| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Психологія постанови вироку |
||
|
Постанова вироку - остання, завершальна частина судового розгляду. У цій частині судового розгляду і завершується пізнавально-оцінна діяльність суду. Тут враховується весь комплекс явищ, що мали місце безпосередньо в судовому розгляді, - позиція прокурора і захисника, поведінка потерпілого, окремих свідків і підсудного. Весь комплекс поведінкових факторів, що впливають на позицію суддів, можна назвати судової соціальної перцепцією. Нарада суддів за постановою вироку - діяльність формально-неформальної групи. З одного боку, нарада має дозволити певний перелік питань, з іншого - кожен член суддівської колегії може зайняти свою позицію. На всі питання, поставлені на вирішення суду, повинен бути отриманий категоричний ствердну або негативну відповідь (так, ні). Всі питання вирішуються простою більшістю голосів. Ніхто з членів суддівської колегії не вправі утриматися від вираження своєї думки, а головуючий висловлює його останнім. Суд засновує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Вихідними посилками можуть бути лише судження, засновані на достовірно встановлених фактах. Окремий випадок співвідноситься з загальним правовим становищем. Усі сумніви, які не представляється можливим усунути, тлумачаться на користь підсудного. Визнання підсудним своєї вини може бути покладено в основу обвинувального вироку лише при його підтвердженні сукупністю інших встановлених в судовому засіданні доказів. На нараді суддів обговорюються всі питання, які можуть мати значення для рішення суду. У підсумку наради докази оцінюються в їх сукупності. У деяких випадках судові помилки допускаються через поверхневого дослідження доказів, наслідком чого можуть бути як невиправдано жорсткі, так і м'які вироки. Що знаходиться в нетверезому стані Ш. підійшов до групи осіб і завдав одному з них удар ножем в живіт, від якої потерпілий через 30 хв. помер. Суд засудив Ш. за необережне вбивство. Висновок про необережної вини був зроблений на підставі заяви підсудного про те, що він нібито не мав наміру вбити потерпілого, а хотів лише налякати його, однак через сп'яніння не розрахував силу удару і в останній момент не зумів затримати руку. У матеріалах справи були наступні дані, глибина раневого каналу - 11 см; безпосередньо перед нанесенням удару Ш. вчинив хуліганські дії ще відносно однієї людини. Всі ці відомості при ретельному їх системному аналізі мали послужити підставою для відхилення судової версії про необережному вбивстві. Вирок був скасований вищестоящим судом. Складання вироку. Закон встановлює ряд загальних вимог до структури вироку. Вирок складається з наступних частин: 1) вступна, 2) описова, 3) резолютивна. Він складається одним із суддів. Вирок підписується всіма суддями (особлива думка викладається окремо в письмовому вигляді). Вирок складається у загальнодоступних, зрозумілих виразах. Опис злочинного діяння в ньому має відповідати встановленим судом фактам. У виправдувальному вироку не повинні допускатися формулювання, що ставлять під сумнів невинність виправданого. Обгрунтування судового рішення має містити аналіз доказів, доводи, за якими суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Рішення про покарання формулюється так, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів. Складний процес постанови законного, обгрунтованого, справедливого і виховно-ефективного вироку вимагає глибокої аналітичної діяльності суддів - вони покликані співвіднести соціально значущі психічні дефекти даної особистості з конкретними виправними можливостями призначається міри покарання. судового розгляду Ефективність судового розгляду цивільних справ залежить від старанності та компетентності їх попередньої підготовки. У судовому засіданні так чи інакше функціонує та модель досліджуваної події, яка формується при підготовці справи до судового розгляду. Пізнавально-проблемна ситуація виникає для судді при первісному знайомстві з позовною заявою і доданими до нього матеріалами. При подальшому опитуванні відповідача суддя формує імовірнісну модель досліджуваної події. Однак завдання судді не тільки усвідомити суть справи для себе, але знайти можливість посвідчення відповідних фактів при судовому розгляді. Інакше кажучи, суддя вирішує не тільки пізнавально-пошукову задачу, а й завдання посвідчення одержуваних відомостей. Він враховує обставини не тільки правового, але й неправового характеру - аналізує особливості поведінки сторін, особистісні особливості учасників процесу. Суддя отримує можливість прогнозувати поведінку сторін при судовому розгляді справи, характер їх активності, чесність, щирість і правдивість. Прагнучи попередити окремі негативні прояви поведінки, суддя завчасно створює фонд відповідної інформації, програючи в розумі найбільш імовірнісний хід судового розгляду даної справи. У будь-якому випадку знання судді у справі завжди ширше, ніж процесуально зафіксовані матеріали. Однак ця інформаційна надмірність