Головна
ГоловнаНавчальний процесПедагогіка → 
« Попередня Наступна »
С.І. Бризгалова. Проблемне навчання в початковій школі: Учеб. посібник. Вид. 2-е, испр. і доп. / Калінінгр. ун-т. - Калінінград. - 91 с. , 1998 - перейти до змісту підручника

§ 7. Процес рішення задачі

Психологи, досліджуючи процес творчого виконання завдання, виділяють три основних його моменти: 1) усвідомлення проблеми; 2) її дозвіл; 3) перевірку отриманих результатів (А.Я. Пономарьов, 1964) . Більш глибоке вивчення процесу вирішення задачі дозволило виділити нові його етапи. Так, І.Я. Лернер, Т.В. Напольнова, Л.Є. Стрельцова та ін на другому етапі (рішення задачі) виділяють три самостійних підетапи: -

розчленовування завдання на дане і шукане (усвідомлення наявних даних і питання); -

виявлення залежності між даними і питанням. При цьому часто виникає необхідність висунути гіпотезу і спланувати її перевірку; -

здійснення рішення.

Подальше дроблення етапів вирішення призвело до того, що, наприклад, В.І. Загвязинский, Д.М. Гришин виділяють в процесі виконання завдання дев'ять етапів і підетапів, А.А. Столяр - 13. На наш погляд, процес вирішення завдання на уроці виглядає наступним чином: 1) пред'явлення завдання учителем; 2) виникнення проблемної ситуації (усвідомлення фактів, даних у тексті задачі, як суперечливих), 3) вихід з проблемної ситуації (рішення): Варіант А ( індукція) 1.

Пояснення виявленого протиріччя (гіпотеза). 2.

Доказ (перевірка гіпотези). 3.

Відповідь.

Варіант Б (дедукція) 1.

Відповідь. 2.

Доказ правильності відповіді. З процесом вирішення проблемного завдання тісно пов'язаний спосіб її вирішення. Власне кажучи, цих способів три: проблемна завдання повністю вирішується самим учителем з дотриманням всіх етапів рішення (проблемний виклад); рішення виконується учнями під керівництвом вчителя через систему проблемно орієнтованих питань (евристична бесіда); вся задача або її частина вирішується школярами у формі самостійного дослідження (дослідницький метод). Способи вирішення проблемних завдань (методи проблемного навчання) будуть досліджені в наступних розділах.

І останнє питання, яке слід розглянути у зв'язку з предметом обговорення, - як будувати процес навчання із застосуванням проблемних завдань.

Висловимо кілька міркувань. 1.

Проблемна задача може застосовуватися на будь-якому етапі уроку: при перевірці домашнього завдання, при актуалізації вивченого матеріалу, при вивченні нового матеріалу, при його закріпленні. 2.

Спеціальні дослідження показують, що на вирішення однієї задачі витрачається від 1-2 до 15 хвилин (І.Я. Лернер). 3.

У зв'язку з цим виникає питання: скільки проблемних завдань можна застосовувати на одному уроці? Спостереження показує, що завдань не може бути більше семи. Причини носять об'єктивний характер: урок триває 35-45 хвилин. І кількість завдань на одному уроці має бути обмежена. Є й причина психологічного характеру. Дж. Міллер4 досліджував межі здатності людини утримувати і переробляти отриману інформацію. Виявилося, що ці межі визначаються "магічним числом 7 ± 2" (7 ± 2 цифр, слів, правил; це може бути і 7 ± 2 проблемні задачі). Вкажемо, що спеціальні дослідження оптимальної кількості проблемних завдань в рамках одного уроку ще не проводилися.

Підіб'ємо підсумки. 1.

Проблемна задача - спеціальна дидактична конструкція, що складається з умови і питання (спонукання до дії, завдання тощо). 2.

Особливістю завдання є її проблемність. Об'єктивна про-блемность виражається в суперечливості інформації, що міститься в тексті задачі. Усвідомлення школярами об'єктивної суперечливості цієї інформації призводить до особливого суб'єктивного психічному стану, званому проблемною ситуацією. 3.

Потреба вийти з проблемної ситуації спонукає школярів до вирішення завдання. Рішення виконується з різним ступенем пізнавальної самостійності. 4.

Результатом рішення є або нові знання або нові способи діяльності, або те й інше.

Список рекомендованої літератури 1.

Гришин Д.М. Про види і структурі навчальних завдань / / Радянська педагогіка. - 1961. - № 3. 2.

Загвязинский В.І. Про постановку та вирішенні пізнавальних завдань у навчальному процесі: Метод.

Реком. - Тюмень, 1973. 3.

Лернер І.Я. Досвід застосування пізнавальних завдань в V класі / / Викладання історії в школі. - 1967. - № 1.

4 Див: Міллер Дж. Магічне число сім плюс або мінус два: Про деякі межах нашої здатності переробляти інформацію / / Інженерна психологія. - М.: Прогресс, 1964. 4.

Лернер І.Я. Пізнавальні завдання у навчанні історії: Матеріали до дослідної роботі вчителів. - М.: Просвещение, 1968. 5.

Лернер І.Я. Пошукові завдання у навчанні як засіб розвитку творчих здібностей / / Наукова творчість / Под ред. С.Р. МіКулінсьКого і М.Г. Ярошевського. - М.: Наука, 1969. 6.

Лернер І.Я. Фактори складності пізнавальних завдань / / Нові дослідження в педагогічних науках. - М.: Педагогіка, 1970. - Вип.1 (XIV). 7.

