Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
П. А. ФЕФЕЛОВ. ГРОМАДСЬКА НЕБЕЗПЕКА злочинного діяння і ОСНОВАНІЕУГОЛОВНОЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ. «Юридична література» Москва -1972, 1972 - перейти до змісту підручника

§ 5. Суспільна небезпека злочинного діяння і суспільна небезпека особистості



У кримінально-правовій літературі часто вживається термін - суспільна небезпека особистості. Такий термін вживається і в кримінальному законодавстві: на-
1 Див В. Н. Кудрявцев. Об'єктивна сторона злочину. М., 1960, стор 99.
2 Див А. 5 лютого е р е м. кагати а Ьітатзт, і'агзга ^ а, 1964, 5. 33
28
приклад, у ст. 50 КК РРФСР йдеться про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності, коли воно «перестала бути суспільно небезпечною».
З'ясування співвідношення понять суспільної небезпеки діяння і суспільної небезпеки особистості має важливе теоретичне і практичне значення. Термін «суспільна небезпека особистості» ні в законі, ні в літературі не отримав більш-менш чіткого тлумачення. Тому виникає питання, як визначити, яка особа ми можемо визнати суспільно небезпечним, а яке не може бути віднесено до суспільно небезпечним. Якщо в основу визначення суспільної небезпеки особи покласти вчинене ним суспільно небезпечне діяння, то в цьому випадку суспільно небезпечними повинні бути визнані всі особи, які вчинили злочини.
Однак при обгрунтуванні кримінальної відповідальності нас цікавить, насамперед, злочинне діяння, що містить склад злочину, а не ознаки, що характеризують особу винного. Хоча при призначенні покарання при його індивідуалізації суд згідно зі ст. 37 КК РРФСР зобов'язаний враховувати всі обставини справи, в тому числі і особистість вчинила злочин, це положення закону не можна представляти абстрактно, ізольовано від скоєного злочину, поза зв'язку з ним.
Враховуючи спосіб життя і минуле злочинця, його характеристику, суд отримує дані для того, щоб з'ясувати, що призвело дана особа на шлях злочину, як воно виявило себе в ньому, які мотиви злочину і т. д ., і отримує таким чином можливість більш правильно визначити, яка міра покарання буде відповідати ступеню винності та тяжкості вчиненого злочину.
Отже, поняття суспільної небезпеки особи повинно розглядатися як допоміжний при визначенні ступеня суспільної небезпеки злочину та індивідуалізації відповідальності. Окремі автори пропонують виходити з того, що суспільна небезпека особистості «полягає в можливості вчинення нею нового злочину»>. Однак, якщо виходити з припущень на майбутнє, як правильно зауважує І. І. Кар-
«Правознавство», 1963, № 3, стор 90.
29
пец, можна звернути на дорогу до превентивного кримінальній праву1. Справді, якщо ми говоримо про обличчях не суспільно небезпечних, які вчинили злочин, але які можуть звільнятися від покарання, якщо вони скоюють злочини, то ми можемо з таким же успіхом і стверджувати, що у нас є особи суспільно небезпечні, до яких може бути застосована міра покарання, незважаючи на те, що ними не скоєно злочини. Стаття 7 КК РРФСР 1926 року передбачала саме такий стан щодо осіб, «... що становлять небезпеку за своєю зв'язку з злочинним середовищем або за своєю минулої діяльності».
За загальним змістом радянського законодавства покарання може бути призначене судом лише у разі визнання підсудного винним у скоєнні певного злочину. Тому КК РРФСР 1960 року такої норми не містить. За цих же міркувань, на нашу думку, було б доцільним не вживати в кримінальному законодавстві поняття «суспільної небезпеки особи». А визначення інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 50 КК РРФСР) можна було б сформулювати по-іншому. У кримінальному законі є також поняття особливо небезпечного рецидивіста, що характеризує особистість як найбільш суспільно небезпечну. Однак це поняття також засновано на конкретних, найбільш суспільно небезпечних діях, скоєних злочинцем неодноразово і свідчать про стійкість його антигромадських поглядів. А це стосується насамперед до характеристиці суб'єктивної сторони злочину, що є найважливішим структурним елементом суспільної небезпеки злочинного діяння, вчиненого особою, визнаним особливо небезпечним рецидивістом.
Таке ж тлумачення має бути дано і кримінально-правовим інститутам повторності злочинних діянь (повторення, загальний і спеціальний рецидив) і сукупності злочинів.
Сказане дозволяє зробити висновок, що ознаки, що характеризують особу злочинця, самі по собі не

