ГоловнаІсторіяВсесвітня історія (підручники) → 
« Попередня Наступна »
І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін. Всесвітня історія новітнього часу: Учеб. посібник: У 2 ч.ч. 2 - 1945 - початок XXI в. І.О.Змітровіч, Г.М.Крівощекій, М.Я. Колоцей та ін / Відп. ред. Л. А.Колоцей. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 207 с., 2002 - перейти до змісту підручника

§ 1. Міжнародні відносини у другій половині ХХ в.


Після другої світової війни найважливішим питанням було післявоєнний устрій світу. Для його вирішення необхідно було узгодити позиції всіх країн - учасниць антігітле-ської коаліції. Необхідна була реалізація заходів, зафіксованих у документах, підписаних в Ялті і Потсдамі. Підготовча робота була покладена на Раду міністрів закордонних справ, заснований на Потсдамській конференції. У липні - жовтні 1946 р. проходила Паризька мирна конференція, яка розглянула підготовлені РМЗС проекти мирних договорів з колишніми європейськими союзниками гітлерівської Німеччини - Болгарією, Угорщиною, Італією, Румунією, Фінляндією. 10 лютого 1947 вони були підписані. Договори відновлювали довоєнні кордони з деякими змінами. Визначався також обсяг репарацій, порядок відшкодування шкоди, заподіяної союзним державам. Політичні статті зобов'язували забезпечити всім громадянам права людини та основні свободи, не допускати відродження фашистських організацій. Активну участь у вирішенні всіх питань приймав СРСР. В цілому мирні договори були справедливими і сприяли незалежного, демократичного розвитку держав, з якими вони укладалися. Проте, виявившись розбіжності унеможливили мирне врегулювання німецької проблеми на взаємоприйнятної основі. І в 1949 р. розкол Німеччини став історичним фактом. Відчуження між великими державами зростала. Ідеологічні розбіжності і різні доктрини стали відігравати домінуючу роль у міжнародних відносинах. Західні країни вкрай негативно ставилися до тоталітарного соціалізму. СРСР в свою чергу також вороже ставився до капіталізму. Вплив сторін на міжнародні відносини і на більш слабких їх суб'єктів все більш зростала. США і СРСР розглядали себе лідерами, поставленими ходом історії на чолі сил, які відстоювали різні суспільно економічні системи.
Різко змінювалася геополітична ситуація. Революція 40-х років у Східній Європі, укладення Радянським Союзом з
державами цього регіону договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу сформували нову систему міжнародних відносин. Ця система була обмежена рамками держав, розвиток яких протікало в умовах дії сталінської моделі соціалізму з усіма її невід'ємними рисами.
Загострення відносин і ускладнення політичної обстановки в світі відбувалося і у зв'язку з підтримкою Радянським Союзом справедливої ??боротьби колоніальних і залежних країн за своє визволення. Метрополії всіляко перешкоджали національно-визвольному руху. У 1949 р. перемогла народна революція в Китаї, що призвела до радикальної зміни геополітичної ситуації в Азії, що підсилило занепокоєння США та інших західних країн. Все це зміцнило недовіру двох наддержав один до одного, загострило всі наявні протиріччя.
Виникло глобальне суперництво СРСР і США. І мова Черчилля у Фултоні 5 березня 1946, і доктрина Тру мена, висунута в березні 1947 р., були сприйняті в СРСР як відкрите проголошення «холодної війни», що тривала більше 40 років. За весь цей час суперництво двох великих держав не переросло в гарячу війну, що дало підставу називати цей період «холодною війною». Вона втягнула в себе всю планету, розколола світ на дві частини, дві військово-політичні та економічні угруповання, дві суспільно-економічні системи. Світ став біполярним. Виникла своєрідна політична логіка цього глобального суперництва - «хто не з нами, той проти нас». У всьому і скрізь кожна сторона бачила підступну руку противника.
Холодна війна довела до небачених розмірів мілітаризм в політиці і мисленні. Все в світовій політиці стали оцінювати з точки зору співвідношення військової сили, балансу озброєнь. Західні країни взяли на озброєння блокову стратегію, яка на довгі роки зберігала конфронтацію в міжнародних відносинах. Більшість держав, що взяли «план Маршалла», підписали в квітні 1949 року Північноатлантичний договір (НАТО). Були створені об'єднані збройні сили під командуванням американських военачаль-ників. Створення замкнутої військово-політичного угруповання ідеологізованого характеру, спрямованої, по суті, проти СРСР і його союзників, зробило негативний вплив на розвиток міжнародних відносин.
