Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

3. Припинення юридичної особи шляхом ліквідації



Ліквідація юридичної особи являє собою спосіб припинення його діяльності за відсутності спадкоємства в його правах і обов'язках (п. 1 ст. 61 ЦК). Оскільки права і обов'язки юридичної особи не переходять до правонаступників, завдання забезпечення прав та інтересів кредиторів (інших учасників майнового обороту) набуває тут ще більшу важливість, ніж у випадках його реорганізації. Тому закон встановлює спеціальний порядок ліквідації юридичної особи.
Ліквідація може здійснюватися добровільно, за рішенням засновників або уповноваженого на те органу юридичної особи, зокрема, після закінчення терміну або з досягненням цілей, для яких воно створювалося (наприклад, дирекція підприємства, що будується припиняє свою діяльність після здачі готового об'єкта в експлуатацію). Можлива і примусова ліквідація відповідно з судовим рішенням (п. 2 ст. 61 ЦК). Підставами для неї є здійснення юридичною особою своєї діяльності без належного дозволу (ліцензії) або з неодноразовим або грубим порушенням закону або інших правових актів, а також протиріччя цієї діяльності законодавчим заборонам (у тому числі при систематичному порушенні своєї спеціальної правоздатності некомерційною організацією). Випадки примусової ліквідації юридичної особи можуть передбачатися лише Цивільним кодексом. До них відноситься також визнання судом недійсною реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні непереборних порушень законодавства, оскільки в цьому випадку "добровільна" за формою ліквідація юридичної особи, по суті, носить змушений (примусовий) характер. Особливим випадком ліквідації юридичної особи є його банкрутство.
Ліквідація юридичної особи являє собою досить тривалу процедуру, основний зміст якої зводиться до виявлення та задоволенню наявних у кредиторів вимог. При цьому юридична особа продовжує свою діяльність (до моменту виключення його з державного реєстру). Тому як наявні, так і можливі контрагенти повинні бути інформовані, попереджені про те, що дана юридична особа перебуває у процесі ліквідації і здійснює розрахунки зі своїми кредиторами, маючи рішення (або будучи зобов'язаним) припинити свою діяльність. З цією метою особи або органи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, повинні негайно письмово повідомити про це реєструючого органу для внесення відповідних відомостей до державного реєстру (п. 1 ст. 62 ЦК). З моменту внесення даних відомостей до найменування (фірмового найменування) юридичної особи обов'язково додаються слова в ліквідації.
Передбачена законом обов'язкова процедура ліквідації також розрахована насамперед на захист інтересів кредиторів. Адже засновники або учасники юридичної особи при його ліквідації зазвичай зацікавлені в збереженні максимально можливого залишку майна після завершення всіх розрахунків, оскільки він зазвичай надходить у їх власність. Тому ліквідація має проходити під контролем органу, що здійснив державну реєстрацію юридичної особи.
Ліквідація починається з призначення особами або органом, які прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, спеціальної ліквідаційної комісії (ліквідкома) або одноосібного ліквідатора, до яких і переходять всі повноваження з управління справами юридичної особи, включаючи виступ у суді від його імені (п. 2 і 3 ст. 62 ЦК). Така комісія (або одноосібний ліквідатор) призначається за обов'язковим погодженням з реєструючим органом (п. 1 ст. 62 ЦК). Перераховані дії становлять перший етап процесу ліквідації.
Головним завданням ліквідкома є виявлення всіх боргів юридичної особи і здійснення розрахунків з його кредиторами. Тому на другому етапі ліквідком зобов'язаний опублікувати повідомлення про ліквідацію юридичної особи, а також про порядок і строк заявлення вимог його кредиторами (причому такий строк не може бути менше двох місяців з моменту даної публікації) та письмово повідомити про ліквідацію всіх відомих йому кредиторів. Крім цього ліквідком приймає всі інші можливі заходи щодо виявлення кредиторів, а також з отримання заборгованості з боржників юридичної особи (дебіторської заборгованості).
