ГоловнаНавчальний процесПедагогіка сучасної школи → 
« Попередня Наступна »
Ракова Н. А.. Педагогіка сучасної школи: Навчально-методичний посібник. - Вітебськ: Видавництво УО «ВДУ ім. П. М. Машерова ». - 215 с., 2009 - перейти до змісту підручника

§ 3. Фактори розвитку особистості

Процес і результати людського розвитку детермінується спільним впливом чотирьох чинників - спадковості, середовища, виховання і самовиховання.

Під спадковістю розуміється відтворення у нащадків біологічної схожості з батьками. Сучасна наука довела, що властивості організму зашифровані у своєрідному генному коді (в перекладі з грецького «ген» означає «народжує»), що зберігають і передають всю інформацію про властивості організму.

Спадкові програми розвитку людини включають детерміновану і змінну частини, що визначають як те спільне, що робить людину людиною, так і те особливе, що робить людей несхожими один на одного. Детермінована частина програми забезпечує насамперед продовження людського роду, а також видові задатки людини як представника людського роду, в тому числі задатки мови, прямохожд-ня, трудової діяльності, мислення. Від батьків до дітей передаються зовнішні та внутрішні ознаки: особливості статури, конституції, колір волосся, очей і шкіри. Генетично запрограмовані поєднання в організмі різних білків, група крові, резус-фактор.

До спадкових властивостей відносяться також особливості нервової системи, що зумовлюють характер, особливості протікання психічних процесів. У спадщину передається ряд хвороб і патологій (шизофренія, гемофілія, цукровий діабет тощо). Негативний вплив на потомство надають алкоголізм і наркоманія батьків.

Варіантна частина генетичної програми забезпечує розвиток систем, що допомагають організму людини пристосовуватися до зміни

28

умов його існування. Цим природа надає людині виняткову можливість для реалізації своєї людської потенції шляхом саморозвитку і самовдосконалення.

Досить складною в педагогіці і психології є проблема успадкування задатків, що характеризують схильність до якоїсь діяльності. Задатки обумовлені структурно-функціональними особливостями головного мозку, органів почуттів, речедвігательних органів, є природними передумовами розвитку здібностей. Під здібностями прийнято розуміти такі індивідуально-психологічні особливості особистості, які є одним з найважливіших умов успішного виконання певних видів діяльності. Яскравий прояв здібностей прийнято вважати обдарованістю або талантом.

Ще більш складним у педагогіці є питання про успадкування здібностей до інтелектуальної (пізнавальної, навчальної) діяльності. Люди отримують від природи високі потенційні можливості для розвитку своїх розумових і пізнавальних сил. Наявні відмінності в типах вищої нервової діяльності змінюють лише протікання розумових процесів, але не зумовлюють якості та рівня самої інтелектуальної діяльності. Видний генетик академік М. П. Дубінін вважає, що для нормального мозку немає генетичної обумовленості варіацій інтелекту і що поширена думка, нібито рівень інтелекту передається від батьків до дітей, не відповідає результатам наукових досліджень.

Особливо важливим є питання про успадкування моральних якостей і психіки. Провідним положенням вітчизняної педагогіки довгий час було твердження про те, що всі психічні якості особистості не успадковуються, а набуваються в процесі взаємодії організму з зовнішнім середовищем.

Діти не успадковують моральних якостей своїх батьків, в генетичних програмах людини не закладена інформація про соціальну поведінку. Яким стане людина, повністю залежить від середовища і виховання. Розшифровуючи генетичні програми, вчені не виявили ні генів добра чи зла, ні генів агресії або покірності, так само як і інших генів, причетних до моральності.

Проте в західній педагогіці домінує твердження про те, що моральні якості людини біологічно обумовлені. Люди народжуються добрими чи злими, чесними чи брехливими, природою людині дається войовничість, агресивність, жорстокість, жадібність (М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Фромм, А. Мічерлік та ін.) Російські вчені П. К. Анохін, Н. М. Амосов останнім часом також відкрито висловлюються на користь спадкової обумовленості моральності людини та її соціальної поведінки.

Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людського суспільства

29

духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може. Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем. На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні, соціальні, шкільні, сімейні. За інтенсивністю контактів виділяється ближня (домашня) і дальня (соціальна) Середа. У поняття соціальне середовище входять такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя, характер протікання виробничих і соціальних процесів та ін

Людина досягає більш високого рівня розвитку там, де близьке і далеке оточення надає йому найбільш сприятливі умови.