1 Див І. І. К а р п е ц. Про методології в кримінальному праві та кримінологічних дослідженнях. - «Радянська держава і право», 1964, № 4.
30
можуть служити підставою кримінальної відповідальності і безпосередньо характеризувати ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння. Вони можуть лише найбільш повно характеризувати суб'єктивну сторону злочину і цим самим глибше відображати суспільну небезпеку злочинного діяння. Тільки з цієї точки зору ознаки, що характеризують особу злочинця, можуть розглядатися в структурі суспільної небезпеки злочинного діяння.
Це питання має реальний фактичний і юридичний сенс лише за наявності в діях особи складу злочину. «Поняття особистість, - пише Н. С. Лей-стос, - це опосередковане вираження сукупності суспільних відносин. У це поняття включається як психологічний вигляд людини, так і весь спосіб його життя, в якій виявилися його індивідуальні риси. Негативної оцінки заслуговують не всі риси людини, яка вчинила злочин, а тільки ті, які виразилися саме у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Тому підставою кримінальної відповідальності є суспільно небезпечне діяння, що виражає суспільну небезпеку особистості, що й відображає поняття складу злочину »'.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 5. Суспільна небезпека злочинного діяння і суспільна небезпека особистості "
  1. Поняття вікової неосудності.
    Суспільного устрою, в поняттях моралі і моральності. Їх уявлення про те, що добре і що погано, носять досить примітивний поверхневий характер. У більшості випадків затримки психічного розвитку пов'язані з хронічними соматичними захворюваннями, струсами мозку, тривалими несприятливими умовами виховання, органічною недостатністю нервової системи та ін В
  2. Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з його вікової неосудністю і припинення кримінальної справи.
    Суспільну небезпеку скоєного, якщо суспільно небезпечне діяння вчинено у неповнолітньому віці. На наш погляд, це питання має бути вирішено позитивно, оскільки підставою для звільнення є факт вікової неосудності, який мав місце в момент вчинення злочину. Ст. 20.3 КК РФ в даному випадку може бути застосовна. Складніше йде питання, коли мають місце
  3. § 1. Загальні зауваження
    суспільної небезпеки і її структура в кримінально-правовій науці ще не досліджені з достатньою полнотой1. Н. Д. Дурманов, характеризуючи поняття злочину, констатує, що це - дія, вчинена людиною під контролем свідомості, і що суспільна небезпека представляє основний зміст злочину. Не розкриваючи при цьому соціальної сутності суспільної небезпеки, автор
  4. § 2, Об'єкт злочину і суспільна небезпека злочинного діяння
    суспільні відносини - економічні, політичні, ідеологічні підвалини суспільства, які охороняються кримінальним правом, - іншими словами, по суті збитку, що заподіюється об'єкту. Тому для розкриття механізму заподіяння шкоди необхідно розглянути питання про співвідношення об'єкта злочину і суспільної небезпеки злочинного діяння і, в першу чергу, зупинитися на понятті об'єкта
  5. § 4. Суспільна небезпека і об'єктивна сторона злочину
    суспільної небезпеки має суб'єктивна сторона, то яка роль 1 Виходячи з цього визначення, але нашу думку, більш правильним було б вважати дії, передбачені кримінальним законом і вчинені особою неосудною, не суспільно небезпечними, так як вони не можуть представляти ціннісної орієнтації і тому: не можуть бути частинкою загальнолюдської практики, здатної служити
  6. § 6. Інші обставини, що впливають на ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння
    громадського прецеденту, охоронюваному об'єкту в даний час збитку не наноситься. З цих позицій і повинен розглядатися фактор часу, що проходить після вчинення злочину, і його вплив на ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння. Цим пояснюється і сутність кримінально-правового інституту давності2. 2. Місце вчинення злочину. Місце вчинення злочину також має
  7. § 1. Загальні зауваження
    суспільних відносин, кожне цілеспрямоване і усвідомлена дія людини, всяке його прояв як особистості є суспільне ставлення, яке може оцінюватися іншими людьми, в залежності від характеру дії нести на собі ціннісну орієнтацію. Творча творча діяльність позитивно впливає на розвиток і зміцнення передових суспільних відносин. Діяльність,
  8. § 2. Короткий нарис розвитку проблеми
    суспільна (морально-політична) оцінка від імені соціалістичної держави всіх цих обставин; 3) переконання радянського суду, що дії підсудного на підставі цієї оцінки повинні спричинити за собою кримінальну, а не яку -чи іншу (адміністративну, цивільну) його відповідальність '. Слідом за вказаною роботою вийшла книга Т. Л. Сергєєвої «Питання винності і провини в практиці
  9. § 1. Передумови кримінальної караності і елементи складу злочину
    суспільних відносин держава, як уже зазначалося, проводить відбір найбільш суспільно небезпечних діянь як злочинних і карних. При цьому законодавець індивідуалізує у встановлюваному законі відповідальність за більш-менш конкретні дії, змальовуючи їх в диспозиціях статей Особливої частини Кримінального кодексу. Крім цього, при встановленні кримінальної караності діяння
  10. § 2. Кримінальну правовідносини і елементи складу злочину
    суспільні відносини, які є об'єктом злочину та охоронювані правом від злочинних посягань, виступати в якості складової частини цих же посягань? Відповідь на це питання має 1 А. А. Трайнін. Загальне вчення про склад злочину, стор 194. 109 бути негативним насамперед тому, що ми не можемо змішувати те, що захищаємо правом, з тими злочинними посяганнями, з
© 2014-2022  ibib.ltd.ua