Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТрудове право України → 
« Попередня Наступна »
В.В. Жеріпко. Трудове право в питаннях і відповідях: Навчально-довідковий посібник / Під. ред. В.В. Жеріпко, X.: Одіссей, 2000, 624 с., 2000 - перейти до змісту підручника

Що слід розуміти під колективними трудовими спорами та який порядок їх дозволу?



Розвиток соціального партнерства в Україні передбачає досягнення згоди між працівниками та
власниками. Розвиток демократичних і цивілізованих способів вирішення виникаючих конфліктів вимагають законодавчого врегулювання колективних трудових спорів.

Міжнародне співтовариство приділяє велику увагу здійсненню взаємодії сторін соціально-трудової відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними. Так,
в 1949 р. МОП прийняла Конвенцію № 98 ИО праві на
організацію та ведення колективних переговорови,
яка передбачає свободу та право ведення колективних переговорів. Потім була прийнята Конвенція МОП № 154 і Рекомендація № 163 (1981 р.) ИО колективних переговорахи, які передбачають порядок вирішення розбіжностей (спорів) при веденні
колективних переговорів. У 1951 р. МОП прийняла спеціальний акт з вирішення колективних трудових
суперечок З Рекомендацію № 92 ИО добровільне примирення і арбітражеи.

В Україні правові та організаційні засади
функціонування системи м (ер з дозволу коллек
/ /

311

тивних трудових спорів (конфліктів) були визначені Законом України від 3 березня 1998 ИО порядок вирішення колективних трудових споровими. Цей закон
дозволяє виключити стихійність в питаннях розгляду колективних трудових спорів і спрямований на
попередження колективних трудових спорів. Закон
детально регламентує порядок проведення страйку, передбачає процедуру її оголошення та правові наслідки незаконного страйку.

У правовій державі ніякі проблеми не повинні вирішуватися з позиції сили. Формування правової держави нерозривно пов'язане із зміцненням гарантій соціально-трудових прав і вдосконаленням порядку вирішення колективних трудових
суперечок.

Легальне поняття колективних трудових спорів
дано ст. 2 Закону України від 3 березня 1998 ИО порядок вирішення колективних трудових споровими.
Колективний трудовий спір (конфлікт) З це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з питань: а) встановлення нових або
зміни існуючих соціально-економічних
умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди
або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Таким чином, в даному понятті підкреслено, що
самі розбіжності щодо встановлення або виконання
колективних договорів, угод про соціально-трудових відносинах З ще не трудовий спір, оскільки ці розбіжності можуть бути врегульовані самими сторонами і тоді трудового спору не виникне. А ось неврегульовані самими сторонами розбіжності вже представляють колективний трудовий спір працівників з роботодавцем, який повинен вирішитися примирливими процедурами.
312

« Попередня

Наступна » = Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Що слід розуміти під колективними трудовими спорами та який порядок їх дозволу?"
Зміст
  1. слід розуміти під правом на працю? ... ... 25 Які основні гарантінтірава на працю? ... Ґ.ґ. .27 Що слід розуміти під трудовою функцією? ... 29 Глава 2. Джерела трудового права ... ... 31 Що слід розуміти під джерелами трудового права?
    Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
  2. що зроблено ще один крок на шляху осягнення такого складного соціального інституту, яким є держава. Але як краще це зробити? Як вивчати форму держави? Традиційно вітчизняна теорія держави і права в цих цілях завжди виділяла у формі держави три основних, взаємозалежних блоки: форму правління, форму національно-державного та адміністративно-територіального
    Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
  3. що теоретична і методологічна частина юридичної науки - теорія дер-жави і права - тільки тоді буде мати соціальну цінність, якщо зможе правильно описати, об'єк-яснити, прогнозувати, і в деяких відносинах підтримати соціально-політичні, державного-венно-правові та пов'язані з ними інші суспільні процеси, що протікають як у всіх гро-вах, взятих в цілому, в комплексі, так
    Глава дев'ятнадцята. Правомірної поведінки, ПРАВОПОРУШЕННЯ І ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  4. що робити, якщо адресат норми справді від-клонящегося в своїй поведінці від правових вимог, якщо порушив правову норму, став правонару-шітелем? Яку відповідальність він за це повинен нести? Навіщо потрібна взагалі відповідальність загально-ству? Таким чином, юридичний інтерес до поведінки - це також одне з важливих напрямків у пізнанні права як цілісного соціального інституту. Теорія права
    Види і стадії адміністративного права
  5. що він не віспа-ривает факт допущеного ним порушення і накладення стягнення. 1. ст. 203, 115 п. 2 серпні. ст. 157, 209 ч. 3 березня. ст. 204, 76, 222 Одночасно з врученням офіційного письмового поперед-ждения водієві, який порушив правила дорожнього руху вироб-дятся відповідні відмітки про порушення правил та нарахованих штрафних балів, що фіксуються в дозволі на право керування
    2. Революція 1905-1907 рр..
  6. Що ж таке революція? Яке її вплив на життя суспільства? Сучасне, на наш погляд, досить змістовне визначення революції як суспільно-історічес-кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під
    § 2. Кримінальну правовідносини і елементи складу злочину
  7. що правовідносини, як форма реалізації кримінального закону, тісно пов'язане з встановленням в діях винного складу злочину. «Кримінальні закони, - пише А. А. Піонтковський, - описуючи ознаки складу злочину, описують тим самим юридичний факт, який є умовою виникнення особливого роду правовідносин між особистістю злочинця і державою, що визначають разом з тим
    § 1. Правоздатність та дієздатність громадян
  8. щоб мати права і нести обов'язки у відповідній галузі права. Уявлення про цивільну правосуб'єктності зв'язуються з наявністю у осіб таких якостей, як правоздатність і дієздатність. Майнові відносини, ретуліруемие цивільним правом, супроводжують людину протягом всього його життя: з моменту народження і до його смерті. Природно, важко уявити новонародженого
    Глава перша. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК про-громадської НАУКА
  9. що до юридичних наук відносяться не державне право, а наука державного права, не громадянське право, а наука цивільного права, не державу і право, а теорія держави і права, тобто теоретичні знання про державу і право. Наприклад, саме громадянське право - це сукупність правових норм, їх більш великих об'єднань (наприклад, правових інститутів), які регулюють
    Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
  10. що було до цього, визначалося як передісторія (через відсутність письмових та інших надійних джерел), то тепер, до кінця XX століття, історія багатьох регіонів налічує 10-12 тисяч років, існує цілком достовірне знання про цей історичний діапазоні в житті людства. Крім того, якщо для XIX - початку XX століття був характерний в основному євро-центристський погляд на історію, тобто
    что было до этого, определялось как предыстория (из-за отсутствия письменных и других надежных источников), то теперь, к концу XX века, история многих регионов насчитывает 10-12 тысяч лет, существует вполне достоверное знание об этом историческом диапазоне в жизни человечества. Кроме того, если для XIX - начала XX века был характерен в основном евро-центристский взгляд на историю, т.е.