Величезний вплив на розвиток людини, особливо в дитячому віці, надає домашня середу. Сім'я багато в чому визначає коло інтересів і потреб дитини, його погляди і ціннісні орієнтації, надає умови, в тому числі матеріальні, для розвитку природних задатків. Моральні і соціальні якості особистості також закладаються в сім'ї.

Вплив середовища здійснюється стихійно і не в змозі забезпечити вирішення багатьох завдань, пов'язаних з підготовкою людини до життя, формуванням його особистості.

Вплив спадковості і середовища коректується вихованням.

Виховання сприяє розвитку людини відповідно до наміченої мети, надає дію на загальний фізичний розвиток людини, під впливом виховання не залишається незмінним і вроджений тип нервової системи, розвиваються природні задатки, інтереси, потреби, здобуваються знання, вміння, навички, формуються моральні та інші якості і т.д.

Роблячи вплив на розвиток людини, виховання саме залежить від розвитку, воно постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. У цьому полягає складна діалектика взаємовідносин розвитку та виховання як цілі і засоби. Ефективність виховання визначається рівнем підготовленості людини до сприйняття виховного впливу, обумовленого впливом спадковості і середовища.

Продовженням і розвитком виховання є самовиховання. Людина створюється не тільки виховним впливом батьків, вчителів, преси, телебачення, а й виховує себе сам. Виховання без участі в ньому самої дитини не існує.

Самовиховання - свідома, цілеспрямована і самостійна діяльність, що виникає в результаті взаємодії особистості з середовищем, що впливає на розвиток і вдосконалення самої особистості.

Усі люди мають загальні етапи становлення і розвитку, але темпи їх проходження різні. Для роботи над собою людині необхідна певна готовність. Наявність таких якостей як цілеспрямованість, самокритичність, вимогливість до себе, сприйнятливість до вихователь

30

вим впливів. Потреба в самовихованні є вищою формою розвитку особистості. Провідним компонентом змісту самовиховання є формування вольових і моральних якостей.

1.

ТЕСТ

Оберіть правильний варіант відповіді.

Представник людського роду безвідносно до його якостей

2.

Окремий це:

a) людина;

b) особистість;

c) індивід ;

Поняття «особистість» характеризує:

a) біологічну сутність людини;

b) психологічну сутність людини;

c) фізіологічну сутність людини;

3. До ознак, що характеризує ступінь В. П. Тугаринова):

a) розумність;

b) відповідальність;

c) чесність ;

«Ядром» особистості є:

a) активність;

b) свідомість і самосвідомість;

c) інтерес;

Спадковість, середовище, виховання

a) умови розвитку особистості;

b) засоби формування особистості ;

c) фактори розвитку особистості; о!) причини розвитку особистості; Соціальні властивості і якості:

a) є вродженими;

b) формуються за життя;

c) передаються у спадщину;

4.

5.

6.

Це:

о!) Особина;

е) індивідуальність.

О) суспільну сутність людини; е) фізичну сутність людини.

Розвитку особистості, не відносяться (по

о) свобода;

е) гідність.

О) біологічні особливості; е) звички поведінки.

Е) методи розвитку особистості.

0) є результатом психічного розвитку;

е) є результатом фізичного розвитку.

7.

8.

9.

І зовнішня активність людини, регульована сознаваемой метою,

На внутрішній це:

а) спілкування; Ь) діяльність; с) потреба ;

Свідома, цілеспрямована і самостійна діяльність, що виникає в результаті взаємодії особистості з середовищем, що впливає на розвиток і вдосконалення самої особистості, - це:

о) активність; е ) свобода.

О) формування; е) розвиток.

A) виховання;

b) самовиховання;

c) соціалізація;

Результат розвитку особистості, її становлення, придбання сукупності стійких соціальних властивостей і якостей - це:

а) утворення; Ь) виховання; с) формування;

о) самовиховання; е ) навчання.

