| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
? 5. Робочий час і час відпочинку |
||
|
При аналізі питання про регулювання і тривалості робочого часу в різних країнах чітко проглядається тенденція до скороченню робочого часі з розвитком суспільства. Але обсяг фактичної роботи, виробленої працівниками, все ж не зменшується. Як же в такому випадку регулюється робочий час? Якщо з питань заробітної плати, часу відпочинку государ- ство, втручаючись в їх регулювання, визначає мінімум, то по питань робочого часу держава регулює максимальну число годин. Раніше все в цьому плані регулювалося централізовано і причому досить жорстко. Чи не переконував і досвід інших країн, в зокрема Японії, де знаходив застосування в основному контроль за мірою праці і споживання не тимчасовою, а об'ємної (за об'ємом виконаної роботи без урахування часу, що витрачається на її ви- полнение). Давно вже всім очевидно, що це стимулює працівника економити робочий час і збільшувати продуктивність праці. Тут у наявності ефект і особистісний, і соціальний. Однак у нас як і раніше наголос робиться на тимчасовій конт- роль, тільки зараз тимчасові норми встановлює саме підпри- ємство , видаючи такі корпоративні акти, як "Про режим роботи підприємства", "Про порядок залучення працівників до виконання робіт в надурочний час і дні відпочинку". Підприємства можуть знижувати робочий час проти встановлений- ного в законі максимуму (8:00, або 40 годин на тиждень); але питання в тому, пільга це чи покарання. Все залежить від того, може підприємство при цьому зниженні робочого часу гідно платити за працю. Поки ж більшість підприємств, встановлюючи чотирьох-, а то й триденний робочий тиждень у зв'язку з поганим фінансовим становищем, відповідно знижують і заробітну плату. Пільгою це ніяк не назвеш. Підприємство може залучати працівників до надурочних роботам і встановлювати за це підвищену оплату. нодательством раніше зберігається їх межа, фактично ж він порушується повсюдно, що, до речі, вельми недвозначно ставить питання про необхідність його збереження в КЗпП. Понаднормові роботи стають характерною рисою життя багатьох працівників. Це вигідно всім: працівники можуть збільшити свою заробітну плату і підвищити свій добробут, а роботодавці - більш ефективно використовувати виробничі фонди . Самостійно підприємство може встановлювати неповний робочий час з требо- ванию окремих категорій працівників, а також додаткові перерви, що включаються в робочий час. На деяких з них нормою життя стають гнучкі (скільки- зящіе) графіки роботи. Гнучкий графік має переваги, кото- рие полягають у наступному: а) зміцнення моралі за рахунок дозволу працівникам організувати свій день з урахуванням особистих потреб, !! 318 що звільняє їх від бажання "хитрувати", а їх колег від "подгля- диванія" за ними; 6) зниження напруженості у працівників, що покращує їх здоров'я і в кінцевому рахунку ефективність праці; в) скорочення запізнень; г) можливість уникнути годину "пік" в транспорті; д) краще планувати час для сім'ї та відпочинку. Підприємства можуть також встановлювати "неслужбових" дні, тобто дні, коли робота може виконуватися на дому. До Сожу- лению, поки це рідкість. Більш широке поширення це може отримати при більш високому інформаційному обслуговуванні вироб- ництва, при проведенні заходів щодо поліпшення організації праці, при введенні надійного обліку кількості та якості праці. Для проведення програм по зменшенню тривалості робо- чого часу необхідно також змусити людину цінувати своє місце, якщо не наявністю безробіття, то усуненням дефіциту робочої сили. Встановлення тривалості відпусток також є справою підприємця. КЗоТе: 24 робочих дні. Багато хто вважає це несправедливо, так як рівний відпустку отримує і нероба, який відбуває час роботи в курилці, і передової працівник. Ці судження не позбавлені осно- ваний, однак треба пам'ятати, що здоров'я людей - це гро- ве надбання. Крім того, у підприємця є чимало інших коштів для відмінності сумлінних працівників, і, зокрема, право надання додаткової відпустки. Таке право йому надане Законом від 25 вересня 1992 р., що вносить зміни в КЗпП РФ. Згідно ст. 68 КЗпП щорічні додаткові відпустки надаються: 1) працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці; 2) працівникам, зайнятим в окремих галузях народного господарства і має тривалий стаж роботи на одному підприємстві; 3) працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях; 4) в інших випадках, передбачених законодавством та корпоративними (ло- локальними) актами. Отже, якщо адміністрація вважає, що працю треба диференціювати і в плані надання відпусток, то вона може видати або виступити з ініціативою прийняття норма- тивного акта з цього питання. Запитання робочого часу і часу відпочинку знаходять відображення, як правило, в корпоративному акті, званому Правила внутрішнього трудового розпорядку, де їм присвячується окрема глава. Однак у додаток до цього можуть видаватися корпоративні акти, регулюю- щие детально окремі спеціальні питання: Графіки змінності, Про режим роботи, Положення про порядок надання відпусток та ін !! 319
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "? 5. Робочий час і час відпочинку" |
||
|
||