Політика США «з позиції сили» зустріла жорстку від-ветную реакцію СРСР і спричинила загострення міжнародної напруженості. У 1949 р. була ліквідована атомна монополія США. Після створення термоядерної зброї в 50-і роки, а слідом за тим засобів її доставки до мети (міжконтинентальних балістичних ракет) СРСР доклав максимум зусиль для досягнення військово-стратегічного паритету з США, що здійснився на межі 60-70 років. Зростала кількість військових блоків. У 1951 р. виникла військово-політичне угруповання АНЗЮС. Було укладено «договір безпеки» між США і Японією. У 1954 р. був створений блок СЕАТО. У 1955 р. була утворена ще одна замкнута угруповання - Багдадський пакт. Після виходу з нього Іраку цей блок став називатися СЕНТО. Побоюючись за свою безпеку, СРСР і країни Центральної і Південно-Східної Європи у відповідь на угоду західних країн про ремілітаризації ФРН і прийняття її в НАТО уклали в травні 1955 р. у Варшаві багатосторонній Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. Держави, що підписали Договір, передбачили надання негайної допомоги всіма засобами у разі збройного нападу в Європі на одне або декілька держав - учасників Варшавського Договору.
Величезну небезпеку для миру на Землі таїли в собі між-народного конфлікти в різних регіонах, що загрожували переростанням їх у війну. У червні 1950 р. спалахнула війна в Кореї, яка тривала три роки. Протягом восьми повоєнних років Франція вела війну в Індокитаї. Восени 1956 р. Великобританія, Франція та Ізраїль вчинили агресію проти Єгипту. У 1958 р. США зробили збройну інтервенцію в Ліван, а Великобританія - до Йорданії. Найнебезпечніший міжнародний криза виникла восени 1962 р. у зв'язку з обстановкою навколо Куби, що поставила людство на межу ядерної війни. Карибський криза була розв'язана завдяки досягненню компромісу між СРСР і США. Затяжний характер придбала агресія США в Індокитаї. Це була найжорстокіша війна другої половини XX століття. В'єтнам перетворився на випробувальний полігон найвитонченіших засобів ведення війни, створених високорозвиненими промисловими технологіями США. Спроба США втягнути у війну своїх союзників і надати їй характер міжнародної акції провалилася. Однак деякі країни брали участь у війні на боці США. Величезна допомога, надана В'єтнаму СРСР, підтримка героїчного в'єтнамського народу усіма миролюбними силами
змусили США піти на укладення угоди про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі. Небезпечним осередком конфлікту залишався Близький Схід. Складні протиріччя і непримиренність сторін призвели до кількох Арабо-ізраїльська війна і надовго виключили можливість мирного врегулювання в цьому регіоні.
Проте в ці важкі десятиліття людство все більш чітко усвідомлювала, що нова світова війна не є неминучою, що зусилля прогресивних сил можуть зупинити спол-зание людства до ядерної катастрофи.
50-60-ті роки ознаменувалися небаченої за масштабами гонкою озброєнь. Величезні матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси розтрачувалися на розробку і виробництво все нових засобів ведення війни. Водночас вкрай гостро не вистачало їх для вирішення соціально-економічних проблем в більшості країн світу. У 1960 р. СРСР запропонував Сесії Генераль-ної Асамблеї ООН розглянути основні положення договору про загальне і повне роззброєння держав під суворим міжнародним контролем. Західні країни відхилили цю ініціативу, однак, перший крок до потепління міжнародних відносин був зроблений. У серпні 1963 Великобританія, СРСР і США підписали в Москві Договір про заборону ядерних випробувань в атмосфері, в космічному просторі й під водою.
