| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 8 ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З РАННІМ ДИТЯЧИМ АУТИЗМОМ |
||
|
Труднощі психологічної реабілітації та адаптації дітей з раннім дитячим аутизмом в значній мірі обумовлені складною структурою і ступенем тяжкості їх дефекту, що виявляються в особливостях їх афективної дезадаптації, в дефіциті потреби в спілкуванні, в недорозвиненні регуляторних функцій і в своєрідних порушеннях пізнавальної діяльності і мови. Ці особливості необхідно враховувати в процесі психолого-педагогічної допомоги дітям з аутизмом як одного з найважливіших ланок системи їх реабілітації. Існує широке і вузьке розуміння психологічної допомоги дітям з аутизмом. У широкому сенсі психологічна допомога є системою психологічних впливів, націлених на виправлення наявних у дітей недоліків у розвитку психічних функцій і особистісних властивостей. У вузькому сенсі психологічна допомога - це один із способів психологічного впливу, спрямований на гармонізацію розвитку особистості дитини, її соціальної активності, адаптації, формування адекватних міжособистісних відносин [Мамайчук, 2001]. В даний час питання своєчасної психологічної допомоги дітям і підліткам з порушеннями У розвитку розроблені недостатньо. На практиці різні психотехнічні прийоми нерідко використовуються психологами та педагогами без урахування клінічної форми раннього дитячого аутизму, рівня розвитку інтелектуальних процесів і особливостей емоційно-вольової сфери дитини. Відсутність чітко розроблених диференційованих психокорекційної-них методів, неадекватний підбір психотехнічних прийомів може не тільки негативно позначатися на якості психічного розвитку дитини, а й створювати істотні труднощі в роботі педагогів і батьків з дитиною. Багаторічний досвід нашої роботи показує, що правильно підібрані методи психологічної допомоги з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей та підлітків з проблемами у розвитку роблять позитивний вплив на динаміку їх розумового та особистісного розвитку. За своїм характером психологічна допомога може здійснюватися в різних формах: рекомендаційних, діагностичних, а також у псіхокор-рекціонних та психотерапевтичних впливах. Рекомендаційні форми включають в себе: - рекомендації, спрямовані на подальше виховання і навчання дитини (наприклад, такі як визначення дитини в корекційні школи, спеціальні сади, направлення на додаткові консультації у психоневролога, логопеда, психолога-консультанта іншого профілю і т. д.); - рекомендації методів виховання, навчання дитини; - рекомендації з професійної орієнтації підлітків. Діагностичні форми представлені наступними заходами: - визначення готовності дитини до шкільного навчання; - виявлення причин труднощів у навчанні; - психологічна або нейропсихологическая діагностика розвитку гностичних процесів; - діагностика емоційного стану дитини, ступеня тяжкості його афективної патології. Всі зазначені види допомоги є психологічними в тому сенсі, що вони націлені на проблеми, викликані психологічними причинами, і засновані на психологічному впливі. Так, наприклад, допомогу у влаштуванні дитини з раннім дитячим аутизмом у допоміжну школу, здавалося б, не містить у собі нічого психологічного, а належить, швидше, до сфери медицини та спеціальної педагогіки. Більш того, багато клініцистів і педагоги намагаються вирішити це питання без допомоги психолога. Однак це не завжди виправдано: по-перше, як правило, об'єктом допомоги є, перш за все, батько, який може гостро переживати переклад або влаштування дитини в допоміжну школу і активно чинити опір цьому, по-друге, визначення ступеня і структури інтелектуального дефекту засноване на психологічних знаннях розвитку дитини і обов'язково вимагає психологічних методів діагностики існуючих порушень. Насправді психологічну за своїм характером допомогу далеко не завжди надають тільки психологи. Серед фахівців, діяльність яких пов'язана з наданням такої