| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА СЬОМА IСоотнесенное] |
||
|
співвіднесенням називається те, про що говорять, що те, що воно є, воно є у зв'язку з іншим або перебуваючи в якомусь іншому відношенні до іншого так, про більше говорять, що те, що воно є, воно є у зв'язку з іншим; адже кажуть - більшу, ніж щось; і про подвійне говорять, що те, що воно є, воно є у зв'язку з іншим; бь адже кажуть - подвійне проти чогось. Так само йде справа і з іншим їм подібним. До співвіднесеному належить і таке, як володіння, розташування, чуттєве сприйняття, звання, становище. Справді, про все перерахованому говорять, що те, що воно є, воно є у зв'язку з іншим, а не щось інше: володіння 5 є володіння чим-небудь, і знання - знання про що-небудь, положення - положення чого-небудь, і все інше точно так само. Таким чином, співвіднесені - це те, про що говорять, що те, що воно є, воно є у зв'язку з іншим або перебуваючи в якомусь іншому відношенні до іншого, як, наприклад, одна гора називається великою порівняно з іншого, так як її називають великий по відношенню до чогось, і так само про подібному говорять як про подібному з чимось, і точно так само пази-ю ється співвіднесеним і інше в цьому роді. Далі, і лежання, і стояння, і сидіння суть деякі накладення, а положення належить до співвіднесеному. З іншого боку, лежати, стояти або сидіти - все це само по собі не положення, а про все це говориться як про похідний від щойно зазначених положень. У співвіднесеного буває і протилежність; так, іь наприклад, чеснота протилежна пороку - те й інше належить до співвіднесеному; і точно так само знання протилежно незнання. Однак пе все соотнесенное має протилежне собі; подвійному ніщо але протилежно, так само як і потрійного і взагалі нічому подібному ім. Співвіднесенням, ВИДНО, допускає велику і мен-20 шую ступінь. Справді, про щось говорять як про подібному і песходном більшою чи меншою мірою, так само як про рівне і нерівному більшою чи мепипей степепі, причому кожне з них є соотнесенное: про подібному говорять як про подібному з чим- то і про нерівному - як про перавном чогось. Однак не всі соотнесенное допускає велику і меншу степепь: про подвійне пе говориться як про подвійне більшою і меншою 25 ступеня, пе говориться так пі про що інше в цьому роді. Все співвіднесені між собою [сторони] обоюдни2; так, під рабом мається на увазі раб пана, а під господіпом - пан раба 3; і під подвійним - подвійне стосовно половинному, а під половин-30 вим - половинне стосовно двойпому, так само як і під великим - більша по відношенню до меншого, а під меншим - менше по відношенню до більшого. Точно так само йде справа і в інших випадках, хіба що іноді буде відмінність у закінченні слова. Так, про знання говорять, що воно знання пізнаваного, а про пізнаване кажуть, що воно пізнається знанням, так само як і про чуттєвому сприйнятті - що воно зз сприйняття сприйманого, а про сприймаємо - що воно сприймається сприйняттям. Однак іноді такий обопільності немає, якщо те, про що говориться у зв'язку з іншим, зазначено не так, як слід, а той, хто вказав це, зробив помилку; так, наприклад, якщо зазначено «крило птаха», то не можна вказати навпаки: «птах крила», так як перший-«крило птаха»-вказано 7а по так, як слід. Справді, говорять про крило птаха пе оскільки вона птах, а оскільки вона відкри- латое [істота]: адже крила є і у багатьох інших істот, не тільки у птахів. Тому, якщо вказувати відповідним чином, то обопільність можлива; так, крило є крило крилатого, і крилате є крилатий крилом. Іноді ж необхідно, мабуть, навіть придумати імена, якщо немає встановленого імені, щодо якої [соотнесенное] могло б бути зазначено відповідним чином; так, наприклад, якщо зазначено «годувало судна», то це зазначено невідповідним чином: ж не оскільки це - судно, годувало називається його кормилом; адже є суду, у яких немає годувала; тому тут немає обопільності: про судно не говорять як про судно годувала. Більш підходящим чином вказали б, шшалуй, якщо би висловилися як-небудь так: годувало є годувало «кормілоуправляемого» або як-небудь інакше; [підходящого] імені немає. І обопільність можлива, якщо вказано відповідним чином: адже «кормілоуправляемое» є «кормілоуправля-емое» кормилом. Точно так само йде справа і в інших випадках; так, «голова» була б зазначена більш відповідним чином, якщо б її назвали «головою оглавлен-ного», ніж якби її назвали «головою