Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Поняття про форми організації процесу навчання |
||
Латинське слово forma означає зовнішній вигляд, зовнішній обрис. Форма навчання як дидактична категорія позначає зовнішню сторону організації навчального процесу, яка пов'язана з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення. Форма навчання - це цілеспрямоване, чітко організоване, змістовно насичене і методично оснащене спілкування і взаємодія вчителя та учнів. Вона реалізується як органічна єдність змісту, дидактичних засобів, методів і результатів навчання. Форми організації навчання (організаційні форми) конструюються і використовуються для того, щоб створити найкращі умови активної взаємодії та співпраці вчителя та учнями за рішенням педагогічних завдань. Вони мають соціальну обумовленість, виникають і удосконалюються у зв'язку з розвитком дидактичних систем. Історія розвитку школи знає різні системи навчання, в яких перевага віддавалася тим чи іншим формам організації навчання. Ще в первісному суспільстві склалася система індивідуального навчання як передача досвіду від однієї людини до іншої. У процесі повсякденного спілкування старші вчили молодших. У міру розвитку суспільства і наукового знання (землеробства, скотарства, астрономії, мореплавання та ін.) виникала потреба в більшій кількості освічених людей, і тоді система 81 індивідуального навчання трансформувалася в індивідуально-групову (школи середньовіччя). Працюючи в групі (10-15 осіб), вчитель коротко викладав матеріал одному учневі, давав йому завдання для самостійної роботи і переходив до іншого, третього і т.д. Завершивши роботу з останнім, вчитель повертався до першого. Зміст навчання був строго індивідуально і в групи збиралися діти різного віку і ступеня підготовки. Більша частина часу в навчанні витрачалася на заучування священних писань. Із збільшенням кількості учнів поступово комплектувалася група з учнів більш-менш однорідних по знаннях і віком. Багато вчителів збирали такі групи, в яких вони могли б одночасно працювати з усіма дітьми. Індивідуально-групова система навчання поступово була замінена класно-урочної як одним з видів групової системи навчання. Удосконалення класно-урочної системи спричинило впровадження в педагогіку таких понять, як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва між заняттями, канікули. Наприкінці ХУШ століття в Англії виникла белл-ланкастерская система взаємного навчання, коли старші учні під керівництвом вчителя вивчали матеріал, а потім, отримавши від вчителя відповідні інструкції, передавали свої знання молодшим. Так здійснювалося масове навчання дітей при малій кількості вчителів. На рубежі Х1Х-ХХ століть з'явилися форми виборчого навчання: Батавская система в США і Мангеймський в Європі. Виникнення цих систем було пов'язано з необхідністю індивідуалізації навчання. Батавская система передбачала поділ часу роботи вчителя на дві частини: перша - призначалася на колективну роботу з класом, друга - на індивідуальні заняття з учнями з урахуванням їх можливостей та інтересів. Суть мангеймской системи полягала в тому, що учні в залежності від їх здібностей та успішності розподілялися по класах на слабких, середніх і сильних. У 1905 р. виникла система індивідуалізованого навчання, вперше застосована в американському місті Далтон і отримала назву Далтон-плану. Замість традиційних класів у рамках даної системи створювалися лабораторії і предметні майстерні, де учні займалися індивідуально, отримуючи завдання від учителя і користуючись його допомогою на 82 щью. Загального розкладу не було, колективна робота проводилась одну годину в день. Далтон-план породжував у учнів поспіх, знижував роль вчителя і не забезпечував міцного засвоєння знань. У першій чверті ХХ в. в США була створена проектна система навчання, в основу якої покладена практична організація діяльності, вироблення найпростіших трудових умінь і навичок. На сучасному етапі розвитку школи як у нашій країні, так і за кордоном найбільшого поширення набула класно-урочна система навчання, що виникла в ХУ11 столітті. Класно-урочну систему навчання відрізняють такі особливості: - постійний склад учнів приблизно одного віку та рівня підготовленості (клас); - кожен клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання); - навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов'язаних, наступних одна за одною частин (уроків); - кожен урок присвячується тільки одному предмету (монізм); - постійне чергування уроків (розклад); - керівна роль вчителя (педагогічне управління); - застосування різних видів і форм пізнавальної діяльності учнів (варіативність діяльності). Класно-урочна система навчання має безперечні переваги: відрізняється суворої організаційної структурою: регламентованим режимом навчальної роботи; економічної вигідністю, оскільки вчитель працює одночасно з великою групою учнів і створює сприятливі передумови для взаимообучения, колективної діяльності, змагальності , розвитку і виховання учнів. Разом з тим ця система організації навчання не позбавлена недоліків, головні серед яких - орієнтація на «середнього» учня, неможливість систематичного разноуровневого навчання і засвоєння знань. В даний час навчання в рамках класно-урочної системи удосконалюється за рахунок застосування поряд з уроком різних форм організації навчальних занять (факультативів, консультацій, екскурсій, практикумів, лабораторних занять, олімпіад і т.д.) , диференційованого підходу до учнів на уроці при виконанні домашніх задній, використання сучасних технологій навчання і т.д. 83
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Поняття про форми організації процесу навчання" |
||
|