Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том II. Напівтім 1: Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2000. -704с., 2000 - перейти до змісту підручника

4. Розірвання і зміна договору за угодою сторін



Угода про зміну або про розірвання договору вчиняється в тій же формі, що й договір, якщо із закону, інших правових актів, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше ( п 1 ст. 452 ЦК).
Угода про розірвання (зміну) договору являє собою дво-або багатосторонню угоду. Тому до нього застосовуються загальні правила про угод (гл. 9 ГК). Як і будь-який інший договір, воно полягає шляхом акцепту однієї зі сторін відповідної пропозиції, отриманого контрагентом. Особа, яка внесла пропозицію про розірвання чи зміну договору, не отримавши від контрагента відповіді на свою пропозицію протягом тридцяти днів, має право вимагати розірвання або зміни договору в судовому порядку.
Угода про розірвання договору необхідно відрізняти від угоди про відступне. При відступне припинення зобов'язання, що виникло з договору, обумовлено передачею кредитору визначеного майна, тому момент припинення зобов'язання визначатиметься не датою підписання угоди, а моментом фактичної передачі майна в якості відступного (ст. 409 ЦК).
Визначені межі має угоду про зміну договору. У цьому випадку допустимо зміна лише конкретних умов договору, але не виду (типу) договірного зобов'язання. Наприклад, якщо за договором міни угодою сторін змінюється предмет, що підлягає передачі взамін майна, отриманого контрагентом, або спосіб виконання цього зобов'язання (замість відвантаження залізничним транспортом передбачається самовивіз), то має місце угода про зміну договору. Якщо ж сторони передбачають обов'язок контрагента, який отримав майно, сплатити за нього грошову суму, то тим самим здійснюється перехід до іншого виду зобов'язання - купівлі-продажу, що визнається угодою про новації зобов'язання, що виникло з договору міни (ст. 414 ЦК).
Законом або договором стосовно окремих видів договорів можуть бути передбачені як принципова неможливість розірвання або зміни договору, так і особливі підстави, порядок та наслідки розірвання або зміни договору. Прикладом таких норм може служити положення ГК про неприпустимість змін умов договору державної позики (п. 4 ст. 817). За договором продажу підприємства передбачені ЦК правила про зміну або розірвання договору купівлі-продажу, що передбачають повернення або стягнення в натурі отриманого за договором з одного боку або з обох сторін, застосовуються, якщо такі наслідки суттєво не порушують права та охоронювані законом інтереси кредиторів продавця і покупця , інших осіб і не суперечать суспільним інтересам (ст. 566 ЦК).
Особливий випадок зміни договорів за згодою сторін являє собою мирову угоду, яка укладається між боржником (арбітражним керуючим) і його кредиторами при неспроможність (банкрутство) боржника. Відповідно до Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" 1 рішення про укладення мирової угоди від імені конкурсних кредиторів приймається зборами кредиторів більшістю їхніх голосів. Мирова угода набирає чинності з дня його затвердження арбітражним судом. Воно може містити умови про відстрочку або про розстрочку виконання зобов'язань боржника; про відступлення прав вимоги боржника; про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про знижку з боргу; про обмін вимог на акції; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать законодавству. За загальним правилом розірвання мирової угоди, затвердженої арбітражним судом, за угодою між окремими кредиторами і боржником не допускається.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Розірвання та зміна договору за угодою сторін "
  1. 1. Способи розірвання та зміни договору
    Підставами для розірвання (зміни) договору служать угода сторін, істотне порушення договору або інші обставини, передбачені законом або договором. Розірвати або змінити можна тільки такий договір, який визнається дійсним і ув'язненим. Основним способом розірвання (зміни) договору є його розірвання або зміну за угодою сторін (ст. 450 ЦК).
  2. 2. Порядок розірвання та зміни договору
    Порядок розірвання (зміни) договору залежить від застосовуваного способу розірвання або зміни договору. При розірванні (зміну) договору за угодою сторін повинен застосовуватися порядок укладання відповідного договору, а також вимоги, пропоновані до форми такого договору, оскільки вона повинна бути ідентичною тій, в якій укладався договір (ст. 452 ЦК). Правда, законом, іншим
  3. 3. Сторони в арбітражному процесі, їх права та обов'язки. Заміна неналежного відповідача
    Відповідно до ст. 44 АПК сторонами у справі є позивач і відповідач. В якості позивачів розглядаються організації або громадяни, які пред'явили позов в своїх інтересах або в інтересах яких подано позов. Відповідачами є організації та громадяни, до яких пред'явлено позовну вимогу. Сторонами в арбітражному процесі можуть бути організації незалежно від форми власності;
  4. 37. Поняття і види угод у цивільному праві.
    Легальне визначення угоди дано в ст.41 ЦК, яка передбачає, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Однак, це формулювання неточна. Тому з метою розмежування угоди і адміністративних актів, у наведене вище її визначення необхідно ввести вказівку на те, що мова йде
  5. 16. Предмет і зміст зовнішньоторговельного агентської угоди
    Формулюючи предмет агентської угоди, необхідно чітко позначити характер дій агента і терт риторів, в рамках якої повинна здійснюватися агентська діяльність. Предметом контракту в будь-якому агентській угоді є не товар, а юридично значимі дії уповноваженої особи - агента, які він буде виробляти в інтересах поручителя. Визначивши територію (країну), в рамках
  6. 3. Судові заборони і відшкодування збитків, завданих порушенням прав патентовласника
    Угода ТРІПС передбачає, що судові заборони і рішення про відшкодування збитку повинні мати місце щодо всіх типів порушень права інтелектуальної власності. У питанні про патенти судовими заборонами, як правило, припиняється виготовлення, продаж або використання запатентованого продукту або способу його виготовлення. Тяжкість заборони змушує відповідача почати переговори
  7. § 2. Юридична природа дій уповноваженої за заявою вимоги
    У попередньому викладі було встановлено, що правомочність вимоги здійсненно тільки діями зобов'язаної особи і не може бути реалізоване діями пра-вообдадателя. Але для того щоб уповноважених міг скористатися поведінкою зобов'язаної особи, йому необхідно "порушити" це поведінка, тобто пред'явити носію юридичного обов'язку вимога про вчинення відповідних дій. В
  8. § 4. Господарські товариства і суспільства
    Загальні положення. Господарські товариства і суспільства - це родове поняття, що означає кілька самостійних видів комерційних юридичних осіб, загальним для яких є те, що їх статутного (складеного) капітал поділяється на частки. Саме це відрізняє господарські товариства і суспільства від інших комерційних організацій. Цивільний кодекс РФ передбачає досить широкий спектр
  9. Основні і попередні договори.
    Цивільно-правові договори різняться в залежності від їх юридичної спрямованості. Основний договір безпосередньо породжує права і обов'язки сторін, пов'язані з переміщенням матеріальних благ: передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг і т. п. Попередній договір - це угода сторін про укладення основного договору в майбутньому. Більшість договорів - це основні
  10. Вільні і обов'язкові договори.
    За підставами укладення всі договори поділяються на вільні та обов'язкові. Вільні - це такі договори, укладення яких цілком залежить від розсуду сторін. Висновок же обов'язкових договорів, як це випливає з самого їх назви, є обов'язковим для однієї або обох сторін. Більшість договорів носить вільний характер. Вони полягають за бажанням обох сторін, що цілком
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи