| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Основні характеристики професіоналів і менеджерів у сфері зайнятості |
||
|
Дані проведених нами представницьких опитувань (січень 1994, листопад 2002, грудень 2006 рр. .) дозволили оцінити характеристики людського, владного, соціального та культурного капіталів всієї сукупності професіоналів і менеджерів Росії, позначити в якихось межах больові точки в їх життєдіяльності. Ми отримали чітке уявлення про їх соціальне походження і соціальних зв'язках, їх самоідентифікації, умови та характер їх відтворення. Розглянемо деякі отримані нами результати. Зіставлення опитувань січня 1994 грудня 2006 м. демонструє різкий спад частки висококваліфікованих професіоналів у складі зайнятого населення країни з 8,2 до 4,2%, професіоналів з вищою освітою - з 18,6 до 12,5%. Серед останніх різко впала частка володіють цінними паперами (відповідно з 18,9 до 8,5%) і мають частку у володінні фірмами (відповідно з 6,9 до 2,1%). Серед менеджерів середньої ланки зменшилася частка володіють цінними паперами з 41,5% у 1994 р. до 11,1% в 2006 р., при цьому число менеджерів вищої середньої ланки, які володіють ценимі паперами, зросла з 31,4 до 45%. Обговорюючи зміни в якісному складі професіоналів і менеджерів, природно зайнятися з'ясуванням їх діяльнісного потенціалу та його динаміки. Тут, зокрема, використовувалися такі показники, як відповідність виконуваної роботи підготовленості респондента, задоволеність роботою і готовність взятися за більш складну і відповідальну роботу. Динаміка 1994-2006 рр.. в цілому носить позитивний характер. Так, частка респондентів, які вважають, що виконувана ними робота відповідає їхнім знанням та компетенції, з усіх розглянутих нами групам виявилася досить високою, причому з переходом від 1994 до 2006 р. цей розподіл не зазнало значних змін. Помітно зросла задоволеність власною діяльністю в середовищі керівників вищої середньої ланки і професіоналів з вищою освітою. Проте частка тих, хто погодився б взятися за більш складну і відповідальну роботу, за розглянутий період збільшилася лише серед висококваліфікованих професіоналів (з 24,6% у 1994 р. до 30,9% в 2006 р.). У решти досліджуваних нами соціально-професійних груп у цьому аспекті спостерігаються негативні тенденції. Одним з основних чинників становлення інформаційної економіки є виникнення глобальної інформаційної інфраструктури, що забезпечує можливість ефективної інформаційної взаємодії людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів. Згідно з даними опитування грудня 2006 р., навичками роботи на комп'ютері володіли три чверті професіоналів. У цілому по Росії навичками роботи на комп'ютері тоді ж володіли лише 43% населення (приріст по відношенню до 2002 р. склав всього 16%). Порівняно з 2002 р. професіонали і менеджери стали набагато частіше користуватися Інтернетом. Відсоток використовують Інтернет не рідше декількох разів на тиждень по всіх розглянутих групах збільшився в середньому майже в 2 рази. Стільниковим телефоном володіють в середньому близько 87% представників груп професіоналів і менеджерів, персональним комп'ютером - більше 56%. Згідно з даними табл. 14.1, лише близько третини російських професіоналів і менеджерів планують продовжити свою освіту в майбутньому. При цьому цілком очевидно, що частка володіють Загальнопрофесійна навичками по кожній з категорій опитаних нами працівників, представників перспективних в новій економіці видів трудової діяльності, не адекватна нормативним вимогам сучасного ринку праці (табл. 14.2). Можна прийняти за системне умова, що вчителі, лікарі, менеджери, для яких Інтернет не став повсякденністю, не відповідають не тільки завтрашнім, а й сьогоднішнім запитам економіки і суспільства. Таблиця 14.1 Включенность професіоналів і менеджерів в информационнокоммуникационную інфраструктуру, грудень 2006 р.,%: -? > 'Мають у власності стільниковий телефон Мають у власності персональний комп'ютер Мають вдома доступ до Інтернету Володіють навичками роботи на комп'ютері Часто користуються Інтернетом Менеджери вищої середньої ланки 85,7 57,1 38,1 85,7 47,6 Менеджери середньої ланки 91,7 55,6 33,3 