Головна
ГоловнаЕкономікаЗайнятість населення → 
« Попередня Наступна »
О. В. Заєць. Зайнятість населення та її регулювання, 2003 - перейти до змісту підручника

3.1.3. Соціально-психологічні аспекти діяльності служби зайнятості


Активна політика СЗН, спрямована на сприяння у працевлаштуванні, створення додаткових робочих місць, перенавчання безробітних, насичення ринку праці різноманітною і необхідною інформацією і т.д., дозволяє певної частини населення, що відчуває труднощі у сфері зайнятості, вирішувати свої проблеми, не потрапляючи в категорію безробітних. Але залишається інша частина незайнятого населення, яка все ж отримує статус безробітного. Причин цьому багато, починаючи з вимог існуючого законодавства, на якому і заснована діяльність СЗН, а також психологічних особливостей особистості безробітних. І тут служба зайнятості повинна вибудовувати свою політику, тобто так звану пасивну політику, яка фактично означає виплату допомоги безробітним і надання послуг з підбору робочого місця. Постановка на облік у центрі зайнятості та отримання статусу безробітного означає для індивіда не тільки набуття певних прав і обов'язків стосовно соціуму, але й встановлення специфічних економіко-правових відносин зі службою зайнятості. Безробітний отримує право на матеріальну підтримку у вигляді допомоги по безробіттю або стипендії на період професійного навчання (за направленням служби зайнятості), а також інші права, передбачені чинним законодавством.
Прийом безробітного фахівцем служби зайнятості і робота з ним, насправді є діяльністю, активизирующей внутрішні ресурси людини, його особистісний потенціал, формує у нього нову соціальну позицію. При добре поставленої організації справи найпростіша з увазі діяльність з прийому безробітних стає важливим елементом управління зайнятістю.
Разом з тим офіційна реєстрація в службі зайнятості як безробітний (або шукає роботу) покладає на індивіда певні обов'язки. Серед них періодичні відвідування служби зайнятості (не рідше двох-трьох разів на місяць), прояв
активності в пошуках підходящої роботи і деякі інші обов'язки в рамках відносин безробітного та служби зайнятості.
Розглядаючи питання про соціально-психологічної діяльності служби зайнятості, необхідно зупинитися на визначенні статусних ролей безробітного і випливають звідси типів поведінки на ринку праці. Тут можна виділити два варіанти.
Перший полягає в тому, що статусно - рольова поведінка безробітного обумовлено не тільки і навіть не стільки економічними (матеріальними) мотивами, скільки нормативно-ціннісної сферою соціальної дії. А, як відомо, саме соціокультурні аспекти суспільних відносин є найменш динамічною (найбільш консервативної) складової соціальної структури. Звідси стає більш зрозумілим поведінка деяких безробітних, що віддають перевагу зберігати статусні позиції своєї професії і відмовляються від перенавчання або від «невідповідною», хоча і більш високооплачуваної роботи. Безумовно, в соціальних діях нормативно-ціннісний аспект визначається психологією безробітного.
Другий полягає в тому, що поведінка індивіда будується з орієнтацією на реакцію соціального середовища. У цьому плані соціальна роль безробітного включає в себе, з одного боку (з боку прав), очікування з приводу дій по відношенню до нього з боку служби зайнятості, а значить, і соціуму, а з іншого боку (з боку обов'язків), очікування інших , тобто суспільства та служби зайнятості, з приводу поведінки безробітного, відповідного його статусу. Очікування безробітного, зумовлені його соціальним статусом, пов'язані з отриманням соціальної та психологічної підтримки, тобто з сприянням в отриманні роботи, матеріальної допомоги і т.д. Разом з тим очікування безпосереднього оточення безробітного, служби зайнятості та суспільства в цілому пов'язані з цілеспрямованістю і активністю безробітного при пошуку роботи, а також з його можливої ??соціальної мобільністю.
У рішенні сукупності проблем, з якими стикається фахівець служби зайнятості, вступаючи у взаємодію з безробітним, виділяються кілька різних підходів.
Перший підхід - гуманітарний. Його характерну особливість можна коротко сформулювати, використовуючи відому фразу «Клієнт завжди правий». У даному випадку мова йде про відвідувача служби зайнятості. Для організації практичної роботи фахівця служби зайнятості це означає не встановлений часовий інтервал прийому відвідувача і психологічне обслуговування (зняття стресового стану, в якому знаходиться переважна більшість безробітних). Пріоритет у цьому випадку віддається прав безробітних. Повна реалізація такого підходу службою зайнятості неможлива, оскільки для цього потрібні необмежені фінансові, технічні та людські ресурси СЗН (кадри).
