| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ЛЕКЦІЯ 6. СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ, ЙОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ПРАКТИКА |
||
|
Особливості діяльності соціального педагога, його професіоналізм, методи роботи. Вивчення дитини, організація допомоги, робота в реабілітаційних центрах. У сучасних умовах в роботі різних соціальних структур визначилися основні напрямки соціальної роботи, якою займається і соціальний педагог: надання матеріальної допомоги (грошова, патронат, допомоги та пільги, допомога в побуті); організація соціального піклування (робота з людьми, підбір співробітників, перевірка, пропаганда кращого досвіду); вплив на людину. Вплив на людину - це процес педагогічного і психологічного впливу. Цим займається соціальний працівник, соціальний педагог. Підкреслю: про педагогічному впливі важливо знати не тільки соціальному педагогу, а й кожному соціальному працівнику. Розглянемо докладніше практику роботи соціального педагога і деякі першочергові проблеми його діяльності. Соціальному педагогу необхідно знати, що таке соціальне виховання, педагогіка сім'ї, особистість дитини, які існують методи спілкування, і на дитини, особливості роботи з важкими підлітками. Що ж є головним у роботі соціального педагога, чим вона відрізняється від роботи педагога школи, педагога-предметника і навіть класного керівника або вихователя школи-інтернату або групи продовженого дня. Вчителю найчастіше доводиться працювати з класом або групою, і в основному його методи спрямовані на роботу з колективом. Соціальний педагог працює з окремою особистістю, з окремим дитиною, підлітком, і якщо з групою, то невеликий, якщо з сім'єю, то з кожним окремо. Основне призначення соціального педагога - це соціальний захист дитини, підлітка, надання йому соціальної або медичної допомоги, вміння організувати його навчання, його реабілітацію та адаптацію в суспільстві. Для вирішення цих завдань соціальний педагог вивчає дитини, його стан, рівень кризи, планує шляхи його подолання. У цьому одна з найголовніших завдань соціального педагога. Підтримати дитини у важку хвилину - справа нелегка. Як же допомогти 61 дитині в біді? Як повинен вести себе в такій ситуації соціальний педагог? Підтримати духовно, навчити звикнутися з бідою, знайти шлях і прийняти рішення, вселити віру в дитину, переконати його, що все в його житті можна змінити на краще. Педагог зв'язується з фахівцями, зі службами соціального захисту, які здатні допомогти дитині. Для цього необхідно, щоб він був професійно підготовлений, досить освічений для ведення виховної та навчальної роботи. Сьогодні це називається педагогічною майстерністю. Педагогічна майстерність більшою мірою залежить від особистих якостей педагога, а також від його знань і умінь. Кожен учитель - це особистість. Ми говоримо про формування особистості вихованця і забуваємо про вчителя. Особистість педагога, її вплив на вихованця величезне, її ніколи не замінить педагогічна техніка. Л. М. Толстой писав: «Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде хороший вчитель. Якщо вчитель має тільки любов до учня, як батько і мати, він буде краще того вчителя, який прочитав усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він досконалий учи-тель »1. В існуючому статуті школи визначені професійні обов'язки вчителя. Його праця інтелектуальний, що вимагає психологічних, духовних, розумових і фізичних сил. Тому педагог повинен знати свої здібності, ніж він може досягти успіху і знати свої недоліки. Один педагог володіє даром красномовства, інший вміє розпалити енергію хлопців, бути допитливим і захопленим. Вплив педагога на дитини залежить від його особистих якостей. Цікавий аналіз провели ленінградські вчені подружжя Т.І. і І.Ф.Гончарови2 серед випускників школи з метою з'ясувати їх особисту думку про те, що є першорядним для хорошого вчителя. Одні називали «широту розуму», інші - «світлий розум», «неповторний оригінальний розум», «навчений життєвий досвід» і т.