допомоги, можуть бути лікарі-психіатри, психотерапевти, психоневрологи, педагоги, соціальні працівники. У зв'язку з цим свого часу було описано декілька моделей психологічної допомоги дітям і підліткам з порушеннями у розвитку [Сім'я в психологічній консультації, 1989]. Педагогічна модель включає в себе надання допомоги батькам у вихованні дітей. Педагог-консультант аналізує разом з батьками сформовану ситуацію і виробляє програму заходів, спрямованих на її зміну. Діагностична модель широко використовується в медико-психолого-педагогічних комісіях, де розглядається питання про подальше навчання дитини. Сам процес діагностики аутичних дітей є комплексним і передбачає участь групи фахівців для здійснення медичної, педагогічної або психологічної діагностики. Соціальна модель допомоги частіше використовується в сімейній консультації. Такого роду допомога може полягати, наприклад, у знайомстві батьків дітей з аутизмом один з одним або з наявними в місті соціальними службами, батьківськими асоціаціями, сімейними клубами і пр. Медична модель допомоги передбачає зусилля фахівців, спрямовані на лікування, реабілітацію дітей з аутизмом, а також на психічну адаптацію здорових членів сім'ї до особливостей хворої дитини. І нарешті, психологічна модель допомоги, яка спирається на закономірності психічного розвитку дитини і підлітка, передбачає аналіз особливостей формування пізнавальних процесів і особистості дитини чи підлітка з проблемами в розвитку і розробку адекватних методів психологічного впливу, тобто надання всебічної психологічної допомоги. Враховуючи складність дефекту у дітей з аутизмом, ми розглядаємо необхідну в даному випадку психологічну допомогу як складну систему психолого-реабілітаційних впливів, спрямованих на підвищення соціальної активності, розвиток комунікативних навичок і самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості дитини в соціумі, розвиток інтелектуальних і мовних функцій, які відповідають психофізичним можливостям дитини. Важливе значення має вирішення приватних завдань: усунення у дитини вторинних особистісних реакцій на наявний неадекватний стиль сімейного виховання, усунення неадекватного ставлення оточуючих до дитини, госпитализма і пр. Психологічна допомога дітям і підліткам з аутизмом відрізняється від психологічної допомоги дітям і підліткам з іншими порушеннями в психічному розвитку - як за цільової спрямованості, так і по організації і динаміці процесу роботи з дитиною. Вона передбачає врахування наступних факторів: 1) складна, спотворену структуру емоційного та інтелектуального дефекту у дітей з РДА; 2) різноманіття аутистических розладів, які представлені такими клінічними групами : - дитячий аутизм Каннера, при якому спостерігається вроджена або рано набута недостатність комунікативності; - органічний аутизм, що характеризується недостатнім, рано виявляється порушенням комунікативності; - шизофренічний аутизм, при якому порушення комунікативності пов'язано з прогродіентним психотическим процесом; - шизоидная психопатія, якій властива недостатність і спе-. ціфіка спілкування; 3) наявність певної нозологічної структури, що володіє якісними особливостями в кожному конкретному випадку (аутизм в чистому вигляді практично не зустрічається), що визначає різні завдання психологічної допомоги; 4) складне поєднання в картині психічного стану дітей з аутизмом біологічних і соціальних факторів розвитку; 5) особливості соціальної ситуації розвитку у зв'язку з виразністю афективної дезадаптації, особливостями міжособистісного спілкування дитини в сім'ї і в соціумі . Нижче на схемі представлені основні блоки психологічної допомоги дітям і підліткам з раннім дитячим аутизмом. Центральною ланкою в системі психологічної допомоги дітям з РДА є психологічна корекція. Блоки цієї системи взаємопов'язані між собою, але кожен з них має свою специфіку і змістовну спрямованість. Особливе місце в системі психологічної допомоги займає психологічний