Другий підхід - формальний. У даному випадку мається на увазі суворе і формалізоване ставлення до відвідувачів служби зайнятості. Такий підхід базується на припущенні, що всі безробітні, що не влаштувалися на роботу за наявності будь-яких вакансій, просто не хочуть працювати. Як відомо, багато соціальні нормативи, передбачені чинним законодавством, не мають строго фіксованих значень, а діють в певних межах, і тому рішення проблем можливо згідно з жорстким дотриманням чинного законодавства. Тут мова йде і про нарахування допомоги, і про перевірку правильності заповнення необхідних документів, і про суворість контролю відвідування безробітним служби зайнятості, і про активність самостійного пошуку роботи, і про «транспортної доступності» пропонованого робочого місця, і про багато іншого. Такий підхід акцентує увагу на обов'язках безробітного і виключає психологічні та інші послуги з боку СЗН.
Третій підхід - функціональний. Він грунтується на оптимальному поєднанні гуманістичних і формалізованих моментів у рамках чинного
законодавства. Стосовно до взаєминам безробітного та служби зайнятості це означає, що фіксований час на прийом фахівцем відвідувача (що шукає роботу або безробітного) не виключає їх психологічної взаємодії. Тут простежуються два варіанти.
По-перше, ініціатива фахівця в плані зняття у відвідувача стресового стану і психологічного напруження може не укластися у відведений для прийому час. Тому функція соціальної та психологічної адаптації безробітних покладається на структурний спеціальний підрозділ СЗН. Тут організовується проведення семінарів для безробітних з проблем міжособистісних комунікацій, з правових і психологічним аспектам працевлаштування, діють клуби пошуку роботи, проводиться індивідуальне психологічне консультування та ін
По-друге, з урахуванням різноманітних форм спеціальної соціально- психологічної підтримки безробітних застосування фахівцями психологічних знань і навичок має бути спрямоване головним чином на встановлення робочого контакту з відвідувачем. Вивчення особистості безробітного (що шукає роботу) і психологічний вплив на його поведінку повинні увійти в інструментарій практичної роботи інспектора СЗН. Досвід діяльності СЗН показує, що не завжди і не всі відвідувачі при відвідуванні служби зайнятості та реєстрації як безробітних переслідують мету обов'язкового працевлаштування (навіть при наявності певного числа вакансій). Використання фахівцями СЗН певних психологічних прийомів закладає основи подальшої взаємодії сторін і забезпечує надалі можливість коригування установок і мотивації відвідувачів.
Психологічна підтримка - це система соціально-психологічних способів і методів, що сприяють соціально-професійному самовизначенню особистості в ході формування її здібностей, ціннісних орієнтації і самосвідомості, підвищенню її конкурентоспроможності на ринку праці та адаптованості до умов реалізації власної професійної кар'єри.
Допомога, яка надається службою зайнятості, не може бути однаковою для всіх безробітних. Різні стратегії вирішення кризової ситуації втрати роботи, обрані індивідами, визначають міру участі служби зайнятості у психологічній адаптації безробітних. Ступінь адаптивності (пристосованості) соціальної поведінки безробітного можна оцінити по тому, чи відчуває він себе жертвою або господарем становища, в якому знаходиться. Характер процесу прийняття рішення про зміну професії обумовлений інтегральним особистісним властивістю, що відображає ступінь її соціалізації, сформованими нормами і принципами соціальної поведінки. Індикатором тут виступає локус контролю, введений в науку Дж. Роттером. Під локусом контролю розуміють властивість особистості, її схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним зусиллям. Дослідження про вплив локусу контролю на поведінку людей показують, що чим сильніше людина покладає відповідальність за свою зайнятість на держава (в особі СЗН), тим довше він залишається без роботи і, отже, більше міра участі служби зайнятості у психологічній адаптації безробітних. Завдання служби зайнятості полягає в переорієнтуванні безробітних (наскільки це можливо) з неадаптівнимі стратегіями поведінки на компенсаторну лінію поведінки.
При наданні психологічної підтримки безробітним консультанти служби зайнятості можуть оцінити поведінки безробітних в конфліктах і спірних ситуаціях за допомогою методу К. Томаса. У створеній ним моделі поведінку людини в конфлікті визначається двома факторами. Перший фактор - це прагнення до досягнення, насамперед, індивідуальних, егоїстичних цілей. Другий фактор - прагнення досягти у конфлікті якої згоди, забезпечити соціальні цілі. Якщо переважають перші, егоїстичні, тенденції, то в ситуації конфлікту у людини проявляється
поведінкова стратегія суперництва. Безробітні з даною стратегією активні і емоційно стійкі, але разом з тим вони досить агресивні по відношенню до об'єкта подразнення (у конкретному випадку - консультанту СЗН), їм властива чітка споживча орієнтація (отримати допомогу або оформити стаж роботи).
