| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Шкода (збитки) як умова цивільно-правової відповідальності |
||
|
У тих випадках, коли результатом протиправної поведінки стає заподіяння потерпілій особі майнової шкоди, або збитків, наявність їх - необхідна умова покладання майнової відповідальності на заподіювача. Під шкодою в цивільному праві розуміється всяке применшення особистого чи майнового блага. З цієї точки зору розрізняється моральну і матеріальну шкоду. Матеріальна шкода являє собою майнові втрати - зменшення вартості пошкодженої речі, зменшення або втрата доходу, необхідність нових витрат і т. п. Він може бути відшкодована в натурі (наприклад, шляхом ремонту пошкодженої речі або наданням замість речі того ж роду та якості) або компенсований в грошах. Однак натуральна компенсація, краща з позицій закону (ст. 1082 ЦК), не завжди можлива за обставинами конкретної справи. Тому частіше використовується грошова компенсація заподіяної шкоди, яка іменується відшкодуванням збитків. Відшкодування збитків - встановлена законом міра цивільно-правової відповідальності, що застосовується як у договірних, так і під внед-ворних відносинах. Під збитками в цивільному праві розуміється грошова оцінка майнових втрат (шкоди). Вони складаються, - по-перше, з витрат, які потерпіла особа або справило, або повинне буде зробити для усунення наслідків правопорушення. 1 У сучасному німецькому правопорядок, а слідом за ним і в інших розвинених правопорядках існує можливість настання переддоговірної відповідальності, тобто відповідальності за порушення обов'язку добросовісної поведінки по відношенню до партнера по переговорах про укладення договору, яка виражається у відшкодуванні завданих цим збитків за відсутності (неукладення) договору (див.: Комаров А. С. Відповідальність у комерційному обороті. М., 1991. С. 46-57) Така відповідальність відома тепер і російському праву (п. 2 ст . 507 ЦК). До таких витрат, зокрема, належать: суми санкцій, що підлягають сплаті третім особам з вини свого контрагента, який порушив договірні зобов'язання, вартість необхідних і розумних витрат з виконання зобов'язання за рахунок боржника-порушника іншою особою або самим потерпілим (ст. 397 ЦК), у тому числі придбання покупцем товару внаслідок порушення зобов'язань продавцем у іншого продавця за вищою, але розумною ціною або продаж продавцем товару внаслідок порушення зобов'язань покупцем іншому покупцеві за нижчою, але розумною ціною (п. 1 і 2 ст. 524 ЦК) і т. п По-третє, сюди входять неотримані потерпілою стороною доходи, які вона могла б отримати за відсутності правопорушення (п. 2 ст. 15 ЦК). Витрати потерпілого та пошкодження його майна охоплюються поняттям реального збитку, тобто готівки збитків. Не одержані потерпілим доходи становлять його упущену вигоду. Розмір її відповідно до закону має визначатися "звичайними умовами цивільного обороту" (а не теоретично можливими особливо сприятливими ситуаціями) і реально вжитими заходами або приготуваннями для її отримання (п. 4 ст. 393 ЦК), наприклад при неотриманні підприємцем прибутку через що став неможливим внаслідок правопорушення виконання укладених ним договорів. Якщо ж правопорушник отримав доходи внаслідок свого правопорушення (наприклад, в порушення укладеного раніше договору продав товар іншому покупцеві), розмір упущеної вигоди, що підлягає стягненню на користь потерпілого в якості частини понесених ним збитків, не може бути меншим, ніж такі доходи (абз. 2 п. 2 ст. 15 ЦК). Цивільний закон виходить із принципу повноти відшкодування збитків (п 1 ст. 15, п. 1 ст. 1064 ЦК) і допускає обмеження майнової відповідальності лише у виняткових, прямо передбачених ним (але не підзаконним актом) або договором випадках (ст. 400 ЦК). В умовах інфляції ціни, з урахуванням яких обчислюється розмір збитків, можуть коливатися. Тому розмір збитків повинен обчислюватися з урахуванням цін, що існували на момент виконання обов'язку, а при її невиконанні - на момент пред'явлення позову, якщо тільки закон, інший правовий акт або угода самих учасників не передбачили інше (п. 3 ст. 393 ЦК), наприклад розрахунки за цінами, що існували в момент укладання договору. Цивільно-правова відповідальність за порушення договірних обов'язків іноді може наступати і незалежно від наявності шкоди (або збитків). Так, прострочення в передачі товару за договором може спричинити застосування передбаченої ним штрафу незалежно від того, чи з'явилися в результаті збитки у набувача товару чи ні. Однак такі випадки є винятковими, бо компенсаторна спрямованість і майновий характер відповідальності у цивільному праві припускають її застосування головним чином у випадках виникнення майнової шкоди (збитків). Однак він може і не завдавати прямих матеріальних втрат, не стаючи від цього менш відчутним для потерпілого (наприклад, при применшення його честі, заподіянні шкоди здоров'ю, незабутнє знівечення обличчя, незаконному застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд тощо). Така шкода сам по собі не може бути компенсований цивільно-правовими (майновими) способами, тому що не піддається точній матеріальною оцінкою. Однак у випадках, прямо передбачених законом, він може бути відшкодована в приблизно певної або символічної грошовій сумі з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також індивідуальних особливостей потерпілого та інших фактичних обставин (ст. 151,1101 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Шкода (збитки) як умова цивільно-правової відповідальності " |
||
|
||