д. Називали в основному якості, властиві вчителю від природи, тобто ті, які повинні бути вихідними даними вчительського майстерності. Уявити працю соціального педагога без розгляду питання його професійного педагогічної майстерності та педа- 1 Толстой Л.Н. Загальні зауваження для вчителів / / Пед. соч. - М., 1989. - С. 289, 2 Див: Гончарова Т.Н., Гончаров І.Ф. Коли вчитель - володар дум. - М., 1991. 62 гогіческой технології неможливо. Але так як діапазон його діяльності досить широкий, щоб створити загальне уявлення, розглянемо кілька питань. Професійні знання соціального педагога: педагогіка і психологія, фізіологія розвитку дитини, методика виховної роботи. Ці знання необхідні для вивчення дитини, аналізу його вчинків і поведінки, особливостей його спілкування, сумісності його в групі інших дітей. Соціальний педагог повинен уміти організувати діяльність і співпрацю дітей. Існує ще поняття - педагогічна технологія, якої також повинен володіти соціальний педагог. Це означає володіти прийомами, вміннями та навичками впливу вихованців. Сюди відносяться вміння володіти деякими прийомами артистизму, промовою, диханням, ритмом і постановкою голосу, мімікою і жестами; знаходити в бесіді той тон і мова, яка дасть можливість говорити з жебраками і алкоголіками, наркоманами і повіями або з потрапили в біду дитиною. Не просто говорити, а переконати і вплинути. А.С.Макаренко писав про майстерність педагога: «Я домагався освоєння майстерності: спочатку навіть не вершив, та чи є таке майстерність, або потрібно говорити про так званий педагогічному таланті. Але хіба можемо ми покластися на випадковий розподіл талантів? Скільки у нас таких особливо талановитих вихователів? І чому має страждати дитина, яка потрапила до неталановиті вихователю, чи можемо ми будувати виховання радянського дитинства та юнацтва у розрахунку на талант? Ні. Потрібно говорити тільки про майстерність, тобто про дійсний знанні виховного процесу, про виховному умінні »1. Спробуємо розглянути ці три початку: майстерність, знання виховного процесу, вміння. Що призводить початківця педагога до майстерності? Педагогічна техніка, вироблені навички. Це означає - вміння зрозуміти вихованця, а це знання психології спілкування, відносин, педагогічної психології; мовні вміння: знати особливості мови, знати, як сприймається твоя мова, як розвиваються мова і мовний апарат людини, знати про особливості гучності і швидкості мови; уміння висловити своє ставлення до вчинку, до справи, до людини, своє емоційне ставлення (мімікою), і в той же час володіння навичками самоконтролю, самоаналізу, самоспостереження, вміти стримувати себе. МакаренкоА.С. Соч. - Т. 5. - М, 1958. - С. 233-234. 6 Для всіх цих умінь необхідні знання психології особистості та психології общенія1. Практика показала, що ніякі опитувальники і ніяке анкетування не замінять спілкування вчителя і учня, вихователя і вихованця. Частіше переважає інформаційна одностороння діяльність вчителя. При цьому втрачається спілкування, виникає нерозуміння. Шкільний педагог не враховує психологічне значення зворотного зв'язку. Педагог повинен вміти підібрати ключик до кожної дитини. Сором'язливий він чи пустотливий, ледачий або байдужий. Він повинен пам'ятати, що одне зронене слово педагога відіграє величезну роль у житті дитини, яке він пам'ятає все життя. Вчені сформулювали вимоги до процесу спілкування педагога й учня. Це довірливість; вміння слухати дитину; взаєморозуміння як основа; діловий контакт; здатність перейти від впливу до взаімодействію2. Важливим у цьому є творчий підхід вчителя в спілкуванні. Одне і те ж завдання дитині, одну і ту ж бесіду можна дати в різній тональності, з різним настроєм. Враховуючи важливість педагогічного обще3нія вчені розробили «Заповіді педагогу, що входить в клас» 3: 1. Думайте про свої стосунки з дітьми, вишиковуйте їх. 2. При організації педагогічного спілкування виходите не тільки з педагогічних цілей і завдань, не виключайте інтереси дитини. 