супровід, який є вторинним ланкою в системі психологічної допомоги і в значній мірі визначається ефективністю психологічної діагностики та корекції. Складність і своєрідність психіки дітей, що страждають раннім дитячим аутизмом, вимагає ретельного методологічного підходу до організації процесу психологічної допомоги. Розробка її принципів як основоположних, відправних ідей є надзвичайно важливим етапом у створенні реабілітаційних програм [Мамайчук, 2001]. Ми виділили чотири базових принципи психологічної допомоги дітям і підліткам з аутизмом: принцип особистісного підходу, каузальний * принцип, принципи комплексного і діяльнісного підходів. Насамперед, у процесі психологічної допомоги необхідно враховувати не окремі порушені функції, наприклад рівень інтелекту або ступінь тяжкості афективної патології дитини, а особистість дитини в цілому, з усіма її індивідуальними особливостями. Тим самим буде реалізований принцип особистісного підходу до дитини. Основоположник клієнт-центрованої терапії, відомий американський психотерапевт К. Роджерс виділив три основних напрямки реалізації цього принципу: а) кожна особистість має безумовною цінністю і заслуговує поваги як така , б) кожна особистість в змозі бути відповідальною за себе; в) кожна особистість має право вибирати цінності і цілі і приймати самостійні рішення [Rogers, 1951]. Психолог повинен сприймати будь-якої дитини та її батьків як унікальних, автономних індивідів, поважати і визнавати за ними право вільного вибору, право самовизначення, право жити власним життям. Другий найважливіший принцип - каузальний. Психологічна допомога дітям з раннім дитячим аутизмом повинна бути більше сконцентрована не так на зовнішніх проявах порушень у розвитку, а на дійсних джерелах, що породжують ці відхилення. Наприклад, низький комунікативний потенціал у дитини ще не є проявом аутизму. Він може бути як індивідуально-типологічної характеристикою дитини, так і психогенної реакцією на несприятливу ситуацію і пр. Складна ієрархія відносин між симптомами і їх причинами, структура дефекту повинні визначати завдання і цілі психологічної допомоги дітям з раннім дитячим аутизмом. Реалізація каузального принципу в процесі психологічної допомоги сприяє усуненню причин і джерел відхилень у психічному розвитку хворої дитини. Третій, на наш погляд, надзвичайно необхідний принцип психологічної допомоги дітям з раннім дитячим аутизмом - принцип комплексного підходу. Ефективність психологічної допомоги в значній мірі залежить від ретельного обліку клінічних та соціально-педагогічних факторів у розвитку дитини. Психолог повинен володіти повною інформацією про причини і специфіці захворювання дитини, про майбутню тактику лікування, перспективи медичної реабілітації. Крім того, йому необхідно безпосередньо контактувати з лікарем-психіатром, у якого спостерігається дитина, знати, які ліки він приймає, які лікувальні процедури йому призначені. Контактуючи з педагогом або соціальним працівником, який працює з дитиною, психолог повинен збирати вичерпну інформацію про особливості самообслуговування, ступеня розвитку навчальних навичок, індивідуально-психологічних характеристиках дитини. Одним з основних напрямів психологічної допомоги дітям і підліткам з порушеннями у розвитку є психологічне консультування. Консультація (від лат. Consultatio) означає рада фахівця з якого-небудь питання. Консультування - це професійна діяльність, спрямована на надання допомоги людині у вирішенні проблем, що виникають у різних сферах його життєдіяльності. Існуючі сьогодні у світовій практиці види психологічного консультування дітей та підлітків надзвичайно різноманітні. Вони розрізняються за характером завдань, що вирішуються фахівцями - педагогами-дефек-тологіі, соціальними працівниками, лікарями та ін Ці відмінності, як зазначалося вище, формують ту чи іншу модель психологічного консультування. Кожна з таких моделей спирається на власну теоретичну базу і