Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Практичне використання техніки СД |
||
Метод СД досить активно використовується у вітчизняній емпіричної соціології. Як успішні приклади можна назвати роботи [Баранова, 1994; Дудченко, Митіль, 1993, 1994; Петренко, 1997]. Практика показує, що при вирішенні конкретних завдань методом СД виникає маса методичних труднощів. Так, іноді буває досить важко обмежитися використанням тільки коннотативних ознак. В [Ядов, 2003] зазначається, що соціологи зазвичай використовують «ослаблені» варіанти проективних процедур. При цьому відбувається перенесення респондента в ситуації, хоча й уявні, але досить конкретні, щоб можна було цілком виразно інтерпретувати реакцію людини. Як приклад згадаємо роботу (Інтерпретація та аналіз ..., 1987, гл. 9], де вивчалося сприйняття студентами лекцій різних викладачів. Вихідні шкали формувалися як за рахунок кінно-татівних, так і за рахунок денотативних ознак. Звичайно, якщо ми хочемо будувати семантичний простір, коннотатівном шкал повинна більш-менш дотримуватися. Але, виявляється, бувають ситуації, коли техніку СД можна використовувати і в інших цілях. Ця техніка виявилася дуже корисною для соціо логи і. Нині вона активно використовується в емпіричних дослідженнях. При цьому далеко не завжди автори спираються на ті психологічні моделі, про які йшла мова вище. Одним з найбільш яскравих прикладів використання техніки СД аж ніяк не для пошуку семантичного простору є її застосування в так званих методиках ГОЛ (груповий оцінки особистості) [Авраменко, Багаєва, 1990; Методи соціальної ..., 1977; Хорошилов, Шевченко, 1991]. Пояснимо на прикладі, що саме ми маємо на увазі. Припустимо, потрібно визначити, хто з гріх претендентів - Іванов, Петров чи Сидоров - має більше підстав зайняти якусь керівну посаду. Ми вдаємося до експертного опитування. Просимо експертів оцінити претендента Іванова по кожній з семибальних шкал, що задається, як і в СД, двома полюсами спеціально підібраного континууму: компстентний-некомпетентний-ний, демок рат і ч н и й - автор ітар ни й, рішучий-нерішучий і т. д. Потім обчислюємо середні оцінки, приписані експертами з кожної шкалою. Отримуємо, скажімо, що претендент Іванов має середній бал за шкалою компетентності, рівний 2,8, а за шкалою демократичності - 1,4. А Петров - відповідно 0,4 і 2,2. І вже справа наймача вирішити , хто йому більше підходить - компетентний Іванов чи демократичний Петров (для вирішення подібних завдань теж існують спеціально розроблені методи й технології, але ми цього не торкаємося). Звичайно, і тут ми можемо використовувати, скажімо, факторний аналіз стосовно до даних, або отриманим від кожного експерта, або усередненим пове експертам, але інтерпретація його результатів буде вельми відрізнятися від висновків Осгуда. Звичайно, ми виявимо приховані чинники, якими керуються експерти при оцінці претендентів на посаду. За висновки не дадуть нам можливості говорити про семантичному просторі, про індивідуальне сенсі Іванова чи Петрова для того чи іншого експерта і т. д. Перерахуємо класи задач, які можна вирішувати, застосовуючи до нашого параллелепипеду даних різні методи багатовимірного аналізу (табл. 8.4). Нагадаємо, що тривимірність паралелепіпеда проявляється в нал і-Чіі трьох осей: «респондент», «оцінюваний об'єкт», «шкала» - і що Для застосування будь-якого методу багатовимірного аналізу потрібно одну з осей «ліквідувати». Згадаймо також, що більшість методів аналізу даних є методами стиснення вихідної матриці або За рядками, або по стовпцях і що у відповідних випадках часто ми маємо справу або з методами класифікації, або з методами факторного аналізу. Таблиця 8.4 Приведення даних, отриманих за допомогою техніки СД, до двовимірному увазі і типи завдань, що вирішуються за допомогою аналізу отриманої матриці «ліквідує ється» вісь Спосіб «ліквідації» - осі Отримана матриця типу «об'єкт - ознака» Завдання, які вирішуються за рахунок стиснення За рядками (класифікація) По стовпцях (факторний аналіз) «респон дент» а. Розглядається один респондент оцінюваний об'єкт - [ікала Л Б 6. Оцінки, дані всіма респондентами за однією шкалою одному об'єкту, підсумовуються Те саме В Г «Оціни ваемий об'єкт» Розглядається один об'єкт Респондент - шкала л Е «Шкала» а. Розглядається одна, головна шкала Респондент - оцінюваний