3. Свою промову акцентуйте на конкретної дитини або групу хлопців. 4. Не обмежуйтеся тільки власною інформацією, необхідно і організувати відносини, вивчати дитини, надавати і певний вплив. 5. Не будуйте стосунки «зверху вниз». Пам'ятайте, що навіть малюк прагне самостійності у взаєминах. І що ваш статус визначається, за словами А.С.Макаренка, «прекрасною особистістю». 6. Постарайтеся зрозуміти психологічну атмосферу в дитячому колективі, що допоможе в спілкуванні з дитиною. 7. Вмійте слухати дітей. Турчанінова Ю.І. Педагогічна техніка і майстерність вчителя / / Вчителю про педагогічної техніці. - М., 1987. - С. 10-13. - Кан-Калик В.А. Техніка педагогічного спілкування / / Вчителю про педагогічної техніці, - М., 1987. - С. 17-19. 3 Там же. - С. 33-35. 64 8. Прагніть відчувати їх настрій у процесі спілкування з вами. 9. Не забувайте, що у дітей можуть бути конфлікти і що ви можете спровокувати їх своєї педагогічної неспроможністю. 10. Переконуючи дитини в його помилках, намагайтеся бути тактовним. 11. Щоб уникнути «тупикових» односкладових відповідей, питання починайте з «чому?», «Як?», «Для чого?». 12. Будьте ініціативні в спілкуванні. 13. Звертайте увагу в спілкуванні на особливості дівчаток. Вони більш емоційні, більш вразливі. 14. Уникайте штампів у манері поводитися з дітьми (точно за планом). 15. Долайте негативне ставлення до деяких хлопцям. 16. Тільки критика, без конструктивного початку, марна. 17. Частіше посміхайтеся дітям. 18. Намагайтеся, щоб частіше звучали схвалення, похвала, заохочення. 19. Діти повинні знати, як ви до них ставитеся. Ваша оцінка його поведінки визначає його ставлення до вас. 20. Запам'ятовуйте ваше ставлення з кожною дитиною. Ваше зміна ставлення спричинить негативну поведінку дитини. 21. До кожної бесіді слід готуватися, розробляйте стратегію розмови. 22. Пам'ятайте, що діти ростуть і початкове поведінка змінюється новим. 23. Можливі бар'єри, що виникли між учителем і класом, вихователем і групою. Тут слід враховувати соціально-психологічну обстановку в групі, відносини у класі, між хлопцями. Соціальному педагогу слід звернути увагу на культуру і техніку мови. За С.И.Ожегова, культура мови - це не тільки точне, а й дохідливе і найбільш доречне вираз думки. Це поєднання наголосів і мелодики мови, пауз, ритму і темпу створює розвиток думки. Техніка мови є сукупність прийомів дихання, мовного голосу і дикції, доведених до автоматизму. У цьому потрібно вправлятися. Представляють інтерес для соціального педагога елементи театральної педагогіки. про Василькова СО вий розробляє драматургію впливу на дітей, і єдиним в цьому є спілкування. Досвід акторської впливу може стати в нагоді соціальному педагогу. Соціальний педагог повинен володіти організаторськими здібностями. Вміти швидко прийняти рішення, швидко організувати реабілітаційну роботу. Але головне - бути добрим. Соціальний педагог часто стикається з горем, наприклад горем втрати батьків. Діти, рано втратили батьків, можуть виявитися згодом у групі ризику. Стреси в ранньому віці призводять до серцевих захворювань, іноді до серйозної патології. Горе дитині приносять і самі розводи, та їх наслідки. В одній із розмов педагог притулку, яка раніше працювала в дитячому садку, на питання, чим відрізняється її сучасна робота від колишньої, відповіла: «Тут я для дитини все: і мати, і батько, і лікар, і вчитель, і подружка, і наставник. А головне - дитина повинна повірити мені, інакше я нічого для нього не зможу зробити ». У сучасному суспільстві робота соціального педагога потрібна: - у школі, в класі, для роботи з дітьми з неблагополучних сімей; - в школах-інтернатах, дитячих будинках, притулках; - в лісових школах, дитячих санаторіях; - в соціально-освітніх центрах; центрах соціально-психологічної допомоги; - в реабілітаційно-корекційних центрах; - в культурних центрах, центрах дозвілля, молодіжних клубах; - в літніх таборах праці і відпочинку. Головним у всіх цих установах є робота соціального педагога з дитиною і сім'єю. Спробуємо виділити основне в діяльності соціального педагога в будь-якому з перелічених соціально-педагогічних та навчально-виховних закладів. Розглянемо, що є загальним в його роботі у всіх цих установах. 