зумовлює використовувані методи роботи. Психологічне консультування є важливою ланкою психологічної допомоги дітям і підліткам з аутизмом. Воно являє собою систему, що складається з наступних основних блоків [Мамайчук, 2001]: 1) гностичний блок; 2) конструктивний блок; 3) організаційний блок; 4) оцінний блок. Виділені нами блоки тісно пов'язані між собою і відображають динаміку консультативного процесу. Розглянемо характеристики кожного блоку в динаміці консультативного процесу дітей з аутизмом. Завдання гностичного блоку консультування багатогранні і залежать від проблем консультованих. Знайомство з батьками і дитиною в ході психологічного консультування починається з першої зустрічі. Вона досить коротка, тобто укладається в традиційні 45-90 хвилин. Слід підкреслити, що перед психологічним консультуванням діти, які страждають аутизмом, повинні пройти обстеження у клініцистів (дитячого психіатра, невропатолога та ін.) Як підкреслювалося вище, поліетіологічность і різноманіття ауті-стических синдромів у дітей вимагає кваліфікованого аналізу клініциста. Інформація про дитину, отримана психологом від лікаря-психіатра, оптимізує процес консультування, дає психологу можливість правильно організувати першу зустріч з дитиною та її батьками і направити консультативний процес у потрібне русло. Під час першої зустрічі психолог вислуховує скарги батьків, а також складає враження про батьків і дитину на основі їх поведінки і характеру спілкування з психологом. Діти з аутизмом погано звикають до нової обстановки. Їх поведінка нерідко хаотично, представлено у вигляді безглуздою активності: вони хапають предмети на столі психолога або в кабінеті, часто беруть їх в рот, обнюхують. При такому польовому поведінці бажано проводити бесіду з батьками окремо від дитини. Дитині можна запропонувати поспілкуватися з помічником психолога або з ким-небудь з батьків у кабінеті. Для цього треба підготувати на окремому столику спеціальні іграшки, а також камінчики, мотузочки та інші афективно значущі для дитини предмети. На перших етапах консультування психолог повинен зорієнтуватися в мотивах звернення батьків дітей з аутизмом до консультанта. Досвід нашої роботи показує, що у переважної більшості батьків дітей з аутизмом спостерігається ділова орієнтація на процес консультування. Це проявляється в тому, що батьки щиро зацікавлені у вирішенні своїх проблем і повністю довіряють психолога. Однак нерідко спостерігається недостатньо адекватна орієнтація. Батьки перебільшують можливості консультанта, іноді просять виписати ліки дитині, порекомендувати медичні процедури. У деяких батьків спостерігається споживча орієнтація, яка виявляється в тому, що вони орієнтуються на швидке вирішення проблеми, намагаються перекласти відповідальність за процес реабілітації на консультанта-психолога. Такі батьки часто звертаються до психолога з готовою моделлю бажаного результату і наполягають на її здійсненні. Наприклад, просять оцінити інтелект дитини: «Обстежуйте його і доведіть, що він може навчатися по масовій програмі, що він такий же, як усі». У таких випадках психолог завжди стикається з принципово важливим завданням: точно і адекватно оцінити справжній зміст і значення таких скарг і прохань. Кожен з таких випадків вимагає копіткої аналізу, що дозволяє психологу зрозуміти мотиви звернення до нього. Велике значення в ефективності консультативного процесу має психологічний аналіз скарг батьків. Досвід нашої багаторічної роботи показує, що при зверненні до консультанта-психолога спостерігаються такі варіанти скарг батьків дітей з аутизмом: - скарги на особливості поведінки дитини (веде себе дивно; оточуючих не помічає; любить грати один; грає в «дивні» гри); - скарги на емоційний розвиток дитини (страхи, тривожність); - скарги на відставання в психічному розвитку; - скарги на відставання в розвитку мови або на особливості мовного розвитку; - скарги на індивідуальні психічні особливості (замкнутий, дуже