тварини»: адже тварина має голову не оскільки воно тварина, бо багато тварин не мають голови4. Для речей, які не мають встановлених імен, найлегше, мабуть, придбати їх, якщо імена, похідні від вихідного, давати тому, що допускає обопільність з ними, аналогічно як вище від «крила» було утворено «крилате» і від «годувала» - «кормілоуправляемое». Отже, все співвіднесені між собою [сторони], якщо вони вказуються відповідним чином, обопільні; однак якщо соотнесенное вказується навмання, а не по відношенню до того, з чим воно пов'язане, то обопільності пет. Я маю на увазі, що навіть у таких співвіднесених, які, за загальним визнанням, обопільні і для яких встановлено імена, все ж немає обопільності, якщо вони вказуються по відношенню до привхідними, а пе по відношенню до того, з чим вони співвіднесені; наприклад , якщо «раб» зазначений не як раб пана, а як раб людини, або двоногого істоти, або чого-небудь подоб-пого, то обопільності немає, бо «раб» вказано невідповідним чином. Якщо ж соотнесенное вказується по відношенню до того, з чим воно пов'язане, відповідним чином, причому відкидається все привхідні і оставляется тільки те, по відношенню до чого воно було вказано відповідним чином, то воно завжди буде говоритися по відношенню до нього; так, якщо «раб» говориться стосовно ПАНУ, причому відкидається все 35 те, що є для пана, [як такого], привхідні ^ (наприклад, те, що він двонога істота, що він здатний опановувати знаннями і є людина), і залишається тільки те, що він пан, - то «раб» завжди буде говоритися по відношенню до нього: адже раб називається рабом пана. Якщо ж співвідношення однієї речі з іншого вказується невідповідним обра-7ь зом, хоча б і відкидалося все інше і оставлялось лише те, по відношенню до чого вона була вказана, - то вона не буде говоритися по відношенню до нього. У самому справу, нехай «раб» буде вказаний як «раб людини» і «крило» - як «крило птаха», і нехай від людини буде відкинуто те, що він пан, тоді «раб» вже не буде говоритися по відношенню до чоло - століттю: якщо немає пана, то немає і раба. Точно так жо нехай від птиці буде відкинуто те, що вона крилата, тоді крило вже не буде належати до співвіднесеному: адже якщо немає крилатого, то і крила не буде крилом чогось. Тому необхідно вказувати соот-10 носіння відповідним чином. І якщо є встановлене ім'я, то вказувати це легко, якщо ж його немає, то, звичайно, необхідно придумувати найменування. Якщо так вказувати, то все співвіднесені між собою [сторони] будуть, очевидно, обопільними. Співвідношення між собою [сторони], Падо пола-гать, по природі існують разом, і в більшості випадків це вірно; справді, разом існують подвійне і половина, і, коли є половина, є і подвійне; рівним чином, коли є пан, є і раб, і, коли є раб, є і пан, і подібно до цього йде справа і в інших випадках. Далі, співвіднесені між собою [сторони] усуваються разом: адже якщо немає подвійного, немає і поло-20 провини, і, якщо немає половини, немає і подвійного, і точпо так само в інших подібного роду випадках. Проте не для всіх співвіднесених між собою [сторін], треба думати, правильно, що вони по природі існують разом. Адже пізнаване, треба думати, існує раніше, ніж знання; справді, здебільшого ми набуваємо знань, коли предмети їх вже сущест-» вуют; лише рідко можпо бачити - а може бути, таких випадків і немає, - щоб знання виникало разом з пізнаваним. Далі, із знищенням пізнаваного припиняється і знання, між тим з припиненням Енан пізнаване не знищується; справді, якщо немає пізнаваного, то немає і знання (адже воно було б у такому разі знанням ні про що), якщо ж немає 8нанія, то ніщо не заважає, щоб існувало пізнаване, наприклад квадратура кола, якщо тільки вона щось пізнаване: знання про неї ще немає, але сама вона існує як пізнаване. Далі, із знищенням якого живого істоти знання не буде, але безліч предметів пізнання може існувати. Подібним же чином йде справа і з чуттєвим сприйняттям: сприймається почуттями існує, треба думати, раніше, ніж чуттєве сприйняття. Справді, із знищенням сприйманого почуттями припиняється і чуттєве сприйняття, між тим чуттєве сприйняття не усуває разом з собою сприймається почуттями. Справді, сприйняття належать до тіла і знаходяться в тілі. Зі знищенням сприйманого почуттями знищується і тіло (адже тіло є щось сприймається почуттями), по якщо немає тіла, то припиняється і чувствепное сприйняття; так що сприймається почуттями усуває