1. Тільки знання дитини (підлітка) допоможе соціальному педагогу прийняти правильне рішення у допомозі дитині або його перевиховання. Необхідно знати про його здоров'я, його стосунки в сім'ї, в школі, серед однолітків у дворі. Тільки склавши «карту особистості» та «карту середовища», педагог зможе приймати якісь рішення. Знання про дитину він отримує з бесіди, проведення анкетування, аналізу поведінки і кола його спілкування. 2. Подальший етап роботи соціального педагога зводиться до того, щоб разом з дитиною (підлітком) осмислити його положення, ситуацію, в якій той опинився, звертаючи увагу на поведінку самої дитини, а не на посилання «винні всі навколо». 66 З'ясувавши ситуацію і проявивши участь, можна намітити шляхи виходу з кризи. 3. Соціальному педагогу необхідні і педагогічний такт, і майстерність у дотриманні заходів у спілкуванні з дитиною, дозування свого виховного впливу на нього; передозування - це вже тиск, перешкода спілкуванню з дитиною, а значить, і знанню його. Важливо не тільки вплинути на дитину (підлітка), але й скоординувати вплив сім'ї, школи і однолітків, у відносинах з ним. Проаналізувавши його невеликі успіхи, поставити велику мету. 4. Організаторські здібності соціального педагога виявляються в тому, щоб переконати дитину (підлітка), що тільки сам він зможе змінити своє життя і вийти зі сформованої ситуації. Організаторська діяльність полягає в тому, щоб домогтися від дитини (підлітка) прагнення встати на шлях самовиховання, самоорганізації. 5. Організаторська робота соціального педагога спрямована також на підготовку та оформлення опіки, на посередництво між дитиною і суспільством, державними та громадськими організаціями, а головне - допомогу дитині пристосуватися до нових життєвих умов. Їх діапазон також різноманітний; розглянемо Методи роботи першорядні. соціального Найпоширеніший і природний - педагога1 метод спостереження. Саме він дає більше все- го матеріалу для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, його поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогові вдається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Потрібно знати хлопців. Педагогу допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися дізнатися їх. Працюючи з групою робити позначки про окремі хлопцях, намагаючись не залишити без уваги «непомітних». Нотатки допоможуть звернути увагу і на пасивних. Метод бесіди. Щоб підготуватися до бесіди, слід провести анкетування, заздалегідь скласти запитальник, познайомитися з результатами комісії, яка зробила висновок при вступі дитини до зазначеної установи. Допоможе скласти уявлення про дитину знайомство з біографією, його вчинками і мотивами поведінки. Див: Маслова Н.Ф. Книга соціального педагога. - Орел, 1994. - С. 20-39. 67 Метод соціометрії, при якому для математичної обробки збираються дані бесід, анкетування опитування і алгоритмів, оцінки кризового стану дитини. Цри вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного и1 соціального стану, того, що називається «ядром дитини» 1. Вище були розглянуті тільки кілька питань діяльності соціального педагога. Далі слід зупинитися і підкреслити, що в практиці педагога бувають і успіхи і помилки. Останні - і через недосвідченість, і через незнання, але найстрашніше, якщо вони відбуваються через несумлінність. Помилки трапляються, коли перебільшується роль вихователя, коли пригнічується особистість дитини і тоді, коли вихователь йде «за учнем». Це веде до цинізму підлітка. Але загальна, точніше, характерна помилка педагога - нестриманість і