рухливий, загальмований та ін.) Серед перерахованих скарг нерідко зустрічаються необгрунтовані скарги, які можна розділити на дві категорії: частково обгрунтовані і абсолютно необгрунтовані. Наприклад, батьки скаржаться на погане, дивна поведінка дитини у зв'язку з упередженим ставленням вихователя дитячого садка до нього. У дитини дійсно спостерігається неадекватна поведінка, але воно обумовлено не «поганим ставленням педагогів до нього», а особливостями його психічного розвитку. У разі абсолютно необгрунтованих скарг нерідко виникає питання не тільки про педагогічної безграмотності батьків; а й про їх психологічні особливості: скарги на дитину можуть бути своєрідною проекцією особистісних проблем. Наприклад, мати може поскаржитися на те, що дитина шкідливий, неслухняний, «такий же, як чоловік». Така скарга, як правило, є своєрідним відображенням особливостей психологічного клімату в сім'ї. Таким чином, необгрунтованість, так само як і відсутність у батьків скарг на дитину з аутизмом, може визначатися такими факторами, як психологічна неграмотність самих батьків, спотворення батьківських відносин до дитини, захисна реакція у батьків, а в окремих випадках і психологічні проблеми самих батьків. По спрямованості можна виділити два види скарг: - спрямовані на конкретний суб'єкт (наприклад, скарги на дитину, на вчителів, свекруха і т. п.); - змістовні скарги (наприклад, скарги на порушення розвитку, поведінка дитини, особливості її міжособистісних контактів та ін.) На перших етапах консультування психолог може стикатися з прихованим змістом скарг батьків. Це нерідко обумовлено непідготовленістю батька до бесіди з психологом, хвилюванням. У зв'язку з цим особливого значення набуває здатність психолога своєчасно правильно поставити запитання, для того щоб перевести прихований зміст скарг на явне. Грамотно поставлений психологом питання, що полегшує батькам розповідь про існуючу проблему, сприяє формуванню у них позитивного ставлення до фахівця. Наприклад, психолог може запитувати батьків: «Ваша дитина любить грати з побутовими предметами або воліє іграшки?» - Або: «Ваша дитина любить повторювати слова і склади, любить музику?» Як тільки батьки починають відповідати на питання, які містять опис особливостей, властивих дитині з аутизмом, у них виникає позитивна установка на спілкування з психологом, поліпшується психологічний контакт. Ефективність отримання інформації при першій зустрічі в значній мірі залежить не тільки від правильно поставлених питань, а й від уміння психолога аналізувати спонтанні висловлювання в ході спілкування з батьками, а також результати спостереження за комунікацією батьків з дитиною. Наприклад, мати несподівано заявляє психологу: «Чому така дитина, у нас в роду таких нікого не було». Подібні висловлювання відображають неконструктивну позицію матері по відношенню до дитини і підкреслюють приховані міжособистісні конфлікти в сім'ї. Таким чином, на першому етапі консультування психолог здійснює попередню діагностику стану дитини, особливостей сімейного виховання, виробляє клініко-психологічну оцінку стану членів сім'ї, розуміння ними стану дитини та її перспектив, оцінює динаміку сім'ї у зв'язку з хворобою дитини, структуру сім'ї та характер сімейних відносин на момент обстеження, відносини сім'ї з зовнішнім світом. Одним з вирішальних факторів, супутніх ефективності консультування на даному етапі, є встановлення консультативного контакту. Батьки дітей з аутизмом на прийомі у психолога хочуть, щоб їх вислухали, зрозуміли їх турботи, тривоги, сумніви і конфлікти. Доброзичливе і зацікавлену увагу психолога в процесі бесіди з батьками є важливою умовою встановлення психологічного контакту. Формування такого контакту починається з першої зустрічі психолога з дитиною та її батьками. Основою формування ефективного контакту є принципи клієнт-центрованої терапії, сформульовані К. Роджерсом [Rogers, 1951]. Автор зазначає, що і у дитини, якщо дозволяє його