Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Методика діагностики міжособистісних (інтерперсональних) взаємовідносин Т. Лірі |
||
Посилення уваги до методик дослідження міжособистісних відносин в психодіагностики в першу чергу пов'язано з утвердженням в науці таких теорій особистості, в яких міжособистісним відносинам приписується значення її головних складових. Насамперед це теорії особистості, створені Н. S. Sullivan (1953) і В. Н. Мясищева (1960). Н. S. Sullivan вказує на те, що для індивіда надзвичайно важливу роль відіграють оцінки й думки значущих для нього оточуючих; саме під впливом цих оцінок і думок відбувається персоніфікація індивіда, формується його особистість. У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляє себе у стилі міжособистісних відносин, прагнучи постійно погоджувати свою поведінку з оцінками значущих для неї інших. Ці положення стали основою для розробки Т. Лірі (Т. Leary, 1956) методики діагностики міжособистісних відносин. Вона являє собою список з 128 відносно простих за формулюванням характеристик, на які випробовуваний повинен відповісти, чи підходить до нього дана характеристика («так», «вірно») або не підходить («ні», «невірно»). У класичному варіанті методики досліджуваного пропонують самооценен своє актуальне «Я» (своє реальне «Я», тобто уявлення про себе на момент проведення дослідження); методика дозволяє також вивчити ідеальне «Я» випробуваного (то , яким він себе хоче бачити), а також найширший спектр актуальних (реальних) і ідеальних уявлень випробуваного про оточуючих його людей (родичів, товаришів по службі, знайомих і т. д.). Приклади характеристик-епітетів опитувальника: 1. Вміє подобатися. 6. Незалежний. 16. Часто розчаровується. 24. Той, хто шукає схвалення. 70. Гордовитий і самовдоволений. 100. Деспотичний. 111. Упертий і т.д. У ході виконання методики випробуваний в спеціально запропонованому бланку для відповідей закреслює, при згоді з ним, порядковий номер відповідного затвердження; незачеркну-тими залишаються номери тих характеристик, які відображають відсутні у випробуваного властивості. По спеціальному ключу підраховуються бали за 8 виділеним Т. Лірі варіантам (Октант) міжособистісної взаємодії. Можливо також на підставі отриманих по 8 Октант цифрових значень підрахувати вектори домінування (V) і доброзичливості (О), але ці недостатньо інформативні. Для проведення обстеження зазвичай потрібно не більше 20 хвилин. Оцінка результатів дослідження базується на уявленнях Т. Лірі про те, що в міжособистісних відносинах є дві головні осі: домінування - підпорядкування і дружелюбність - агресивність. Відповідно цим осях групуються вісім психологічних тенденцій (октантів), ступінь вираженості яких відображає певні особистісні модальності - від позитивних до негативних. Октанти ці наступні: I. Лідерство - владність - деспотичность. При помірно виражених балах виявляє впевненість у собі, вміння бути добрим порадником, наставником, організатором, керівником. При високих показниках - нетерпимість до критики, переоцінка власних можливостей, аж до рис деспотизму, імперативної потреби командувати іншими, дидактичного стилю висловлювань. II. Впевненість у собі - самовпевненість - самозакоханість. При помірних показниках - впевненість, незалежність, прагнення до суперництва, далі - самовдоволення, самозакоханість, виражене відчуття власної переваги над оточуючими, тенденція мати особливу думку, відмінну від думки більшості, займати відокремлену позицію у групі. Вимогливість - непримиренність - жорстокість. Залежно від ступеня вираженості виявляє щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети, надмірне завзятість, недружелюбність, нестриманість, запальність. IV. Скептицизм - упертість - негативізм. Помірні показники - реалістичність суджень і вчинків, скептицизм, неконформность, далі - крайня образливість, недовіра до оточуючих, виражена схильність до критицизму, невдоволенню оточуючими і підозрілості. V. Поступливість - лагідність - пасивна подчиняемость. Відбиває такі міжособистісні особливості, як скромність; сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки, далі - повну покірність, підвищене почуття провини, самоприниження. VI. Довірливість - слухняність - залежність. Помірні показники - потреба в допомозі й довірі з боку оточуючих, в їх визнанні. При високих показниках - сверхконформность, повна залежність від думки оточуючих. VII. Добросердя - несамостійність - надмірний конформізм. Діагностує стиль міжособистісних взаємин, властивий особам, які прагнуть до тісної співпраці з референтною групою, до доброзичливим відносинам з оточуючими. При високих балах - компромісне поведінка, нестриманість у излияниях свого дружелюбності по відношенню до оточуючих, прагнення підкреслити свою причетність до інтересів більшості. VIII. Чуйність - безкорисливість - жертовність. При помірних балах - виражена готовність допомагати оточуючим, розвинене почуття відповідальності. Високі бали виявляють мягкосердечность, надобов'язкових, Гіперсоціальний установки, підкреслений альтруїзм. Характеристики, що не виходять за межі 8 балів, властиві гармонійним особистостям. Показники, що перевищують 8 балів, і до 14 балів - вказівка на загострення, акцентуацію властивостей, що виявляються даними Октант. Ретестовой надійність методики досить висока і коливається за окремими показниками від 0,63 до 0,81. Адаптація методики Т. Лірі в СРСР була проведена Л. Н. Собчик (1972, 1974, 1982, 1990), яким фактично створено новий варіант методики, названий автором методикою «Діагностики міжособистісних відносин» (ДМО). Методика ДМО використовувалася для вивчення стилю міжособистісних взаємодій у спортивних командах, психотерапевтичних групах, з метою діагностики динаміки стану у хворих з прикордонними розладами, для вивчення взаємин між пацієнтом і лікарем, порушеної системи відносин хворих неврозами і неврозоподібні розлади і т. п. Показано високу значимість методики в розробці індивідуалізованого психотерапевтичного підходу до пацієнта, уточненні та виявленні причин конфліктів, що лежать в основі порушень міжособистісних взаємодій пацієнтів, порушень адаптивності їх поведінки. Г. С. Васильченко і Ю. А. Решетняк (1972) за допомогою методики ДМО досліджували особливості взаємних оцінок подружніх пар при зверненні їх за сексологической допомогою; встановлена цінність методики при діагностиці і для побудови процесу терапії у пацієнтів з сексуально-партнерськими проблемами. Л. І. Вассерман з співавторами (1985) використовували методику ДМО для оцінки особливостей та рівня самооцінки в системі інтерперсональних відносин у хворих з невротичними і неврозоподібними розладами різного генезу. Методика вивчення міжособистісних взаємин може бути використана для вирішення найширшого кола діагностичних та лікувально-реабілітаційних завдань як у здорових, так і у хворих з різними соматичними захворюваннями і різними формами психічних розладів. С. Н. Боковим (1999) методика ДМО запропонована в якості однієї з методик при створенні психологічних портретів різних контингентів досліджуваних (школярів старших класів, злочинців і т д.). Є численні комп'ютерні версії даної методики (Психоневрологічний інститут ім. B. М. Бехтерева, Санкт-Петербург; ВНІІМТ, Москва та ін.)
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Методика діагностики міжособистісних (інтерперсональних) взаємовідносин Т. Лірі " |
||
|