Напольнова Т.В. Пізнавальні завдання у навчанні російській мові: Вказівки для дослідної роботи вчителя. - М.: Просвещение, 1968. 8.

Погорєлова Н.А. Елементи проблемного навчання на уроках природознавства / / Виховання і розвиток дітей у процесі навчання природознавства / Упоряд. Л.Ф. Мельчаков. - М.: Просвещение, 1981. 9.

Пізнавальні завдання у навчанні гуманітарних наук / Под ред. І.Я. Лернера. - М.: Педагогіка, 1972. 10.

Пойа Д. Як вирішувати проблему. - М.: Педагогіка, 1961. 11.

Пойа Д. Математичне відкриття. - М.: Наука, 1970. 12.

Рупіна Ц.Л. Застосування пізнавальних завдань при навчанні гуманітарних предметів / / Радянська педагогіка. - 1981. - № 1. 13.

Стрезикозин В.П. У чому ж суть "проблемного навчання"? / / Початкова школа. - 1973. - № 6. 14.

Стрельцова Л.Є. Пізнавальні завдання з літератури і способи навчання їх вирішення: Автореф. дис. канд. пед. наук. - М., 1972. 15.

Ерднієв П.М., Ерднієв Б.П. Теорія і методика навчання математики в початкових класах. - М.: Педагогіка, 1988. 16.

Есаулов А.Ф. Психологія вирішення завдань. - М.: Вища школа, 1972.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 7. Процес рішення задачі "
  1. § 3. Дидактичні можливості проблемної ситуації та умови її застосування
    процесі навчання (за М.І. Махмутову) 14: а) привернути увагу учня до питання, задачі, навчального матеріалу, порушити у неї пізнавальний інтерес та інші мотиви діяльності, б) поставити його перед таким посильним пізнавальним утрудненням, подолання якого активізувало б розумову діяльність; в) оголити перед учнем протиріччя між виниклої у нього
  2. ЗМІНА ВМІСТУ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
    процесу навчання як процесу вирішення завдань. Відомо, що зміст освіти, яке надає школяреві необхідний і доступний йому мінімум коштів індивідуального розвитку як базову основу для самостійного освоєння культурно-історичних цінностей, зафіксовано в державних освітніх стандартах. В умовах інформаційного суспільства цінність змісту освіти
  3. Методи здійснення виконавчої влади
    процесу, і спеціальні, що застосовуються при здійсненні окремих функцій на окремих стадіях упрвленческого процесу. В якості загальних методів управління виділяють методи переконаний-ня, примусу і заохочення. Переконання являє собою способи впливу на свідомість і поведінку людей, за допомогою засобів переконання стимулюється належне поведінка учасників адміністративно-правових відносин.
  4. Адміністративний процес
    процесу 1. Поняття й основні риси адміністративного процесу 2. Принципи адміністративного процесу 1. Адміністративний процес - це сукупність дій, со-вершать виконавчими органами для реалізації покладених на них завдань і функцій. Особливості адміністративного процесу: 1. Являє собою різновид владної діяльності суб'єктів незалежно ектов виконавчої влади. 2. Метою
  5. Види і стадії адміністративного права
    процесуальними документами тощо) Виробництво по справах про адміністративні правопорушення з-варто з стадій: 1. Адміністративне розслідування. 2. Розгляд справи. 3. Перегляд постанови. 4. Виконання рішень. 2. Адміністративне розслідування складається з наступних ця-пов: 2. Порушення справи Підставою порушення справи є вчинення особою діяння, яке містить ознаки
  6. Від авторів
    процесів, а отже, і ефективно використовувати досвід поколінь. Здавалося б, сказане вище - це банальна істина, але вона часом не враховується в історичних підручниках і навчальних посібниках. У них як і раніше історичний процес пропонується лише в одному - авторське - варіанті. У цьому відношенні дивно консервативні шкільні та вузівські підручники. Крім того, багато хто з них несуть у собі
  7. 1.Поіск в галузі методології
    процес ». Але, критично оцінюючи минуле, слід уникати нігілізму. Однак як цього домогтися, яких орієнтирів віддати перевагу? Як завжди, на переломному етапі заново встають світоглядні та методологічні проблеми історичного пізнання. Зараз вітчизняні суспільствознавці активно критикують теорію формації і в цілому марксизм. Дослідники ж Заходу, відзначаючи обмеженість багатьох
  8. 4.Питання вивчення народних рухів
    процесу формування особистостей вождів, дано їх соціально-психологічні портрети. Велике значення публікацій джерел. Велика увага також приділялася типології селянських рухів, особливо селянським війнам, (виробленні самого поняття «селянська війна» стосовно до російської історії, виявленню їх спільних рис і відмінних рис). На даному ж етапі розвитку історіографії в
  9. 1. Національний характер
    процес просто неможливо. Енциклопедичні словники визначають характер як індивідуальний склад особистості людини, яка проявляється в особливостях поведінки та ставлення його до навколишнього світу. У словнику В.І. Даля характер - це вдача людини, його моральні властивості та якості, властивості душі і серця. Подібно своєрідності конкретного, індивідуального людини існує і своєрідність
  10. Олександр I
    процес серйозного і глибокого його утворення. Навичок серйозної розумової самостійної роботи Олександр так і не отримав. Він не звик до терплячого, наполегливій, організованому праці. Як вже зазначалося, юному великому князю доводилося бути між двома вогнями (двір Катерини і двір Павла). Це розвинуло в ньому такі риси, як лицемірство, вміння приховувати справжні почуття і думки,