювати їм страждання ие пристойно. Сказано, стало бути, що така людина буде спілкуватися з усіма як повинно, а співвідносячи [все] з моральної красою і користю, він буде намагатися не у доставляти страждань або принести задоволення. Схоже, що цей [душевний склад] пов'язаний із задоволеннями і стражданнями, які бувають при спілкуванні. Але якщо доставляти іншим якісь з цих задоволень для рябо НЕ морально (оу kalonj або шкідливо, він це відкине і навмисно змусить страждати; і якщо якась справа виставить іншої людини в непривабливому вигляді, причому вельми [чутливо], або завдасть йому шкоди, а протидія цій справі заподіє [даній людині] деяке страждання, то [облада-35 тель серединного складу] така справа не прийме, але відкине. Він буде по-різному спілкуватися з людьми високопоставленими і звичайними, з більш І З менш знайомих 1127а мимі, рівним чином враховуючи й інші відмінності, віддаючи кожному, що личить, воліючи [при цьому] як таке доставлення задоволення і остерігаючись доставляння страждання, але приймаючи до уваги (коли це важливіше), що з цього виходить, т. А з що приносять задоволення, хто намагається доставити його і тільки,-угодник, а хто робить це заради якої-небудь вигоди в грошах або в тому, що до грошей веде, - подхалім50, Про те ж, хто все від-ю верґает, сказано51, що він нісенітний і шкідливий. І [в цьому випадку теж] через те, що середина безіменна, здається, ніби крайності протиставлені один ДРУ * У. 13 (VII). Володіння серединою в хвастощах (п удаванні} пов'язано майже з тим же самим, але й воно безимянно52. Не зле, однак, розібрати і такі 15 [душевні склади], бо ми, мабуть, більше дізнаємося, що відноситься до вподоби, розібравши кожен вдачу окремо, і ми скоріше впевнені, що чесноти полягають у володінні серединою, Ноня, що у всіх випадках це так. Вже були названі ті, хто в спілкуванні при спільного життя приносять задоволення або заподіюють страждання; а тепер поговоримо про правдивих (hoi alct-luiyontes) і обманщиках (hoi pseydomenoi) як в ре-20 - тх, так і у вчинках і в приписуванні собі [ чого-або]. Прийнято вважати, що хвалько схильний приписи-ііть собі славне - те, чого у нього немає, або більшу, ніж у нього є; а притвору, навпаки, заперечує, [що у нього є те], що у нього є, або применшує [це]; той же, хто тримається середини, як [людей] «прямий», чи що (aythekastos tis) t-і в поведінці, 25 і в промовах правдивий (aletheytikos), який визнає, що володіє тим, що у нього є, не більше і не меньше53. Все це можна робити і з певною цілі, і просто так. І якщо вчинки не мають на відому мету, то, яким є кожен [людина по складу] > такі його слова і вчинки, так він і живе. Обман сам по собі дурний і заслуговує засуджений-30 пия, а правда прекрасна і заслуговує похвали. Так і правдива людина як тримається середини, заслуговує похвали , а обманює - байдуже в яку сторону - заслуговує осуду, але більшою мірою - хвалько. Ми скажемо про кожного з них, але спершу про правдиве. Мова йде, звичайно, про правдиве не в договорах і не в тому, що стосується неправосудности або право-І27ь судності (це ж буде ставитися до іншої чесноти), а про правдиве в тому, для чого ніщо в цьому роді не має важливості, про правдиве в мові і в поведінці, тому що він такий по [своєму] складу. (хвальком людину робить не можливість [ хвалитися], а свідомий вибір, бо хвальком він є-15 ється по складу й тому, що він такий.) 54 Відповідно і серед обманщиків один рад са-мому обману, а інший прагне слави або пажіве. Стало бути, ті, хто вихваляються заради слави, приписують собі таке, за що їх вихваляють і шанують щасливцями, а хто робить це заради наживи, приписує собі те, чим можна догодити оточуючим і відсутність чого можна приховати, - скажімо, [ Зіані] 2 ® віщуна, мудреця, лікаря. Тому в більшості випадків собі приписують такого роду речі і вихваляються [ними]: адже вони мають названі [властивості]. Притвори, які говорять про себе принижено і на словах відхиляються убік применшення, представляються людьми, швидше, ввічливого вдачі (khariesteroi); здається, що вони говорять так не заради наживи, але уникаючи зазнайства, і перш за все вони 25 відмовляють собі в славному, як робив, наприклад, Сократ. Ті , хто (прикидаються) по незначним приводів, коли очевидно [зворотне], називаються лицемірами і цілком заслуговують презирства, а іноді це виявляється хвастощами, наприклад одяг лаконян, бо й надлишок, і навмисний недолік [можуть бути] хвастлівиміб4а. А хто помірно вдаються до при-зо творству і вдають не в тому, що дуже впадає в очі, - ті здаються ввічливими. Правдивому, мабуть, протилежний хвалько, бо він гірше притвори.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 1248 (VI). " |
||
|
||