вік, і у батьків повинно виникнути відчуття, що вони вислухані і зрозумілі. У процесі консультативного контакту необхідно створити обопільна довіра між психологом і клієнтами. Як справедливо зазначає Роджерс, для цього психологу необхідні такі особистісні якості, як щирість, емпатія і безумовна повага до людей. У дослідженнях Джорджа і Крістіану [George, Cristiani, 1990] виділені шість основних параметрів консультативного контакту: емоційність; інтенсивність; динамічність; конфіденційність; спрямованість на підтримку; сумлінність. Характер консультативного контакту в значній мірі залежить також від теоретичної орієнтації консультанта. Досвід нашої роботи з батьками дітей з аутизмом показує, що ефективному консультативному контакту нерідко заважає негативний досвід, який батьки придбали при спілкуванні з іншими фахівцями. Нерідко деякі батьки мають неадекватні уявлення про завдання психологічного консультування, плутають психологічне консультування з консультацією лікаря-психіатра, дефектолога. Приклад Молоді батьки прийшли з дитиною на прийом до психолога після консультації лікаря-невропатолога і логопеда. Категоричні висловлювання лікаря і логопеда про «неперспективність» дитини і рекомендації віддати його в спеціалізований заклад сформували негативну установку батьків на консультацію психолога, ввели батьків в стан глибокого фрустрационного напруги. У процесі розмови з психологом батьки вели себе вкрай насторожено, неохоче викладали свої скарги, на початкових етапах спілкування навіть проявляли роздратування. Психологу довелося пояснювати батькам, що для нього важливий не стільки діагноз, скільки інформація, яка допоможе розкрити потенційні можливості дитини і допомогти йому. До речі, в даному випадку фахівці глибоко помилилися. Нині хлопчик успішно закінчив мовну школу і має роботу. Перед психологом стоїть важливе завдання зрозуміти причини такого ставлення і, головне, пом'якшити емоційний дискомфорт у батьків у зв'язку з важкою хворобою дитини. Формування позитивного настрою батьків на роботу з фахівцем можливо тільки у випадку неприпустимість з боку психолога оціночних суджень про дитину, особливо на першому етапі. Навпаки, корисним є активне залучення батьків до психодиагностический процес. Досвід нашої роботи показує, що батьки, які брали безпосередню участь у психодиагностическом процесі, більш адекватно оцінюють потенційні можливості дитини, ніж ті батьки, які в цьому процесі не брали участь. У практиці нерідко спостерігаються випадки, коли сам психолог може спровокувати негативне ставлення у батьків і дитини авторитарним стилем бесіди, безсистемним, тривалим тестуванням дитини, відчуженим, холодним ставленням до прояву навіть мінімальної активності у дитини, невмінням вислухати батьків, перериванням їх монологів і пр. Психологу необхідно пам'ятати, що багато батьків в силу глибоких переживань за дитину не завжди готові до ідентифікації своїх проблем і потребують допомоги психолога, для того щоб мати можливість вербалізувати свої переживання, відкрито висловити їх. Будь-які невиражені сильні емоції, особливо негативні, ускладнюють подальший процес консультування і роблять його непродуктивним, а часом і шкідливим для психічного стану батьків і дитини. Різноманітна інформація, витягнута з першої бесіди з батьками дитини з аутизмом, вимагає відповідного узагальнення. З метою практичної зручності узагальнення можна проводити у вигляді виділення провідних психологічних синдромів, що включають в себе специфіку сюжету скарг, особливостей їх підтексту, а також ряду додаткових неспецифічних поведінкових проявів, які спостерігаються у дитини та її батьків (засоби невербальної комунікації: жести, погляд і пр.). Слід пам'ятати, що психологічні синдроми являють собою початкові гіпотези, які перевіряються і уточнюються в подальшій роботі з дитиною і батьками. При аналізі скарг необхідно виділити наступні радикали: 1) ступінь обгрунтованості скарг батьків на поведінку