Постійно підсилюється гонка озброєнь, особливо ядерних, підводила людство до фатальної межі, потрібні були величезні зусилля, щоб зупинити цей негативний процес. Активна позиція СРСР і його союзників, спрямована на оздоровлення міжнародної обстановки, зусилля руху неприєднання, політичний реалізм керівників ряду західних країн принесли позитивні результати. З початку 70-х років міжнародні відносини вступили в смугу розрядки. У березні 1970 р. набрав чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. До початку 90-х років його підписали понад 135 держав. Для європейського регіону важливе значення мав Договір між СРСР і ФРН, укладений у серпні 1970
У 1972-1974 р. велися інтенсивні переговори на вищому рівні між СРСР і США, які призвели до підписання низки важливих політичних документів. «Основи взаємовідносин між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки» містили платформу переведення двосторонніх відносин на якісно новий рівень їх радикального поліпшення.
У цей же період було укладено Договір між СРСР і США про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), підписана Тимчасова угода про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (OCB-1).
Поліпшення відносин між двома наддержавами створило передумови для зміцнення безпеки і розвитку міждержавного співробітництва на Європейському континенті. Велику роль в цьому зіграли ініціативи СРСР та інших соціалістичних країн. Важливе значення мало зміна позиції ФРН з питань європейської політики. Коаліційний уряд соціал-демократів на чолі з Канцлером Віллі Брандтом запропонувало «нову східну політику», стрижнем якої було визнання склалися в Європі післявоєнних реальностей і нормалізація відносин з СРСР і країнами Східної Європи. Це дало поштовх розвитку процесу зміцнення загальноєвропейської безпеки. У 1973 р. в Гельсінкі відбулися багатосторонні консультації 33 європейських держав, США і Канади з підготовки загальноєвропейського Наради. 30 липня - 4 серпня 1975 р. в Гельсінкі відбулася Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Керівники 35 держав підписали Заключний акт, в якому зафіксовані узгоджені принципи взаємовідносин країн - учасниць Наради, визначені зміст і форми співробітництва між ними, заходи по зменшенню небезпеки виникнення збройних конфліктів. Зростаючу зацікавленість у розвитку процесу, розпочатого в Гельсінкі, показали подальші зустрічі держав - учасниць НБСЄ в Белграді (1977-1978 р.), Мадриді (1980-1983 р.), Стокгольмі (1984-1987 р.), Відні (19861989 р. ), Парижі (1990 р.), Гельсінкі (1992 р.).
70-80-ті роки були відзначені безпрецедентним зростанням промислових, науково-технічних зв'язків західних країн з СРСР та іншими соціалістичними країнами. Перспектив-ні програми та угоди з СРСР уклали Франція, Великобританія, Австрія, Італія, Бельгія, Норвегія, Швеція, Греція, ФРН і ряд інших держав. Однак не можна не відзначити, що наприкінці 70-початку 80-х років міжнародна обстановка загострилася. Політичний курс США в ставлення-ванні СРСР різко посилився з приходом до влади в січні 1981 адміністрації Р.Рейгана. У березні 1983 р. він виступив зі стратегічною оборонною ініціативою (СОІ). Напруженість досягла кульмінації восени 1983 р. в результаті того, що над
територією СРСР був збитий південно-корейський авіалайнер з пасажирами на борту.
Зростання міжнародної напруженості був пов'язаний також із зовнішньополітичним курсом США та інших західних країн. Сферою життєво важливих інтересів США були оголошені майже всі регіони планети. Багато випробували на собі політичне, економічне, а часто і військовий тиск США. Наприкінці 70-початку 80-х років об'єктами втручання ставали Іран, Ліван, Лівія, Нікарагуа, Сальвадор, Гренада та інші країни. Посилилася напруженість і в зв'язку з введенням обмеженого контингенту радянських військ в Афганістан.
Зміни, що сталися в СРСР з приходом до влади в 1985 р. нових керівників, дозволили обгрунтувати на державному рівні основи нового політичного мислення і приступити до їх практичного здійснення. Це призвело до радикального оновлення зовнішньої політики СРСР. Центральними ідеями нового політичного мислення стали: ідея пріоритету загальнолюдських інтересів над класовими, на-ми Іраку, соціальними; ідея взаємозалежності людства перед загрозою стрімко насуваються глобальних проблем; ідея свободи вибору суспільного устрою; ідея демократизації та деідеологізації всієї системи міжнародних відносин.
Нова філософія світу пробивала собі дорогу, втілюючись в конкретних кроках. Реальним підтвердженням цьому стало розвиток і поглиблення політичного діалогу між СРСР і США по всіх вузлових питань світової політики і двосторонніх відносин.