об'єкт ж 3 б. Оцінки, дані за всіма шкалами одним респондентом одному об'єкту, підсумовуються Те ж і К Коротко опишемо (на прикладах) суть розв'язуваних завдань. Припустимо, що ми маємо справу з методикою ГОЛ типу тієї, яка була описана вище (деякі завдання осмислені і в рамках психологічної моделі СД). Відповідно замість терміна «респондент» будемо використовувати термін «експерт». Завдання А. Розглянемо одного експерта. У першому рядку вихідної для аналізу матриці даних стоять оцінки, дані цим експертом претенденту Іванову за різними шкалами. У другому рядку - те ж для Петрова і т. д. За рахунок стиснення матриці по рядках отримуємо класифікацію претендентів за схожими описам їх експертом (з урахуванням усіх шкал одночасно). Напевно, в такій ситуації часто має сенс з кожного класу вибрати одного претендента (наприклад, найбільш близького до центру класу) з тим, щоб скоротити подальшу роботу з відбору гідних кандидатур. Завдання Б. Матриця даних - та ж, що в задачі А. Стиснення її по стовпцях дасть нам факторизацию шкал - вирішення тієї самої задачі, яку розглядав Осгуд (зараз ми говоримо про її формальній структурі). Ми виділимо фактори, якими керується наш експерт, оцінюючи претендентів на посаду. Завдання В. Відмінність цього класу задач від завдань, розглянутих в задачі А, полягає в тому, що замість якогось конкретного експерта в міркуваннях фігурує узагальнений експерт, «оцінки» якого виходять в результаті усереднення думок усіх взяли участь в опитуванні експертів. Завдання Г. Те ж можна сказати про зв'язок цього класу завдань із завданнями, розглянутими в задачі Б. Завдання Д. Нехай нас цікавить тільки претендент Іванов. Рядки матриці відповідають експертам. В рядку відображені дані відповідним експертом оцінки Іванова за різними шкалами. Стискаючи матрицю по рядках, ми виділяємо класи експертів, приблизно однаково оцінюють Іванова по всіх розглянутих якостям. Можуть виділитися, скажімо, класи експертів, «люблячих» Іванова і «ненависників» його. Завдання Є. Матриця - та ж, що і в задачі Д. Стискаючи її по стовпцях, ми виділяємо групи пов'язаних один з одним шкал, найчастіше асоційовані з латентними факторами, якими керуються експерти, оцінюючи Іванова. Зауважимо, що підсумовування оцінок, даних одним експертом за однією шкалою Іванову, Петрову, Сидорову і т. д., нам представляється безглуздим (хоча, цілком імовірно, за цим може стояти якась психологічна характеристика самого експерта: один експерт дає всім претендентам високі оцінки, другий - низькі, третій підходить диференційовано і т. д.). Завдання Ж. Припустимо, що ми виберемо тільки одну шкалу - шкалу компетентності. Першим рядком вихідної для багатовимірного аналізу матриці даних будуть оцінки, дані першого експертом Іванову, Петрову, ... Другий рядком - аналогічні оцінки, дані другого експертом, і т. д. Стискаючи матрицю по рядках, ми класифікуємо експертів по тому, наскільки схожим чином вони сприймають претендентів на посаду. Простіше кажучи, в один клас потрапляють такі експерти, які приблизно однаковим чином оцінюють всіх претендентів щодо їх компетентності. Виділяються класи експертів, по-різному розуміють компетентність. Завдання 3. Вихідна для багатовимірного аналізу матриця даних - та ж, що в задачі Ж. Стискаючи її по стовпцях, ми виділяємо групи претендентів, приблизно однаково оцінюваних всіма експертами по їх рівню компетентності. Ймовірно, з кожної такої групи доцільно залишити одного претендента (скажімо, найбільш близького її центру), спростивши тим самим подальші роздуми про те, кого вибрати (звичайно, при цьому не треба забувати, що ми приймаємо в розрахунок тільки компетентність претендентів, ср із завданням А). Завдання І. Складемо оцінки, дані за окремими шкалами одним експертом претенденту Іванову. Тим самим ми як би оцінимо загальна думка цього експерта про Іванові. Цей процес схожий з побудовою шкали Лайкерта. У вихідній для аналізу даних матриці по рядках йдуть відповідні загальні оцінки, дані одним експертом Іванову, Петрову, Сидорову. Завдання, які вирішуються подібні з тими, які розглядалися в задачі Ж. Відмінність в тому, що там фігурували оцінки, отримані за однією шкалою, тут - усереднені оцінки. Завдання К. Матриця та ж, що в задачі І. Завдання аналогічні завданням 3, з тією відмінністю в характері використовуваних шкал, яке було обумовлено в задачі І. Вкажемо ще одну можливість використання техніки СД: вона дозволяє здійснювати вивчення деяких психологічних характеристик респондентів на основі аналізу так званих профілів. Щоб пояснити, що таке профіль, схематично зобразимо дані СД для трьох респондентів, п'яти шкал і одного оцінюваного об'єкта (рис. 8.1). Шкала 1 Шкала 2 Шкала 3 Шкала 4 Шкала 5 Респондент 1 Респондент 2 Респондент 3