і розвиток дитини. Вирішення цієї діагностичної задачі багато в чому зумовлює діагностику батьківського ставлення до дитини і характер подальшої роботи з батьками; 2) стан психічного розвитку дитини, дефект розвитку, його природу; 3) подальші діагностичні цілі (особистісну характеристику батьків, батьківського ставлення і взаємин з дитиною, стосунків у сім'ї в цілому, відносин дитини поза сім'єю), напрям наступної консультативної роботи з батьками та психокорекції-ційної роботи з дитиною. Основним завданням конструктивного блоку психологічного консультування є проектування консультативного процесу, відбір засобів і методів консультування з урахуванням інтелектуального і психічного потенціалу дитини чи підлітка з раннім дитячим аутизмом. Залежно від результатів первинної діагностики, побудованої на основі аналізу батьківських скарг і спостережень за дитиною, може бути поставлене питання про спеціальну діагностиці. Враховуючи особливості психічного розвитку дітей з аутизмом, їх афективні і поведінкові проблеми, спеціальну діагностику не рекомендується проводити під час першої зустрічі консультативного процесу. Слід особливо підкреслити недоцільність застосування єдиних стандартних тестів, насамперед на початкових етапах консультування. Як зазначалося вище, процес тестування дітей з аутизмом є досить трудомістким, вимагає від психолога високорозвиненого вміння індивідуально підійти до дитини, налагодити з ним психологічний контакт. Підбір методичних засобів для психологічної діагностики дітей з аутизмом залежить від структури, ступеня тяжкості та специфіки емоційного та інтелектуального дефекту. Як правило, використовуються психометричні, нейропсихологічні, патопсихологічні методи дослідження, спрямовані на вивчення гностичних процесів, емоційно-вольової сфери, працездатності, рухових і мовних функцій. Психологічне обстеження дітей, які страждають аутизмом, в першу чергу повинна бути спрямована на якісний аналіз існуючих порушень. Пред'являються дитині завдання не обов'язково повинні відповідати його хронологічним віком: слід підбирати їх таким чином, щоб вони були адекватні ступеня його афективної дезадаптації, рівню сенсомоторного та інтелектуального розвитку. Динаміка і зміст процесу психологічної діагностики дітей з аутизмом також залежать від ступеня тяжкості афективної патології, рівня і структури інтелектуальних і гностичних порушень. Сам процес обстеження необхідно проводити у формі гри, яка афективно значима для дитини і доступна йому. Аналіз психічного розвитку дитини в зіставленні з скаргами батьків, озвученими на попередньому етапі консультування, дозволяє психологу підготувати підстави для висновків, рекомендацій, формулювання психокорекційних програм. Основною метою організаційного блоку психологічного консультування дітей та підлітків, які страждають аутизмом, та їх батьків є послідовна реалізація планів по мобілізації всіх учасників процесу на дозвіл проблем. Перед психологом на даному етапі стоїть кілька конкретних завдань: 1. Активізація кожного учасника консультативного процесу (батька, матері, дитини). 2. Навчання батьків умінню об'єктивізувати і правильно усвідомлювати наявні у дитини психологічні та патопсихологічні проблеми. 3. Встановлення оптимальних довірчих взаємин у всіх учасників консультативного процесу (батька, психолога, дитини). При реалізації цих завдань особливу важливість становить позитивний настрій батьків і дітей на процес консультування і взаємодія з психологом. Особливі труднощі виникають при роботі з батьками, якщо їх, негативний і навіть ворожий настрій на процес взаємодії з психологом не вдалося подолати на перших етапах консультування. У процесі консультування ми нерідко стикаємося з спотвореним батьківським ставленням до дитини з аутизмом. Це наочно проявляється в неадекватних стилях сімейного виховання, а саме: в надмірній концентрації батьків на проблемах і потребах дитини, в задоволенні всіх його потреб. Нерідко