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідком повинен скласти проміжний ліквідаційний баланс, в якому відображаються відомості про фактичне склад майна юридичної особи, перелік заявлених кредиторами вимог та результати їх розгляду (можливості задоволення або відхилення). Даний баланс затверджується особами або органами, що прийняли рішення про ліквідацію, також за погодженням з реєструючим органом (п. 2 ст. 63 ЦК). Останній повинен, отже, контролювати правильність і обгрунтованість даних балансу. Названими діями завершується друга стадія ліквідації.
Якщо за даними проміжного балансу в юридичної особи недостатньо грошових коштів для задоволення заявлених кредиторами вимог, ліквідком продає його майно з публічних торгів (з тим щоб виручити за нього максимально можливі суми). При нестачі і цього майна в деяких випадках можливе звернення з позовом про задоволення решти вимог за рахунок майна засновника (казенного підприємства або установи) або учасників юридичної особи (повних товаришів, учасників товариств з додатковою відповідальністю, виробничих
кооперативів, асоціацій і союзів) 1. У такому випадку кредитор не пов'язаний термінами затвердження ліквідаційного балансу і роботи ліквідаційної комісії. У цьому полягає третій етап ліквідації.
З дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу починаються розрахунки з кредиторами юридичної особи, складові четвертий етап його ліквідації. Вони виробляються в порядку черговості, встановленої ст. 64 ГК. Відповідно до неї передбачено чотири послідовно задовольняються черги привілейованих кредиторів, вимоги яких задовольняються переважно перед іншими кредиторами. Є також п'ята чергу, куди включені вимоги всіх інших (непривілейованих) кредиторів, виплати яким починаються лише після закінчення місяця з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. При цьому вимоги кожної наступної черги задовольняються лише після повного задоволення вимог попередньої черги (п. 2 ст. 64 ЦК). Отже, при нестачі або відсутності необхідного майна вимоги наступних черг можуть залишитися незадоволеними. Між кредиторами однієї черги майно ліквідованого юридичної особи при його недоліку розподіляється пропорційно сумам їх вимог. Наприклад, якщо вимоги відповідної черги складають 500 млн руб., А залишилося після задоволення вимог попередніх черг майно коштує 100 млн руб., То це означає, що кожен з кредиторів даної черги отримає за рубль боргу тільки 20 коп.
У першу чергу включені вимоги громадян до ліквідовуваного юридичній особі з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоровью2, а в другу чергу - вимоги з оплати праці та винагород за авторськими договорами. У третю чергу задовольняються вимоги заставних кредиторів (за зобов'язаннями юридичної особи, забезпеченими заставою його майна).
1 Якщо при ухваленні рішення про ліквідацію юридичної особи або затвердження проміжного балансу виявиться недостатність вартості його майна для задоволення вимог його кредиторів, ліквідація повинна проводитися в порядку, передбаченому законодавством про неспроможність (банкрутство).
2 При ліквідації банків або інших кредитних установ, що залучають кошти громадян, в першу чергу підлягають задоволенню будь-які вимоги громадян, які є їх кредиторами (у тому числі і вимоги їх вкладників) (ст. 64 ЦК).
У четверту чергу задовольняються вимоги по обов'язкових платежах до бюджету (податки) і в позабюджетні фонди (пенсійний і т. п.). Всі інші вимоги відносяться до п'ятої черги.
При відмові ліквідкома в задоволенні конкретної вимоги кредитора останній має право звернутися з відповідним позовом до суду (до моменту затвердження остаточного ліквідаційного балансу). У цей же період ще можливе звернення з вимогою до ліквідком, незважаючи на пропуск встановленого ним для цих цілей терміну. В обох ситуаціях вимоги кредиторів можуть бути задоволені із залишку майна, якщо такий є. За відсутності такого залишку вимоги кредиторів вважаються погашеними. Також погашаються вимоги кредиторів, відхилені ліквідкомом і не пред'явлені потім в суді, або вимоги, у задоволенні яких кредитору відмовлено судовим рішенням (п. 4-6 ст. 64 ЦК).