необгрунтовані запрети2. І ще одне питання, на який хочу звернути увагу. Соціальному педагогу, що працює в реабілітаційному центрі, притулку або територіальному центрі, корисно ознайомитися в цілому з групою, в якій йому доведеться працювати. Але справжня картина постає тільки після вивчення кожної дитини, її психологічної, медичної та педагогічної характеристик. Такі характеристики складають всі співробітники центру. Далі необхідні відомості про процес виховання, про щоденне поведінці кожної дитини і групи в цілому. Це харчування, навчання, відносини в групі. До реабілітації можна приступати тільки після того, як буде самостійно складена повна характеристика кожної дитини і групи в цілому. У процесі реабілітації соціальному педагогу допомагають психолог, інспектор з опіки, юрист, соціальний працівник, лікар. Вони доповнюють план соціального педагога з реабілітації. У соціального педагога в притулку обов'язково виникає проблема роботи з новачком. Соціальний педагог допомагає дитині «прижитися», освоїтися в притулку. Для дитини це процес не простий. Важливо зуміти його розташувати до цього «дому», до нового колективу дорослих і дітей. Притулок для дитини - новий світ, нові відносини, і природно, дитина хвилюється. Необхідно, щоб з першої хвилини він занурився в атмосферу участі та тепла, атмосферу турботи про його долю. Див: Маслова Н.Ф. Указ. соч. - Орел, 1994. - С. 35. Див: Поташник М.М., Вульфов Б.З. Указ. соч. - М., 1983. - С. 76-78. Малюки, відторгнуті від батьків, часто плачуть, чекають, коли за ними прийде мама. Важливо дати дитині відчути, що він іншим людям не байдужий. Перебувають у притулку підлітки по родині не нудьгують, але також спочатку не можуть засвоїти порядок і вимоги притулку. Одні підлітки, прагнучи утвердитися, займають позицію ізольованості, намагаються відгородитися від усіх. Інші чинять опір вимогам колективу притулку, треті демонстративно ігнорують ці вимоги, четверті налаштовані до всіх і до всього агресивно. Звичайно, тут головна особливість роботи соціального педагога - це вміння зрозуміти підлітка, зрозуміти його долю, зуміти переконати підлітка, що його життя в притулку буде краще. Тому спокійне, доброзичливе ставлення соціального педагога до дитини, до підлітка може розтопити лід перших днів його перебування в пріюте1. У практиці соціального педагога часто використовують-З практики ються елементи народної педагогіки. соціального в народній педагогіці накопичено багатий досвід вос-педагогом харчування на народних традиціях, передачу умінь і навичок ведення господарства, народної творчості, ремісничої майстерності. Все це передавалося з покоління в покоління в казках і билинах, піснях і обрядах, прислів'ях і приказках. Працюючи з сім'єю, соціальний педагог неодмінно звертається до народних традицій. Археологи досі знаходять маленькі серпики, різні знаряддя сільськогосподарської праці, призначені спеціально для дітей. З найдавніших часів головним у вихованні були праця і гра. Практика показала, що основними методами народної педагогіки є справа і слово, віра, природа, мистецтво, традиції, гра, громадська думка. Загальновідомим є метод виховання словом: переконання і вимоги, наказ, повчання, натяк і розповідь. У праці-приклад і вправи. Релігійне виховання здійснювалося на християнських моральних заповідях, обрядах і повір'ях. У природі і мистецтві застосовувалися спостереження, порівняння, відтворення. Іващенко Г.М., Плоткін М.М., Ширинский В.І. Зміст і організація соціально-педагогічної роботи в установах соціальної реабілітації дітей та підлітків / / Проблеми, методика і досвід соціальної реабілітації дітей і підлітків у сучасних умовах. - М., 1994. - С. 14. 