батьки приховують своїх дітей від знайомих, навіть далеких родичів через почуття помилкового сорому, провини, намагаються всіляко захистити дитину від спілкування з іншими дітьми. Відповідно, перед психологом постає завдання зміни батьківського ставлення до дитини і оточуючих їх людей. У більшості батьків у формуванні ставлення до хвороби дитини беруть участь механізми психологічного захисту. Консультант повинен вміти розпізнавати їх і оптимально використовувати. Психологічний захист по-різному впливає на особливості ставлення батьків до хвороби дитини. Розгубленість, пригніченість у зв'язку знеконтактність їхньої дитини знижує у багатьох батьків батьківську самооцінку. Одні батьки витісняють зі свідомості неспроможність дитини, перебільшуючи його досягнення, інші, навпаки, надмірно фіксовані на «дивацтва» дитини, соромляться його. Більшість батьків аутичних дітей хвилює аутістіческій бар'єр, існуючий між ними і дитиною. У них спостерігається висока потреба випробувати хоча б коротку радість спілкування з дитиною, направити поведінку дитини в потрібне русло. Це нерідко формує непродуктивні стилі поведінки батьків. Приклад Батько 5-річного Іллі намагався постійно розважати хлопчика, включав гучну музику, возив хлопчика на салюти, масові гуляння та ін Після такого спілкування дитина дуже перевтомлюватися, погано спав, наростало рухове збудження. Бабуся хлопчика, дитячий лікар, категорично заперечувала проти таких «розваг» дитини, але не могла переконати зятя. У процесі бесіди було виявлено, що батько надходить таким чином не тому, що хоче поступати таким чином, а тому, що не може не діяти, дуже хоче допомогти дитині. Після того як в процесі консультування психолог розповів батькам про особливості психічного розвитку дітей з аутизмом, звернув їх увагу на підвищену чутливість хлопчика, їх дії відносно його змінилися. Слід підкреслити, що ні в якому разі не можна вдаватися до прямої критики батьків, до оціночних суджень на адресу їх стилів виховання. Необхідно дати можливість батькам зрозуміти особливості аутичної поведінки дітей. Плануючи подальшу корекційну роботу з дитиною, психолог обов'язково повинен враховувати адаптацію батьків до проблем дитини, стилі і методи сімейного виховання, психологічний клімат у сім'ї, соціально-психологічний статус батьків. Включення батьків у психологічну роботу з дитиною, засновану на реалістичному підході до перспектив лікування, - важливе завдання, що стоїть перед психологом. Способи та форми консультативної роботи, до яких вдається психолог, повинні вибиратися відповідно до проблемами дитини та її батьків і стоять перед ним завданнями. По завершенні даного етапу психолог надає батькам відповідну інформацію про дитину, висловлює свою думку про нього, відповідає на запитання батьків та інформує їх про різні аспекти обговорюваних проблем. Метою оціночного блоку є узагальнення досягнутих у процесі консультування результатів і обговорення спільно з батьками подальших планів роботи з дитиною. Психологічне консультування - це перша сходинка в системі психологічної допомоги дітям з аутизмом та їх батькам. Представлена нами структурна модель відображає динаміку консультативного процесу, проте реальний процес консультування значно ширший і не завжди підпорядковується даному алгоритму. Виділені блоки умовні, оскільки в практичній роботі їх взаємозв'язок значно складніше, ніж у викладеній схемі. Отже, в процесі психологічного консультування центральною ланкою є об'єкти консультування (дитина з аутизмом та його сім'я). Специфіка консультативного процесу визначається формою і ступенем тяжкості афективної патології дитини, а його результативність - професійною компетенцією психолога, його особистісними якостями і великим бажанням допомогти дитині і її батькам. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Глава 8 психологічного консультування В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З раннім дитячим аутизмом" |
||
|
||