80,6 50,0 Керівники низового рівня (супервайзери) 79,8 48,6 24,3 57,2 24,3 Висококваліфіковані професіонали 87,6 71,1 45,4 83,3; 57, 7 Професіонали з вищою освітою 86,7 51,0 23,1 73,6 27,6 Всі респонденти 75,3 36,6 18,0 43,6 18,1 Кваліфікаційні характеристики професіоналів і менеджерів (представницький опитування 2006 фіціровать професіонали Керівники низового рівня Менеджери середньої ланки Менеджери вищої середньої ланки Мають навички водіння автомобіля, мотоцикла 33,3 37,9 63,0 77,8 76,2 спілкування на іноземною мовою 21,8 33,7 9,2 25,7 47,6 Навчаються на професійних курсах 10,4 9,3 5,8 2,8 14,3 Мають плани на подальше навчання 31,8 28,9 16,2 33,3 38,1 Виходячи з перспектив диверсифікації економіки, підвищення її інноваційних характеристик, модернізації системи освіти і охорони здоров'я виникає питання про якісні параметри досліджуваних нами соціально-професійних верств і професійних груп працівників інтелектуальної праці. Про це дають можливість судити поглиблені інтерв'ю професіоналів, менеджерів і експертів, проведені в 2004-2008 рр.. Так само, як і менеджери, більшість професіоналів підкреслювало прихильність до своєї справи, відсутність бажання, схильності до заняття бізнесом. «Я вважав себе фахівцем, і ... у мене побут досить цікава робота. І мені не хотілося змінювати цю роботу на бізнес »',« ... Я люблю займатися саме медициною, а не організаторською роботою ». Правда, частина з них, немов би соромлячись, додає: «Я свою роботу люблю, у мене немає ніяких неприємних сторін. Тут цілком все влаштовує, окрім зарплати ». Учитель з Нижнього Новгорода так визначив позицію, мабуть, більшості: «Не подобається зарплата - дуже банальне загальна думка. Л єдине, що тут тримає, - інтерес, незважаючи на втому, я так вважаю ». Третина респондентів воліла б переїзд в інше місто зміну професії для поліпшення свого матеріального становища: «Можна розглядати такі пропозиції. Стояти на місці не можна »;« Все залежить від того, що за робота, які умови і куди їхати. Але так, в принципі, я б, можливо, не відмовився ». Оплата праці розглянутих нами груп середніх верств в приватному секторі набагато вище в порівнянні з державною. У просунутому управлінській ланці персоналу середній рівень заробітної плати приватного сектора вище державної в 3,5 рази. Тут, мабуть, позначається та обставина, що менеджмент і підприємництво часто втілюються в приватному секторі в одних і тих же акторів. Слід, однак, відзначити, що протягом 2000-х рр.. розрив у зарплатах між розглянутими секторами істотно знизився. В цілому оцінка експертами положення професіоналів у різних сегментах ринку праці суперечлива. З одного боку, процвітаючі і динамічно розвиваються фірми збільшують попит на фахівців з гарантованою високою оплатою праці, а з іншого - «це знову-таки біда Росії - велика кількість низькооплачуваних висококваліфікованих робочих місць». Займають ці місця люди в основному трудяться в державному секторі, і їх доля залежить від політики держави. Оцінюючи позицію держави в питанні захищеності професіоналів, експерти відзначали: «В основному у нас виходить, що не захищений той, у кого мінімальні можливості самого себе захистити. На жаль, у нас дуже підірвані навички самоорганізації, тому дуже слабкі будь-які форми колективного самозахисту. В основному це дійсно стратегії індивідуального виживання »;« Весь світ бореться за допомогою профспілок. У нас це не поширене. Але, напевно, в першу чергу це хороше знання трудового законодавства. Якщо я йду влаштовуватися на роботу у я прекрасно повинна знати, які права я маю і яким чином я маю можливість ці права відстоювати ». Наслідки політики стосовно висококваліфікованим групам професіоналів загальновідомі: саме тут ми понесли найбільші втрати, пов'язані з еміграцією за кордон компетентних фахівців в самому продуктивному віці. Відомо, що за 1990-1999 рр.. країну покинули 80% математиків і 50% фізиків світового рівня. Це близько 8 тис. чоловік, чий від'їзд критично небезпечний для вітчизняної науки [Павлюткін, 1999]. За даними на 2005 р., близько 40 тис. вихідців з Росії займаються наукою в США та Західній Європі. Ще близько 30 тис. постійно їздять в закордонні дослідницькі центри для проведення наукових робіт. Тільки в США вчорашні росіяни забезпечують 20-25% американського ринку високих технологій, що становить ніяк не менше 10% світового ринку [Харічев, 2005, с. 32]. За оцінкою академіка В.