Рис. 8.1. Приклади профілів, отриманих за допомогою техніки СД Перший респондент дає віємо об'єктів оцінки, близькі до одного полюса шкали , другий - до іншого, а у третього оцінки більш-менш рівномірно розкидані між полюсами шкал. Якщо з'єднати відрізками точки на шкальних осях, відмічені кожним респондентом, то отримаємо те, що називається профілем цього респондента. У наших перших двох індивідів профілі являють собою більш або менш прямі лінії, у третього - профіль сильно зламаний. Виявляється, на базі подібних спостережень можна робити висновки про психологічні характеристики відповідає. За певних умов (скажімо, коли респондент оцінює самого себе, сноіх друзів або підлеглих по роботі) техніка СД може використовуватися як метод соціально-психологічної діагностики (див. про це, наприклад, [Методи соціальної, .., 1977, с. 120 і далі]). До цих пір ми говорили про найбільш традиційному, висхідному до Осгуду підході до використання техніки СД. Описані моделі СД зазвичай називають вербальними. Але можливі й невербальні моделі. Респонденту можна пропонувати оцінити положення розглянутих об'єктів на такому біполярному континуумі, полюси якого задаються не протилежними за змістом словами, а, скажімо, двома різнохарактерними геометричними фігурами (одного полюса відповідає зірка - «кутасті» постать, а іншому - коло - втілення «заокругленості»), або двома картинками, що втілюють які-або протилежні якості людини (на одному полюсі - довірливий кошеня, а на іншому - вискалена морда тигра) і т . д. Ясно, що відповідна інформація також може дуже багато говорити про якості опитуваних людей і їхнє ставлення до оцінюваним об'єктам. Огляд різних методів СД можна знайти в [Петренко, 1997; Родіонова, 1996]. На закінчення обговорення питання про СД зауважимо, що використання цього підходу дає можливість здійснити те зближення «м'якого» і «жорсткого», «якісної» і «кількісної» сторін вимірювання, про необхідність якого ми говорили в п. 3.2. Те, що розглянутий метод передбачає «жорстку» процедуру опитування, очевидно. Ця процедура може бути реалізована на великих масивах респондентів. Адекватність ж інформації, одержуваної за допомогою техніки СД, визначається цілим рядом обставин (в основному про них вже йшла мова вище, тут ми підводимо своєрідний підсумок). Насамперед відзначимо, що метод спирається на досить глибоке опрацювання того, як саме формується у свідомості респондента ставлення до якого-небудь об'єкту. Іншими словами, при використанні методу будується досить адекватна модель сприйняття респондентом пропонованих йому для оцінки об'єктів. А саме: а) як «точки опори» використовується понятійна пара «сенс-значення»; передбачається пошук глибинного сенсу, який вкладає респондент в оцінювані об'єкти, б) обгрунтовується, що респондент мислить ознаками і що ці ознаки біполярні; показується, що біполярність лежить в основі сприйняття реальності людиною і, зокрема, в основі формування в його свідомості смислів різних навколишніх людини понять; в) використовуються метафоричні судження, які найчастіше більш адекватно відображають справжнє думку людини, ніж пряме словесне вираження його ставлення до об'єкта; г) модель сприйняття носить системний характер; систему утворює набір дво полюсних шкал; про систему ми говоримо тому, що тільки безліч значень всіх ознак разом характеризує ставлення респондента до об'єкта; властивості сукупності ознак в цьому сенсі не зводяться до суми властивостей окремих ознак (саме з цим зазвичай пов'язують поняття системи). У розробку конкретної процедури опитування зазвичай вкладається багато «м'якості»: це і розкриття термінів «сенс» і «значення» стосовно до досліджуваних об'єктів і культурної ситуації, і підбір шкал разом з уточненням найменувань їх полюсів, і творче використання апарату факторного аналізу.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Практичне використання техніки СД" |
||
|