разом з собою чуттєве сприйняття. Тим часом чуттєве сприйняття не усуває разом з собою сприйманого почуттями: з знищенням тваринного припиняється чуттєве сприйняття, але сприймається почуттями існуватиме, наприклад тіло, тепле, солодке, гірке і все інше сприймається почуттями. Далі, чуттєве сприйняття виникає разом з тим, хто сприймає почуттями; справді, тварина і чуттєве сприйняття з'являються разом, сприймається ж почуттями існує і до чувст-РСІНОГО сприйняття: адже вогонь, вода і тому подібні [елементи], з яких складається і тварина, є і до тваринного взагалі, і до сприйняття. Таким чином, сприймається почуттями, треба думати, існує раніше чуттєвого сприйняття. Можна запитати, чи дійсно жодна сущ-пость, як вважають, не належить до співвіднесеному, або ж для деяких других сутностей це можливо * Що стосується перших сутностей, то це дійсно так: ні про них як про цілих, ні про окремі їх частинах не говорять, що вони співвіднесені. Справді, про окрему людину не говорять, що він окрема людина чогось, і про окремий бику - що він окремий бик чогось. Точно так само і про частини: про окрему руці не говорять, що вона окрема рука когось, а говорять про руці, що вона рука когось; і про окрему 20 голові не говорять, що вона окрема голова когось, а говорять про голову, що вона голова когось. Точпо таї; само справа йде і з другими сутностями, принаймні з переважаючою більшістю їх; так, про [вигляді] «людина» але кажуть, що він «людина» чогось, і про [вигляді] «бик» - що він «бик» чогось; точно як же і про колоді по кажуть, що воно колоду чогось, а кажуть, що воно майно когось. Таким чином, очевидно, і що сутності цього роду не належить до співвіднесеному. Проте щодо деяких друге сутностей це спірно; так, про голові говориться, що вона голова когось, і про руці - що вона рука когось, і так жо у всіх подібних випадках, так що такі сутності можна було б, по- Мабуть, зарахувати до співвіднесеному. Якщо [дапноо вище] визначення співвіднесеного належне, то або дуже важко, або невозмож-30 але показати, що жодна сутність не є соотнесенное. Якщо ж це визначення неналежне, а соотнесенное є те, для чого бути значить те ж, що перебувати в якомусь отношепіе до чого-небудь, то можна, мабуть, дещо сказати проти [співвіднесеності сутності]. Правда, колишнє визначення простягається иа всяке соотнесенное, проте знаходитися в отпошеніі до чого-небудь - це не те ж, що бути з самого суті співвіднесеним з іншим. Л звідси ясно, що, якщо хто-небудь виразно знає щось соотнесенное, він будот виразно знати і те, з чим опо соотнесено6. Це випливає і з самого співвіднесеного: якщо внают, що ось це є соотнесенное, а для співвіднесеного бути - значить перебувати в якомусь відношенні до чого-небудь, то знають також і те, до чого воно перебуває в такому відношенні. Адже якщо взагалі невідомо, до чого воно знаходиться в тому чи іншому отпошеніі, то не буде відомо й те, чи знаходиться воно в якомусь відношенні до чого-небудь. І з окремих випадків це ясно; наприклад, якщо точно знають, що це є подвійне, негайно ж знають точно і те, подвійне * чого воно є; справді, якщо не знають, що воно подвійне по відношенню до чогось точно визначеного, то не знають, чи є воно взагалі подвійне. Таким же чином, якщо знають, що ось це є краще, то в силу цього відразу ж необхідним чином точно знають також, чого воно краще. І знання про те, що воно краще того, що гірше, що не буде невизначеним знанням, інакше 10 це виявляється лише припущенням, а не є дійсне знання, бо ще не будуть точно знати, що воно краще того, що гірше: в цьому випадку цілком можливо, що немає нічого такого, що було б гірше його. Так що очевидно, що якщо точно знають, що щось є соотнесенное, то необхідним чином знають точно і те, до чого воно відноситься. Тим часом голову, руку і кожну з таких [частин тіла], які суть суті, можна виразно знати, що вони є в суті своїй, але знання того, до чого вони відносяться, звідси не випливає з необхідністю: чия це голова або чия це рука - цього можна не знати виразно. Тому такі [частини тіла] не належить до співвіднесеному. І якщо вони не належать до співвіднесеному, то правиль-20 по буде сказати, що жодна сутність не належить до соотнесенному6. Бути може, нелегко переконливо висловлюватися про такі речі, які не обговоривши їх багато разів. Але розібрати кожну з них не марно.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ГЛАВА СЬОМА IСоотнесенное] " |
||
|
||