Є. Захарова (вересень 2003 Методика, прийнята ООН, дає можливість виміряти упущену вигоду від еміграції одного фахівця з вищою освітою, науковим ступенем. Вона оцінюється в 200-250 тис. дол, а в цілому витік умов щорічно обходь - лась Росії в 25 млрд дол За прогнозами Комісії за освітою Ради Європи, щорічні збитки нашої країни в результаті наукової еміграції за 1993-2003 рр.. склали не менше 50-60 млрд дол [Наумова, 2004, с. 127]. У пострадянські роки виникли й позитивні фактори, що впливають на життєдіяльність професіоналів і відтворення їх соціального статусу. З'явилася свобода виїзду і влаштування на роботу в інших країнах. Зникли формальні обмеження на зміну місця проживання всередині країни; правда, слід мати на увазі, що зміна місця проживання і роботи вимагає значних витрат з боку або самого професіонала, або його потенційного роботодавця. Різко розширилися можливості отримання інформації для підвищення професійного рівня (доступність зарубіжної інформації, Інтернет і т.д.). Однак і тут позначається елементарна бідність основної маси професіоналів: немає поліцейських обмежень, але немає і матеріальних ресурсів. Також йде справа з охороною здоров'я. У великих містах, де і проживає більшість професіоналів, маються фітнес-клуби, басейни, сучасні медикаменти та новітнє лікувальне обладнання. Однак доходи більшості професіоналів роблять ці необхідні для нормального відтворення блага недоступними. Тут знову-таки не відчувається державної волі, стимулюючої організацію благ і послуг для цієї категорії. Важливою стороною державної політики, яка зачіпає інтереси і професіоналів, і значних груп представників малого та найдрібнішого бізнесу, є житлово-комунальна реформа. Важко не погодитися з тими авторами, які розглядають реформу в ЖКГ як справжній похід проти середніх шарів. Саме з цих груп населення збирають так звану повну вартість комунальних послуг, але порядна частина наших «середніх» довгі роки утримувалася в цьому положенні, зокрема, і через помірних цін на муніципальні послуги, дозволяли їм при відносно скромних доходах вести більш-менш гідне життя. Ситуація стала ускладнюватися з кінця 2000-х рр.. через стрибкоподібного зростання цін на послуги монополій у сфері ЖКГ. На минулому в грудні 2006 р. на Всеросійській нараді практиків і експертів з національних проектів були озвучені дані Росстроя, згідно з якими самостійно купити квартиру або будинок могли 6% населення. Еше 22% могли зробити це за допомогою позики. При цьому 70% взагалі не мали можливості поліпшити житлові умови, тому що банки відмовлялися надавати їм позики через низьку зарплату. У багатьох великих містах вартість квадратного метра житла сильно завищена (в середньому на 30-40%). Відсутність значущого шару громадян, здатних придбати житло, ставить під сумнів надії, що правлячий режим спирається на представників середнього класу, що з'явився при Путіні [Косарєва, Туманов, 2007]. Ці судження справедливі лише почасти. За 2000-і рр.. ситуація в Росії дійсно стабілізувалася, підвищено пенсії, соціальні допомоги та зарплати. Люди в матеріальному відношенні стали жити краще і, порівнюючи своє нинішній фінансовий стан з таким 1990-х рр.., Поспішили асоціювати себе із середнім класом. Але в тому й річ, що середній клас у Росії - це фікція, тому що в порівнянні з західноєвропейським (справжнім) середнім класом він перебуває за межею бідності. У Росії люди, що зараховують себе до середнього класу, не в змозі купити квартири в кредит, тому розмови про «твердої опори» уряду дещо передчасні. У цьому, власне, і криється станова проблема втілення в життя національних проектів: сьогодні з їх реалізації може випасти основна ланка, заради якого і було все задумано, - населення країни, і насамперед потенційний середній клас. 14.5.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Основні характеристики професіоналів і менеджерів у сфері зайнятості" |
||
|
||