| Головна |
| « Попередня | ||
ВИСНОВОК |
||
|
Минуло понад шістдесят років з дня опублікування Л. Каннером першої роботи по ранньому дитячому аутизму. За цей період написано величезну кількість книг і статей, в яких викладені вкрай суперечливі погляди на причини раннього дитячого аутизму, його класифікацію, особливості психічного розвитку аутичних дітей та прогноз їх соціальної адаптації. Безумовно, наука не стоїть на місці: на сьогоднішній день представлені цікаві дослідження біологічних детермінант раннього дитячого аутизму, особливостей когнітивного розвитку дітей з РДА. У зв'язку з прийняттям у нашій країні Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, ранній дитячий аутизм виведений з рубрики психозів, специфічних для дитячого віку, і поміщений в рубрику так званих первазивних загальних розладів розвитку. Такий підхід до раннього дитячого аутизму вказує на те, що необхідно навчати дітей з аутизмом і розробляти спеціальні програми їх розвитку. За останні десятиліття вітчизняними та зарубіжними психологами та педагогами було створено кілька навчальних програм, спрямованих на формування комунікативних та соціальних навичок у дітей з аутизмом. Це програми ТЕАССН, Т. Пітерса, О. С. Нікольської з співавторами та ін В даний час продовжують розроблятися і впроваджуватися в практику но-. ші корекційно-педагогіческіе'методи і методики психологічної корекції дітей з аутизмом [Організація спеціалізованої допомоги ..., 1989; Нікольська, Баенская, Ліблінг, 1997; та ін]. Проте використання цих програм можливо тільки в системі комплексної терапії аутизму у дітей, що передбачає дотримання таких принципів: - партнерство і співробітництво всіх фахівців, що працюють з аутіч-ними дітьми; - обов'язковий контакт з сім'єю дитини; - облік психофармакотерапевтических методів у системі психологічної допомоги дитині з аутизмом. Структурно-рівневий підхід до системи афективної регуляції, розроблений вітчизняними психологами К. С. Лебединської, В. В. Лебединським і О. С. Нікольської, безсумнівно, має велике значення в наданні психологічної допомоги дітям з аутизмом. Як підкреслює О. С. Нікольська, «поява в поведінці дитини конкретного симптому афективних труднощів може розцінюватися не саме по собі, а в загальній логіці становлення системи. Тому принципово важливим стає загальна спрямованість психологічної допомоги не тільки на дозвіл окремої труднощі, а й на введення її в загальний смисловий контекст адаптації »[Нікольська, 2000, с. 347]. Виділені авторами рівні афективної регуляції мають високу практичну значимість для диференційованого підходу до психологічної корекції не тільки дітей з аутизмом, а й дітей з іншими формами емоційних порушень. Однак орієнтація тільки на рівень афективної дезадаптації в процесі психологічної корекції дітей з аутизмом далеко не достатня. В даний час залишаються дискусійними багато питань. Це, з одного боку, питання первинного біологічного дефекту при ранньому дитячому аутизмі, з іншого боку - питання про те, що є основним психологічним дефектом при аутизмі, гальмуючим і викривляє психічний розвиток дитини: дезорганізованность сприйняття, когнітивні й мовні проблеми, поєднання низького психічного тонусу з підвищеною чутливістю (гіпертензією) і пр. Деякі зарубіжні автори вважають, що саме порушення когнітивних процесів є центральною ланкою в патогенезі аутизму. Інші розглядають інтелектуальні порушення при ранньому дитячому аутизмі як вторинні, відзначаючи, що для дітей-аутистів характерна виражена дисоціація між рівнем розвитку здібності до узагальнення і продуктивністю діяльності. За рахунок високого рівня розвитку пам'яті у дітей з аутизмом спостерігається більш високий запас знань, навичок і вмінь, ніж той, який вони використовують. Таким чином, важливим орієнтиром в організації психологічної допомоги дітям з аутизмом є виділення ведучого симптомокомплексу, що лежить в основі їх психічного дефекту. Це вимагає ретельної комплексної діагностики структури та рівня дефекту, особливостей взаємодії психічних функцій на різних етапах їх розвитку. Головним і перспективним напрямком діяльності психологів, на наш погляд, є розробка методів психологічної допомоги дітям з аутизмом з обов'язковим урахуванням не тільки рівня афективної дезадаптації дитини, а й специфіки її клінічних проявів. На жаль, в даний час число таких досліджень невелика. Це зумовлено відсутністю чіткої клінічної класифікації раннього дитячого аутизму, коли в дану нозологічну групу нерідко потрапляють діти з аутистами-тичними синдромами, з ранньої дитячої шизофренію, з психогенними реакціями і пр. Перспективи розвитку теорії та практики сучасної психології значною мірою залежать від вивчення психологічних закономірностей аномального розвитку. Це дає можливість поглибити наші уявлення про психологічні механізми розвитку когнітивних, інтелектуальних, емоційних функцій при нормальному розвитку. Вивчення особливостей спотвореного розвитку при ранньому дитячому аутизмі має безсумнівне значення для психологічної науки в цілому. Результати досліджень дозволять: - глибше розкрити особливості впливу афективних процесів на розвиток інтелектуальних і мовних функцій в онтогенезі; - проаналізувати значення соціальних і комунікативних факторів у розвитку вищих психічних функцій в онтогенезі; - повніше вивчити механізми формування сенсорно-перцептивних і мнемічних функцій в онтогенезі; - поглибити уявлення про вплив міжфункціональних інтеграції на розвиток когнітивних, інтелектуальних і емоційних функцій ; - розробити теоретично обгрунтовані методи психологічної допомоги дітям з емоційними проблемами на основі структурно-рів-невого підходу до емоційної регуляції поведінки. Особливе значення в організації ефективної психологічної допомоги дітям і підліткам з раннім дитячим аутизмом має орієнтація не тільки на спотворені системно-структурні моделі їх психічного дізонтогеній-за, а й на онтогенетические моделі. Облік системно-структурних моделей дозволяє розробити диференційовані методи психокорекційних впливів з орієнтацією на ступінь тяжкості і специфічну структуру афективного, інтелектуального та мовленнєвого дефекту. Облік онтогенетических моделей передбачає, з одного боку, орієнтацію психокорекційних впливів на більш ранні етапи психічного розвитку дитини (на чому побудований; наприклад, метод холдинг-терапії), з іншого боку, орієнтацію на рівень найближчого розвитку дитини, що вимагає розвитку самооцінки у дитини, адекватного ставлення до свого стану і формування адекватних поведінкових реакцій і пр. Сьогодні гостро стоїть проблема організації навчання для дітей з аутизмом. Для аутичних дітей необхідні школи різного типу, які відповідали б ступеня тяжкості їх емоційного та інтелектуального дефекту. Зміст, форми, методи навчання в школі повинні бути побудовані з урахуванням індивідуальних особливостей дітей з аутизмом, їх потенційних можливостей та інтересів. Реалізація потенціалу дитини з аутизмом можлива тільки при створенні психотерапевтичної середовища в соціумі. Особливу значимість набуває проблема інтеграції аутичних дітей у суспільство здорових дітей і дітей з іншими проблемами в розвитку. Все це вимагає комплексного, цілісного і одночасно диференційованого підходу до психологічної допомоги дітям з раннім дитячим аутизмом. Тільки такий підхід дозволить підвищити ефективність психологічної допомоги з урахуванням усіх факторів, що визначають психічний розвиток дитини з аутизмом, в тому числі і фактора навколишнього соціального середовища. |
||
| « Попередня | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" ВИСНОВОК " |
||
|
||