69 Виконуючи разом з дорослими традиції та обряди, дитина, виростаючи, передає їх наступному поколінню. Змагаючись в іграх, він удосконалює себе, виступає за колектив, за своє становище в суспільстві. Заборони, засудження, загрози та нагороди, схвалення і докір були покладені в основу громадської думки, що, безсумнівно, впливало на виховання людини. Стародавні слов'яни виховували дітей на дбайливому ставленні до природи. Птах як символ сімейного вогнища зображувалася на побудованому житло, керамічному посуді. Славили весну, коли діти з будинку в будинок носили виготовлених з дерева пташок. По пташиному співу вчили орієнтуватися в часі доби, визначати години дня і ночі. У всі часи дітей вчили спостерігати за рослинами, за зміною погоди. До нас дійшли народні вислови: «Влітку на деревах жовтий лист - рання осінь», «Пізній гриб - пізня осінь», «Мурахи поспішають до мурашника - на дощ». Методи народної педагогіки використовувалися в досвіді Павлиш-ської школи ВА-Сухомлинського. Влітку для профілактики хвороб за рекомендацією школи дітям влаштовували спальні куточки на сіні, обливання холодною водою, купання. У сім'ях будували альтанки, в яких хлопці читали, малювали, відпочивали. Якщо подорожували, то босоніж. У серпні шестирічки жили в куренях, поза домом, - це був «сад здоров'я». Організовувалося харчування, в яке входили овочі, мед і горіхи. У навчально-виховному процесі широко використовувалася народна казка. Існувала навіть «Кімната казок». Народні засоби збереження здоров'я використовуються в притулку «Гніздечко» в м. Клин Московської області, де після надходження вихованця в притулок і обстеження лікаря починається траволікування. У дитячому садку № 7 м. Чайковського Пермської області для профілактики хвороб діти носять на шиї нанизаних кілька на нитку зубчиків часнику. Орловський педагог Я.Г.Юділевіч в роботі з розумово відсталими дітьми використовує загадки, прислів'я, казки, - це допомагає в їх розвитку. У практиці Центрів соціального захисту приділяється багато уваги музичного фольклору. Створюються оркестрові групи, в яких інструментами є ложки, тріскачки, бубни, жалійка, свистульки. У народних, колискових, обрядових і пля 70 сових піснях і частівках закладений величезний потенціал естетичного, морального виховання. Правова робота соціального педагога включає Правова юридичний захист дитини. Нерідко соціальний робота педагог виступає в суді в його захист. Крім того що соціальний педагог з правових аспектів консультується з юристом, перед ним постає цілий ряд життєвих питань, на які він повинен відповідати. Соціальний педагог повинен бути посередником, залучаючи медиків і юристів при фізичному і сексуальному насильстві над дітьми. Він повинен знати про кримінальну відповідальність за злочини проти дітей, за доведення до самогубства в результаті жорстокого поводження з дитиною; за побої і катування, за залишення без допомоги в небезпечному положенні, за видачу заміж до повноліття. Соціальний педагог повинен знати закони про охорону материнства і дитинства, про охорону праці дітей і підлітків, про право дитини на пенсію. Тут слід пам'ятати, що в історії нашого суспільства довгий час діти вважалися власністю батьків і розмови про права дитини не було. Соціальний педагог повинен уміти вирішувати питання усиновлення, знати права приймальних дітей, особливості сімей з прийомними дітьми. Він повинен пам'ятати, що прийомні діти в підлітковому віці, в період свого дорослішання, підвищеній збудливості, вступають у конфлікти з прийомними батьками. Соціальному педагогу доводиться вирішувати проблеми усиновлення: чи потрібно приховувати записи усиновлення від дорослих дітей, мають право батьки зберігати свою таємницю, чи мають право діти на інформацію про свої істинні батьках. Краще, якщо ці питання педагог розгляне разом з фахівцями. Питання про опікунство і піклування корисно вирішувати з юристами. Опіка та піклування - це захист неповнолітніх дітей. Опіка встановлюється до 15 років, а піклування - з 15 до 18 років. Опікун діє від імені опікуваного, він може розпоряджатися його майном, а піклувальник тільки допомагає, радить підлітку, але не розпоряджається його майном. Опікуни та піклувальники призначаються