Протиправність поведінки притягається до цивільно-правової відповідальності особи - обов'язкова умова для її застосування. Правомірні дії учасників цивільних правовідносин не може спричиняти майнової відповідальності, за винятком нечисленних, прямо передбачених законом випадків (п. 3 ст. 1064 ЦК). Наприклад, шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, тобто в результаті правомірних дій, підлягає відшкодуванню його заподіювача відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК. Протиправною поведінкою в конкретних ситуаціях може бути як дія, так і бездіяльність особи (при невиконанні прямо передбаченої законом або договором обов'язку вчинити певні дії).
Протиправною в строгому сенсі слова визнається поведінка, що порушує приписи правових норм. Але не всяке відступ від норм цивільного права протиправно. Воно стає таким лише при порушенні прямих заборон або імперативних правил закону. У цивільному праві є велика кількість диспозитивних норм, що допускають визначення прав і обов'язків учасників майнового обороту за їх вибором, зазвичай в результаті угоди (договору) сторін. Тим самим закон не тільки дозволяє відоме відступ від передбачених ним правил, але й надає обов'язкове значення узгодженим учасниками умовами договорів. Отже, протиправним вважається порушення що не суперечать законодавчим заборонам договірних умов.
Більше того, цивільні права та обов'язки, як відомо, можуть виникати з таких дій (угод) учасників обороту, які не передбачені і не врегульовані прямо ні законом, ні іншими правовими актами, але відповідають загальним засадам і змісту цивільного законодавства, зокрема з договорів, хоча і не передбачених законом, але й не суперечать йому (п. 1 ст. 8 ЦК). В умовах розвитку ринкових відносин і неминучого відставання від цих процесів результатів законотворчої діяльності поява такого роду відносин не може бути лише рідкісним винятком.
Тому протиправним в цивільному праві вважається така поведінка, яка порушує імперативні норми права чи санкціонована законом умови договорів, в тому числі і прямо не передбачені правом, але не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства1. З іншого боку, відсутність в законодавстві або в умовах конкретних договорів вказівок на несприятливі наслідки протиправної поведінки, зокрема на наслідки порушення окремих умов договору, виключає і цивільно-правову відповідальність за нього.
|
- 44. Сутність та система способів забезпечення законності у сфері виконавчої влади.
Протиправних дій, усунення причин і умов правопорушень. Але при здійсненні цього виду нагляду державні інспекції та служби можуть застосовувати заходи адміністративного примусу у випадку виявлення порушення відповідних приписів у сфері діяльності, підвідомчій тієї чи іншої інспекції або службі. Послідовна реалізація законності потребує відповідної
- Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю
протиправних діянь; розширення взаємовигідного міжнародного співробітництва у правоохоронній сфері, в першу чергу з державами - учасниками Співдружності Незалежних Держав. Рішення та заходи, що вживаються органами державної влади у сфері боротьби із злочинністю, повинні бути відкритими, конкретними і зрозумілими кожному громадянину, носити упереджувальний характер, забезпечувати
- Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
Протиправною поведінкою у сфері економіки, здійснювану державними органами та інститутами громадянського суспільства, котра має на меті ефективного впливу на криміногенні чинники, детермінанти економічної злочинності. Сутністю соціально-правового контролю над економічною злочинністю в найзагальнішому вигляді є встановлення правового порядку в життя і діяльності суспільства. Він
- § 4. Критерії встановлення кримінальної караності і поняття кримінальної протиправності
протиправність; 3) винність; 4) караність. У деяких підручниках, поряд із зазначеними ознаками, називається ще п'ятий - аморальность2. Однак при уважно-1 Це відноситься, головним чином, до дисертаційним дослід ваниям, присвяченим окремим складам, передбачених відповід ветствующими статтями Особливої частини Кримінального кодексу. 2 Див: Кримінальне право. Загальна частина. М., Юріздат,
- § 2. Короткий нарис розвитку проблеми
протиправним і для отграніл-1 Див: А. А. Герцензон. Поняття злочину в радянському кримінальному праві. М., Госюриздат, 1955, стор 46-47; Н. А. Струч-к о в. Пропозиції по законодавству. - «Радянська юстиція», 1958, № 7. 5 * 67 чення його від суміжних злочинів. Описати всі ознаки злочину в законі не представляється можливим, і тому немає необхідності пов'язувати підставу кримінальної
- § 1. Поняття злочину
протиправності). Примітно, що з точки зору взаємозв'язку зовнішніх і внутрішніх ознак злочину новоприйнятий КК РФ у порівнянні з колишнім виявляється менш послідовним. І дійсно, визначаючи злочин як діяння винна, законодавець тим самим виходить з того, що діяння і вина - складові частини злочину, які: а) розкривають відповідно його зовнішню
- 66. Умови цивільно-правової відповідальності.
Протиправність дій або бездіяльності суб'єкта цивільного права; 3) причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою; 4) вина правопорушника. За загальним правилом потрібна наявність усіх чотирьох умов у сукупності, проте деякі форми відповідальності можливі за відсутності шкоди (наприклад, втрата завдатку, стягнення неустойки), а отже, і причинного зв'язку між
- 67. Шкода і збитки в цивільному праві.
Протиправним. Наприклад, правомірним буде заподіяння шкоди нападаючому при необхідній обороні або в стані крайньої необхідності. У цих випадках про правопорушення мова не
- 68. Випадки звільнення від відповідальності.
Протиправність дій кредитора даного зобов'язання; * наявність його вини в будь-якій формі; * причинний зв'язок між винними діями кредитора і настала неможливістю належного виконання цього зобов'язання. Невреодолімая сила розуміється як надзвичайний, що не-предотвратимой за даних умов подія, яка внаслідок своїх властивостей робить неможливим виконання зобов'язання.
- 69. Вина в цивільному праві.
Протиправної поведінки і її наслідків. Вина як умова відповідальності прямо згадується в ст. 209 ЦК, яка говорить, що особа, яка не виконала зобов'язання, або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини, крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання, тобто в
|