Головна |
«« | ЗМІСТ | »» |
---|
Діагностичні заходи при синдромі портальної гіпертензії проводяться з метою встановлення причини портальної гіпертензії, оцінки функціонального стану печінки і уточнення особливостей портального кровообігу.
Біохімічні дослідження крові дозволяють оцінити різні сторони функціонального стану печінки (синдром печінково-клітинної недостатності, вираженість імунних реакцій, цитолитичний синдром, стан пігментного обміну). Для визначення ступеня печінкової недостатності найбільш широко використовується система критеріїв Чайлда - Тюркотта - П'ю (Child - Turcotte - Pugh), представлена в табл. 17.1. Підрахунок балів проводиться на підставі визначення тяжкості кожного із запропонованих критеріїв. Відповідно до отриманої кількості балів виділяють класи: 5-6 балів - клас А (Компенсація), 7-9 балів - В (Субкомпенсация) і 10-15 - З (Декомпенсація).
Таблиця 17.1
Критерії тяжкості печінкової недостатності за системою Чайлда - Тюркотта - Пио
показник |
оцінка |
||
1 бал |
2 бали |
3 бали |
|
Альбумін, г / л |
35 |
35-28 |
<28 |
Білірубін, мкмоль / л |
<34,2 |
34,2-51,3 |
51,3 |
Протромбіновий час, з |
1-4 |
4-6 |
6 |
асцит |
немає |
легкий (Керований) |
важкий (Резистентний) |
енцефалопатія |
немає |
I-II стадія |
III-IV стадія |
Всім пацієнтам з підозрою на наявність портальної гіпертензії виконується фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС), яка дозволяє виявити варикозне розширення вей стравоходу і шлунка та оцінити тяжкість портальної гіпертензивної гастропатії і ризик розвитку кровотечі.
Існує також проста класифікація ступеня варикозного розширення вен стравоходу по А. Г. Шерцінгеру (1986): I ступінь - вени діаметром до 3 мм; II ступінь - від 3 до 5 мм; III ступінь - більше 5 мм.
При описі варикозної трансформації вен кардії і шлунка виділяють чотири типи:
I - гастроезофагеальні варикозно-розширені вени поширюються на кардіальний і субкардіального відділи малої кривизни шлунка;
II - гастроезофагеальні варикозно змінені вени локалізуються від езофа- гокардіального переходу по великій кривизні у напрямку до дна шлунка;
III - ізольовані варикозно-розширені вени шлунка без змін в стравоході, варикозна трансформація вен фундального відділу шлунка;
IV - ектопічні вузли тіла, антрального відділу шлунка, дванадцятипалої кишки.
Ступінь портальної гіпертензивної гастропатії оцінюють за класифікацією Т. Т. Маккормака (1993). Легкий ступінь діагностують при мозаїчному малюнку слизової шлунка. Важка являє собою поєднання музичного малюнка і дифузних темно-червоних плям, а також підслизових геморагій.
Японське суспільство дослідження портальної гіпертензії (JRS) в 1980 р розробило правила ендоскопічного опису варикозно-розширених вен, які дозволяють визначати ризик кровотечі.
Стан варикозних змін вен оцінюється за чотирма основними категоріями:
Додаткові ендоскопічні ознаки вказують на наявність або відсутність езофагіту та інших змін стравоходу. У разі виявлення синюшним варикозних вен, «червоних маркерів», звивистих або вузлуватих варикозних вей (Сь, RC (+), F2-3) Ймовірність кровотечі найближчим часом від моменту дослідження становить понад 60%.
Комплексне ультразвукове дослідження (УЗД), що включає сканування в S-режимі, дуплексне сканування в режимі кольорового допплерівського картування та імпульсної доплерографії, в більшості випадків дає можливість встановити причину і рівень блоку портального кровотоку, оцінити стан і розміри ворітної вени і основних її приток (рис . 17.5 на кольоровій вкладці). У окружності шлунка і верхнього полюса селезінки нерідко виявляються численні розширені венозні стовбури, наявність яких свідчить про перевантаження приток портальної вени і варикозному розширенні вен. При доплерографії у таких пацієнтів реєструється ретроградний струм в лівої шлункової вени, який служить ознакою не тільки варикозного розширення вен стравоходу, але і загрози кровотечі. При УЗД можуть бути діагностовані гепатоспленомегалия і асцит.
Ангіографічні методики дозволяють візуалізувати вени портальної системи, визначити шляхи портального шунтування і отримати зображення варикозних вен стравоходу і шлунка.
Найбільш інформативною виявляється дигитальная субтракційна артеріопортографія (рис. 17.6). Сутність методики полягає в катетеризації однієї з вісцеральних артерій стегнових доступом і реєстрації артеріальної і венозної фаз кровотоку. На флебограмм чітко візуалізуються воротная вена і основні її притоки, а також шляхи колатерального кровотоку з накопиченням контрастує речовини в венах стравоходу і склепіння шлунка.
Практично єдиним малоінвазивним методом оцінки ступеня портальної гіпертензії печінки виступає окклюзионная флебогепатогра- фія. Методика полягає в катетеризації печінкових вен, визначенні вільного і окклюзионного тиску. Останній показник при внутрішньо-печінковій формі портальної гіпертензії дорівнює портальному тиску. Це дослідження дозволяє не тільки візуалізувати найдрібніші притоки печінкових вен і гілки ворітної вени, а й оцінити синусоидальное тиск - одну з найважливіших характеристик портальної гіпертензії.
Мал. 17.6. Дигітальна субтракційна ангіограма.
Поворотна мезентерікопортографія:
Багатофазна спіральна комп'ютерна томографія з внутрішньовенним введенням контрастує речовини і ядерно-магнітна резонансна томографія дають можливість визначити розміри печінки і селезінки і ступінь змін в них, оцінити стан основних судинних структур і наявність великих варикозно-розширених вен в заочеревинному просторі, а також езофагеальних і параезофагеальних венозних стовбурів.
У ряді випадків для уточнення діагнозу застосовується біопсія пункції печінки і лапароскопія.
Синдром портальної гіпертензії необхідно диференціювати з іншими захворюваннями, що супроводжуються спленомегалією (хвороба Гоше, хронічний мієлолейкоз, гемолітична анемія і остеомієлофіброз). У таких випадках велике значення має дослідження пунктату кісткового мозку і селезінки. Досить часто кровотеча з варикозно-розширених вен стравоходу приймають за кровотеча, що виникає при виразці або раку шлунка. Такі помилки найчастіше зустрічаються при синдромі внепеченоч- ної портальної гіпертензії, коли скоротилася селезінка не пальпується, а видимих патологічних змін печінки немає. У цих випадках ретельно зібраний анамнез, УЗД з допплерографией і ФЕГДС допомагають уникнути помилки.