з дорослих. Знання про права опікуна корисні соціальному педагогу. Соціальний педагог стикається з проблемою позбавлення батьківських прав. Це важка крайня міра, до якої вдаються, коли батьки не виконують своїх обов'язків, зловживають ними, шкідливо впливають на розвиток дитини, жорстоко 71 звертаються з ним. У таких випадках дитина визначається в дитячий будинок, на опіку або піклування. У соціального педагога повинна бути повна інформація про кримінальну відповідальність підлітків, неповнолітніх за злочини і причини їх звершення. Йому слід знати, як ведуться судові розгляди, як здійснюється захист і т.д. З перерахованих сфер діяльності соціально-Рарота в років-го педагога слід зупинитися на його роботі в ний період літній період, в літніх таборах праці та відпочинку. Важким підліткам більше подобаються «бродячі» табору, які створюються на час, на кілька днів. У таких таборах жорстка дисципліна: тут, створюючи малі групи, соціальний педагог може спостерігати, як впливають діти один на одного, кого визнають лідером, як розподіляються обов'язки в групі з урахуванням здібностей підлітка. У малій групі швидше підхоплюються ті чи інші рішення, є велика можливість захопити якимось цікавою справою, легше спостерігати за кожним вихованцем і контролювати його. При створенні малих груп важливо ретельно підбирати їх складу, так як від цього залежить успішність виховання, чи зможе така мала група за короткий літній період позитивно вплинути на особистість, її учасників. Цікавим напрямком роботи соціального педагога в літній період може бути екологічне виховання хлопців, його види. Це організація виробів з природного матеріалу, походи з метою вивчення рідного краю, випуск екологічних листків, робота в лісництві по охороні лісу, збір лікарських трав для аптеки. *** Завершуючи розмову про професійну діяльність педагога, корисно знову звернутися до спадщини К.Д.Ушинського. Збереглася його щоденниковий запис, яку він зробив ще в університеті (20 січня 1845) і яка стала кодексом його поведінки. Можна це назвати «рецептом Ушинського для педагога». «1. Спокій вчинене, принаймні зовнішнє. 2. Прямота у словах і вчинках. 3. Обдуманість дій. 4. Рішучість. 5. Не говорити про себе без потреби жодного слова. 6. Не проводити часу несвідомо; робити те, що хочеш, а не те, що трапиться. 72 7. Втрачуватись тільки на необхідне або приємне, а не по пристрасті втрачуватись. 8. Щовечора у своїх вчинках сумлінно давати звіт. 9. Чи не хвалитися ні тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде. 10. Нікому не показувати цього журналу »1. Цікаво про професіоналізм вчителя пише у своїй статті чудовий вітчизняний педагог В.Н.Сорока-Росинський про «Школі ім. Ф. М. Достоєвського »і дає досить оригінальну характеристику вчителю. Він писав, що в педагогіці і дидактиці багато говорять про індивідуальний підхід до учня, але ніхто - про індивідуальний підхід до вчителя. Часто вчителі розглядають як набір чеснот, «є вони у нього на все 100% - відмінний педагог, на 75% - хороший, на 50% - посередній, нижче 50% - поганий». Але ж кожен учитель - - особистість, особистість зі своїми достоїнствами і недоліками, зі своїми слабкостями. Тому директор і завуч навчального закладу повинні знати «в чому сила і слабкість кожного з них, щоб не покладати на них беремо не-удобностних» 2. Сорока-Росинський розділив вчителів на кілька категорій. Так, у вчителів «теоретістов» переважають теорія, ідея на шкоду реальному світу речей і практиці. У них на першому місці відвернена думка, яку вони намагаються втілити в реальність. «Сильна сторона таких викладачів - добре знання методики свого предмета, постійна робота по своїй спеціальності, а також сумлінна підготовка до кожного уроку ... Вони, зазвичай, дуже принципові і глибоко переконані в правильності сповідуваних ідей ... Вони часто шукають нових шляхів, не задовольняючись уторованими методичними доріжками, і іноді продумують вдалі прийоми