Навпаки, повне переважання соціальних тенденцій над індивідуальними дає стратегію пристосування. Безробітні, які дотримуються даної стратегії, мають знижену активність, у тому числі пригнічені трудові мотивації. Вони дратівливі, для них характерна підвищена тенденція до самозахисту (проблеми здоров'я, безпеки, індивідуальної захищеності, міцності сімейних зв'язків є найважливішими). Вони воліють покладатися на допомогу ззовні, передусім з боку консультанта служби зайнятості. Сильна вираженість у поведінці людини і тієї й іншої тенденції формує стратегію співробітництва. Це так звані «улюблені» клієнти СЗН, взаємодія з якими не завдає клопоту профконсультанта. Слабка вираженість у поведінці, як тієї, так і іншої тенденції призводить до стратегії уникнення. Ці люди, швидше за все, не будуть шукати роботу, розраховуючи на те, що їх «влаштують», забезпечать роботою. Середнє положення, коли ніякої фактор не переважає, відповідає стратегії компромісу.
Виділяють дві стратегії допомоги безробітним клієнтам СЗН: перша зорієнтована на інтереси СЗН і полягає в якнайшвидшому влаштуванні на роботу клієнта, друга - на інтереси людини (повинна бути ув'язана ні з будь-якою роботою, а з тією, що передбачає додаток нахилів та здібностей даної конкретної людини). Використання диференційованого підходу до кожної з категорій безробітних дозволить розробляти цільові програми навчання з урахуванням якісних характеристик (здібностей, мотивацій і властивостей) претендентів, що зрештою підвищить конкурентоспроможність безробітних на ринку праці та збільшить шанси на адекватне працевлаштування. Таким чином, основним завданням профконсультанта є або звуження поля вибору професії (якщо клієнт не бачить можливості змінити рід занять), або розширення кола її пошуку (якщо клієнт не визначився щодо своєї подальшої трудової діяльності).
Діяльність профконсультанта повинна бути націлена на формування у безробітних громадян наступних якостей адаптивного поведінки:
здібності до зміни власних професійних установок, спрямованості і мотивів діяльності в умовах нестійкої соціально-економічної ситуації;
психологічної готовності до придбання нової професії (спеціальності), оволодіння знаннями, вміннями та навичками, конкурентоспроможними на ринку праці, вивченню передового досвіду, впровадження у власну діяльність нових технологій;
умінь долати труднощі в процесі професійного становлення в умовах відсутності належної наступності в системі навчання, неуваги до особистості;
здібності до об'єктивної оцінки своїх інтелектуальних і фізичних можливостей у процесі самонавчання, саморегуляції і самокорекції;
прагнень максимально ефективно використовувати психотехнічні можливості особистісно-орієнтованого спілкування.
Практика підтвердила переваги групових форм роботи з безробітними -
це:
економічність, коли один ведучий працює одночасно з цілою групою, а нема з кожним її членом окремо (що дозволяє різко скоротити витрати грошових коштів у розрахунку на одного безробітного);
 ефективність, коли використовуються психологічні можливості малих груп (посилення психологічного впливу ведучого на кожного члена групи за рахунок інших учасників).
 Групові форми і методи роботи з безробітними реалізуються як би на двох рівнях: організаторська робота типу клубної (ще можна назвати інформаційною) і психологічна, тренінгова робота (придбання навичок самостійного пошуку роботи, наприклад оволодіння технікою розмови по телефону і т. д.). Найбільш ефективними формами роботи з організації зайнятості та надання психологічної підтримки безробітним громадянам, тривалий час стоїть на обліку, є постійно діючі клуби та курси. Рівень «якості» послуг, що надаються консультантами СЗН безробітним з метою їх психологічної адаптації на ринку праці, залежить безпосередньо від професійної компетентності самих співробітників СЗН. Всі співробітники служби потребують регулярного навчання на курсах, отриманні практичних знань на семінарах і зустрічах з обміну досвідом.
 Отже, завдання служби зайнятості - сприяти включенню механізму саморегуляції кожного з індивідів, які опинилися в кризовій ситуації втрати роботи, і орієнтування людей на адаптивні стратегії поведінки на ринку праці.
 Тут очевидний управлінський аспект організаційної та психологічної роботи фахівців СЗН і всієї служби зайнятості. Така їх діяльність впливає на активність безробітних і навіть на рівень безробіття в тому чи іншому регіоні. Кваліфіковане вплив з боку служби зайнятості на систему соціальної дії безробітних, на їх мотивацію є одним з напрямків системи управління зайнятістю.
 Таким чином, ефективність діяльності служби зайнятості в соціально-психологічному плані багато в чому обумовлює загальний успіх роботи СЗН.