несе в собі і певну небезпеку - вона може перешкоджати об'єктивному розгляду справи. Тому першорядне значення має зосередження уваги судді на повноті, належності і допустимості доказів (точніше - тих матеріалів, які у судовому розгляді можуть стати доказами). Вже в процесі підготовки справи до судового розгляду суддя визначає силу і достовірність можливих доказів, необхідність призначення експертизи, визначає достатність доказів для вирішення справи. Поряд з цим суддя повинен враховувати і можливість виникнення нових доказів у судовому засіданні і спростування раніше поданих матеріалів. На стадії підготовки справи до судового розгляду суддя повинен встановити: 1) коло фактів, які підлягають встановленню; 2) коло підлягають дослідженню доказів; 3) осіб, яких необхідно або доцільно залучити до участі в процесі. Істотна сторона підготовки справи до судового розгляду - встановлення суддею комунікативного контакту з проходять у справі особами, залучення їх до конструктивної співпраці, з'ясування характеру виниклих міжособистісних конфліктів, позицій сторін, характерних для окремих осіб психологічних бар'єрів. У процесі спілкування в цими особами суддя виявляє особливості їхньої поведінки, формує тактику взаємодії з ними. В якості процесуальних дій закон передбачає опитування позивача і відповідача, проте сам процес опитування закон не регламентує. Опитування проводиться з метою отримання суддею необхідної для вирішення справи інформації. Вихідна база для формулювання питань судді - позовна заява і додані до нього матеріали. У багатьох випадках позовні заяви бувають неповними, односторонніми і юридично некоректними. По-цьому перший етап опитування позивача - виявлення фактичної бази позову і позиції позивача щодо поданого ним позову. При опитуванні відповідач може повністю або частково визнати факти, пов'язані з позовом, спростувати їх іншими фактами. У процесі первинного опитування суддя вирішує питання про достатність та достовірності поданих матеріалів, які можуть мати доказове значення, а також можливості отримання відсутніх матеріалів. Істотне значення має чітке уявлення судді про суть вимог позивача і заперечення відповідача, розмежування безперечних фактів і проблемних тверджень. На підставі опитування суддя визначає необхідність виконання інших процесуальних дій. У психологічному відношенні опитування сторін пов'язаний з організацією їх конструктивної взаємодії і, звичайно, відповідної взаємодії з суддею. Слід враховувати, що сторони строго оцінюють поведінку судді, його особистісні якості - компетентність, об'єктивність, здатність до рефлексії, розуміння різних життєвих колізій, комунікативність та ін В іміджі (образі) судді ніщо не повинно викликати роздратування взаємодіючих з ним осіб. Більше того, суддя повинен володіти даром соціальної комунікація, здатністю активізувати різні прояви поведінки людей, цілеспрямовано регулювати їх. Встановлення психологічного контакту і навіть довірчих відносин не означає переходу за рамки суспільних відносин. Поряд з цим суддя повинен пом'якшувати формалізм відносин - вести опитування у формі вільної бесіди, не вдаючись до її протоколювання, вільно виходити за юридичні рамки даної справи. Результати опитування закріплюються у вигляді "представлених письмових пояснень", що й забезпечує послідовність просування справи. Для з'ясування взаємних претензій сторін може бути проведений їх одночасний (перехресний) опитування. Можливі при цьому колізії міжособистісної взаємодії вимагають відповідних навичок їх регуляції. У всіх випадках основний напрямок діяльності судді полягає у вишукуванні можливостей зняття конфліктного протиборства сторін, визначенні шляхів виходу з різних проблемних ситуацій. Найбільш типові випадки виникнення проблемної ситуації для самого судді - неможливість чіткого визначення правової співвіднесеності тій чи іншій життєвій колізії. Чи підлягає судовому захисту вимога позивача у зв'язку з наступними обставинами: наречений чоловік без будь-яких пояснень залишив дружину на третій день після весілля і до нього був пред'явлений тестем позов про стягнення понесених останнім витрат на весілля? Труднощі виникають і у зв'язку з визначенням кола суб'єктів процесу, пошуком доказів, вирішенням питання їх належності та допустимості. У ряді випадків вже в процесі підготовки справи до судового розгляду виникає необхідність правомірного психічного впливу на осіб, що протидіють реалізації права. У цих випадках потрібно ретельне роз'яснення норми закону, наслідків його недотримання, можливостей отримання доказів, призначення справи за участю прокурора, запрошення до суду представників трудового колективу. Доречні і переконання морально-етичного характеру, вплив на мотиваційну сферу протидіє особи. Завдання судді в цій ситуації - перетворити раніше сформовані поведінкові моделі, перевести їх у нову площину на основі необхідної юридичної інформації.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Психологія постанови вироку " |
||
|
||