У більшості країн після реєстрації кандидатів або опублікуванні їх списку (Литва) їм офіційно дозволяється вести передвиборну агітацію. Лише в окремих країнах (Румунія) це дозволяється їм з дня оголошення дати голосування або з певної дати до дня голосування (за 15 днів у Туреччині).
Закон завжди визначає допустимі методи агітації, забороняючи всі інші. Закон регулює початок і час закінчення (зазвичай за добу до дня виборів) передвиборної агітації. Найбільш детально регулюються питання використання засобів масової інформації та питання фінансування виборчої кампанії. Зареєстровані кандидати на виборах мають доступ до державних ЗМІ. Кандидати користуються цими засобами безкоштовно і в рівній частці; ці витрати оплачує скарбниця. У Великобританії право виступати по державному телебаченню безкоштовно надається, однак, тільки партіям, що висуває не менше 50 кандидатів до парламенту. Кандидати можуть також купити додаткові смуги газет, час на радіо і телебаченні, але закон зазвичай вимагає, щоб такий час надавалося всім кандидатам на однакових умовах за ціною і часу виходу в ефір.
З метою забезпечення рівності шансів кандидатів забороняється участь у передвиборчій агітації певних посадових осіб, органів місцевого самоврядування. Зазвичай заборонена агітація у військових частинах, в громадському транспорті; вона не повинна заважати діяльності державних органів; забороняється вторгатися в особисте життя громадян та кандидатів.
Закон встановлює межу фінансових витрат на ведення виборчої кампанії, визначається максимально дозволена сума пожертв від юридичних та фізичних осіб, причому розмір пожертвувань від юридичної особи значно перевищує допустимий розмір пожертвувань фізичної особи. Заборонено приймати пожертвування від іноземних громадян, іноземних держав, від компаній з участю іноземного капіталу, від міжнародних організацій. Передбачається гласність великих пожертвувань.
Нерідко держава виділяє з бюджету певну суму кандидатам або висуває їх партіям на виборчі витрати. Ця сума може бути видана в рівному розмірі всім кандидатам, але частіше вона залежить від числа зібраних партією голосів і видається партіям як відшкодування виборчих витрат (Італія, Канада, Фінляндія, Швеція). У ряді країн відшкодування отримують лише ті брали участь у виборах партії, які зібрали певний% голосів виборців (зазвичай -0,5%, ZB., Німеччина). Ці заходи, як і інші (виборчу заставу, загороджувальний бар'єр), спрямовані проти дуже дрібних партій і проти кандидатів, свідомо не мають шансів на успіх.
У деяких країнах держава не вправі виділяти партіям або кандидатам кошти для виборчої кампанії (Казахстан, Польща та ін.)
Для того, щоб не впливати на голосування громадян, за кілька днів до виборів забороняється публікувати опитування громадської думки (у Франції - за 7, в Угорщині - за 8 днів).
|
- 6. Інстітуаліза-ція політичних партій.
Виборчі права 1965 і 1970 рр.., Закон про федеральних виборчих кампаніях 1974), хоча в конституції США 1787 року й 27 поправках до неї не міститься ніяких натяків на створення і діяльність політичних партій. Однак слід зауважити, що в конституціях і виборчих законах окремих штатів містяться численні положення, що стосуються організації та діяль-ності політичних
- Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
виборчих кампаніях. Тому за володіння телевізійними каналами ведуть боротьбу і державні структури, особливо парламенти, і потужні фінансові групи, і незалежні компанії. Свобода слова, свобода засобів масової інформації, тобто відсутність цензури, втручання державних органів в творчу діяльність телевізійних журналістів у республіканських суспільствах приводить часом при
- Глава сьома. ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
виборчих кампаніях, у виборах на демократичній основі. Правові форми стають головним інструментом досягнення політич-ських цілей. Індивід, її права і свободи, її законні інтереси мають в такій системі пріоритет над правами колективу - будь то народ, нація, організація і т.д. Власність, і насамперед приватна, охороняється державою. Різнодумство як одна з форм
- Глава тринадцята. НОРМА ПРАВА
виборчу кампанію в Росії в 1995 році, містили норми, одна з яких наказувала кандидату в депутати обов'язково залишати на період кампанії свою посаду, а друга - встановлювала, що це кандидат може робити на свій розсуд . У цих випадках доводиться здійснювати історичне тлумачення закону, звертатися до Конституційного суду за роз'ясненням, використовувати інші механізми -
- Глава шістнадцята. ПРАВОТВОРЧЕСТВО
виборчої кампанії повинен піти з державної посади (взяти відпустку), а в іншому - що він може це зроби-ти за своїм розсудом. На жаль, не злічити числа в законах протиріч, помилок, непорозумінь. Але таке реальне правотворчість - і теорія права всіляко прагне описати, пояснити як перебуваючи-ня правової системи, так і шляхи її вдосконалення. Одним з таких шляхів є
- Глава двадцята. Правосвідомості та правової культури
виборчої кампанії 1996 року, в програмі одного з кандидатів на посаду Президента, ідеологічний пласт правосвідомості був виражений наступним чином: «форсована приватизація в 1992-1995 рр.. проводилася з такими порушеннями елементарної справедливості і прийнятих законів, що права нових власників, не кажучи вже про людський виправданні в очах суспільства, поставлені під сумнів. Під
- 1. Правове регулювання і державне фінансування діяльності політичних партій.
Виборчих кампаній. Для цього виділяються кошти з державного бюджету. Таке фінансування може бути надане всім партіям або тільки партіям, що набрали певний процес голосів на виборах (зазвичай не менше 0,5%); воно можливе і в раною частці * (Ангола), або залежно від числа набраних голосів (ZB., в Німеччині до 1994 р. виплачувалося по 5 DM за кожен голос, отриманий
- Порядок прийняття та юр. сила Статуту
виборчим правом, менше 100 чоловік - населенням безпосередньо на сході громадян. Проте в даний час законодавець віддав перевагу населенню представницького органу муніципального утворення. Проект статуту, а також проект муніципального правового акта про внесень змін і доповнень до статуту підлягає опублікуванню з одночасним опублікуванням встановленого представницьким органом
- 1 . Поняття конституційного пра-ва його сутність і на-зна-чення.
виборче право і виборчу сістему.Назначеніе: конституційне (державне) право закріплює державно-територіальну організацію влади, максимально відпо-вующую конкретним історичним умовам розвитку даної країни, визначає основи інших її галузей - адміністративного, фінансового, кримінального, цивільного і т.д. Підрозділ конституційного (державного-венного)
- 3. Джерела конст.права зар.стран.
виборчому праві і виборчою системою, про повноваження урядів і парламентів, про правове становище особистості, про порядок введення надзвичайного стану. Як приклад конституційних законів можна привести акт про свободу друку 1949 року в Швеції, акти про громадянські права 1957, 1960, 1964 і 1969 років, а також закони про виборчі права 1965 і 1970 років в США, закон про
|