Останній, п'ятий етап ліквідації починається після завершення всіх розрахунків з кредиторами. Ліквідком становить остаточний ліквідаційний баланс, який затверджується особами або органом, які прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, за погодженням з реєструючим органом (п. 5 ст. 63 ЦК). Залишок майна передається засновникам або учасникам юридичної особи, а при ліквідації деяких некомерційних організацій використовується на цілі, передбачені законодавством та їх установчими документами. Ліквідація вважається завершеною, а юридична особа - припинив існування з моменту внесення запису про це до державного реєстру (п. 8 ст. 63 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Припинення юридичної особи шляхом ліквідації "
  1. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Цивільний кодекс УРСР був прийнятий 18 липня 1963 і введений в дію з 1 січня 1964 ЦК 1963 р. складався з преамбули і восьми розділів, що включають 572 статті. Найменування розділів: І-Загальні положення; II - Право власності; III - Зобов'язальне право; IV - Авторське право; V - Право на відкриття; VI - Винахідницьке право; VII - Спадкове право; VIII - Правоздатність
  2. 23. Поняття та ознаки юридичної особи.
    Відповідно до статті 23 ГК юридичними особами визнаються такі колективні утворення, організації, які володіють відокремленим майном, можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. У наведеному легальному визначенні юридичної особи та дугах статтях
  3. 26. Виникнення і припинення юридичної особи.
    Юридична особа вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Відмова у реєстрації може бути оскаржена до суду. Ініціаторами створення юридичної особи відповідно до законодавства можуть бути як організації, так і окремі громадяни, які є власниками або уповноважені власником розпоряджатися майном, на базі якого створюється юридична особа. Для
  4. 73. Підстави виникнення і припинення права власності.
    Виходячи з обраного критерію розмежування, до первинних способів набуття права власності можна віднести наступні: 1. Виробництво - такий спосіб виникнення права власності, при якому воно виникає у зв'язку з виготовленням або створенням якоїсь, що раніше не існувала, речі. Власником в цьому випадку стає той, хто виготовив або створив цю річ для себе. Момент
  5. 92. Поняття інтелектуальної власності.
    Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У статті 54 Конституції говориться про те, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава гарантує захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних
  6. Зміст
    Передмова Розділ 1. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО 1. Поняття і види підприємницької діяльності 2. Ознаки підприємництва 3. Поняття підприємницького права 4. Поняття і система законодавства про підприємництво 5. Види норм підприємницького права 6. Державне регулювання підприємництва 7. Регулювання перевірок діяльності підприємців 8. Захист прав
  7.  Н. Судові спори
      У судових справах про комерційну таємницю відповідач, як правило, відстоює два положення: 1) оспорювана інформація не може бути розцінена як комерційна таємниця і 2) ця інформація була отримана законним шляхом. Обидва ці підстави захисту вже обговорювалися вище. Якщо позивачеві вдається розбити ці доводи, він може розраховувати як на те, що використання його комерційної таємниці буде заборонено, так
  8.  § 2. Освіта та припинення юридичних осіб
      Освіта юридичної особи. Залежно від характеру участі державних органів у реєстрації юридичної особи наука цивільного права традиційно виділяє наступні способи утворення юридичних осіб. Розпорядчий порядок характеризується тим, що юридична особа виникає на основі одного лише розпорядження засновника, а спеціальної державної реєстрації організації не
  9.  § 4. Господарські товариства і суспільства
      Загальні положення. Господарські товариства і суспільства - це родове поняття, що означає кілька самостійних видів комерційних юридичних осіб, загальним для яких є те, що їх статутного (складеного) капітал поділяється на частки. Саме це відрізняє господарські товариства і суспільства від інших комерційних організацій. Цивільний кодекс РФ передбачає досить широкий спектр
  10.  § 7. Некомерційні організації
      Загальні положення. Некомерційними називаються організації, що не переслідують мети одержання прибутку як основної мети своєї діяльності і не розподіляють прибуток між своїми учасниками (п.1 ст. 50 ЦК). Встановлення в законі відразу двох критеріїв, що характеризують некомерційну організацію, безумовно, виправдано. У сьогоднішній Росії більшість некомерційних організацій, не виключаючи й