Радянсько-американські переговори на вищому рівні в Женеві (1985 р.), Рейк'явіку (1986 р.), Вашингтоні (1987 р.) і Москві (1988 р.) призвели до важливого результату. У грудні 1987 р. був підписаний, а в червні 1988 р. вступив в дію Договір РОСМД. Це перше в історії угоду, що передбачає знищення двох класів ядерних озброєнь при строгому міжнародному контролі. Результатом стало значне поліпшення радянсько-американських відносин. Подальше їх якісний розвиток відбулося в результаті переговорів на вищому рівні у Вашингтоні (травень - червень 1990 р.) і в Москві (липень 1991 р.). Виняткове значення мало підписання двостороннього договору про обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Збалансованість договору відповідала інтересам зміцнення стратегічної ста-
 бильности і зменшення ймовірності ядерного конфлікту. Однак у цьому напрямку є величезні можливості для руху вперед і більш істотного скорочення СНО.
 У усуненні напруженості в міжнародних справах як в цілому на планеті, так і в Європі велику роль зіграло врегулювання відносин Німеччини і підписання 10 вересня 1990 відповідної угоди. Практично цей договір підвів остаточну риску під підсумками другої світової війни.
 Згодом у міжнародних справах виникли нові гострі проблеми. Розпад Югославської Федерації, а потім і СРСР призвів до виникнення нових регіональних конфліктів, які не врегульовані до теперішнього часу. Змінилася геополітична ситуація у світі, припинила своє існування система міжнародних відносин між соціалістичними державами. Країни Східної Європи переорієнтувалися на Захід. У липні 1997 р. на саміті НАТО в Мадриді було прийнято рішення про розширення альянсу за рахунок трьох держав колишнього Варшавського Договору - Чехії, Польщі та Угорщини. Наближення військової структури НАТО до більшості держав СНД може змінити геополітичну обстановку, здатне підірвати систему договорів з обмеження озброєнь. Такий розвиток подій може ускладнити створення нової структури Європи, дестабілізувати всю систему міжнародних відносин. Війна на Балканах, інші конфлікти в Європейському регіоні, труднощі перехідного періоду в країнах Східної Європи і в пострадянському просторі створюють загрозу безпеці в Європі. Ця загроза доповнюється агресивним націоналізмом, релігійної та етнічною нетерпимістю, тероризмом, організованою пре-чинністю, неконтрольованої міграцією. В останні роки посилюється боротьба за контроль над прийняттям рішень у глобальному масштабі. Найбільшу увагу «центри сили» зосереджують на діяльності, що дозволяє контролювати основні фінансові, інтелектуальні та інформаційні потоки. Швидко зростає значення контролю над економічними процесами, розвитком всієї соціальної сфери. Все це вимагає нових величезних зусиль для збереження і зміцнення миру і міжнародної безпеки.
 Вступаючи в ХХІ століття, людство зіткнулося не тільки з новими глобальними викликами, але й з змінилася геополітичною ситуацією. Залишившись єдиною наддержавою у світі, США подають свою чільну роль як необ-
 димость, продиктовану не тільки американськими національними інтересами, а й бажанням світової спільноти.
 Застосування сили в Іраку та Югославії, розширення Північноатлантичного союзу, використання сили в інших ре-нах планети демонструють бажання встановити абсолютну гегемонію США в світі. З цим навряд чи погодяться Китай, Росія, Індія і багато незалежні держави, які надають і будуть чинити опір гегемонізму. У сформованій ситуації справжня безпека людства пов'язана не з поглибленням протистояння між країнами і народами, а з пошуком нових шляхів і напрямків всебічного та взаємовигідного співробітництва, здатних забезпечити збереження та розквіт людської цивілізації.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 1. Міжнародні відносини у другій половині ХХ в."