 Запитання і завдання для самоконтролю.
 Які підходи під взаємодії фахівця СЗН з безробітним ви знаєте?
 Що таке психологічна підтримка?
 Як відбувається оцінка поведінки безробітних?
 Назвіть основні види діяльності профконсультантов.
 Дайте характеристику групових форм роботи з безробітними.
 У чому полягає управлінський аспект діяльності СЗН?
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3.1.3. Соціально-психологічні аспекти діяльності служби зайнятості"
  1.  3.2. Контракт - основа посилення цивільно-правових відносин у силових структурах
      соціально та організаційно-технічно. Значно зрослі вимоги до технічної, спеціальної, фізичної підготовки фахівців, що складаються в запасі, часта заміна застарілих зразків техніки і озброєння практично позбавили армію військово-навченого резерву. Причин такого стану багато. Це і економічний стан держави, і недостатнє фінансування, і багато іншого. Треба ясно
  2.  Тема 3. Особливості боротьби з окремими видами тяжких злочинів, скоєних організованими злочинними групами
      соціальні, ідеологічні чинники, що роблять вплив на стан організованої злочинності. Структура і ієрархічна побудова організованих злочинних груп. Характеристика лідерів і учасників організованих злочинних груп, їх психологічні особливості. Правові основи боротьби з організованою злочинністю. Основні нормативні акти, що регулюють діяльність правоохоронних
  3.  5. Деякі аспекти взаємодії профкому з адміністрацією акціонерного товариства
      соціальних ризиків, породжуваних ринковою економікою в масштабах як суспільства, так і підприємства. До неї слід віднести, зокрема, страхування соціальних ризиків, пов'язаних з імовірністю не тільки втрати роботи, але і нещасних випадків, інших причин втрати здоров'я, що має передбачатися в угодах, колективному договорі, як це вже практикується в деяких акціонерних
  4.  Глава третя. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА
      соціальне і класове в змісті права. Право як основа і засіб здійснення державної влади в ранньокласових суспільствах. Огляд теорій походження права. Розуміння неолітичної революції як кордону, що ділить всю історію людства на два способи його існування і відтворення - на привласнюють і виробляє економіку - є також і методологічним ключем до вивчення
  5.  Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
      соціальне призначення, відмінність від догосударствепной організації суспільства, возника-ет завдання розглянути, як влаштована держава, тобто в яких конкретних формах існує і функ-ціонірует ця особлива політична, структурна, територіальна організація суспільства. Тільки після вивчення форми, тобто устрою держави, можна стверджувати, що зроблено ще один крок на шляху осягнення такого
  6.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      соціальну цінність, якщо зможе правильно описати, об'єк-яснити, прогнозувати, і в деяких відносинах підтримати соціально-політичні, державного-венно-правові та пов'язані з ними інші суспільні процеси, що протікають як у всіх гро-вах, взятих в цілому, в комплексі , так і в окремих, конкретних суспільствах, враховуючи, зрозуміло, їх особливості, специфіку. Про це йшла мова вище, в першу
  7.  Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
      соціального інституту, як право. При цьому головна увага приділяється закономірного і випадковому в праві, основним правовим системам, іншим головним характеристикам права в цілому як соціального інституту. Походження ж права було розглянуто в главі третій цієї книги. Тривалий час на попередньому етапі вітчизняної юридичної думки право розглядалося в нерозривній єдності з
  8.  Глава сімнадцята. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
      соціальні властивості дії правової норми, соціальну реалізацію права. Цей аспект життя права і розглядається в темі «Реалізація права». Йдеться, по суті, йде про те, як, яким способом сам суб'єкт реалізує право, які соціальні, психологічні, організаційні процеси при цьому виникають. Тому реалізацію права можна визначити як таке соціальне поведінка суб'єктів права, і
  9.  Розділ двадцять перший. ПРАВО І ОСОБИСТІСТЬ
      соціального інституту і людини - стає об'єктивно необхідним. Це ж і одна з актуальних сторін предмета теорії права, про яке йшлося ще в першому розділі. Право і людина - вивчення цієї взаємодії, органічно пов'язаного з предметом теорії права, дозволяє краще зрозуміти і процеси виникнення права, і його функціонування, і розвиток, а також дивовижну коеволюцію
  10.  ГЛОСАРІЙ
      соціального становища в суспільстві. Ассессмент-центр - це такий метод оцінки, який грунтується на спостереженні спеціально навчених ассессоров (оцінювачів) за поведінкою оцінюваних співробітників в реальних робочих ситуаціях або при виконанні ними різних завдань. Зміст завдань відображає основні аспекти та проблеми діяльності в рамках тієї чи іншої посади. Кожен конкретний ассессмент-центр