викладання; вони і досить ініціативні, але погане вміння орієнтуватися не на світі ідеї, а в світі речей часто приводить їх до прожектерству або до відкриття вже відомих Америк. Якщо такі теоретісти мають ще й темпераментом, то вони вміють захопити своею переконаністю та учнів, особливо старших класів. Про такі довго зберігається добра пам'ять ... Але будучи сильні в теорії, в знанні методичних прийомів, такі часто бувають слабкі в практиці, вони погано почувають учнів ... » Ушинський К.. Д. Собр. соч.: У 2-х т. - Т. 2. - М, 1952. - С. 27. Див: Сорока-Росинський В. Н. Школа ім. Достоєвського / / Пед. соч. - С. 215. Педагоги-реалісти в протилежність теоретістам добре розбираються в світі речей, вони тонко відчувають настрої хлопців, вміють разом з ними і радіти, і сумувати, і жити інтересами кожного з них. Їх слабкою стороною є теоретична підготовка, іноді їх близькі стосунки з хлопцями носять характер панібратства. Педагоги-утилітаристи подібні з реалістами в умінні добре орієнтуватися як в речах, так і людей, для нього учні - об'єкт навчання і виховання для отримання високих показників успішності і дисциплінованості. Його коник - всякі тренування в закріпленні і повторенні пройденого шляхом різноманітних вправ, його учні прекрасно знають всі визначення і правила, як автомати виробляють різні розбори: фонетичні, морфологічні, синтаксичні і т.д., грамотно пишуть диктанти, твори за підручником, але утрудняються у викладі своїх думок. Вони знають добре своїх вихованців, у них хороша дисципліна на уроках, у них всі дані, щоб бути актором, вони хороші психологи. Існують педагоги-артисти, яких елліни називали натхненниками. Вони діють за натхненням, з натхненням, по інтуїції. У цьому їх сила. До сивого волосся вони зберігають дитячу безпосередність, вони інтуїтивно розуміють сутність іншої людини, діти їх люблять. Вони з підйомом ведуть уроки, які перетворюються на уроки творчості. Але уроки такого вчителя залежать від його настрою, тому у них бувають посередні уроки. Таким вчителям слід більш критично ставитися до себе. Звичайно, це не всі характеристики різновидів учітелей1. Питання професійної майстерності вчителя здавна цікавили педагогіку, починаючи від Я.А.Коменского і К.Д.Ушін-ського. Написано чимало робіт про професійну майстерність і його частини - педагогічному такті. У педагогічному процесі не можна не враховувати педагогічний такт вчителя, процес спілкування, процес підходу вчителя до вихованцю. Нетактовне педагог недоречною жартом, натяком, образою зіпсує настрій учня. Такого учні не поважають. Вихованці чекають від педагога уваги, розуміння, привітності, поваги до їхньої думки, шанобливого ставлення до себе. Ряд книг про психології мови і педагогічній майстерності належать перу чудового українського психолога Івана Еме-льяновіча Синиці. 1 Див: Сорока-Росинський В.І. Указ. соч. - С. 214-220. 74 Після закінчення Вінницького інституту соціального виховання (1932), а потім Київського педагогічного інституту викладав українську мову і літературу в с. Літки І.Є. Синиця Київської області. (1910-1967) в роки Вітчизняної війни воював. Після війни працював завучем школи, а потім інспектором го-роно м. Києва, в НДІ психології Минпроса України, захистив кандидатську (1954) і докторську (1968) з психології писемного мовлення учнів. Йому належить близько 200 наукових робіт, у тому числі 12 книг і брошур. Його роботи з психології писемного та усного мовлення учнів стали настільними книгами вчителів. Великою популярністю користувалися його книги про педагогічному такті: «Про педагогічному такті вчителя» (1963, 1969), «З чого починається майстерність» (1972), «Про такті і майстерності» (1976), «Педагогічний такт і майстерність вчителя» (1981 , 1983). І.Є. Синиця
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ЛЕКЦІЯ 6. СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ, ЙОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ПРАКТИКА" |
||
|
||