  1.  6.Новое в археологічному вивченні давньоруського міста
      міжнародної торгівлі на території Русі (Ладога, Гнездово, Рюриково городище, Шестовиці, Тімерево), спільності їх доль з подібними поселеннями в Північній Європі. Залишається неповністю прояснений проблема існування «парних» центрів (Рюриково городище - Новгород, Гнездово-Смоленськ і ін), тому що не для всіх «пар» з'ясовані питання хронології. Частина дослідників, як і сам Е.Н. Носов, вважає,
  2.  Микола II
      міжнародних бур. Зріст (1,7 м) і фігура Миколи II були далеко не царствені і набагато менш вражаючі, ніж у всіх попередніх імператорів. Зовні він справляв враження вихованої людини, з хорошими манерами. Прекрасно говорив по-англійськи, також по-французьки і по-німецьки. Освіта спадкоємця передбачало значний обсяг військових наук і практики в гвардійських пів-ках.
  3.  1.Економіка і соціальна структура
      міжнародний, Азово-Донський комерційний. Російсько-торговопро-промисловий банки. Про високої концентрації банківського капіталу свідчив той факт, що в 12 найбільших банках сосредото-чує 80% основних активів і пасивів всіх 50 акціонерних банків Росії, вони брали участь більше, ніж в 90% операцій фінансування та промислового кредиту. *** Капіталістична перебудова аграрного ладу в
  4.  3. Початок II російської революції. Лютий 1917
      міжнародного колоквіуму істориків. - СПб, 1992. Блок А. Останні дні старого режиму. Соб. соч. - Т.6. - М.-Л., 1962. Б'юкенен Дж. Мемуари дипломатів. - М., 1991. Бурджалов Е.Н. Друга російська революція. Повстання у Петрограді. - М., 1967. Бурджалов Е.Н. Друга російська революція. Москва. Фронт. Периферія. - М., 1970. Волобуєв П.В. Вибір шляхів суспільного розвитку ... - М., 1987. Всесоюзна
  5.  Виявлення в процесі попереднього розслідування (судового слідства) обставин, що свідчать про відставання в психічному розвитку обвинуваченого (підозрюваного) неповнолітнього.
      стосунків у сім'ї, передусім, між дитиною і батьками; чи достатньо уваги приділялося дитині; які заходи покарання і заохочення використовували батьки. Якщо дитина перші роки життя провів у будинку дитини або тривалий час виховувався в інтернатних установах, то значно підвищується ймовірність виникнення у неповнолітнього відставання у психічному розвитку. Відставання в
  6.  § 1. Поняття та ознаки співучасті
      відносини до співучасті, а кваліфікується за правилами про стадіях злочинної діяльності. Російська теорія кримінального права, на нашу думку, стоїть на визнання логічної акцессорности, згідно з якою дії співучасників повинні кваліфікуватися за тією статтею, яка ставиться виконавцю. Відступ від цього правила можливо лише в суворо визначених випадках. Правила акцессорности вимагають,
  7.  4. Розвиток правового регулювання інвестиційної діяльності
      міжнародної торгівлі та появою "заморського" купецтва. Інвестування - знаряддя оптимізації та інтернаціоналізації економіки, за допомогою якого відшукуються вільні "ніші" в країні інвестора і по всьому світу. Примат економіки диктує політиці забезпечувати умови в тій чи іншій країні для розвитку об'єктивного процесу дифузії капіталів і науково-технічного прогресу. Історія показує,
  8.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      міжнародних відносин (співпраці, взаємної підтримки) наштовхнулося в сучасній Росії на потужну протидію тих соціальних і політичних сил, які втратили в ході реформ свої привілеї, владні висоти, можливості використовувати судову систему в своїх цілях. Певне відставання законодавства від потреб реформування суспільства послужило причиною слабкості цих
  9.  Глава чотирнадцята. СИСТЕМА І СТРУКТУРА ПРАВА
      міжнародного права, які включені (імплантовані) у відповідну систему права. В цілому ці два блоки в системі права відповідають один одному. Але окремі норми цих двох блоків можуть виявитися і про-тіворечівимі, ??перебувати в колізії, тоді виникає питання про те, якою нормою слід віддавати перевагу. Відповідь однозначна: якщо імплантація відбулася в установленому порядку
  10.  Глава 1.1. Підходи до формування системи управління кадрами
      міжнародного менеджменту «Менеджер-сервіс» Г. ??М. Озеров, який має досвід навчання декількох тисяч керівників і фахівців, думає, що управління персоналом повинно базуватися на наступних принципах: Людина - основа корпоративної культури. Успішні підприємства приділяють велику увагу персоналу; коли людей ставлять на чільне змін, вони стають рушійною силою цих змін. Менеджмент