31

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Фактори розвитку особистості"
  1. ФІЛОСОФІЯ особистості
    чинники формування, розвитку та руйнування людської особистості в певних історичних умовах. У сучасній філософії концентрується увага на дослідженні формування і функціонування людини як «універсальної» цілісної особистості, як суб'єкта історії та творчої діяльності. Філософсько-психологічне дослідження людини спрямоване на структуру особистості,
  2. Теми для рефератів 1.
    Факторів, що впливають на розвиток здатності до міжособистісного гуманістично-орієнтованого
  3. Основний економічний закон соціалізму
    розвитку соціалістичної економіки, змістом якого є забезпечення добробуту і всебічного розвитку в с е х членів суспільства за допомогою якнайповнішого задоволення їх постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб. Слід однак розрізняти задоволення зростання потреб особистості і суспільства. Пріоритетне задоволення потреб особистості призводить до зростання
  4. Мухіна BC. Вікова психологія. Феноменологія розвитку: підручник для студ. вищ. навч. закладів / В.С.Мухина. - 10-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничий центр «Академія». - 608 с., 2006

  5. Теорія друга. П'ятиступінчаста модель Черчіля та Левіса.
    Факторів: стратегії, формальних систем управління і стилю керівництва, впливу керівника на організацію та організаційну структуру. Основними факторами менеджменту з даної моделі стають наступні: Фактори, що відносяться до самої організації - ресурси персоналу, системні ресурси, фінансові ресурси, ресурси ділової активності. Фактори, що відносяться до керівника організації як
  6. Теми та питання для обговорення на семінарських заняттях
    розвитку особистості в сучасному глобальному співтоваристві 1. Ноопсіхологіческая характеристика сучасної епохи суспільного розвитку. 2. Соціально-психологічна сутність позитивного полісуб'єктний взаємодії. Тема 2. Психологічні умови включення особистості в процес гуманістично-орієнтованого полісуб'єктний взаємодії. 1. Гуманістично-орієнтований
  7. Контактний шар.
    Факторів (рис особистості та інших особливостей учасників), безсумнівно, впливають на ефективність
  8. 1. Правотворчість і процес утворення права. Види правотворчості
    факторами, що визначають формування права, є матеріальні умови життя суспільства, обумовлені рівноправним існуванням різних форм власності, свободою підприємництва (економічні фактори). Під політичними факторами розуміють вплив на формування права політичної обстановки в країні, характеру взаємовідносин різних верств суспільства і груп населення, рівня
  9. § 1. Правотворчість і процес утворення права
      факторами, що визначають формування права, є матеріальні умови життя суспільства, обумовлені рівноправним існуванням різних форм власності, свободою підприємництва (економічні фактори). Під політичними факторами розуміють вплив на формування права політичної 178 Види правотворчості обстановки в країні, характеру взаємовідносин різних верств суспільства
  10.  Фактори що сприяють розвитку професійної деформації
      факторів, що сприяють розвитку професійної деформації, і дія цих факторів може бути ослаблена (нейтралізовано) або посилено цілим рядом причин суб'єктивного або ситуативного властивості. Розвитку професійної деформації сприяють три основні групи чинників. До об'єктивних чинників правоохоронної діяльності належать: - емоційно-психологічні та
  11.  § 3. Рушійні сили педагогічного процесу
      фактором педагогічного процесу є: a) мету; b) зміст; c) мотив; а) діяльність; е) результат. 49 4. Компонент педагогічного процесу, що відображає сенс вкладений як в загальну мету, так і в кожну конкретну задачу, - це: a) змістовний; с) результативний; b) цільової; е)
  12.  Індивідуальний підхід у профілактиці та подоланні професійної деформації
      факторів, що її викликають, ознак появи, способів розпізнавання, профілактики та подолання. В індивідуальній роботі з «деформованими» співробітниками стратегія значно складніше. Тут важливо переконати його в наявності у них професійної деформації, надати особистісний сенс її подолання. Розуміння власної професійної деформований ™ знижує самооцінку особистості, подолання
  13.  Комуністична ідеологія
      розвитку.
  14.  Соціально-педагогічна реальність
      факторів, що впливають на психологію людини: власне педагогічні (системи освіти), педагогічно значущі (економічні, житлові, управлінські, інформаційні та ін.) З точки зору джерела походження і масштабу впливу соціально-педагогічні чинники поділяються на федеральні, регіональні, групові, міжособистісні, а також міжнародні. Крім того, розрізняють
  15.  Теми для самостійної дослідницької роботи 1.
      фактори, що впливають на пошук консенсусу в міжособистісних відносинах учнів, вчителів та батьків. 2. Організація полісуб'єктний взаємодії вчителів, батьків і громадських організацій у процесі виховання особистості, що розвивається. 3. Психологічні умови включення неформальних об'єднань у процес гуманістично-орієнтованої соціалізації молодого